Рішення

від 09.10.2018 по справі 904/3052/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3052/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А. за участю секретаря судового засідання Гриценко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Малого колективного підприємства "Трубопроводбуд", м. Маріуполь Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль 1991", с. Любимівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в розмір 1 047 214 грн. 07 коп. за договором поставки від 24.09.2015 №34

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, керівник;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №б/н від 05.07.2018, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Мале колективне підприємство "Трубопроводбуд" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль 1991" заборгованість розмірі 1 047 214 грн. 07 коп., з яких: 768 363 грн. 92 коп. - сума основного боргу, 111 285 грн. 82 коп. - пеня, 33 903 грн. 22 коп. - 3% річних, 133 661 грн. 11 коп. - інфляційні нарахування, відповідно до умов договору поставки від 24.09.2015 № 34.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.

Ухвалою господарського суду від 13.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 09.08.2018.

Ухвалою господарського суду від 09.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.09.2018.

19.09.2018 на адресу господарського суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого, зазначає, що у спірному договорі сторонами не визначено розмір нарахування пені, а зазначено лише загальну умову (п. 7.3 договору) про те, що у випадках несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Однак, таке формулювання не означає встановлення договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім того, вказує, що у позивача відсутні підстави для стягнення пені у зв'язку з простроченням строку позовної давності. Згідно наданого відповідачем контррозрахунку заборгованість ТОВ "Профіль 1991" перед позивачем становить, 768 363 грн. 92 коп. - сума основного боргу, 32 772 грн. 67 коп. - 3% річних, 130 912 грн. 74 коп. - інфляційні втрати. В частині стягнення пені просить суд відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.09.2018 підготовче засідання відкладено на 04.10.2018, у зв'язку з необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів та неявкою відповідача в призначене засідання.

28.09.2018 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що п. 7.3 договору, яким встановлена відповідальність покупця у вигляді пені за несвоєчасні розрахунки за поставлений товар, повністю відповідає нормам ст. 549 ЦК України. Щодо позовної давності вказує, що сторони у п. 7.4 договору дійшли не поширювати строки позовної давності на стягнення пені, нарахованої за умовами п. 7.2, 7.3 договору.

04.10.2018 відповідач подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначив, що відповідно до умов п. 5.1. договору строк виконання зобов'язання відповідача щодо сплати товару 14 календарних днів. Строк початку стягнення пені - 03.02.2017, у зв'язку із чим позивач повинен був звернутися з позовом до суду у строк до 03.02.2018. Проте, звернувся до господарського суду 09.07.2018, про що свідчить відповідний штамп канцелярії суду на позовній заяві. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що строк позовної давності для стягнення пені минув, у зв'язку із чим просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені у розмірі 111 285 грн. 82 коп. та відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

У підготовчому засіданні 04.10.2018 оголошено перерву до 09.10.2018.

08.10.2018 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, які є необґрунтованими.

У зв'язку з тим, що у сторін відсутні додаткові письмові пояснення, заперечення та докази, суд у судовому засіданні 09.10.2018 оголосив про закриття підготовчого засідання та розпочав розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 09.10.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2015 між Малим колективним підприємством "Трубопроводбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль 1991" (покупець) укладено договір поставки № 34 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти металопродукцію (надалі - товар) в обсязі і груповому сортаменті згідно рахунків-фактур і накладних (п. 1.1. договору).

Мета придбання товару - для використання в господарській діяльності (п. 1.2. договору).

Ціна товару, що вказується в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. договору).

Загальна сума договору складає загальну суму всіх рахунків-фактур і накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.2. договору).

Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця, з зазначенням в платіжному дорученні дати і номера рахунку-фактури і дати і номера договору (п. 2.3. договору).

Сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ згідно Міжнародних правил Інкотермс (і редакції 2000 року) (п. 3.1. договору).

Поставка товару здійснюється протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку-фактури (п. 3.2. договору).

Оплата товару проводиться покупцем шляхом оплати партії товару, протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.1. договору).

Розрахунки здійснюються покупцем в безготівковій формі, відповідно до чинного законодавства за реквізитами продавця, зазначеним в цьому договорі (п. 5.2. договору).

За порушення зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України (п. 7.1. договору).

Договір вважається укладеним з моменту підписання його уповноваженими особами сторін (п. 8.5. договору).

Термін дії договору встановлюється з 31 грудня 2016 року в частині відвантаження товару, а в частині інших умов договору, в тому числі надання документів та проведення взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1. договору).

28.12.2016 сторони підписали додаткову угоду до договору (а.с. 21), в якій вирішили внести зміни в п 8.1. та викласти його в такій редакції Термін дії договору встановлюється з 31 грудня 2017 року в частині відвантаження товару, а в частині інших умов договору, в тому числі надання документів та проведення взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором .

На виконання умов договору позивач у період з 14.12.2016 по 20.01.2017 передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 1 005 530 грн. 94 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками:

- видатковою накладною № 894 від 14.12.2016 про поставку товару на суму 487 167 грн. 02 коп. з ПДВ (а.с. 24);

- товарно-транспортною накладною № Р894 від 14.12.2016 про поставку товару на суму 487 167 грн. 02 коп. з ПДВ (а.с. 25);

- видатковою накладною № 38 від 20.01.2017 про поставку товару на суму 518 363 грн. 92 коп. з ПДВ (а.с. 26);

- товарно-транспортною накладною № Р38 від 20.01.2017 про поставку товару на суму 518 363 грн. 92 коп. з ПДВ (а.с. 27).

Позивач виставив відповідачу наступні рахунки:

- № 927 від 14.12.2016 на оплату товару вартістю 487 167 грн. 02 коп. з ПДВ (а.с. 23);

- № 50 від 20.01.2017 на оплату товару вартістю 518 363 грн. 92 коп. з ПДВ (а.с. 23).

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково, оплативши на користь позивача товар поставлений за видатковою накладною № 894 від 14.12.2016 на загальну суму 237 167 грн. 02 коп., а саме:

- 16.01.2017 платіжним документом № 1135 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 80 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу: оплата за рулон х/к оц. згідно рах. № 927 від 14.12.2016 ;

- 20.01.2017 платіжним документом № 1170 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 50 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу: оплата за рулон х/к оц. згідно дог. № 34 від 24.09.2015 ;

- 24.01.2017 платіжним документом № 1207 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 57 167 грн. 02 коп., з призначенням платежу: оплата за рулон х/к оц. згідно дог. № 34 від 24.09.2015 ;

- 17.02.2017 платіжним документом № 1397 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 50 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу: оплата за рулон х/к оц. згідно рах. № 927 від 14.12.2016 на підтвердження чого надав банківські виписки по рахунку позивача (а.с. 33-39), у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 768 363 грн. 92 коп.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією № 28/02 від 28.02.2017 (а.с. 28-30), в якій просив сплатити заборгованість.

Позивач стверджує, що відповідач отримав вказану претензію 06.04.2017, на підтвердження чого надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 32).

Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість за поставлений товар не сплатив.

За умовами п. 7.3. договору у разі несвоєчасної оплати покупцем товару/партії товару, покупець оплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Шляхом підписання цього договору сторони дійшли згоди, що на стягнення пені відповідно до п.7.2., п. 7.3 цього договору не поширюються строки позовної давності (п. 7.4. договору).

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 28.10.2016 по 04.07.2018, розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 111 285 грн. 82 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 33 903 грн. 22 коп. за загальний період з 28.10.2016 по 04.07.2018 та інфляційні втрати у розмірі 133 661 грн. 11 коп. за загальний період з 28.10.2016 по 04.07.2018.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором, копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, банківськими виписками про часткову сплату вартості товару, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до умов п. 5.1. договору відповідач повинен був сплатити за поставлений товар:

- за видатковою накладною № 894 від 14.12.2016 грошові кошти у розмірі 487 167 грн. 02 коп. у строк до 28.12.2016 включно (14.12.2016 + 14 календарних днів);

- за видатковою накладною № 38 від 20.01.2017 грошові кошти у розмірі 518 363 грн. 92 коп. у строк до 03.02.2017 включно (20.01.2017 + 14 календарних днів).

Як встановлено судом, строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав, проте, відповідач його вартість у визначені договором строки не сплатив, у зв'язку із чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 768 363 грн. 92 коп. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).

За змістом норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем невірно визначений початок періоду нарахування.

Так, як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар за видатковою накладною № 894 від 14.12.2016 - до 28.12.2016 включно, за видатковою накладною № 38 від 20.01.2017 - у строк до 03.02.2017.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною № 894 від 14.12.2016 починатиметься з наступного дня, а саме з 29.12.2016, за видатковою накладною № 38 від 20.01.2017 - з 03.02.2017.

Згідно розрахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 106 943 грн. 70 коп. та 3% річних у розмірі 33 883 грн. 60 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

При цьому, господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо стягнення пені та не вбачає підстав для застосування позовної давності з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, то застосовуються санкції, передбачені договором.

Відповідно до п. п. 7.3. договору у разі несвоєчасної оплати покупцем товару/партії товару, покупець оплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як вбачається з наведеного пункту договору сторони чітко встановили конкретний розмір пені, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає твердження відповідача щодо невизначеності розміру пені у договорі необґрунтованим та безпідставним.

Разом з тим, у п. 7.4. договору сторони дійшли згоди, що на стягнення пені відповідно до п.7.2., п. 7.3 цього договору не поширюються строки позовної давності.

За приписами ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Таким чином, сторони укладаючи спірний договір скористались своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України, та збільшили позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що підстави для застосування строку позовної давності відсутні, а отже заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо нарахованого позивачем розміру інфляційних втрат за період з 28.10.2016 по 04.07.2018 в сумі 133 661 грн. 11 коп.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних встановлено, що останнім не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013, відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до виконаного судом розрахунку, загальний розмір інфляційних втрат становить 124 329 грн. 68 коп., який підлягає стягненню з відповідача. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення 768 363 грн. 92 коп. основного боргу, 106 943 грн. 70 коп. пені, 33 883 грн. 60 коп. 3% річних, 124 329 грн. 68 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль 1991" (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, вул. Красна, буд. 86-Б, 2 поверх, офіс 26, ідентифікаційний код 34735767) на користь Малого колективного підприємства "Трубопроводбуд" (87536, Донецька область, м. Маріуполь, бульвар Комсомольський, буд. 3, ідентифікаційний код 13511179) 768 363 грн. 92 коп. (сімсот шістдесят вісім грн. 92 коп.) основного боргу, 106 943 грн. 70 коп. (сто шість тисяч дев'ятсот сорок три грн. 70 коп.) пені, 33 883 грн. 60 коп. (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят три грн. 60 коп.) 3% річних, 124 329 грн. 68 коп. (сто двадцять чотири тисячі триста двадцять дев'ять грн. 68 коп.) інфляційних втрат, 15 502 грн. 81 коп. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дві грн. 81 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 19.10.2018