Постанова

від 10.10.2018 по справі 2-14/12

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-14/12

провадження № 61-23074св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, Білопільський районний виробничий відділ Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , відділ Держкомзему у Білопільському районі Сумської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білопільська міська рада Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області, у складі судді Кліщ О.В., від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області, у складі колегії суддів: Семеній Л. І., Бойка В. Б., Собини О. І., від 13 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, Білопільського районного виробничого відділу Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - Білопільський районний виробничий відділ Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру ), відділу Держкомзему в Білопільському районі Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білопільська міська рада Сумської області, про зобов'язання вчинити дії.

Позовну заяву ОСОБА_3 мотивовано тим, що 29 грудня 1993 року рішенням виконавчого комітету Білопільської міської ради їй було передано земельні ділянки площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,1029 га для ведення особистого підсобного господарства.З метою одержання державних актів на вищевказані земельні ділянки у 2011 році під час складання акту про погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу межових знаків за участі всіх власників сусідніх земельних ділянок ОСОБА_4 відмовився від підпису вищевказаного акту. ОСОБА_3 просила зобов'язати ОСОБА_4 підписати акт погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі.

У грудні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, Білопільського районного виробничого відділу Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру про скасування рішення виконкому Білопільської міської ради від 29 грудня 1993 року та зобов'язання міськради відновити становище, що існувало до виділення земельної ділянки ОСОБА_3

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області, у складі судді Терещенко О. І., від 14 лютого 2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Зобов'язано ОСОБА_4 підписати акт погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та яка відповідно до рішення виконкому Білопільської міської ради від 29 грудня 1993 року передана у власність ОСОБА_3 У разі відмови ОСОБА_4 підписати акт погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та яка відповідно до рішення виконкому Білопільської міської ради від 29 грудня 1993 року передана у власність ОСОБА_3, зобов'язати Білопільський районний виробничий відділ Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2264 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а відділ Держкомзему в Білопільському районі зобов'язати видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2264 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області, у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Білецького О. М., Левченко Т. А., від 07 серпня 2012 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 лютого 2012 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у складі колегії суддів: Кадєтової О. В., Кузнєцова В. О., Мартинюка В. І., від 28 листопада 2012 року рішення Апеляційного суду Сумської області від 07 серпня 2012 року залишено без змін.

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 лютого 2012 року, посилаючись на те, що йому стали відомими істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи, а саме: завідомо фальшиві документи такі як: технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд та ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1; фальшивість акта про погодження (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу межових знаків ОСОБА_3 від 18 серпня 2011 року; акт перевірки меж земельної ділянки, упереджено одноосібно складений заступником голови міської ради ОСОБА_5 Твердження, що комісія робила обстеження в присутності заявника 06 листопада 2011 року, надумані та фальшиві, так як заявник з 05 грудня 2011 року вже виїхав до м. Сімферополя. Додаючи до заяви як доказ кадастрові плани і геодезичний абрис ділянок ОСОБА_3, заявник назвав їх фальшивими та, уточнивши свої вимоги, просив суд: визнати незаконним та скасувати правовий акт індивідуальної дії пункт 1114 рішення виконкому Білопільської міськради № 227 від 29 грудня 1993 року про передачу ОСОБА_3 безоплатно у приватну власність 0,10 га землі для забудови і 0,1029 га для особистого селянського господарства, вчинене міськвиконкомом всупереч статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92, так як ці функції доручені радам, вчинене по недостовірним (фальшивим) даним заяви ОСОБА_3, приховування свідоцтва спадкового права на будинок і землю по АДРЕСА_1 і права спільної сумісної власності на житло і землю по вул. АДРЕСА_2, зміни місця розташування частини земельної ділянки з порушенням прав сусіда. Органом приватизації і відповідачами, всупереч статті 131 ЗК України, статей 1225, 1296 ЦК України, порушуючи право суміжного користувача, замінено приватизацією набуття права спадкування. Має місце факт приховування ОСОБА_3 наявності у неї спільної сумісної власності на будинок і земельні ділянки по АДРЕСА_2, а це, на погляд заявника, межує з обманом чи шахрайством. По даним Головного управління Держгеокадастру у Сумській області подружжя ОСОБА_3 приватизувало спільну суміжну власність рішенням Білопільської міськради від 10 червня 2008 року як власність ОСОБА_6 і відразу продали; визнати недійсною складену по недостовірним (фальшивим) документам технічну документацію по приватизації уже власної земельної ділянки по АДРЕСА_1, прийнявши до уваги те, що ОСОБА_3 дала згоду оформити приватизацію спільної суміжної власності по вул. АДРЕСА_2 на свого чоловіка, що є доказом використання ОСОБА_3 свого права; визнати недійсною технічну документацію на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1. Документація розроблена по недостовірним (фальшивим) документам. Дія по розробці технічної документації і сама документація суперечить вимогам статей 116, 118, 131, 132 ЗК України. Заміна оформлення спадщини приватизацією законами не передбачена. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про спадщину на будинок і земельну ділянку площею 0, 0910 га 09 грудня 1993 року, зареєструвала 14 грудня 1993 року. Право на безкоштовну приватизацію землі для ОСГ ОСОБА_3 використала. Фальшива приватизація по АДРЕСА_1 суперечить чинному законодавству і порушує права заявника; визнати недійсною технічну документацію по приватизації земельних ділянок по АДРЕСА_1 50, як створену по недостовірним даним, що суперечить вимогам цивільного і земельного законодавства і порушує право суміжних користувачів. Автор розробки технічної документації Білопільська консалтингова фірма БІТЕК, виконавець робіт ОСОБА_7 На момент приватизації власники цих ділянок було подружжя ОСОБА_8 і ОСОБА_9, і уже мали власну частину землі по праву спадщини. Мали документально підтверджене право постійного користування земельною ділянкою під забудову площею 0,1113 га і для особистого селянського господарства площею 0,1197 га, всього дві ділянки, які були розташовані по АДРЕСА_4 в одному масиві з будинком, господарськими будівлями і спорудами, наземними і підземними трубопроводами. Ділянка площею 0,1197 га документацією на 42 метра відділена від основного масиву. Половина її по АДРЕСА_1 50 розташована в масиві ділянки по АДРЕСА_1, чим створені неможливості користування своїм майном позивачу ОСОБА_4, а багаторічне не вивезення стічних вод каналізації створило небезпечні умови користування земельними ділянками (провали грунту і загроза здоров'ю); визнати право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 0,2331 га, придбану ним за договором купівлі-продажу від 20 червня 2009 року; визнати право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, отриману нею у спадщину площею 0,0910 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку у м. Білопілля Сумської області, АДРЕСА_1. Форма ділянки чотирикутник з прямолінійними межами з усіх сторін світу, в одному масиві з будинками, госпбудівлями. Спірна межа з сусідом ОСОБА_4 від червоної лінії АДРЕСА_1 по стіні капітального гаражу, розташованого на межі дотично до ребра кута стін кам'яного погребу ОСОБА_3 до кінця земельної ділянки; визнати право ОСОБА_3 на постійне користування земельною ділянкою для особистого селянського господарства з розташуванням в одному масиві з будинком, будівлями і ділянкою для будівництва без ламаних меж, поворотів зміни місця розташування. Площа ділянки 0, 1029 га. Межі прямолінійні на півночі з власною ділянкою на сході межа прямолінійна із садибою по АДРЕСА_3 власник ОСОБА_10 від межі до межі на півдні землі філії Укрліктрави . На заході з ОСОБА_11 прямолінійна від власної межі на півночі земля під забудову до межі Укрліктрави ; зупинити дію державної реєстрації власності ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, як зроблену по недостовірним документам, свідоцтво на право власності визнати недійсним; зобов'язати відповідачів усунути явні порушення, відновити межі відповідно з законами; утримати з відповідачів вартість судової експертизи та матеріальні і моральні збитки заявника.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 23 лютого 2017 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 лютого 2012 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник, у розумінні статті 361 ЦПК України, 2004 року, не є нововиявленими.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 лютого 2012 року.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2017 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4просить ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2017 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також відновити його права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи , при вирішенні спору по суті не врахували наявність нововиявлених обставин, які є підставою для перегляду та скасування судових рішень.

03 липня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

У серпні 2017 року представником ОСОБА_3 - ОСОБА_12 подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких він вказує на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Білопільського районного виробничого відділу Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , відділу Держкомзему в Білопільському районі Сумської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Білопільська міська рада Сумської області, про зобов'язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Білопільського районного виробничого відділу Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 лютого 2012 року та ухвали Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2017 року призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів . Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

14 травня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 14 лютого 2012 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки Білопільського районного суду Сумської області від 14 червня 2012 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Зобов'язано ОСОБА_4 підписати акт погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться за адресою: Сумська область, м. Білопілля, АДРЕСА_4, та яка відповідно до рішення виконкому Білопільської міської ради від 29 грудня 1993 року передана у власність ОСОБА_3 У разі відмови ОСОБА_4 підписати акт погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться за адресою: Сумська область, м. Білопілля, АДРЕСА_4, та яка відповідно до рішення виконкому Білопільської міської ради від 29 грудня 1993 року передана у власність ОСОБА_3, зобов'язано Білопільський районний виробничий відділ Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2264 га, яка знаходиться за адресою: Сумська область, м. Білопілля, АДРЕСА_4, а відділ Держкомзему в Білопільському районі зобов'язати видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2264 га, яка знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Білопілля, АДРЕСА_4. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про скасування рішення виконкому Білопільської міської ради від 29 грудня 1993 року та зобов'язання міськради відновити становище, яке існувало до виділення земельної ділянки ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 07 серпня 2012 року рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 лютого 2012 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 за первісним позовом скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Щодо відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 лютого 2012 року справі залишене без змін (том 2 а. с. 47-49).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року рішення Апеляційного суду Сумської області від 07 серпня 2012 року залишено без змін (том 2 а. с.94-95).

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 лютого 2012 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, яку 18 травня 2015 року остаточно уточнив та в якій зазначив, що на час ухвалення рішення у справі йому не були відомі факти, які він вважає нововиявленими, а саме, що документи, на підставі яких ухвалене рішення у справі, є фальшивими, зокрема: технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд та ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1; акт про погодження (встановлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу межових знаків ОСОБА_3 від 18 серпня 2011 року; акт перевірки меж земельної ділянки. Заявник, додавши до заяви в якості доказу кадастрові плани і геодезичний абрис ділянок ОСОБА_3 та вважаючи їх фальшивими, просив суд переглянути рішення суду у зв'язку із нововиявленими обставинами, скасувати його та повністю задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до частин першої, пункту першого частини другої статті 361 ЦПК України, 2004 року, рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Наведений у статті 361 ЦПК України, 2004 року, перелік підстав для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є вичерпним.

Відповідно до роз'яснень, викладених у абзаці 1, 2 пункту 3 та пункту 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами , нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами кваліфікації нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України, 2004 року, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до пункту 7 вказаної вище постанови, обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК України, 2004 року, є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що заявником не наведено обставин, передбачених статтею 361 ЦПК України, 2004 року, які б слугували підставою для задоволення заяви про перегляд судового рішення. Обставини, на які посилався заявник, не є нововиявленими обставинами.

Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виконав вимоги статті 361 ЦПК України, 2004 року, правильно встановив, що наведені заявником обставини не можуть вважатись нововиявленими .

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 23 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк