Рішення

від 19.10.2018 по справі 826/12646/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2018 року № 826/12646/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастар Компані"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2017 №1210140303 про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегастар Компані" (далі - позивач, ТОВ "Мегастар Компані") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.07.2017 №1210140303.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог п.4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) винесено відповідачем безпідставно, оскільки порушення вчинено не було. Викладений в акті перевірки висновок Головного управління ДФС у м. Києві про те, що підприємством в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI допущено несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за вересень-грудень 2016 року, не відповідає дійсності. З 12.09.2017 по 03.01.2018 засновник підприємства ОСОБА_1 виконував обов'язки директора підприємства за зовнішнім сумісництвом на добровільних засадах, без отримання заробітної плати. Господарську діяльність підприємство практично не здійснювало, будь-якого доходу не отримувало, працівники в штаті були відсутні. Отже, за вказаний період будь-якого нарахування та виплати заробітної плати на підприємстві не здійснювалося, а відповідно обов'язок подавати звітність про нарахування єдиного внеску у ТОВ "Мегастар Компані" був відсутній.

Також позивач повідомив про вжиття заходів досудового врегулювання, а саме оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатом якого останнє залишено без змін.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження з призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки платника, яким встановлено, що за період з 21.07.2016 по 31.03.2017 на підприємстві обліковувався 1 працівник, а саме директор підприємства ОСОБА_1, який був призначений на посаду наказом від 12.09.2016 №03-К. Отже, позивач відповідно до діючого законодавства є страхувальником найманого працівника та зобов'язаний формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування незалежно від того чи нараховувався дохід найманим працівникам (застрахованим особам). Однак, цього обов'язку щодо подання звітності ТОВ "Мегастар Компані" не виконав, чим допустив порушення вимог п.4 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI за яке, відповідно до п.7 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою, що і було зроблено відповідачем. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

У відповіді на відзив позивач додатково зіслався на застосування до спірних правовідносин положень п.56.21 ст.56 ПК України. Зокрема зазначив, що з аналізу чинного законодавства вбачається, що звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування подається тільки у випадку нарахування заробітної плати та нарахування єдиного внеску, чого на законних підставах не було вчинено ТОВ "Мегастар Компані", так як будь-якого нарахування та/або виплати заробітної плати у звітний період підприємством не здійснювалося. Проте, орган ДФС має інше, відмінне від платника податків, тлумачення норм чинного законодавства, що призводить до порушення прав платника та безпідставного накладення на нього штрафних санкцій.

Згідно з протоколом судового засідання 05.07.2018 суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст.194 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.12.2016 №1001775252 ОСОБА_1 є засновником (учасником) ТОВ "Мегастар Компані", яке з 21.07.2016 перебуває на обліку у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві як платник податків та як платник єдиного внеску.

Відповідно до наказів ТОВ "Мегастар Компані" від 12.09.2016 №03-К та №04-К ОСОБА_1 приступив з 13.09.2016 до виконання обов'язків директора ТОВ "Мегастар Компані" на добровільних засадах без виплати заробітної плати, за зовнішнім сумісництвом, з правом першого підпису банківських та фінансово-господарських документів, згідно з власною заявою та протоколом від 12.09.2016 №2 загальних зборів учасників ТОВ "Мегастар Компані".

Головним управлінням ДФС у м. Києві згідно з наказом від 19.05.2017 №3830 та направленням на перевірку від 23.05.2017 №1707/26-15-14-03-03, на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2017 у справі №757/19490/17-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000276, внесеного до ЄРДР від 01.03.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Мегастар Компані" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2017.

За результатом перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 08.06.2017 №85/26-15-14-07-02-10/40675313 (далі - акт перевірки), яким встановлено, зокрема, порушення ТОВ "Мегастар Компані" вимог п.4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, а саме - несвоєчасне подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за вересень-грудень 2016 року.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 07.07.2017 №1210140303 про застосування до ТОВ "Мегастар Компані" на підставі п.7 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI штрафних санкцій за порушення позивачем вимог п.4 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI на суму 680 грн.

Позивач скористався правом оскарження цього рішення в адміністративному порядку. Однак, за результатом розгляду його скарги рішенням ДФС України від 23.08.2017 №19003/6/99-99-11-02-02-25 оскаржуване рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками перевірки та винесеним за її результатом рішенням від 07.07.2017 №1210140303 про застосування штрафних санкцій, вважаючи його протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (Закон №2464-VI).

Відповідно до положень ст.3 Закону №2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його сплати та відповідальності платників єдиного внеску за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Положеннями ст.12 Закону №2464-VI повноваження на здійснення контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску покладено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, таким органом є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи (органи доходів і зборів). Відповідно до пп.5 п.4 цього Положення ДФС відповідно до покладених на неї завдань контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів.

За змістом положень ч.1 ст.13 Закону №2464-VI органи доходів і зборів наділені повноваженнями на проведення документальних та камеральних перевірок з питань дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску (п.2 ч.1) та на застосування фінансових санкцій, передбачених цим Законом (п.6 ч.1).

Заходи впливу та стягнення за порушення законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску передбачено ст. 25 Закону №2464-VI. Відповідно до п.7 ч.11 ст.25 Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Отже, відповідач відповідно до чинного законодавства наділений повноваженнями на проведення перевірки з питань дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску та на застосування фінансових санкцій, передбачених положеннями п.7 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону №2464-VI положення цієї статті, якою передбачено заходи впливу та стягнення, поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Обов'язки у таких платників єдиного внеску (роботодавців) відповідно до ч.4 ст.5 Закону №2464-VI виникають з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За приписами ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1); вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством (п.2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими відповідним центральним органом виконавчої влади (п.4).

Відповідно до абз.1 п.1 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.5 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч.2. ст.9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Процедура, форма, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до Державної фіскальної служби України та її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів) визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі - Порядок №435).

Згідно з п.1 розділу ІІІ Порядку №435 страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у частині подання Звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою № Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Відповідно до п.1 розділу IV Порядку №435 Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до п. 11 розділу ІІ Порядку №435 якщо юридичні особи або ФО - підприємці не використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, Звіт за найманих працівників до органів доходів і зборів ними не подається.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що право органу доходів і зборів на застосування штрафних санкцій, передбачених зокрема п.7 ч.1 ст.25 Закону №2464-VI, Закон пов'язує із наявністю у цієї особи, щодо якої застосовуються штрафні санкції, обов'язку на нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску.

Платником єдиного внеску є, зокрема, роботодавець - юридична особа, яка використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Виконання таким платником обов'язку щодо нарахування єдиного внеску передбачає, зокрема, вчинення таких дій як: нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам та нарахування єдиного внеску. Сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати (доходу) є відповідно базою нарахування єдиного внеску для такого платника (роботодавця).

Вчинення цих дій у своїй сукупності є передумовою виконання обов'язку платника щодо подання звітності, оскільки Звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за встановленою формою повинен включати в себе суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Таким чином, виконання платником обов'язків щодо нарахування єдиного внеску та щодо подання звітності про суми нарахованого єдиного внеску, який є вторинним по відношенню до першого, слід розглядати взаємопов'язано.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про застосування до позивача передбачених п.7 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI штрафних санкцій стало виявлене в ході перевірки порушення позивачем вимог п.4 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VI, яке полягає у несвоєчасному поданні звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за вересень-грудень 2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що у зазначений період з вересня по грудень 2016 року, за який до позивача застосовано штрафні санкції, єдиним працівником ТОВ "Мегастар Компані" був директор ОСОБА_1, який є його засновником та з 13.09.2016 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ "Мегастар Компані" на добровільних засадах без виплати заробітної плати, за зовнішнім сумісництвом, з правом першого підпису банківських та фінансово-господарських документів, згідно з власною заявою та протоколом від 12.09.2016 №2 загальних зборів учасників ТОВ "Мегастар Компані".

Копія трудового договору (контракту) чи інші докази, які б свідчили про укладення ТОВ "Мегастар Компані" трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.

За твердженням позивача нарахування заробітної плати чи іншого доходу ОСОБА_1 за вказаний період не здійснювалось. Не здійснювалось відповідно і нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску, звітність щод нарахованих сум єдиного внеску не подавалась. Наведені обставини підтверджуються даними з акта перевірки.

Отже, дій щодо нарахування заробіної плати (доходу) та нарахування єдиного внеску, які є передумовою виконання обов'язку платника щодо подання звітності про суми нарахованого єдиного внеску позивачем вчинено не було.

Водночас, як вбачається з акта перевірки, в таких діях позивача щодо ненарахування ОСОБА_1 заробітної плати та ненарахування єдиного внеску відповідач порушень законодавства не вбачає.

Наведене підтверджується актом перевірки, зокрема пунктом 3.5.1 на стор. 94, відповідно до якого порушень роботодавцем законодавства про працю щодо укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками в ході перевірки не встановлено, та пунктами 3.5.4.1-3.5.4.5 на сторінках 96-99, відповідно до яких порушення позивачем вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону, яким передбачено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до органу доходів і зборів відповідачем в ході перевірки не встановлено.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні також докази, які б свідчили про встановлення компетентним органом порушення позивачем вимог трудового законодавства внаслідок неукладення трудового договору з ОСОБА_1 та нездійснення йому нарахування заробітної плати.

Таким чином, за наведених обставин справи, висновок відповідача про те, що мало місце порушення позивачем обов'язку подання звітності щодо сум нарахованого єдиного внеску за відсутності встановлення порушення позивачем обов'язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати єдиний внесок у випадку його ненарахування, є необґрунтованим.

Доводи відповідача про те, що позивач зобов'язаний формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт про суми нарахованого єдиного внеску незалежно від того чи нараховувався дохід найманим працівникам (застрахованим особам) не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому судом відхиляються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що штрафні санкції, передбачені п.7 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI були застосовані до позивача необґрунтовано, а отже оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірності прийняття оскаржуваного рішення не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастар Компані" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення від 07.07.2017 №1210140303.

Судові витрати слід розподілити за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. За подання адміністративного позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38 від 14.09.2017. Отже, позивач має право на повернення зазначеної суми.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастар Компані" (ЄДРПОУ 40675313, проспект Соборності, 7-А, м. Київ, 02160) задовольнити.

2. Рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116). від 07.07.2017 №1210140303 скасувати.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегастар Компані" (ЄДРПОУ 40675313, проспект Соборності, 7-А, м. Київ, 02160) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур