Постанова

від 17.10.2018 по справі 908/1297/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1297/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Гудименко Ю.В.,

Бердянської міської ради - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Азовальянс Груп" - Озюменка Є.Ю.,

Міжрайонного управління у Бердянському районі

та м. Бердянську Головного управління

Держгеокадастру у Запорізькій області - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 (у складі колегії суддів: Сгара Е.В.(головуючий), Будко Н.В., Дучал Н.М.)

у справі № 908/1297/17

за позовом Керівника Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави

до Бердянської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовальянс Груп",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Бердянської міської ради - Міжрайонного управління у Бердянському районі та м. Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Керівник Бердянської місцевої прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Бердянської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовальянс Груп" (далі - ТОВ "Азовальянс Груп") про визнання недійсною додаткової угоди від 23.09.2014 про внесення змін до договору оренди землі від 23.03.2006, укладеного між відповідачами, в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 2310400000:07:008:0005, яка розташована за адресою: м. Бердянськ, вул. Макарова (в районі ДОЦ "Червона гвоздика").

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі додаткової угоди від 23.09.2014 внесено зміни до договору оренди землі від 23.03.2006 і пункт 2.3. викладено в редакції, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2014 № 1055-м, виданим Управлінням Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області, становить 9 670 106,88 грн. Відповідно, внесено зміни у пункт 4.1 договору щодо розміру річної орендної плати, яка визначається у відсотковому відношенні від цієї нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Разом із тим згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.04.2014 № 1834-м, виданим Управлінням Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області, нормативна грошова оцінка цієї ж земельної ділянки становить 19 425 587,30 грн; аналогічні відомості наведено і у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 14.12.2016 станом на 28.02.2014, виданим Управлінням Держгеокадастру у Бердянському районі Запорізькій області.

За інформацією, наданою Міжрайонним управлінням у Бердянському районі та м. Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у листі від 27.03.2014 № 0-8-0 172-16/116-17, такі розбіжності у визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ "Азовальянс Груп", виникли внаслідок неправильного застосування у витязі від 28.02.2014 № 1055-м коефіцієнту, який враховує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (Км2), затвердженого рішенням Бердянської міської ради від 12.07.2013 № 62, що призвело до зменшення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки і, як наслідок, - зменшення надходжень до місцевого бюджету у вигляді орендної плати.

Прокурор послався на те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а орендна плата є істотною умовою договору оренди, тому формування її розміру на підставі невірної нормативної грошової оцінки землі не відповідає положенням законів України "Про оренду землі", "Про оцінку земель", статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що є підставою для визнання додаткової угоди в оспорюваній частині недійсною згідно з положеннями статті 215 ЦК.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.09.2017 позов задоволено в повному обсязі.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, послався на положення статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 13, 18, 20, 21, 23 Закону України "Про оцінку земель", статей 203, 215, 632 ЦК і дійшов висновку, що доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог, повністю підтверджуються встановленими фактичними обставинами у справі та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2017 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд, ухвалюючи нове рішення, виходив із того, що правомірність відомостей, зазначених у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2014 № 1055-м, презюмується, а дії сторін договору оренди землі щодо підписання додаткової угоди до цього договору направлені на приведення його умов у відповідність до вимог чинного на той час законодавства. Також суд зазначив, що помилка державного органу не може бути підставою для визнання недійсною додаткової угоди в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та, як наслідок, не може вплинути на законні права та інтереси сторін договору оренди землі, які жодних порушень не вчинили, при цьому витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2014 № 1055-м є чинним, а дії державного органу, уповноваженого здійснювати видачу таких витягів, не оскаржені та не визнані незаконними у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у грудні 2017 року Заступник прокурора Харківської області подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права (частини 5 статті 5, пункту 2 частини 1 статті 13, частини 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель", статей 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статті 93 Земельного кодексу України, статті 632 ЦК, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України (далі - ПК) і порушення норм процесуального права (статей 43, 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній до 15.12.2017), просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017, а рішення Господарського суду Запорізької області від 05.09.2017 залишити в силі.

Касаційну скаргу Заступник прокурора Харківської області обґрунтовує, зокрема, тим, що невірно визначена нормативна грошова оцінка землі (незастосування належного коефіцієнту (Км2), який враховує містобудівну цінність території в межах населеного пункту) у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2014 № 1055-м призвела до порушення законодавчо визначеного порядку встановлення орендної плати в сторону зменшення і, як наслідок, - недоотримання бюджетом значного розміру коштів, тому додаткова угода в оспорюваній частині не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, отже, є недійсною з підстав, передбачених статтями 203, 215, 632 ЦК.

Бердянська міська рада у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що постанову суду апеляційної інстанції у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, з наданням належної оцінки всім доказам та з урахуванням усіх встановлених фактичних обставин справи, тому просить залишити це судове рішення без змін.

Керівник Бердянської місцевої прокуратури у поясненнях, направлених Верховному Суду, зазначив, що визначення орендної плати на підставі незаконного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є підставою для визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі в оспорюваній частині відповідно до статей 203, 215 ЦК.

Бердянська міська рада, Міжрайонне управління у Бердянському районі та м. Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Під час вирішення справи судами попередніх інстанцій установлено, що 23.03.2006 між Бердянською міською радою (орендодавець) і ТОВ "Азовальянс Груп" укладено договір оренди землі (зі змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами від 13.02.2007, 02.07.2009, 23.09.2014, 07.11.2016), за умовами якого на підставі пункту 3.7 рішення Бердянської міської ради "Про передачу в оренду земельних ділянок" від 22.12.2005 № 14 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 18,6158 га, кадастровий номер 2310400000:07:008:0005, яка розташована за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Макарова (в районі ДОЦ "Червона гвоздика"), для будівництва комплексу закладів відпочинку та оздоровлення (пункти 1.1, 1.2, 2.1).

Згідно з пунктом 2.3 договору оренди (у початковій редакції) нормативна грошова оцінка згідно з довідкою Бердянського міського управління земельних ресурсів від 23.01.2006 № 40 складає 14 915 044,37 грн (80,12 грн за 1 кв. м) з урахуванням коефіцієнтів індексації на поточний рік.

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди (у редакції додаткової угоди від 23.09.2014) річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки з урахуванням щорічної індексації (на підставі рішення сорок другої сесії Бердянської міської ради VІ скликання від 12.12.2013 № 6 "Про затвердження переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянськ").

За умовами пункту 13.1 договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Відповідно до додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 07.11.2016 строк дії договору визначено до 01.10.2027.

Зазначений договір оренди зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр ДЗК при Держкомзему України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.06.2006 за № 040626500088.

Також судами установлено, що додатковою угодою про внесення змін до договору оренди землі від 23.09.2014 сторони, у тому числі, змінили пункт 2.3 договору оренди землі від 23.03.2006 та виклали його в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області від 28.02.2014 № 1055-м, становить 9 670 106,88 грн".

Звертаючись до суду з позовом про визнання зазначеної додаткової угоди у частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки недійсною, Прокурор обґрунтував вимоги тим, що угода в оспорюваній частині не відповідає вимогам закону, оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2014 № 1055-м виготовлено невірно, що призвело до зменшення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки і, як наслідок, - зменшення надходжень до місцевого бюджету у вигляді орендної плати.

Отже, причиною виникнення спору у справі, яка розглядається, стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 23.09.2014 у частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 215 ЦК, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За змістом пункту 289.1 статті 289 ПК і частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з пунктом 2 1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Аналогічні положення закріплено у пункті 4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції установлено, що рішенням Бердянської міської ради від 12.07.2013 № 62 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах території м. Бердянськ" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель у межах території м. Бердянськ Запорізької області, розроблену Державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" ім. Ю.М. Білоконя.

У пунктах 2, 3, 6 цього рішення визначено, що середня (базова) вартість 1 кв. м земель м. Бердянськ становить 103,56 грн/м 2 ; термін введення в дію нормативної грошової оцінки земель у межах території м. Бердянськ - з 01.01.2014; доручено управлінню Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області забезпечити оформлення та видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок у м. Бердянськ.

У подальшому Управлінням Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області було видано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2014 № 1055-м, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за договором становила 9 670 106,88 грн.

Таким чином, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2014 № 1055-м є офіційним документом, який видано у межах законодавчо визначених повноважень компетентним органом державної влади, а саме Управлінням Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області, тому правомірність відомостей, зазначених у цьому витягу, за відсутності доведеного факту протилежного, презюмується, а дії сторін договору оренди землі від 23.03.2006 щодо підписання оспорюваної додаткової угоди від 23.09.2014 до зазначеного договору були направлені на приведення останнього у відповідність до вимог діючого на той час законодавства у зв'язку із необхідністю встановлення реального розміру орендної плати, який би відповідав вимогам Податкового кодексу України.

Будь-яких обставин, які б свідчили про визнання у встановленому законом порядку протиправними дій Управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області стосовно видачі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2014 № 1055-м та/або скасування цього витягу ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції установлено не було, як і не було встановлено порушень положень законів України "Про оцінку земель", "Про оренду землі", статті 93 Земельного кодексу України, статей 632 ЦК, пункту 289.1 статті 289 ПК при укладенні між сторонами додаткової угоди від 23.09.2014 про внесення змін до договору оренди землі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Прокурора щодо правомірності витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.2014 № 1055-м, виданого Управлінням Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області, та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції ураховує таке.

За змістом пунктів 1, 2 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності. Держземагентство України, у тому числі його територіальні органи, у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, застосувавши зазначену практику ЄСПЛ як джерело права при вирішенні спору у справі, яка розглядається, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у разі зазначення Управлінням Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області відомостей, які не відповідали діючому на час виникнення спірних правовідносин законодавству, орендар, який здійснює мирне володіння майном, на законних підставах добросовісно і безперервно користується земельною ділянкою, а також належним чином виконує свої зобов'язання за договором оренди, не може відповідати за помилки державного органу влади.

Крім того, частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом положень статті 2 ГПК (у редакції, чинній на час звернення з відповідним позовом) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Положеннями статті 16 ЦК урегульовано захист цивільних прав та інтересів судом. У разі порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави виникає потреба в застосуванні способів їх захисту.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі права чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненими цими діяннями наслідкам.

Натомість Прокурором у позовній заяві не наведено, а судом не встановлено, яким чином визнання додаткової угоди недійсною в оспорюваній частині відновить право держави, на захист якого спрямовано позов, та сприятиме отриманню відповідних надходжень до місцевого бюджету у вигляді орендної плати з огляду на те, що саме по собі визнання такої угоди недійсною в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не призведе до ефективного захисту порушеного права.

Разом із тим, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, з метою приведення умов договору оренди у відповідність до вимог статті 15 Закону України "Про оренду землі", підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК і рішень Бердянської міської ради від 12.07.2013 № 62 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах території м. Бердянськ", від 22.06.2017 № 52 "Про встановлення розмірів плати за землю на території міста Бердянська на 2017 рік", між відповідачами 01.08.2017 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 23.03.2006, за змістом якої, зокрема пункт 2.3 викладено в такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим міжрайонним управління у Бердянському районі та м. Бердянську Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 20.07.2017 № 237/206-17, становить 36 849 976,10 грн".

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судом під час її вирішення, підтверджують покладені в основу постанови суду апеляційної інстанції висновки про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди від 23.09.2014 про внесення змін до договору оренди землі від 23.03.2006, укладеного між відповідачами, в частині визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування обставин справи та неналежної оцінки судом апеляційної інстанції доказів не приймається судом касаційної інстанції до уваги, оскільки з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскарженого судового акта не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 908/1297/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий