Рішення

від 04.10.2018 по справі 910/9920/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2018Справа № 910/9920/18

За позовом Державного агентства України з питань кіно

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріплан Пікчерс"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

Представники сторін:

від позивача Команський О.-А.С. (представник за довіреністю);

від відповідача не з"явились.

В судовому засіданні 4 жовтня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 19.10.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

26 липня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Державного агентства України з питань кіно (позивач) надійшла позовна заява № 975/5/11-18 від 02.07.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріплан Пікчерс" (відповідач) про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 грудня 2008 року на виконання умов договору замовником та продюсером було підписано проміжний акт підготовчого періоду повнометражного кінофільму "ІНФОРМАЦІЯ_1", яким визначалась фактична вартість частково виконаних робіт підготовчого періоду, що склала - 5885,00 грн., крім того ПДВ - 1 777,00 грн., разом з ПДВ - 7062,00 грн. Згідно платіжного доручення № 35 від 23 червня 2009 року Державною службою кінематографії перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріплан Пікчерс" 7062,00 грн. В той час, як про це вказує позивач, інформація про подальше виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором на виробництво фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" на умовах державного замовлення № 405 від 18 листопада 2008 року, відсутня. У 2011 році фінансування фільму призупинено за рішенням колегії Міністерства культури і туризму України від 24.02.2011 № 2/3. У зв'язку з чим й виникла необхідність звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 року у справі № 910/9920/18 позовну заяву №975/5/11-18 від 02.07.2018 року Державного агентства України з питань кіно до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріплан Пікчерс" про розірвання договору та стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Державному агентству України з питань кіно строк до 20.08.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

03 серпня 2018 року через відділ діловодства суду від Державного агентства України з питань кіно надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, оформлені супровідним листом №1095/5/11-18 від 02.08.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9920/18, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.09.2018 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 06.09.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/9920/18 до судового розгляду по суті на 04.10.2018 року, про що позивача було повідомлено під розписку. Про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 06.09.2018 року.

В судовому засіданні 04.10.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.2018 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Водночас, суд звертає увагу, що поштові відправлення з ухвалами суду у даній справі не були вручені відповідачу та були повернуті до суду 14.08.2018 року та 17.09.2018 року з відмітками у довідках відділення поштового зв'язку на відповідних конвертах "за закінченням терміну зберігання".

Так, поштові відправлення з ухвалами суду у даній справі були Товариству з обмеженою відповідальністю "Тріплан Пікчерс" за адресою: 02098, м. Київ, вул. Шумського, 8А, офіс 2, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 06.08.2018 року у справі №910/9920/18 є 13.08.2018 року та ухвали від 06.09.2018 року - 13.09.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2008 року між Державною службою кінематографії, правонаступником якого є Державне агентство України з питань кіно (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріплан Пікчерс" (надалі - відповідач, продюсер) укладено договір на виробництво фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" на умовах державного замовлення № 405 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник замовляє на умовах державного замовлення та частково (в межах бюджетних асигнувань) оплачує, а продюсер, діючи за рахунок коштів наданих замовником та власних або залучених. ним з інших джерел коштів, приймає на себе створення фільму: назва - ІНФОРМАЦІЯ_1 , автор оригінального літературного сценарію - ОСОБА_2, кінорежисер-постановник - ОСОБА_3.

Відповідно до п. 1.3. договору виробництво фільму включено до Програми виробництва та розповсюдження фільмів за замовленням на 2007-2008 рр. (наказ Міністерства культури і туризму України від 02.06.2008 № 657/0/16- 08).

У відповідності з п. 1.7. договору факт виготовлення і здачі фільму підтверджується приймально-здавальним актом, актом з ДП Національний центр Олександра Довженка .

Згідно з п. 3.1.4. договору продюсер зобов'язується здійснити виробництво фільму в повному обсязі згідно з договором і генеральним кошторисом.

В п. 3.1.5. договору визначено, що продюсер зобов'язаний організувати та забезпечити виконання повного комплексу робіт з виробництва фільму на підставі договору, додатків до нього, які є невід'ємними частинами договору.

За умовами п. 3.1.8. договору продюсер зобов'язаний після закінчення кожного відповідного періоду виробництва фільму продюсер зобов'язаний подавати замовнику звіт про фактичне використання коштів та виконання сторонами зобов'язань з фінансових вкладень у виробництво фільму.

Оплата виробництва фільму здійснюється замовником по періодах виробництва (період розробки режисерського сценарію та розширеного ліміту, підготовчий, знімальний, монтажно-тонувальний та ліквідаційний) згідно з погодженим генеральним кошторисом на підставі рахунків, наказів, актів про виконання робіт по періодах виробництва та звітів про фактичне використання коштів, отриманих від продюсера (п. 4.2. договору).

Додатковою угодою № 2 до договору, відповідно до пункту 8 статті 5 Закону України № 3166-УІ від 17.03.2011 Про центральні органи виконавчої влади , Державному агентству України з питань кіно передано права та обов'язки щодо виконання договору на виробництво фільму ІНФОРМАЦІЯ_1 на умовах державного замовлення.

22.12.2008 року на виконання умов договору замовником та продюсером було підписано проміжний акт підготовчого періоду повнометражного кінофільму ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визначалась фактична вартість частково виконаних робіт підготовчого періоду, що склала - 7062,00 грн.

Ні підставі платіжного доручення № 35 від 23.06.2009 року Державною службою кінематографії перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ Тріплан Пікчерс 7062,00 грн. (копія міститься в матеріалах справи).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує, що інформація про подальше виконання відповідачем своїх зобов'язань, передбачених договором на виробництво фільму ІНФОРМАЦІЯ_1 на умовах державного замовлення реєстр № 405 від 18.11.2008 року, відсутня.

У 2011 році фінансування фільму призупинено за рішенням колегії Міністерства культури і туризму України від 24.02.2011 року № 2/3, у зв'язку з чим, позивач листом від 10.07.2012 року № 1054/9/26-12 звернувся до відповідача з пропозицією розірвати договір та повернути перераховані кошти до державного бюджету, однак, станом від відповідача не надходило жодних пояснень та пропозицій щодо усунення порушень, а також поновлення робіт пов'язаних з виробництвом фільму.

Матеріалами справи підтверджується, що на адресу відповідача було направлено претензію від 05.07.2017 року № 1326/5/11-17 щодо невиконання умов договору на виробництво фільму ІНФОРМАЦІЯ_1 на умовах державного замовлення та повернення коштів в сумі 7062,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача з претензією від 12.03.2018 року № 333/5/11-18 було направлено повторну претензію про повернення коштів в сумі 7062,00 грн., яка відповідачу вручена не була, конверт був повернутий відділом поштового зв'язку з відміткою про повернення за закінченням встановленого строку зберігання .

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач вважає, що невиконання відповідачем зобов'язань передбачених договором на виробництво фільму ІНФОРМАЦІЯ_1 на умовах державного замовлення реєстр № 405 від 18.11.2008 року є істотним порушенням договору, відсутність будь-яких дій зі сторони відповідача для врегулювання спору, що є підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Господарський кодекс України в силу положень Преамбули, статей 1 та 4, є спеціальним законом порівняно з Цивільним кодексом України, а тому норми цього кодексу мають пріоритет перед аналогічними нормами Цивільного кодексу України (аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2006р. по справі №17/543).

Порядок розірвання договору визначений ст. 188 Господарського кодексу України. Відповідно до даної статті зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

При цьому суд зазначає, що недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 року направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 року по справі № 3-74гс11.

Пунктом 6.3. договору визначено, що в разі припинення виробництва фільму з вини продюсера, всі фактично перераховані замовником кошти продюсер відшкодовує замовнику протягом 30 календарних днів від дати припинення виробництва.

Таким чином, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо виробництва фільму ІНФОРМАЦІЯ_1 на умовах державного замовлення реєстр № 405 від 18.11.2008 року, зобов'язання за договором виконанні лише частково на суму 7062,00 грн., що є істотним порушенням умов договору на виробництво фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" на умовах державного замовлення № 405 від 18.11.2008 року, оскільки в результаті не виготовлення фільму позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, тобто створення фільму.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2018 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір на виробництво фільму ІНФОРМАЦІЯ_1 на умовах державного замовлення реєстр № 405 від 18.11.2008р.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріплан Пікчерс" (код ЄДРПОУ 34184368, адреса: 02098, м. Київ, вул. Шумського, 8А, офіс 2), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного агентства України з питань кіно (код ЄДРПОУ 37508051, адреса: 01010, м. Київ, вул. Лаврська, 10), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: судовий збір - 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.2018р.

Суддя О.В. Котков