Рішення

від 11.10.2018 по справі 910/10814/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

11.10.2018Справа № 910/10814/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні справу № 910/10814/18

за позовом державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська , Донецька область, м. Покровськ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ваш партнер , м. Київ, і товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд , м. Київ,

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,

за участю представників:

позивача - Шевченка Р.В. (довіреність від 22.05.2018 № 01/11-84/4);

відповідача-1 - Сорохан Д.М. (від 20.09.2018 № б/н); Косінової Г.В. (адвокат; ордер від 31.08.2018 № 467207);

відповідача-2 - Максимченка І.В. (довіреність від 03.01.2018 № 355), Тараненко Г.Ю. (довіреність від 03.01.2018 №354).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.08.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (далі - Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ваш партнер (далі - Компанія) та товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (далі - Фонд) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 19.04.2017 №19-04/2017.

Підприємство обґрунтовує позовні тим, що:

- у липні - серпні 2010 року Підприємством проведено відкриті торги на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання згідно із Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10 2008 № 921;

- переможцем закупівлі визначено товариство з обмеженою відповідальністю Газенерголізинг (далі - ТОВ Газенерголізинг ) як учасника, що запропонував найнижчу цінову пропозицію на таких умовах: виконання фінансових лізингових послуг придбання обладнання на суму 315 541 554,60 грн., в тому числі, вартість відшкодування предмету лізингу без врахування комісій, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом 190 413 942 грн.; лізинговий відсоток 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом 125 127 612,60 грн.;

- 21.08.2010 Підприємством та ТОВ Газенерголізинг укладено договір фінансового лізингу від 21.08.2010 №Ш-01/ФЛ (далі - Договір №Ш-01/ФЛ);

- 08.02.2013 ТОВ Газенерголізинг та Фондом укладено договір № 01/ИП відступлення майнових прав, згідно з яким ТОВ Газенерголізинг відступило Фонду права кредитора за Договором №Ш-01/ФЛ, та передало право власності на майно, що є об'єктом лізингу за Договором № Ш-01/ФЛ;

- 11.02.2013 Фонд і Підприємство уклали додаткову угоду № 3 до Договору № Ш-01/ФЛ, якою зафіксовано загальну залишкову вартість одиниць предмету лізингу у сумі 170 721 208,12 грн., та викладено в новій редакції Договір № Ш-01/ФЛ з додатками;

- 19.04.2017 Фонд і Компанія уклали договір відступлення права вимоги №19- 04/2017 (далі - Договір №19-04/2017; Договір відступлення), згідно з яким на користь Компанії були відступлені права вимоги за договором; за змістом Договору №19-04/2017 Підприємство визнається боржником, який є лізенгоодержувачем за Договором №Ш-01/ФЛ;

- особи, які мають право здійснювати фінансові послуги підлягають внесенню до Державного реєстру фінансових установ; разом з тим, згідно з Державного реєстру фінансових установ відповідач-1 не внесений ні як лізингодавець, ані як фінансова компанія;

- Компанія внесена до Реєстру осіб які не є фінансовими установами але мають право надавати окремі фінансові послуги ; відповідно до даного реєстру відповідачу-1 не видавалася ліцензія Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

- згідно з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у Компанії основний вид діяльності (код КВЕД 64.91) фінансовий лізинг;

- відповідач-1 не мав відповідних ліцензій на надання окремих фінансових послуг, а саме послуг фінансового лізингу, вбачається що він не мав права надавати окремі фінансові послуги юридичним особам, у даному випадку Підприємству;

- отже, Компанія уклала Договір №19-04/2017 без спеціальних дозволів, як це передбачено вимогами законодавчих та нормативно-правових актів України, чим порушив права позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/10814/18; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.09.2018.

03.09.2018 через канцелярію суду надійшли відзиви на позовну заяву від відповідачів.

20.09.2018 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2018 було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 04.10.2018.

01.10.2018 Підприємство подало суду відповідь на відзиви та докази, що підтверджують факт надсилання на адреси відповідачів.

