Постанова

від 10.04.2019 по справі 910/10814/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідачів - 1 - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

- 2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Курдельчук І.Д.)

від 11.10.2018,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Руденко М.А., судді - Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

від 15.01.2019,

за позовом державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська

до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ваш партнер , товариства з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2018 року державне підприємство Вугільна компанія Краснолиманська звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 19-04/2017, укладеного 19.04.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю Український лізинговий фонд і товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ваш партнер .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у липні - серпні 2010 року державним підприємством Вугільна компанія Краснолиманська було проведено відкриті торги на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання згідно з Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10.2008, за результатами яких переможцем закупівлі визначено ТОВ Газенерголізинг . 21.08.2010 між ДП Вугільна компанія Краснолиманська і ТОВ Газенерголізинг було укладено договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ, а 08.02.2013 між ТОВ Газенерголізинг і ТОВ Український лізинговий фонд - договір № 01/ИП відступлення майнових прав, за умовами якого ТОВ Газенерголізинг відступило ТОВ Український лізинговий фонд права кредитора за договором № Ш-01/ФЛ та передало право власності на майно, що є об'єктом лізингу за договором № Ш-01/ФЛ. 11.02.2013 між ТОВ Український лізинговий фонд і ДП Вугільна компанія Краснолиманська було підписано додаткову угоду № 3 до договору № Ш-01/ФЛ, якою зафіксовано загальну залишкову вартість одиниць предмету лізингу у сумі 170 721 208,12 грн та викладено в новій редакції договір № Ш-01/ФЛ з додатками. 19.04.2017 ТОВ Український лізинговий фонд і ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер уклали договір відступлення права вимоги № 19-04/2017, згідно з яким на користь останнього були відступлені права вимоги за договором № Ш-01/ФЛ. Позивач вказує на те, що відповідач-1 не мав відповідних ліцензій на надання послуг фінансового лізингу, а тому він не мав права надавати окремі фінансові послуги ДП Вугільна компанія Краснолиманська . Оскільки ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер уклало спірний договір № 19-04/2017 від 19.04.2017 без спеціальних дозволів, чим порушило вимоги чинного законодавства, права позивача, то оспорюваний договір є недійсним згідно з ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

28.02.2019 ДП Вугільна компанія Краснолиманська подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, в якій просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами для скасування вказаних судових рішень зазначає неврахування судами того, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016, яка набрала чинності 10.12.2016, встановлено коло суб'єктів до яких застосовується шестимісячний строк відстрочення застосування дій ліцензійних умов. До таких відносяться суб'єкти господарювання які внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ. Однак, до дня набрання чинності цією постановою відповідача-1 не було внесено до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб. Оскільки відповідач - 1 був внесений до реєстру лише 28.03.2017, тобто після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016, то на дату укладення спірного правочину вимоги щодо отримання ліцензії на надання послуг фінансового лізингу були обов'язковими до виконання. Вказує на те, що спірний договір № 19- 04/2017 укладений з порушенням вимог Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , постанови Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016, ч. 2 ст. 203 ЦК України. Зазначає, що цим договором порушуються як майнові, так і немайнові права позивача. Зокрема, факт безпосереднього порушення прав ДП Вугільна компанія Краснолиманська підтверджується і тим, що відповідачем - 1 на адресу позивача було направлено лист № 10/05-1 від 10.05.2018 з незаконною вимогою надати відповідачу - 1 копії фінансової звітності. Стверджує про безпідставне посилання господарських судів на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2018 у справі № 905/3772/14-908/5134/14. Вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер вказує на те, що судами обох інстанції правильно застосовано норми матеріального права, п. 3.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013, постанову Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016, визначено правову природу спірного договору, встановлено наявність у відповідача - 1 необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення цього договору; враховано, що відповідач - 1 отримав ліцензію на право здійснення господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), досліджено і встановлено, що спірний договір не порушує права та інтереси позивача. Вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - прийняті з дотриманням вимог ч. ч. 1, 2, 4 ст. 236 ГПК України.

ТОВ Український лізинговий фонд у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що на момент укладення спірного договору предмет лізингу за договором № Ш-01/ФЛ вже був придбаний у постачальника та переданий у користування лізингоодержувачу, тобто фінансова послуга вже була надана і за неї лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати плату за умовами договору фінансового лізингу. При укладені спірного правочину ні ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер , ні ТОВ Український лізинговий фонд щодо лізингоодержувача не здійснювали надання фінансових послуг з фінансового лізингу, оскільки ця послуга вже була повністю надана ТОВ Газенерголізинг (при її надані у ДП Вугільна компанія Краснолиманська жодних претензій до ТОВ Газенерголізинг не було). Посилається на те, що ліцензійні умови застосовуються (вступили в дію) з 10.06.2017, а спірний договір укладено 19.04.2017. ТОВ Український лізинговий фонд не є фінансовою установою, але на момент укладення спірного договору мало право надавати послуги з фінансового лізингу згідно з рішенням про взяття на облік № 666 від 27.10.2011, а ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер було фінансовою установою (розпорядження Нацкомфінпослуг № 745 від 28.03.2018). Вказує і на те, що розпорядження Держфінпослуг № 160 від 18.02.2010 щодо виключення запису про ТОВ Газенерголізинг з переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг було визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2011 у справі № 2а-8018/11/2670, яка набрала законної сили 25.04.2012 (тобто це розпорядження є таким, що не існувало). Просить оскаржувані позивачем рішення залишити без змін, адже вони прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, у липні-серпні 2010 року ДП Вугільна компанія Краснолиманська проведено відкриті торги на закупівлю фінансових лізингових послуг на придбання гірничошахтного обладнання згідно із Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17.10 2008 (а.с. 17, т. 1).

Переможцем закупівлі визначено ТОВ Газенерголізинг як учасника, що запропонував найнижчу цінову пропозицію на таких умовах: виконання фінансових лізингових послуг придбання обладнання на суму 315 541 554,60 грн, в тому числі, вартість відшкодування предмету лізингу без врахування комісій, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом 190 413 942,00 грн; лізинговий відсоток 22%; вартість комісії, відсотків та інших витрат, пов'язаних з фінансовим лізингом - 125 127 612,60 грн (а.с. 19, т. 1).

21.08.2010 між ДП Вугільна компанія Краснолиманська (лізингоодержувач) і ТОВ Газенерголізинг (лізингодавець) було укладено договір № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу, за умовами якого лізингодавець зобов'язувався перед лізингоодержувачем набути право власності на майно (предмет лізингу) у постачальника відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та технічних вимог з метою передачі його лізингоодержувачу у володіння та користування на визначений строк, а лізингоодержувач - перед лізингодавцем прийняти предмет лізингу та сплачувати за користування ним встановлену плату.

За п. 3.1 договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ загальна вартість предмета лізингу за договором згідно з специфікацією складає 190 413 942,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) - 31 735 657,00 грн.

Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань передбачених цим договором (п. 13.1 договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ).

08.02.2013 між ТОВ Газенерголізинг (цедент) і ТОВ Український лізинговий фонд (цесіонарій) було укладено договір № 01/ИП відступлення майнових прав, згідно з яким цедент відступив цесіонарієві, а останній прийняв права кредитора (лізингодавця) за договором фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, укладеного між цедентом та ДП Вугільна компанія Краснолиманська (боржник/лізингоодержувач) та передав право власності на майно, що є об'єктом лізингу за договором № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010.

11.02.2013 між ТОВ Український лізинговий фонд (лізингодавець) і ДП Вугільна компанія Краснолиманська (лізингоодержувач) було укладено додаткову угоду № 3 до договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, якою зафіксовано загальну залишкову вартість одиниць предмету лізингу у сумі 170 721 208,12 грн та викладено в новій редакції договір № Ш-01/ФЛ з додатками.

19.04.2017 між ТОВ Український лізинговий фонд (первісний кредитор) і ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 19-04/2017, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за договором фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у договорі № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010 та приймає на себе всі його права та обов'язки за договором фінансового лізингу. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступається (відчужується) в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому, новий кредитор набуває статусу правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у судових процесах/виконавчих провадженнях/справах про банкрутство, пов'язаних з правом вимоги. Права вимоги та права власності первісного кредитора набуте за договором відступлення майнових прав № 01/ИП від 08.02.2013, що укладений між первісним кредитором та ТОВ Газенерголізинг в порядку статтей 512-519, ч. 3 ст. 656 ЦК України.

За п. 2.2 договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 первісний кредитор передає новому кредитору права власності після повної оплати новим кредитором первісному кредитору вартості прав вимоги згідно з п. 3.2 цього договору (у сумі 24 000 000,00 грн протягом 10 календарних днів з дати укладення договору).

Пунктом 2.4 договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 встановлено, що в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що прийняв та набув право вимоги до боржника та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за договором № Ш-01/ФЛ.

Договір відступлення права вимоги № 19-04/2017 набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1 вказаного договору).

ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер здійснило оплату вартості права вимоги за договором відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017, про що свідчать платіжні доручення № 2 від 26.05.2017 на суму 10 000 000,00 грн, № 3 від 29.05.2017 на суму 13 999 900,00 грн, № 4 від 31.05.2017 на суму 100,00 грн (а.с. 163-165, т. 1).

31.05.2017 на виконання умов договору відступлення права вимоги № 19-04/2017, за актом приймання-передачі документації первісний кредитор передав, а новий кредитор (ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер ) прийняв такі документи: копію договору фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 21.08.2010 з додатками, копію додаткової угоди № 1 від 07.09.2010 до договору № Ш-01/ФЛ, копію договору купівлі-продажу № 290-10 від 21.08.2010 з усіма додатками, додатковою угодою та актами приймання-передачі, копії технічних завдань, акти приймання-передачі предметів лізингу в лізинг, акти введення в експлуатацію, копію додаткової угоди № 2 від 04.01.2013 до договору № Ш-01/ФЛ з додатками, копію договору № 01/ИП відступлення майнових прав від 08.02.2013, копію додаткової угоди до договору № 01/ИП відступлення майнових прав від 08.02.2013, копію акту приймання-передачі від 08.02.2013 власності на майно, що є об'єктом лізингу за договором № Ш-01/ФЛ, копію акту приймання-передачі від 08.02.2013 майнових прав за договором № 01/ИП від 08.02.2013, додаткову угоду № 3 від 11.02.2013 до договору № Ш-01/ФЛ, договір фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ від 11.02.2013 (нова редакція договору № Ш-01/ФЛ фінансового лізингу від 21.08.2010), додаткову угоду № 4 від 11.02.2013 до договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013, додаткову угоду № 5 від 27.04.2013 до договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013, додаткову угоду № 6 від 01.11.2013 до договору № Ш-01/ФЛ в редакції від 11.02.2013, копії договору безоплатної поруки від 17.09.2010, копії рахунків, виставлених первісним кредитором боржнику на підставі договору № Ш-01/ФЛ, копії документів, які підтверджують часткову оплату боржником на користь первісного кредитора рахунків, виставлених на підставі договору № Ш-01/ФЛ, копії тендерної документації: оголошення про проведення відкритих торгів, тендерна пропозиція ТОВ Газенерголізинг , протокол про розкриття тендерних (цінових) пропозицій № 89 від 27.07.2010, оголошення про результати проведення процедури закупівлі від 26.08.2010, звіт про результати проведення процедури відкритих торгів № 89 від 07.09.2010, копії судових рішень, а саме: від 10.03.2016, від 15.06.2016, від 29.07.2016, від 30.11.2016, від 14.03.2017 з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 905/407/16, копії матеріалів судової справи № 905/407/16, копії матеріалів судової справи № 905/3772/14-908/5134/14.

26.06.2017 ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер направило на адресу ДП Вугільна компанія Краснолиманська повідомлення про те, що всі права вимоги ТОВ Український лізинговий фонд до ДП Вугільна компанія Краснолиманська за договором фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ (з усіма додатками та додатковими угодами) щодо сплати заборгованості, штрафних санкцій та інших платежів, а також всі права та обов'язки ТОВ Український лізинговий фонд , що виникають з вказаного договору фінансового лізингу, включаючи право власності на обладнання, що є предметом договору фінансового лізингу, були відступлені ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер згідно з договором відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017 (за виключенням права вимоги до боржника в сумі 49 317 421,34 грн зі строком сплати до 31.12.2020 відповідно до додаткової угоди № 2 від 04.01.2013 до договору № Ш-01/ФЛ).

Предметом спору є визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 19-04/2017, укладеного 19.04.2017 між ТОВ Український лізинговий фонд і ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер .

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Господарськими судами встановлено, що укладений між відповідачами договір № 19-04/2017 від 19.04.2017 за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги (цесії).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Чинним законодавством не встановлено особливостей для укладення договорів відступлення права вимоги за договором фінансового лізингу.

Дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, встановивши, що як у договорі фінансового лізингу № Ш-01/ФЛ (на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові), так і в договорі відступлення майнових прав № 01/ИП від 08.02.2013, не міститься умов щодо отримання згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні іншою особою, а також, встановивши, що зміна власника предмету лізингу не порушує прав лізингоодержувача, у користуванні якого перебуває предмет лізингу та, врахувавши вимоги ст. ст. 514, 516, 517, 518 ЦК України, справу № 905/3772/14-908/5134/14, дійшли до правильного висновку про те, що позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не було доведено, що спірним договором порушуються його права та охоронювані законом інтереси, а також, що цей договір був укладений в супереч вказаним нормам права.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий лізинг відноситься до фінансових послуг.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції (ч. 4 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Згідно з п. 1.2 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 21 від 22.01.2004 (Положення № 21) встановлюється можливість надання послуг з фінансового лізингу та порядок, якого необхідно дотримуватись при наданні цієї послуги юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначене законами та нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, право надавати послугу з фінансового лізингу.

Відповідно до п. 2.1 Положення № 21 юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності: внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно з установчими документами; кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; довідки про взяття на облік юридичної особи, виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг; керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини; документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

Пунктом 3.5 Положення № 21 встановлена процедура взяття на облік юридичної особи та порядок внесення інформації про юридичну особу до реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, порядок оформлення і видачі юридичній особі довідки.

За п. 2 розділу І Положення про державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 41 від 28.08.2003 (редакції, чинній на дату укладення спірного правочину) фінансова установа - ліцензіат - це фінансова установа, яка отримала відповідну ліцензію Нацкомфінпослуг на надання фінансової послуги.

Згідно з п. 6 розділу І Положення № 41 юридична особа набуває статусу фінансової установи з дати внесення відповідного запису про неї до реєстру. Датою внесення відповідного запису до реєстру для набуття юридичною особою статусу фінансової установи є дата прийняття Нацкомфінпослуг рішення про внесення фінансової установи до реєстру.

Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво. Фінансова установа має право надавати фінансові послуги після внесення її до реєстру та отримання свідоцтва. Якщо відповідно до нормативно-правових актів для надання певної фінансової послуги необхідно мати ліцензію та/або дозвіл, фінансова установа має право на надання такої послуги лише після отримання відповідної ліцензії та/або дозволу (п. п. 7, 8 розділу І Положення № 41).

Судами встановлено, що 28.03.2017 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження № 745 про видачу ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серія ФК № 876 (а.с. 185, т. 1).

Пунктом 3.2 ст. 3 статуту ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер , затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства (протокол № 13/04 від 13.04.2017) визначено, що предметом діяльності товариства, зокрема є факторинг, фінансовий лізинг.

В подальшому рішенням позачергових загальних зборів ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер , яке оформлено протоколом № 23/08 від 23.08.2017, вирішено внести зміни до видів діяльності цього товариства та звернутися до Нацкомфінпослуг із заявою про виключення інформації про фінансову установу із Державного реєстру фінансових установ (а.с. 186-188, т. 1).

28.09.2017 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийняла розпорядження № 3935 про виключення ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи (а.с. 190-191, т. 1).

06.03.2018 ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер отримало довідку про взяття на облік товариства як такого, що має право надавати послуги з фінансового лізингу, серія ФЛ № 622, та включено його до реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги (а.с. 194, т. 1).

21.06.2018 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийняла розпорядження № 1043 про видачу ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання послуг з фінансового лізингу (а.с. 195-196, т. 1).

Врахувавши вказане, здійснивши належний аналіз вказаних Положень, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ТОВ Фінансова компанія Ваш партнер на момент укладення спірного правочину (19.04.2017) мало статус фінансової установи у розумінні Положення № 41 та мало право надавати відповідні фінансові послуги, що підтверджується відповідним свідоцтвом, включенням товариства до Державного реєстру фінансових установ. Крім того, судами встановлено, що матеріалами справи підтверджується і те, що на момент укладення спірного правочину предметом діяльності відповідача - 1 було визначено, зокрема, факторинг та фінансовий лізинг. На час розгляду цієї справи відповідач - 1 має право надавати послуги з фінансового лізингу як особа, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги відповідно до ліцензії.

За таких обставин, правильним є висновок судів і про те, що відповідач-1 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017.

Також, судами встановлено, що на час укладення спірного правочину ТОВ Український лізинговий фонд (відповідач-2) мав право надавати послуги з фінансового лізингу, про що свідчить довідка про взяття на облік юридичної особи від 11.03.2014 (рішення про взяття на облік № 666 від 27.10.2011) (а.с. 74, т. 1).

Отже, на підставі ретельного дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, господарські суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір відступлення права вимоги № 19-04/2017 від 19.04.2017 укладено з дотриманням вимог чинного на момент його укладення законодавства, зокрема ст. ст. 512-519, ст. 656 ЦК України, ним жодним чином не порушуються права і інтереси позивача, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним згідно з ст. 203 ЦК України.

Щодо доводів позивача про те, що судами не було взято до уваги те, що при укладенні спірного правочину було порушено вимоги Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , постанови Кабінету Міністрів України № 913 від 07.12.2016, ч. 2 ст. 203 ЦК України, то вони є безпідставними та спростовуються висновками господарських судів, які встановили, що спірний договір було укладено відповідно до вимог чинного на момент його укладення законодавства.

Судами були прийняті рішення відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права. Незгода позивача із рішенням господарського суду і постановою апеляційної інстанції не свідчить про порушення судами норм матеріального і процесуального права чи постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013.

Також судами відповідно до вимог ст. 86 ГПК України було ретельно досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, взято до уваги доводи всіх учасників справи та почуто їх, що відповідає як ст. 7 ГПК України, так і узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи Проніна проти України , Серявін та інші проти України ) і доводи касаційної скарги вказаного не спростовують.

Щодо доводів касаційної скарги про безпідставне посилання господарських судів на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2018 у справі № 905/3772/14-908/5134/14, то необхідно зазначити, що суди не безпідставно посилались на вказане судове рішення, а взяли його до уваги в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Інші доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, зводяться до необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена господарськими судами.

Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції і постанова апеляційного суду прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15 січня 2019 року у справі за № 910/10814/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

В. Студенець