Постанова

від 17.01.2019 по справі 904/3052/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17.01.2019 року                     м. Дніпро Справа № 904/3052/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя           Вечірко І.О. (доповідач)

судді           Березкіна О.В., Кузнецов ВО.

секретар                    Манчік О.О.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу           Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль 1991"

на рішення          Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 року (повний текст складено 19.10.2018 року)

у справі          № 904/3052/18 (суддя - Рудь І.А., м. Дніпро)

за позовом          Малого колективного підприємства "Трубопроводбуд", м. Маріуполь Донецької області

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль 1991", с. Любимівка Дніпропетровської області

про                    стягнення заборгованості у розмірі 1 047 214,07 грн. за договором поставки № 34 від 24.09.2015 року

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

          

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль 1991" на користь Малого колективного підприємства "Трубопроводбуд" 768 363,92 грн. основного боргу, 106 943,70 грн. пені, 33 883,60 грн. 3% річних, 124 329,68 грн. інфляційних втрат та 15 502,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

          Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість відповідача підтверджується договором, копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, банківськими виписками про часткову сплату вартості товару, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо. Доказів оплати заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано. Строк оплати поставленого позивачем товару є таким, що настав, проте відповідач його вартість у визначені договором строки не сплатив, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 768 363,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши розрахунок пені та 3 % річних, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем невірно визначений початок періоду нарахування. Згідно розрахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 106 943,70 грн. та 3 % річних у розмірі 33 883,60 грн. В решті позовних вимог в цій частині суд відмовив. Господарський суд відхилив заперечення відповідача щодо стягнення пені та не вбачає підстав для застосування позовної давності. Суд вважає твердження відповідача щодо невизначеності розміру пені у договорі необґрунтованим та безпідставним.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення пені у розмірі 106 943,70 грн.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Посилається на те, що згідно умов пункту 5.1 Договору строк виконання зобов'язання відповідача щодо сплати товару 14 календарних днів, 29.12.2016 року (видаткова накладна № 894) та 03.02.2017 року відповідно. Строк початку стягнення пені з 03.02.2017 року позивач повинен був звернутись до суду з позовом у строк до 02.02.2018 року. Проте, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом 04.07.2018 року. В зв'язку з чим, строк позовної давності для стягнення пені минув. Із пункту 7.3 Договору неможливо зробити висновок який саме розмір пені встановлено, незрозуміло до якої суми заборгованості застосовуються штрафні санкції, не зрозуміло яку ставку НБУ застосовувати, яка діяла на момент прострочення, чи яка діє на момент звернення до суду. У вчиненому сторонами правочині розмір нарахування пені не визначено, а лише зазначено загальну умову (пункт 7.3 Договору) про те, що у випадках несвоєчасного здійснення розрахунків за Договором покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ. Однак, таке формулювання не означає встановлення Договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання, оскільки не встановлено до якої саме суми застосовується пеня, до суми невиконаної частини зобов'язання або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання не залежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 року, апеляційну скаргу – без задоволення. Посилається на те, що пунктом 7.4 Договору сторонами визначено, що на стягнення пені згідно з пунктами 7.2., 7.3. Договору не поширюються строки позовної давності. Дані умови Договору були запропоновані самим відповідачем, а потім погоджені його підписом. Згідно з пунктом 7.3. Договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. Враховуючи вимоги стаття 549 Цивільного кодексу України можна викласти пункт 7.3. Договору наступним чином: "У випадку несвоєчасної оплати покупцем товару/партії товару, покупець сплачує продавцю неустойку, що обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки". Тобто, нарахування пені відбувається на залишок боргу, що окремо зазначено у визначенні терміну пені у Цивільному кодексі України.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2018 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 26.12.2018 року.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.12.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.01.2019 року.

15.01.2019 року на адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання без участі представника позивача. У вказаному клопотанні позивач також просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на судове рішення, враховуючи те, що явка представників учасників провадження у справі апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників учасників провадження у справі.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

24.09.2015 року між Малим колективним підприємством "Трубопроводбуд" (надалі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіль 1991" (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 34 (далі – Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти металопродукцію (надалі – товар) в обсязі і груповому асортаменті згідно рахунків-фактур і накладних (пункт 1.1. Договору).

Мета придбання товару - для використання в господарській діяльності (пункт 1.2. Договору).

В пунктах 2.2., 2.3. Договору зазначено, що загальна сума Договору складає загальну суму всіх рахунків-фактур і накладних, які є невід'ємною частиною договору; оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця, із зазначенням в платіжному дорученні дати і номера рахунку-фактури і дати і номера Договору.

Сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ згідно Міжнародних правил "Інкотермс" (в редакції 2000 року); поставка товару здійснюється протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку-фактури (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2. Договору, оплата товару проводиться покупцем шляхом оплати партії товару, протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару; рахунки здійснюються покупцем в безготівковій формі, відповідно до чинного законодавства за реквізитами продавця, зазначеним в цьому договорі.

За порушення зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України (пункт 7.1. Договору).

Договір вважається укладеним з моменту підписання його уповноваженими особами сторін (пункт 8.5. Договору).

