Ухвала

від 20.05.2019 по справі 826/12646/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12646/17

УХВАЛА

20 травня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 жовтня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мегастар Компані до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 жовтня 2018 року позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність ст.295, 296 КАС України, а саме: апеляційну скаргу подано з пропуском строку, апелянтом не додано документ про сплату судового збору

Вказана ухвала отримана апелянтом 08 квітня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог цієї ухвали, відповідачем 18 квітня 2019 року подано клопотання, в якому він просив поновити строк на апеляційне оскарження, а також відстрочити сплату судового збору або продовжити термін для усунення недоліків. Зазначене клопотання мотивоване тим, що вперше апеляційну скаргу було подано у визначений процесуальним законодавством термін, однак її було повернуто у зв`язку з відсутністю у скаржника можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, з огляду на відсутність коштів на рахунках ГУ ДФС у м.Києві.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, вирішення питання про звільнення від сплати судових витрат або їх відстрочення є правом суду, а не обов`язком, оскільки належить до дискреційних повноважень суду та вирішення даного питання залежить від майнового стану сторони.

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст.8 Закону України Про судовий збір , приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.

Наведені скаржником у клопотанні обставини щодо недостатності коштів не підтверджені жодними належними і допустимими доказами та не свідчать про наявність підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору, передбачених ст.133 КАС України та ст.8 Закону України Про судовий збір . Таким чином, суд доходить висновку, що наведені скаржником обставини не можуть бути підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору в силу положень ст.8 Закону України Про судовий збір .

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Частиною 2 ст.121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В той же час, доводи апелянта про необхідність продовження процесуального строку є необґрунтованими, а клопотання безпідставним, оскільки належних доказів наявності обставини, які перешкоджають виконанню вимог процесуального закону апелянтом не надано. Також, скаржником не надано доказів, які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.

Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави продовження строків для усунення недоліків апеляційної скарги.

Наведені скаржником у клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження обставини щодо неможливості сплатити судовий збір не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що вперше відповідач звернувся з апеляційною скаргою 15 листопада 2018 року і ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу відповідача було залишено без руху, у зв`язку з не поданням доказів сплати судового збору, та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу повернуто відповідачу у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, якою було повернуто першу апеляційну скаргу відповідача, у касаційному порядку не оскаржувалась.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд, надаючи оцінку наведеним доводам апелянта, зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

При цьому, невиконання скаржником в повному обсязі вимог процесуального законодавства, що мало наслідком залишення без руху первинної апеляційної скарги та її повернення, не є підставою для поновлення пропущеного строку з наведених підстав.

Суд вважає, що попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

На думку відповідача, повернення апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду апеляційної інстанції в межах наданого суб`єкту владних повноважень річного строку, при цьому строк на апеляційне оскарження має бути поновлено судом незалежно від причин його пропуску, адже порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступ до правосуддя.

Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Окрім того, пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору Кабінет Міністрів України зобов`язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Пунктом 1 ч.5 ст.296 КАС України передбачено, що однією з вимог до апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

В той же час, з огляду на приписи, зокрема, ст.44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак, апелянт, який в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи, а тому зазначені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, оскільки вони не пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги і не надають права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії суд звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що …у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів, зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №810/3131/17 та від 05 лютого 2019 року у справі №826/11314/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, наведені апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження судом не встановлено, а тому підстав до поновлення пропущеного апелянтом строку суд не вбачає.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 19 квітня 2019 року.

У встановлений судом строк та в період до 20 травня 2019 року вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року в частині наведення належних підстав для поновлення строку та надання документу про сплату судового збору скаржником виконано не було.

Повний текст оскаржуваного рішення складено 19 жовтня 2018 року та його копію отримано представником відповідача 06 листопада 2018 року, відповідно до наявної в матеріалах справи розписки (а.с.32 т.2 зворот) (а.с.91), і вперше апеляційну скаргу подано відповідачем 15 листопада 2018 року, яку було повернуто скаржнику ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, а з даною апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 14 лютого 2019 року, згідно штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції, тобто апеляційну скаргу подано скаржником після закінчення строків, установлених ст.295 КАС України.

У визначений судом строк та в період до 20 травня 2019 року скаржником не наведено належних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено, у зв`язку з чим наявні підстави, визначені п.4 ч.1 ст.299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись ст.ст.169, 299 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотань Головного управління ДФС у м.Києві про відстрочення сплати судового збору, продовження строку на усунення недоліків та поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 жовтня 2018 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Мегастар Компані до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма