Рішення

від 03.10.2018 по справі 914/850/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018 Справа №914/850/17

Господарський суд Львівської області у складі

Колегії суддів: Фартушок Т.Б. - головуючий суддя, судді Манюк П.Т., Рим Т.Я., за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Вищого професійного училища №29 м. Львова, м. Львів,

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд-СС , м.Львів,

до Відповідача-2: Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1, м. Львів,

до Відповідача-3: Управління держаної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, м. Львів,

про: скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання знести самочинно споруджену будівлю.

та матеріали заяви Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Львівської міської ради, м. Львів,

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд-СС , м.Львів,

до Відповідача-2: Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1, м. Львів,

про: скасування державної реєстрації права власності на будівлю під літерою «А-1» за адресою м. Львів, вул. Єрошенка, 3 та зобов'язання привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі.

Представники:

Позивача: ОСОБА_2 - представник (ордер від 02.10.2018р. серія ЛВ №139707);

Відповідача-1: не з'явився;

Відповідача-2: не з'явився;

Відповідача-3: не з'явився;

Третьої особи: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 17.01.2017р. №2901/вих.-92)

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Вищого професійного училища №29 м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-СС» , до Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 та до Управління держаної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та зобов'язання знести самочинно споруджену будівлю та заява Третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-СС» та до Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на будівлю під літерою «А-1» за адресою м. Львів, вул. Єрошенка, 3 та зобов'язання привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 03.05.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 16.05.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області від 16.05.2017р., 13.06.2017р., 27.06.2017р., 10.07.2017р., 22.08.2017р., 05.09.2017р., 18.09.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.07.2017 року залучено в якості відповідача-2 державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 в якості відповідача-3 Управління держаної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2017р. залучено Львівську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 року призначено колегіальний розгляд справи. Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.09.2017р. визначено склад колегії: ОСОБА_4 - суддя-головуючий, судді Горецька З.В. та Манюк П.Т.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.10.2017р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.11.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2017р. прийнято заяву про зміну предмета позову та відкладено розгляд справи на 15.11.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 15.11.2017 року у зв'язку із настанням інших обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом, суддю Горецьку З.В. замінено на суддю Бортник О.Ю. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.11.2017р. прийнято справу до провадження та відкладено розгляд справи на 05.12.2017р.

Розгляд справи відкладався на 24.01.2018р. з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду у даній справі від 05.12.2018р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.12.2017р. прийнято позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-СС» та до Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на будівлю під літерою «А-1» за адресою м. Львів, вул. Єрошенка, 3 та зобов'язання привести земельну ділянку у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі до спільного розгляду з первісним позовом у справі №914/850/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.01.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.01.2018р. постановлено продовжувати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відкладено підготовче засідання на 21.02.2018р.

Підготовчі засідання відкладались з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду у даній справі від 21.02.2018р., 06.03.2018р. та від 28.03.2018р. Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2018р. судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.04.2018р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 16.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.05.2018р. постановлено відкласти розгляд справи по суті на 23.05.2018р.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області від 22.05.2018р. №226 «Щодо повторного автоматизованого розподілу справи №914/850/17» у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бортник О.Ю., яка входить до складу колегії суддів з розгляду справи №914/850/17, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.05.2018р., здійснено заміну члена колегії суддів з розгляду даної справи, замість судді Бортник О.Ю. введено суддю Іванчук С.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.05.2018р. суд постановив прийняти справу до провадження наступному складі суду: ОСОБА_4 - головуючий суддя, судді Іванчук С.В., Манюк П.Т.; повторно провести підготовче провадження; підготовче засідання призначити на 06.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.06.2018р. суд постановив підготовче засідання відкласти на 26.06.2018р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2018р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; клопотання Позивача про витребування доказів від 26.06.2018р. б/н (вх.№23871/18) задоволити; обласному комунальному підприємству Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Липинського, будинок 54; код ЄДРПОУ: 03348525) в строк до 17.07.2018р. надати: технічний паспорт на будівлю літ «А-1» за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, №3 та інвентаризаційну справу будівлі літ «А-1» , що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка 3 (оригінали - для огляду; належним чином завірені копії - для долучення до матеріалів справи); підготовче засідання відкласти на 01.08.2018р.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Львівської області від 31.07.2018р. призначено повторний автоматичний розподіл члена колегії суддів у справі № 914/850/17 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Іванчук С.В., яка бере участь у колегіальному розгляді справи № 914/850/17 колегією у складі трьох суддів (головуючий суддя Фартушок Т.Б.). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Фартушок Т.Б, судді Манюк П.Т., Рим Т.Я.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.08.2018р. суд постановив прийняти до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Фартушок Т.Б, судді Манюк П.Т., Рим Т.Я. справу №914/850/17; підготовче засідання відкласти на 04.09.2018р.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.09.2018р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 19.09.2018р.

Розгляд спору по суті відкладався на 03.10.2018р. з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області у даній справі від 19.09.2018р.

Також, ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі від 16.05.2017р., 13.06.2017р. зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Львівській області надати Господарському суду Львівської області наступні документи (оригінали - для огляду; належним чином завірені копії - для доручення до матеріалів справи):

- документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Єрошенка, 3;

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта будівлі літ. «А-1» , загальною площею 349,5 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, 3;

- заяву про державну реєстрацію будівлі літ. «А-1» , загальною площею 349,5 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, 3;

- технічний паспорт на будівлю літ. «А-1» , загальною площею 349,5 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, 3;

- документ, що підтверджує присвоєнню об'єкту нерухомого майна адреси, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, 3;

- договір про спільну діяльність на новозбудовану будівлю літ. «А-1» , загальною площею 349,5 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, 3.

Листами від 15.06.2017р. вх. №21184/17 та від 10.07.2017р. вх. №24311/17 Головне територіальне управління юстиції у Львівській області повідомило суд про те що реєстраційні справи передано Львівській міській раді.

Ухвалою суду у даній справі від 27.06.2017р. витребувано в Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради:

- документи, які підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3;

- документи, які відповідно до вимог чинного законодавства України підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта будівлі літ. «А-1» , загальною площею 34935 м.кв. за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3;

- заяву про державну реєстрацію будівлі літ. «А-1» , загальною площею 34935 м.кв. за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3;

- технічний паспорт на будівлю літ. «А-1» , загальною площею 34935 м.кв. за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3;

- документ, що підтверджує присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3;

- договір про спільну діяльність на новозбудовану будівлю літ. «А-1» , загальною площею 34935 м.кв. за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3.

Листом від 11.07.2017р. вх. №24540/17 Управлінням державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради надано суду реєстраційну справу №485449846101.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 02.10.2017р. зобов'язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України надати (чи забезпечити надання) Господарському суду Львівської області належним чином завірені копії з оригіналів наступних документів:

- декларація про початок виконання будівельних робіт на будівлю літ.»А-1» , загальною площею 349,5кв.м, за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 3;

- декларація про готовність об'єкта до експлуатації (що була зареєстрована за №ЛВ 142141070150) стосовно об'єкта: «Будівництво цеху для виробництва столярного-металевих виробів; Львівська обл., м.Львів, вул.Єрошенка, 3» , категорія складності - II, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-СС» ;

- дозвіл на виконання будівельних робіт №448/06 від 05.09.2006р., який видано інспекцією ДАБК Львівської області для Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-СС» ;

- договір оренди земельної ділянки господарського подвір'я від 01.01.2009р.

Вимог ухвали не виконано.

Окрім того, як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2018р. суд зобов'язав Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (79024, Львівська обл., місто Львів, вулиця Липинського, будинок 54; код ЄДРПОУ: 03348525) надати технічний паспорт на будівлю літ «А-1» за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, №3 та інвентаризаційну справу будівлі літ «А-1» , що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка 3 (оригінали - для огляду; належним чином завірені копії - для долучення до матеріалів справи)

Супровідним листом від 13.07.2018р. вх. №26176/18 ОКП ЛОР БТІ ТА ЕО надало суду оригінал та копію інвентаризаційної справи з поверховим планом.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід суддів, судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав повністю, позов Третьої особи визнав, брав участь у з'ясуванні обставин справи та перевірки їх доказами, виступив у судових дебатах.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Впродовж розгляду спору представник Відповідача 1 проти позову повністю заперечив з причин та підстав, вкладених у доповненнях до справи та відзиві.

18.09.2017р. за вх.№31440/17 та 15.11.2017р. за вх.№38487/17 Відповідачем 1 подано клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника Відповідача-1.

Крім того, ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі від 16.05.2017р., 13.06.2017р., 27.06.2017р., 10.07.2017р., 22.08.2017р., 05.09.2017р., на необхідність виконання вимог яких вказувалось у подальших ухвалах суду у даній справі, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-СС» надати Господарському суду Львівської області наступні документи (оригінали - для огляду; належним чином завірені копії - для доручення до матеріалів справи):

- декларацію про початок виконання будівельних робіт на будівлю літ. «А-1» , загальною площею 349,5 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, 3;

- декларацію про готовність об'єкта до експлуатації стосовно об'єкта (що була зареєстрована за номером № ЛВ 142141070150): «Будівництво цеху для виробництва столярного-металевих виробів; Львівська обл., м. Львів, вул. Єрошенка, 3» , категорія складності - II, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-СС» ;

- дозвіл на виконання будівельних робіт № 448/06 від 05.09.2006 року, який виданий інспекцією ДАБК Львівської міської ради для Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-СС» ;

- договір оренди земельної ділянки господарського подвір'я від 01.01.2009р.;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: 28582227, видане 24.10.2014р., видавник: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції.

Крім того, ухвалою суду у даній справі від 18.09.2017р. зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-СС» надати письмові пояснення причин невиконання ухвали суду у справі №914/850/17.

Незважаючи на наведене Відповідачем 1 вимог ухвал Господарського суду Львівської області в цій частині не виконано, витребувані документи не надано, як і не повідомлено про причини невиконання.

Відповідач 2 явку особисто чи повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у даній справі не виконав, про причини невиконання не повідомив.

Відповідач 3 явку особисто чи повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, про причини неявки суду не повідомив.

В судових засіданнях 05.09.2017р. та 21.02.2018р. представник Відповідача 3 надав пояснення по суті спору, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву від 09.02.2018р. (вх.№4791/18), у якому вказує, що Відповідач-3 є неналежним відповідачем у справі; подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника (вх.№ 30146/17 від 05.09.2017р., вх.№7427/18 від 01.03.2018р., вх.№16247/18 від 08.05.2018р., вх.№27784/18 від 26.07.2018р., вх.№32359/18 від 03.09.2018р.) та відзив на позовну заяву (вх. № 30145/17 від 05.09.2017 року).

Представник Третьої особи в судове засідання з'явився, позовні вимоги Третьої особи підтримав повністю, брав участь у з'ясуванні обставин справи та перевірки їх доказами, виступив у судових дебатах.

Позиція Позивача:

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що між Позивачем та Відповідачем 10.11.1995р. укладено Довгострокову угоду №1 про створення спільних виробничо-господарських підрозділів та співпрацю, за умовами якої Сторони погодили створити цех столярного та металообробного виробництва, продовольчий магазин, кафе, готель з необхідними побутовими, складськими та адміністративними приміщеннями.

Відповідно до пункту 2.1. Угоди (з урахуванням Додаткової угоди від 02.01.2003р.) Училище (Позивач) надає Товариству (Відповідачу) в оренду земельну ділянку господарського подвір'я площею 600 м.кв. для створення цеху столярного та металообробного виробництва.

Кожен підрозділ вводиться в експлуатацію після підписання сторонами акту введення в експлуатацію та акту вартості підрозділу. Дані акти підписує комісія, призначена спільним наказом сторін. Акт вартості підрозділу регламентує майнові права сторін і являється головним визначником оцінки по розподілу чистого прибутку, одержаного від фінансово-господарської діяльності підрозділу. (п. 3.5., 3.6. Угоди).

Позивач зазначає, що Відповідач 1 в односторонньому порядку відступив від умов Угоди та зареєстрував за собою право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю, літ. А-1 , загальною площею 349,5 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 485449846101, розташовану за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3.

З підстав наведеного Позивач у поданій позовній заяві (з урахуванням заяви від 01.11.2017р. вх. №36906/17 про зміну предмета позову) просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №16732925, прийняте 24.10.2014р. о 15 год. 11 хв. 49 сек. державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі, літ. А-1 , загальною площею 349,5 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 485449846101, розташованої за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3;

- визнати недійсним видане Товариству з обмеженою відповідальністю Трейд-СС (79039, м.Львів, вул.Шевченка, 154; ідентифікаційний код 23266798) Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.10.2014р. №28582227, що підтверджує виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю, літ. А-1 , загальною площею 349,5 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 485449846101, розташовану за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд-СС (79039, м.Львів, вул.Шевченка, 154; ідентифікаційний код 23266798) знести самочинно споруджену будівлю літ. А-1 , загальною площею 349,5 м.кв., розташовану за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка,3.

Позиція Відповідача 1:

Відповідач-1 проти позову заперечив, зазначивши, що за умовами пунктів 2.1. та 2.5. укладеної між Сторонами Довгострокової угоди Відповідачем-1 за власні кошти виконано всіх необхідні роботи по будівництву цеху столярно-металевого виробництва та введено його в експлуатацію. Крім того, в порядку пункту 2.6. Довгострокової угоди Відповідачем-1 здійснювалось щорічне фінансування заходів, пов'язаних з комплектацією училища, а також наданні фінансової допомоги учням-сиротам, напівсиротам за поданням адміністрації училища, надання посильної допомоги по підтриманню та розширенню матеріально-технічної бази в придбанні сировини та матеріалів.

Також, Відповідач-1 звертає увагу суду на те, що 02.01.2003р. між Сторонами укладено Додаток до Угоди, за яким Позивач передав Відповідачу-1 земельну ділянку господарського подвір'я площею 600 м.кв. в оренду, по факту передачі якої сторонами складено відповідний ОСОБА_3.

Окрім того, Відповідач-1 вказує, що Позивачем в період 1995 - 2015рр. щомісячно виставлялись рахунки Відповідачу-1 на оплату орендної плати за користування земельною ділянкою, вивіз побутових відходів, використання електроенергії, водостоки, які ним оплачувались вчасно та у повному обсязі.

З підстав наведеного Відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позиція Відповідача 3:

05.09.2017р. Відповідачем-3 подано до суду Відзив на позовну заяву від 04.09.2017р. вих. №2902-969 (вх. №30145/17), у якому проти заявлених вимог заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову до Відповідача-3 з підстав того, що Відповідач-3 не є належним відповідачем у справі, оскільки створений Рішенням Львівської міської ради від 01.04.2016р. №226 та не є правонаступником реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції. З підстав наведеного Відповідач-3 робить висновки про те, що ним не порушено прав та охоронюваних законом інтересів Позивача.

Аналогічні заперечення проти заявлених позовних вимог викладені Відповідачем-3 у Відзиві від 02.02.2018р. вих. №01-15/83-Н (вх. №4791/18 від 09.02.2018р.). Також, Відповідачем 3 від 03.09.2018р. вх. №32359/18 про розгляд справи за відсутності Відповідача-3 та відмову в задоволенні позову в частині вимог до Відповідача-3.)

Позиція Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:

Третя особа (Львівська міська рада) обґрунтовує позовні вимоги тим, що земельна ділянка за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3 не передавалась Львівською міською радою Відповідачу-1 в користування чи власність; Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради не приймалось рішень про присвоєння поштової адреси на вул.Єрошенка, 3 на нежитлові приміщення.

Окрім того, як на підставу своїх позовних вимог Львівська міська рада покликається на те, що Висновком Управління архітектури Львівської міської ради від 29.04.2011р. №5-4370/2401 встановлено обмеження (червоні лінії) нового будівництва та реконструкції на земельній ділянці, дозволяється лише капітальний та поточний ремонт існуючого нерухомого майна за умови одержання відповідного дозволу.

З підстав наведеного Львівська міська рада робить висновок про самочинність будівництва Відповідачем-1 будівлі під літ. А-1 за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3, оскільки в матеріалах справи відсутній проект забудови земельної ділянки та дозвіл Львівської міської ради на таку забудову, а відтак вказана будівля підлягає знесенню а державна реєстрація права власності на неї - скасуванню.

З підстав наведеного Львівська міська рада просить суд скасувати державну реєстрацію права власності на будівлю під літ. А-1 за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3 за Відповідачем-1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 485449846101 та зобов'язати Відповідача-1 привести земельну ділянку за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3 попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі під літ. А-1 загальною площею 349,5м.кв.

При цьому представник Третьої особи пояснив, що усвідомлює, що вимога щодо знесення спірного майна є крайнім заходом, проте зауважив, що вимоги про визнання за Львівською міською радою права власності на спірне нерухоме майно не ставить, як і не обирає інших способів захисту; наполіг на задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Спір розглядається з урахуванням заяви Позивача від 01.11.2017р. вх. №36906/17 про зміну предмета позову.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в позові Вищого професійного училища №29 м. Львова слід відмовити повністю, позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Львівської міської ради, задоволити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.11.1995р. між Вищим професійним училищем №29 м.Львова (Училище, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд-СС (Товариство, Відповідач 1) укладено довгострокову угоду №1 про створення спільних виробничо-складських підрозділів та співпрацю (надалі - Угода), відповідно до п.1 якої для виконання даної угоди сторони вирішили на незадіяних площах училища створити: - цех столярного та металообробного виробництва; - продовольчий магазин; - кафе; - готель, з необхідними побутовими, складськими та адміністративними приміщеннями.

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 Угоди Училище виділяє під створення вищевказаних підрозділів вільні від використання площі гуртожитку в розмірі 845 квадратних метрів та земельну ділянку господарського подвір'я площею 402 квадратних метра, надавши можливість під'єднання до комунальних систем і системи тепло-, газо, енергозабезпечення; Товариство зобов'язється провести всі необхідні роботи, пов'язані з реконструкцією одержавних площ та земельної ділянки під створення вищенаведених підрозділів, на основі проектно-технічної документації та кошторисів, погоджених з Училищем, а також існуючих нормативних актів, за кошти Товариства.

Згідно п.3.4 Угоди Товариство зобов'язується надати Училищу на момент освоєння для погодження п.т.документацію та кошторис на створення даного підрозділу.

Відповідно до п.3.5 Угоди кожен підрозділ вводиться в експлуатацію після підписання сторонами акту введення в експлуатацію та акту вартості підрозділу.

Згідно п.3.6 Угоди акт вартості підрозділу регламентує майнові права сторін і являється головним визначником оцінки по розподілу чистого прибутку, одержаного від фінансово-господарської діяльності даного підрозділу.

Відповідно до п.5.1 Угоди дана угода укладається терміном на 20 років і набуває чинності з моменту підписання.

Угода підписана та скріплена відбитками печаток Сторін.

02.01.2003р. між Позивачем та Відповідачем 1 підписано Додаток до Довгострокової угоди №1 від 10.11.1995р., яким внесено зміни до Угоди та відповідно до якого п.2.1 Угоди викладено наступного змісту: 2.1 Училище надає Товариству в оренду земельну ділянку господарського подвір'я площею 600м 2 для створення цеху столярного та металообробного виробництва.

На виконання Додатку від 02.01.2003р. до Довгострокової угоди 02.01.2003р. між Сторонами складено ОСОБА_3 передачі в оренду ВПУ №29 м.Львова земельної ділянки господарського подвір'я площею 600м 2 ТзОВ Трейд-СС .

01.03.2012р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №1302 Про користування Вищим професійним училищем №29 м.Львова земельною ділянкою на вул.Т.Шевченка, 116 згідно якої Позивачу передано земельну ділянку площею 0,6244 га. (у тому числі: площею 0,0901 га. у межах червоних ліній та площею 0,0394 га. без права загромадження доїзду до трансформаторної підстанції) на вул.Т.Шевченка, 116 у постійне користування для обслуговування існуючих будівель за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі громадського призначення.

26.03.2014р. Позивачем на підставі вказаної ухвали зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий №4610137500:02:004:0030 загальною площею 0,6244 га.

18.04.2014р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було зареєстровано за №ЛВ142141070150 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації стосовно об'єкта: Будівництво цеху для виробництва столярно-металевих виробів; Львівська обл., м.Львів, вул.Єрошенка, 3 , категорія складності - II, замовник - ТзОВ Трейд-СС (ідентифікаційний код 23266798).

Державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 24.10.2014р. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №16732925, щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі, літ. А-1 , загальною площею 349,5 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 485449846101, розташованої за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3, яке зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальність Трейд-СС ; наведене також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕМ №485256 (індексний номер витягу 28582476).

На підставі наведеного державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 24.10.2014р. видано Відповідачеві 1 свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно.

Судом застосовано наступні норми права, в тому числі ті, на які посилалися Сторони, з мотивів, що такі необхідні для вирішення даного спору, регулюють спірні правовідносини та права Сторін в межах спору, а також застосовані при оцінці аргументів Сторін, висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову. Інші норми права, на які посилалися Сторони, суд не застосував з мотивів достатності застосованих норм права для вирішення спору.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до приписів статті 328 ЦК України право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (стаття 41 Конституції України).

Згідно ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктами 4) та 10) ч.2 вказаної статті передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.430 Цивільного кодексу Української РСР (чинного станом на момент укладення Довгострокової угоди) визначено, що за договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Відповідно до ст.432 ЦК УРСР для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Приписами статті 5 вказаного Закону визначено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно статті 12 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст.15 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Приписами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин другої та третьої вказаної статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Відповідно до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності підлягає державній реєстрації.

Нормою ч.2 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у випадку, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом; будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Приписами ч.4 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно п.1 ч.1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у чинній станом на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності Відповідача-1 на спірне майно) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868 (чинного станом на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права власності Відповідача-1 на спірне майно) цей Порядок визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

У п.4 Порядку зазначено, що у Дежавному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення; у разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Пунктом 49 Порядку передбачено, що у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на такий об'єкт нерухомого майна, заявник не подає. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об'єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування); документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса). У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті спільної діяльності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав договір про спільну діяльність або договір простого товариства.

Відповідно до норм ч.1 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом в пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав; у разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.

Згідно частини другої вказаної статті у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

Статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно ч.1 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель ).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 цього ж Кодексу).

Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.04.2018р. у справі №94/1874/18.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №372/2180/15-ц, що з огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності. Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Перший протокол ратифікований Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97?ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов'язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

В силу статті 391 ЦК власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Приписами ч.5 вказаної статті передбачено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Приписами ч.1 ст.376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.2 вказаної статті особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ч.4 ст.376 ЦК України у випадку, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Отже, системний аналіз положень статті 376 ЦК дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1) земельна ділянка, на якій збудовано об'єкт, не була відведена для цієї мети; 2) власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 3) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 4) об'єкт зведено на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. При цьому, головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018р. у справі №905/1542/17.

Реєстрація за Відповідачем-1 права власності на об'єкт самочинного будівництва не змінює правової природи цього об'єкта та не усуває порушень земельного та містобудівельного законодавства, допущених при будівництві такого об'єкту, а отже, твердження Відповідача-1 щодо законного перебування та користування власною нежитловою будівлею є такими, що не відповідають дійсності та суперечать нормам чинного законодавства. Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі №910/5702/17, від 01.03.2018р. у справі № 910/9259/17 та від 20.09.2018р. у справі №910/19726/17.

При цьому суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018р. у справі №482/2115/15-ц та постанові Верховного Суду України від 19.11.2014р. у справі №6-180цс14, що знесення самочинного об'єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Окрім цього, суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018р. у справі №725/6305/15-ц, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України, а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що у даній справі з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності Відповідача-1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові ОСОБА_5 Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі №372/2180/15-ц.

Згідно довідки Управління держкомзему у місті Львів від 23.03.2011р. №40//01-15/2627 про правовий статус земельної ділянки, відповідно до земельно-кадастрових даних земельна ділянка на вул.Шевченка, 116 у м.Львові входить в межі земельної ділянки площею 0,8430га, яка знаходиться у фактичному користуванні СПТУ-29 без належно оформлених правовстановлюючих документів на землекористування.

Згідно відповіді Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 15.09.2017р. вих. №2403-4698, в Управлінні відсутня інформація про реєстрацію договорів оренди землі за адресами вул.Шевченка, 116 та вул.Єрошенка, 3 у м.Львові.

Крім того, згідно листа Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради від 02.06.2017р. вих.№4-2403-1336в Управління не надходило звернень від ТзОВ Трейд-СС щодо надання земельної ділянки на вул.Єрошенка, 3, Львівською міською радою не приймалось жодних ухвал з приводу надання ТзОВ Трейд-СС земельної ділянки на вул.Єрошенка, 3.

Щодо додатку до Довгострокової угоди від 10.11.1995р. №01 суд зазначає, що такий не підтверджує виникнення у Відповідача 1 права на земельну ділянку, оскільки земельна ділянка знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Львова, а Відповідачем 1 не надано належним чином ані рішення органу, уповноваженого представляти інтереси власника землі, а саме Львівської міської ради про передачу в оренду земельної ділянки, ані укладеного Львівською міською радою з Відповідачем ОСОБА_6 оренди землі, який містив би всі істотні умови та був зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку.

Крім цього суд зазначає, що згідно Додатку від 02.01.2003р. до Довгострокової угоди №1 від 10.11.1995р., яким внесено зміни до Угоди Відповідач 1 не набув права користування (оренди) земельної ділянки, оскільки Позивач не був власником такої, відтак, не міг передавати земельну ділянку в оренду.

З приводу представленої Відповідачем 1 копії договору без дати за 2017 рік про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого державного майна, що належить до державної власності від 01.09.2002р. суд зазначає, що такий не містить положень щодо наявності у Відповідача 1 права оренди на земельну ділянку. При цьому суд зазначає, що Відповідачем 1 не представлено суду оригіналу вказаного договору, відтак, представлена копія (т.1 а.с.62) не може вважатись належним та допустимим доказом та не береться судом до уваги.

З аналогічних підстав, в тому числі непредставлення оригіналів та відсутності положень щодо наявності у Відповідача 1 права оренди на земельну ділянку, не беруться судом до уваги представлені Відповідачем 1 додаток до угоди між ВПУ №29 м.Львова та ТзОВ Трейд-СС від 18.02.2013р. (т.1 а.с.63) та договір про відшкодування витрат орендодавцю від 26.03.2014р. (т.1 а.с.64).

Наведеним також спростовуються доводи Позивача, покладені ним в основу позовних вимог, щодо порушення його прав за Довгостроковою угодою №1, оскільки Позивачем не подано доказів наявності у нього права здійснення будівництва на земельній ділянці станом на 1995 рік (момент укладення Довгострокової угоди №1), а відтак, наявності прав на здійснення спільної діяльності з Відповідачем 1 з приводу такого будівництва.

При цьому суд зазначає про безпідставність посилання Відповідача-1 на пункти 2.1.-2.6. Довгострокової угоди, оскільки такі втратили чинність у зв'язку із укладенням Сторонами 02.01.2003р. додатку до неї.

Щодо доводів Відповідача-1 про складання актів та перерахування коштів на виконання ремонтних робіт на користь Позивача суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, Відповідачем-1 не подані суду докази в підтвердження вказаних обставин.

Відповідно до листа Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 12.05.2017р. №4-36-1269, наданого на ім'я директора Юридичного департаменту Львівської міської ради, в електронній базі документообігу районної адміністрації за період з 1996р. по 01.05.2017р. не знайдено розпорядження голови районної адміністрації про присвоєння поштової адреси нежитловому приміщенню на вул.Єрошенка, 3 у м.Львові.

Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації стосовно об'єкта: Будівництво цеху для виробництва столярно-металевих виробів; Львівська обл., м.Львів, вул.Єрошенка, 3 , категорія складності - II, замовник - ТзОВ Трейд-СС (ідентифікаційний код 23266798), зареєстрованої 18.04.2014р. за №ЛВ142141070150 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, як інформацію про документ, що посвідчує право власності, користування земельною ділянкою, вказано додаток від 02.01.2013р. до довгострокової угоди №01 від 10.11.1995р., договір оренди земельної ділянки господарського подвір'я від 01.01.2009р.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що земельна ділянка за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3 не передавалась Львівською міською радою Відповідачу-1 в користування чи власність, Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради не приймалось рішень про присвоєння поштової адреси на вул.Єрошенка, 3 на нежитлові приміщення.

В матеріалах Реєстраційної справи №485449846101 відсутні оригінали документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, відсутні також належним чином засвідчені їх копії.

В порушення п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, в матеріалах Реєстраційної справи відсутній Договір оренди земельної ділянки господарського подвір'я від 01.01.2009р., який також не надано суду Відповідачем.

Окрім того суд зазначає, що Висновком Управління архітектури Львівської міської ради від 29.04.2011р. №5-4370/2401 встановлено обмеження нового будівництва та реконструкції на земельній ділянці, дозволяється лише капітальний та поточний ремонт існуючого нерухомого майна за умови одержання відповідного дозволу.

З врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) №16732925, прийняте 24.10.2014р. о 15 год. 11 хв. 49 сек. державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_1 щодо об'єкта нерухомого майна - будівлі, літ. А-1 , загальною площею 349,5 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 485449846101, розташованої за адресою: Львівська область, м.Львів, вул.Єрошенка, 3 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, відтак, державна реєстрація права власності на будівлю під літ. А-1 за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3 за Відповідачем-1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 485449846101 підлягає скасуванню.

З підстав наведеного, в тому числі того, що в матеріалах справи відсутній проект забудови земельної ділянки та дозвіл Львівської міської ради на таку забудову, суд дійшов висновку про самочинність будівництва Відповідачем-1 будівлі під літ. А-1 за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3, а відтак земельна ділянка за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3 підлягає приведенню у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі під літ. А-1 загальною площею 349,5 м.кв.

Відтак, позов Третьої особи підлягає задоволенню, в первісному ж позові слід відмовити за необґрунтованістю.

При цьому представник Третьої особи пояснив, що усвідомлює, що вимога щодо знесення спірного майна є крайнім заходом, проте зауважив, що вимоги про визнання за Львівською міською радою права власності на спірне нерухоме майно не ставить, як і не обирає інших способів захисту; наполіг на задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також бере до уваги позиціє ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачами не спростовано доводів позовної заяви, хоч судом їм було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2017 рік установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень

Як доказ сплати судового збору Позивачем подано Платіжне доручення від 25.04.2017р. №200 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 3200грн.

Окрім того, до Заяви про зміну предмета позову від 01.11.2017р. вх. №36906/18 Позивачем долучено Квитанцію від 31.10.2017р. №0.0.882819484.1 про сплату судового збору в розмірі 1600грн.

Відповідачі наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористались.

Третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до позовної заяви долучено Платіжне доручення від 15.08.2016р. №368 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 4219,18грн.

В той же час суд зазначає, що Третьою особою при поданні позовної заяви до господарського суду заявлено дві вимоги немайнового характеру: скасувати державну реєстрацію права власності на будівлю під літ. А-1 за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3 за Відповідачем-1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 485449846101 та зобов'язати Відповідача-1 привести земельну ділянку за адресою м.Львів, вул.Єрошенка,3 попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі під літ. А-1 загальною площею 349,5м.кв.

Відтак, сума судового збору, належного до сплати за подання такої позовної заяви до господарського суду становить 3200грн.

Станом на час розгляду справи по суті Учасниками справи не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат окрім сплаченого Позивачем та Третьою особою за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем та Третьою особою в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 4800грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити вказані судові витрати за Позивачем; стягнути з Відповідача-1 на користь Третьої особи 3200грн. судового збору.

Окрім того, у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом Третя особа має право повернути з Державного Бюджету України судовий збір у розмірі 1019,18грн., проте, з підстав відсутності клопотання Третьої особи про повернення сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення.

Вказане не позбавляє Третю особу права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 13, 14, ч.4 ст.41, п.п. 1, 3, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 182, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 334, 375, 376, 386, 391, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 430, 432 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 5, 80, 116, 125 152, 212 ЗК України, ч.ч.1 та 2 ст.4, ст.ст. 5, 12, 15, 16 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 2, 3, 4, 5, 12, 18, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , ст.ст. 4, 7 Закону України Про судовий збір , ст. 7 Закону України Про Державний Бюджет України на 2017 рік , ст.ст.4, 13, 43, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 81, 86, 123, 129, 202, 205, 216, 236, 238, 241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові Вищого професійного училища №29 м. Львова відмовити повністю.

2. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Львівської міської ради, задоволити повністю.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності на будівлю під літ. А-1 за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 3 за Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд-СС (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Шевченка, буд.154; ідентифікаційний код 23266798) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 485449846101.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд-СС (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Шевченка, буд.154; ідентифікаційний код 23266798) привести земельну ділянку за адресою: м.Львів, вул.Єрошенка, 3 у попередній стан шляхом знесення самочинно збудованої будівлі під літ. А-1 загальною площею 349,5 м.кв.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд-СС (79039, Львівська область, м.Львів, вул.Шевченка, буд.154; ідентифікаційний код 23266798) на користь Львівської міської ради (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Ринок, буд.1; ідентифікаційний код 04055896) 3200грн. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

8. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.10.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Рим Т.Я.