Термін дії договору встановлюється з 31 грудня 2016 року в частині відвантаження товару, а в частині інших умов договору, в тому числі надання документів та проведення взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 8.1. Договору).

28.12.2016 року сторони підписали додаткову угоду до Договору, в якій вирішили внести зміни в пункт 8.1 Договору та викласти його в такій редакції: "Термін дії договору встановлюється з 31 грудня 2017 року в частині відвантаження товару, а в частині інших умов Договору, в тому числі надання документів та проведення взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором".

На виконання умов Договору позивач у період з 14.12.2016 року по 20.01.2017 року передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 1 005 530, 94 грн., що підтверджується видатковою накладною № 894 від 14.12.2016 року про поставку товару на суму 487 167,02 грн. з ПДВ (а. с. 24), товарно-транспортною накладною № Р894 від 14.12.2016 року на суму 487 167,02 грн. з ПДВ (а. с.26), видатковою накладною № 38 від 20.01.2017 року про поставку товару на суму 518 363,92 грн. з ПДВ (а. с. 26), товарно-транспортною накладною № Р38 від 20.01.2017 року про поставку товару на суму 518 363,92 грн. з ПДВ (а. с.27), що підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Позивач виставив відповідачу наступні рахунки: № 927 від 14.12.2016 року на оплату товару вартістю 487 167,02 грн. з ПДВ, № 50 від 20.01.2017 року на оплату товару вартістю 518 363,92 грн. з ПДВ (а. с.23).

Відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання у повній та своєчасній оплаті здійснив частково, оплативши на користь позивача товар поставлений за видатковою накладною № 894 від 14.12.2016 року на загальну суму 237 167,02 грн., а саме: 16.01.2017 року платіжними документом № 1135 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 80 000, 00 грн., з призначенням платежу: "оплата за рулон х/к оц. згідно рах. № 927 від 14.12.2016"; 20.01.2017 року платіжним документом № 1170 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн., з призначенням платежу: "оплата за рулон х/к оц. згідно дог. № 34 від 24.09.2015"; 24.01.2017 року платіжним документом № 1207 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 57 167,02 грн., з призначенням платежу: "оплата за рулон х/к оц. згідно дог. № 34 від 24.09.2015"; 17.02.2017 року платіжним документом № 1397 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн. з призначенням платежу: "оплата за рулон х/к оц. згідно рах. № 927 від 14.12.2016".

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 768 363,92 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив суму боргу у розмірі 768 363,92 грн. в обумовлені договором строки, позивач звернувся до відповідача з претензією № 28/02 від 28.02.2017 року про сплату штрафних санкцій відповідно до пункту 7.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язання (належним чином завірена копія претензії наявна в матеріалах справи, а. с. 28-30).

Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 28.10.2016 року по 04.07.2018 року, розрахована позивачем за кожною накладною окремо, в загальному розмірі 111 285,82 грн.

Додатково позивач нарахував відповідачу за вказаний період 3 % річних в сумі 33 903,22 грн. та інфляційні втрати в розмірі 133 661,11 грн.

Розглянувши позовні вимоги, місцевий господарський суд задовольнив їх частково.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду оскаржується в частині стягнення пені у розмірі 106 943,70 грн. В іншій частині рішення господарського суду не оскаржується.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського суду України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно положень статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За змістом норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був сплатити за поставлений товар за видатковою накладною №894 від 14.12.2016 до 28.12.2016 року включно, за видатковою накладною №38 від 20.01.2017 року у строк до 03.02.2017 року.

          За приписами статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

          Тобто, прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за видатковою накладною № 894 від 14.12.2016 року починається з наступного дня, а саме з 29.12.2016 року, за видатковою накладною № 38 від 20.01.2017 року з 04.02.2017 року.

          Також місцевий господарський суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені дійшов вірного висновку, що задоволенню підлягають вимоги позивача у сумі 106 943, 70 грн.

          Стосовно доводів скаржника щодо відсутності підстав для стягнення пені у зв'язку з простроченням строку позовної давності слід зазначити наступне.

          Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

          Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

          Установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.

          Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов'язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов'язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.

          Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами договору.

          Місцевий господарський суд обґрунтовано звернув увагу на те, що пунктом 7.4. Договору сторони дійшли згоди, що на стягнення пені відповідно до пунктів 7.2, 7.3 Договору не поширюються строки позовної давності. Тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні, а отже заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що із пункту 7.3 Договору неможливо зробити висновок який саме розмір пені встановлено сторонами апеляційний господарський суд враховує наступне.

Як вбачається з змісту пункту 7.3 Договору, у разі несвоєчасної оплати покупцем товару/партії товару, покупець оплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Таким чином, сторони чітко встановили конкретний розмір пені, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про стягнення з відповідача 106 943,70 грн. пені за несвоєчасне здійснення оплати за товар.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній частині рішення.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіль 1991" - залишити без задоволення.

          Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 року у справі № 904/3052/18 в частині стягнення пені у розмірі 106 943,70 грн. – залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

          Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.01.2019 року.

          Головуючий суддя                              

---

                    І.О. Вечірко

          Суддя                                                  

---

                    О.В. Березкіна

          Суддя                                                  

---

                    В.О. Кузнецов