Рішення

від 02.10.2018 по справі 914/1156/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2018 Справа № 914/1156/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» , м.Мукачево Закарпатської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ойл-Трейд Компані» , м.Харків

про стягнення 645376,45 грн.

За участю представників :

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ойл-Трейд Компані» про стягнення 645376,45 грн., з яких 430902,54 грн. - основний борг, 163919,07 грн. - інфляційні втрати та 50554,84 грн. - 3% річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Позивач та відповідач явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ойл-Трейд Компані» проти позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив наступне.

21.09.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ойл-Трейд Компані» (покупець) укладено договір поставки №04-16/75, відповідно до умов якого постачальник зобов?язується передати (поставити) у власність

покупця мастильні матеріали та спеціальні рідини (товар) у кількості та асортименті, що вказані у накладних та/або інших додатках до цього договору, а покупець зобов?язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору, ціни на товар, що поставляється за цим договором, визначаються сторонами у кожному конкретному випадку і зазначаються у накладних, які є невід?ємною частиною цього договору.

Згідно із п.2.4. договору, ціна товару, який відвантажений покупцеві або заявка на поставку якого прийнята постачальником до виконання, перегляду не підлягає.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що постачальник зобов?язується передати (поставити) товар покупцеві протягом 5-ти робочих днів з моменту оплати 100% вартості товару, вказаного в рахунку.

Відповідно до п.3.3. договору, передача товару постачальником покупцеві підтверджується одним або одночасно декількома документами: накладна, товаро-транспортна накладна.

Згідно із п.5.1. договору, розрахунки за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом оплати його ціни у грошовій формі банківським платежем на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передплати.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що днем приймання-передачі товару вважається дата оформлення накладної на відпуск-отримання товару.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 856762,54 грн., однак відповідач, порушуючи умови договору, не здійснив повної оплати поставленого йому товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 430902,54 грн.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем грошових зобов?язань за договором, позивач нарахував йому 163919,07 грн. - інфляційних втрат та 50554,84 грн. - 3% річних.

Таким чином позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача 645376,45 грн., з яких 430902,54 грн. грн. - основний борг, 163919,07 грн. - інфляційні втрати та 50554,84 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ойл-Трейд Компані» просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема відповідач посилається на те, що твердження позивача про небажання/неможливість виконати відповідачем взяті на себе зобов?язання за договором є неправдивими, адже відповідачем на виконання умов договору було перераховано позивачу 439000,00 грн. Таким чином відповідач вважає, що позовні вимоги є передчасними та такими, що порушують права відповідача, оскільки заявлені позовні вимоги у суді є прямим втручанням у господарську діяльність ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ойл-Трейд Компані» .

Також відповідач, висловлюючи свої заперечення вказав на те, що позивачем не було дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України щодо надсилання на адресу відповідача позовної заяви з додатками.

Крім того, відповідач стверджує, що спір у даній справі не підлягає розгляду у Господарському суді Львівської області, оскільки 16.07.2018р. було змінено офіційне місцезнаходження відповідача з міста Львова на місто Харків, а тому на думку відповідача справа підсудна Господарському суду Харківської області.

Враховуючи вищевикладене, відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується видатковою накладною №416 від 11.04.2016р. на суму 856762,54 грн. Як стверджує позивач та як вбачається із матеріалів справи, відповідач не здійснив повної оплати за поставлений йому товар, що призвело до виникнення у нього заборгованості перед позивачем в розмірі 430902,54 грн. Докази сплати відповідачем вказаної суми в матеріалах справи відсутні.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Враховуючи наведені норми, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 645376,45 грн., з яких 430902,54 грн. - основний борг, 163919,07 грн. - інфляційні втрати та 50554,84 грн. - 3% річних є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що позивачем не було дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України щодо надсилання на адресу відповідача позовної заяви з додатками спростовується матеріалами справи.

Щодо територіальної юрисдикції (підсудності) даного спору Господарському суду Львівської області суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності із п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до запитуваної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що станом на дату надходження позовної заяви до суду місцезнаходженням відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ойл-Трейд Компані» є: 79031, АДРЕСА_1.

Так, матеріалами справи підтверджується той факт, що під час розгляду справи відповідач змінив своє місцезнаходження з: 79031, АДРЕСА_1 на: 61177, м. Харків, вул. Житня, 46.

Однак частиною 2 ст.31 ГПК України передбачено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Отже, враховуючи той факт справа №914/1156/18 була прийнята Господарським судом Львівської області до свого провадження з додержанням правил підсудності, то, відповідно, вона повинна бути ним розглянута, незважаючи на те, що в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 9680,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2238 від 21.06.2018р.

Відповідно до ст.129 ГПК України, суд дійшов висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 9680,65 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Ойл-Трейд Компані» (61177, Харківська обл., місто Харків, вул.Житня, буд.46, ідентифікаційний код 39972236) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Теміртранс-Захід» (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Пушкіна, буд.24 А, ідентифікаційний код 34197267) 430902,54 грн. - основного боргу, 163919,07 грн. - інфляційних втрат, 50554,84 грн. - 3% річних та 9680,65 грн. - судового збору.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.10.2018р.

Суддя Гоменюк З.П.