04.10.2018 Компанія подала суду заперечення на відповідь на відзив та докази, що підтверджують факт їх направлення на адресу позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 було закрито підготовче провадження на призначено справу до судового розгляду по суті на 11.10.2018.

Представник позивача у судовому засіданні 11.10.2018 оголосив вступне слово та позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів оголосили вступне слово та заперечили проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзиви на нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У липні - серпні 2010 року Підприємством було проведено відкриті торги на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання згідно із Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10 2008 № 921.

Переможцем закупівлі було визначено ТОВ Газенерголізинг як учасника, що запропонував найнижчу цінову пропозицію на таких умовах: виконання фінансових лізингових послуг придбання обладнання на суму 315 541 554,60 грн., в тому числі, вартість відшкодування предмету лізингу без врахування комісій, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом 190 413 942 грн.; лізинговий відсоток 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом 125 127 612,60 грн.

21.08.2010 Підприємством (лізинговодержувач) та ТОВ Газенерголізинг (лізингодавець) укладено Договір №Ш-01/ФЛ, за умовами якого:

- лізингодавець зобов'язався перед лізингоодержувачем набути право власності на майно (предмет лізингу) у постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та технічних вимог з метою передачі його лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а лізингоодержувач зобов'язується перед лізингодавцем прийняти предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату (лізингові платежі) (пункт 2.1 Договору №Ш-01/ФЛ);

- загальна вартість предмета лізингу за Договором №Ш-01/ФЛ згідно специфікації, складає 190 413 942 грн., в тому числі ПДВ (20 %) - 31 735 657 грн. (пункт 3.1 Договору №Ш-01/ФЛ);

- Договір №Ш-01/ФЛ набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань передбачених Договором №Ш-01/ФЛ (пункт 13.1 Договору №Ш-01/ФЛ).

Статтею 1 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже, за своєю правовою природою Договір №Ш-01/ФЛ є договором фінансового лізингу.

08.02.2013 ТОВ Газенерголізинг (цедент) та Фондом (цесіонарій) укладено договір № 01/ИП відступлення майнових прав, згідно з яким ТОВ Газенерголізинг відступило Фонду права кредитора за Договором №Ш-01/ФЛ, та передало право власності на майно, що є об'єктом лізингу за Договором № Ш-01/ФЛ.

11.02.2013 Фонд і Підприємство уклали додаткову угоду № 3 до Договору № Ш-01/ФЛ, якою зафіксовано загальну залишкову вартість одиниць предмету лізингу у сумі 170 721 208,12 грн., та викладено в новій редакції Договір № Ш-01/ФЛ з додатками.

19.04.2017 Фонд (первісний кредитор) і Компанія (новий кредитор) уклали Договір №19-04/2017, за умовами якого:

- датою відступлення прав вимоги є дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги в розмірі та порядку відповідно до умов Договору відступлення (пункт 1.1 Договору № 19-04/2017);

- первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за Договором № Ш-01/ФЛ, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у Договорі № Ш-01/ФЛ, та приймає на себе всі його права та обов'язки за Договором № Ш-01/ФЛ; новий кредитор набуває статусу правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у судових процесах / виконавчих провадженнях / справах про банкрутство, пов'язаних з правом вимоги (пункт 2.1 Договору №19-04/2017);

- в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор - таким, що прийняв та набув право вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони кредитора за Договором №Ш-01/ФЛ (пункт 2.4 Договору №19-04/2017);

- Договір №19-04/2017 набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором №19-04/2017 (пункт 7.1 Договору №19-04/2017).

Відповідно до пункту 1 частин першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Отже, за своєю правовою природою Договір № 19-04/2017 є договором відступлення права вимоги.

На думку позивача вказаний правочин має бути визнаним недійсним, оскільки Компанія уклала Договір №19-04/2017 без спеціальних дозволів, як це передбачено вимогами нормативно-правових актів України, чим порушив права позивача.

У свою чергу, відповідачі проти доводів і тверджень Підприємства заперечили, посилаючись на відсутність підстав для визнання Договору №19-04/2017 недійсним.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Договору відступлення недійсним, виходячи з такого.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач, мотивує визнання недійсним спірного правочину, посилаючись, зокрема, на відсутність у відповідача-1 відповідного дозволу на надання послуг з фінансового лізингу.

Судом встановлено, що оплата вартості права вимоги за Договором відступлення була здійснена Компанією, що підтверджується такими платіжними дорученнями: від 26.05.2017 № 2 на суму 10 000 000 грн.; від 29.05.2017 № 3 на суму 13 999 900 грн.; від 31.05.2017 № 4 на суму 100 грн.

На виконання умов Договору відступлення Фонд передав, а Компанія прийняла за актом приймання-передачі документації за Договором відступлення таку документацію:

- копію договору фінансового лізингу від 21.08.2010 №Ш-01/ФЛ з додатками;

- копію додаткової угоди №1 від 07.09.2010 до Договору №Ш-01/ФЛ;

- копія договору купівлі-продажу від 21.08.2010 №290-10 з усіма додатками, додатковою угодою та актами приймання-передачі;

- копії Технічних завдань;

- акти приймання передачі предметів лізингу в лізинг;

- акти введення в експлуатацію;

- копію додаткової угоди від 04.01.2013 № 2 до Договору №Ш-01/ФЛ з додатками;

- копію договору №01/ИП відступлення майнових прав від 08.02.2013;

- копію додаткової угоди до договору №01/ИП відступлення майнових прав від 08.02.2013;

- копію акта приймання-передачі від 08.02.2013 власності на майно, що є об'єктом лізингу за Договором №Ш-01/ФЛ;

- копію акта приймання-передачі від 08.02.2013 майнових прав за договором від 08.02.2013 №01/ИП;

- додаткову угоду від 11.02.2013 №3 до Договору №Ш-01/ФЛ;

- договір фінансового лізингу №Ш-01/ФЛ від 11.02.2013 (нова редакція Договору №Ш-01/ФЛ Фінансового лізингу від 21 серпня 2010 року);

- додаткову угоду від 11.02.2013 №4 до Договору №Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013;

- додаткову угоду від 27.04.2013 №5 до Договору №Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013;

- додаткову угоду від 01.11.2013 №6 до Договору №Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013;

- договір безоплатної поруки від 17.09.2010;

- копії рахунків, виставлених первісним кредитором боржнику на підставі Договору №Ш-01/ФЛ;

- копії документів, які підтверджують часткову оплату боржником на користь первісного кредитора рахунків, виставлених на підставі Договору №Ш-01/ФЛ;

- копії тендерної документації: оголошення про проведення відкритих торгів, тендерна пропозиція ТОВ Газенерголізинг , протокол про розкриття тендерних (цінових) пропозицій від 27.07.2010 №89, оголошення про результати проведення процедури закупівлі від 26.08.2010, звіт про результати проведення процедури відкритих торгів від 07.09.2010 №89;

- копії судових рішень, а саме: від 10.03.2016, від 15.06.2016, від 29.07.2016, від 30.11.2016, від 14.03.2017 з Єдиного державного реєстру судових рішень по судовій справі №905/407/16;

- копії матеріалів судової справи №905/407/16 за позовом Підприємства до первісного кредитора (позовна заява, заперечення, клопотання, пояснення, апеляційні та касаційні скарги тощо);

- копії матеріалів судової справи №905/3772/14-908/5134/14 за позовом первісного кредитора до Підприємства (позовна заява, клопотання, пояснення тощо).

26.06.2017 Компанія направила на адресу Підприємства повідомлення про те, що всі права вимоги Фонду до Підприємства за Договором №Ш-01/ФЛ (з усіма додатками та додатковими угодами) щодо сплати з боку Підприємства заборгованості, штрафних санкцій та інших платежів, а також всі права та обов'язки Фонду, що виникають з вказаного договору фінансового лізингу, включаючи право власності на обладнання, що є предметом договору фінансового лізингу, були відступлені Компанії за виключенням права вимоги до боржника в сумі 49 317 421,34 грн., зі строком сплати до 31.12.2020 відповідно до додаткової угоди від 04.01.2013 № 2 до Договору №Ш-01/ФЛ; підстава - Договір відступлення, укладений відповідачами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Таким чином, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Якщо інше не встановлено договором або законом, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор. У цьому випадку боржник - не є стороною у цьому правочині, а лише наділений правом не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частина друга статті 517 ЦК України) та правом висувати проти вимоги кредитора заперечення (статті 518 ЦК України).

Отже, заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Твердження позивача про те, що спірний правочин є договором фінансового лізингу та укладений Компанією за відсутності права надавати послуги з фінансового лізингу є необґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно із статтею 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Разом з тим, відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це заміна особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги.

Чинне законодавство України не встановлює особливостей для укладення договорів відступлення права вимоги за договорами фінансового лізингу.

Документами доданими до матеріалів справи підтверджується, що на момент укладення оспорюваного правочину він був повністю виконаний з боку лізингодавця (ТОВ Газенерголізинг ), зокрема, на користь лізингоодержувача був поставлений предмет лізингу, проте договір не був виконаний з боку лізингоодержувача (Підприємства) в частині заборгованості зі сплати лізингових платежів на користь лізингодавця, що встановлено судовим рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2018 зі справи №905/3772/14-908/5134/14.

Вказаним судовим рішенням було задоволено позов Компанії як нового лізингодавця за Договором №Ш-01/ФЛ до Підприємства про стягнення: 488 562 801,03 грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу з урахуванням валютного корегування, 6 991 918,60 грн. пені, 31 858 346,86 грн. 3% річних.

Таким чином, сторонами Договору відступлення здійснено договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора за Договором №Ш-01/ФЛ новому кредитору. Відступлення права вимоги відбулося шляхом укладення договору первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансовий лізинг відноситься до фінансових послуг.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Пунктом 1.2 Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого Розпорядженням Державної комісії і регулювання ринків фінансових послуг України від 22.01.2004 № 21 (надалі - Положення №21) встановлено, що можливості надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законами та нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг право надавати послугу з фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 2.1 Положення №21 юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності:

1) внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно установчих документів;

2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;

3) довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - Довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1);

4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;

5) документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Згідно з пунктом 3.5 Положення №21 встановлена процедура взяття на облік юридичної особи та порядок внесення інформації про юридичну особу до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, порядок оформлення і видачі юридичній особі Довідки.

Відповідно до пункту 2 Розділу І Положення про державний реєстр фінансових установ, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 28.08.2003 № 41, у редакції, що діяла на дату укладення спірного правочину, фінансова установа - ліцензіат - це фінансова установа, яка отримала відповідну ліцензію Нацкомфінпослуг на надання фінансової послуги.

Згідно з пунктом 6 Розділу І Положення №41 юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до Реєстру. Датою внесення відповідного запису до Реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата прийняття Нацкомфінпослуг рішення про внесення фінансової установи до Реєстру.

Відповідно до пункту 7 Розділу І Положення №41 документом, що підтверджує статус фінансової установи, є Свідоцтво.

Відповідно до пункту 8 Розділу І Положення №41 фінансова установа має право надавати фінансові послуги після внесення її до Реєстру та отримання Свідоцтва. Якщо відповідно до нормативно-правових актів для надання певної фінансової послуги необхідно мати ліцензію та/або дозвіл, фінансова установа має право на надання такої послуги лише після отримання відповідної ліцензії та/або дозволу.

Судом встановлено, що 28.03.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження №745 про видачу Компанії Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серія ФК №876.

Відповідно до пункту 3.2. статті 3 Статуту Компанії, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства протокол від 13.04.2017 №13/04, предметом діяльності відповідача-1 є факторинг, фінансовий лізинг.

Отже, на момент укладення спірного правочину Компанія мала статус фінансової установи та була внесена до Державного реєстру фінансових установ.

Слід зазначити, що протоколом позачергових загальних зборів Компанії від 23.08.2017 №23/08, було оформлено рішення відповідача-1 про внесення змін до видів діяльності товариства та звернення до Нацкомфінпослуг із заявою про виключення інформації про фінансову установу із Державного реєстру фінансових установ.

28.09.2017 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийняла розпорядження №3935 про виключення Компанії з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

06.03.2018 відповідач-1 отримав довідку про взяття на облік товариства як такого, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, серія ФЛ №622, та включено до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.

21.06.2018 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийняла розпорядження №1043 про видачу Компанії ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з фінансового лізингу.

З огляду на викладене, документально підтверджено те, що відповідач-1 на час укладення спірного правочину та на час розгляду даної справи мав/має необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення Договору відступлення.

На даний момент, Фонд не є фінансовою установою, проте на час укладення спірного правочину мав право надавати послуги з фінансового лізингу на підставі рішення про взяття на облік від 27.10.2011 №666.

На думку позивача, для укладення Договору відступлення відповідач-1 мав отримати ліцензію для здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу.

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №913 Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ліцензійні умови у частині, що стосується суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств, надання послуг факторингу та довірчого управління фінансовими активами та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою. Орган ліцензування приймає від зазначених суб'єктів господарювання документи, визначені абзацами третім - п'ятим пункту 18 та абзацом третім підпункту 6 пункту 19 Ліцензійних умов, та приймає рішення, передбачені статтями 12 і 13 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , з дня набрання чинності цією постановою.

На дату укладення спірного правочину Компанію було включено до Державного реєстру фінансових установ, тому з врахуванням абзацу другого пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №913, ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) в частині отримання ліцензії на здійснення послуг з фінансового лізингу набули для товариства, як фінансової установи, чинності 07.06.2017 вже після укладення спірного правочину, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Отже, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували те, що Договір відступлення суперечить нормам чинного законодавства України, не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у Компанії під час підписання спірного правочину.

Також, слід зазначити, що Підприємство жодним чином не пояснило та документально не підтвердило, що укладений відповідачами правочин, порушує його права та законні інтереси.

У пункті 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 № 11 зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, обов'язковими умовами визнання договору недійсним є наявність у позивача певного суб'єктивного права (охоронюваного інтересу) - об'єкту судового захисту, порушення у зв'язку з укладенням відповідного договору таких прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі, та належність обраного способу судового захисту. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

У зв'язку з тим, що зміна кредитора у зобов'язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов'язків, не погіршує становище боржника і не зачіпає його інтересів, та здійснюється без згоди боржника, укладення оспорюваного Договору відступлення не порушує суб'єктивних прав позивача.

Стосовно тверджень позивача про неможливість передачі за Договором відступлення новому лізингодавцю прав власності на предмет лізингу (обладнання), слід зазначити, що враховуючи вимоги законодавства, заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло на підставі договору фінансового лізингу, передбачає одночасну передачу прав вимоги лізингових платежів і права власності на предмет лізингу. Зміна власника предмету лізингу не зачіпає прав лізингоодержувача, у користуванні якого перебуває предмет лізингу, та не погіршує його стан.

Отже, укладення Договору відступлення права вимоги з передачею новому кредитору прав власності на предмет лізингу не суперечить діючому законодавству та не порушує прав позивача.

Що ж до решти доводів і аргументі Підприємства, які викладені у позові, відповідях на відзиви, тощо, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не подано доказів в підтвердження задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, у задоволенні позову слід відмовити.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська (85310, Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, 9; ідентифікаційний код 31599557) до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ваш партнер (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 7/11, приміщення 39; ідентифікаційний код 40795059) та товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 35-А, офіс 301; ідентифікаційний код 37859096) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 19.04.2017 №19-04/2017 відмовити повністю.

2. Судові витрати зі справи покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено18.10.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук