Рішення

від 22.10.2018 по справі 905/1582/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2018 м.Харків Справа № 905/1582/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ, в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Красноград, Харківська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Тор", м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 64818,60 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довір. №2-385д від 02.01.18р., ОСОБА_2, за довір. №2-797д від 26.06.18р.

від відповідача: ОСОБА_3, директор

Суть справи:

Позивач, Акціонерне товариство "Укргазвидобування", м.Київ, в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Красноград, Харківська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Тор", м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення штрафних санкцій в розмірі 64818,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором поставки №УБГ406/015-17 від 28.07.2017р.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1582/18.

Ухвалою господарського суду від 23.08.18р. відкрито провадження у справі №905/1582/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 19.09.18р.

17.09.18р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), за змістом якого вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 19.09.2018р. відкладено розгляд справи на 08.10.18р.

05.10.18р. позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву в якому заперечує проти доводів відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.10.18р. проти позову заперечував та просив суд надати додатковий час для мирного врегулювання спору.

Ухвалою суду від 08.10.2018р. відкладено розгляд справи на 22.10.18р.

22.10.18р. на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та пояснення щодо розрахунку штрафних санкцій.

22.10.18р. від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У судове засідання 22.10.18р. представник позивача з'явився та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.10.18р. проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.17р. між відповідачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю "Віват Тор" та позивачем (покупець) Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» , в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", (змінило найменування на Акціонерне товариство "Укргазвидобування") укладений договір поставки №УБГ406/015-17 (далі за текстом - договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплати такий товар (п.1.1 договору).

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром.

Згідно п.3.1, п.3.2 договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до даного договору.

Відповідно до п.5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в графіку поставки та специфікації до цього договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно п.6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та графіком поставки (додаток №2), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.7.10 договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п.10.1. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

28.07.17р. сторонами підписана специфікація (Додаток №1), якою визначено найменування, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, умови та строки поставки і оплати товару та графік поставок товару (Додаток №2).

Так, згідно специфікації №1 від 28.07.17р. до договору №УБГ406/015-17 від 28.07.2017р. сторонами узгоджено поставку товару - порошок залізний алітований марки ПЖА-1, у кількості 140 кг., ціною 1525,00 грн. без ПДВ за одиницю, загальною вартістю 256200,00 грн. з ПДВ. Умови поставки товару: DDP (згідно Інкотермс 2010), кінцеве місце призначення - 63303, Харківська обл., м.Красноград, вул.Українська, 165, Красноградська база виробничо-технічного забезпечення і комплектації БУ Укрбургаз . Строк поставки: відповідно до графіку поставки товару.

Відповідно до додатку №2 від 28.07.2017р. до договору №УБГ406/015-17 від 28.07.2017р. Графік поставки товару сторонами погоджено поставку товару - порошок залізний алітований марки ПЖА-1 у кількості 40 кг. у строк до 05.08.2017р., у кількості 50 кг. - до 19.08.2017р., у кількості 50 кг. - до 02.09.2017р.

Специфікація та графік поставки товару підписані представниками сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.

19.10.17р. позивач направив на адресу відповідача претензію №032-01-12109-1 від 17.10.2017р., в якій, посилаючись на те, що станом на 10.10.2017р. товар зазначений в специфікації до договору на суму 256200,00 грн. не поставлений, вимагав сплатити пеню в розмірі 12810,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 17934,00 грн., всього 30744,00 грн.

13.03.18р. позивач повторно направив на адресу відповідача претензію №032-01-2885-1 від 13.03.2018р. з вимогою сплатити пеню в розмірі 32994,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару на виконання умов договору №УБГ406/015-17 від 28.07.2017р. та специфікації №1 до нього здійснена відповідачем за видатковими накладними №11 від 18.05.2018р. у кількості 60 кг. на суму 109800,00 грн., №14 від 26.06.2018р. у кількості 80 кг. на суму 146400,00 грн., загалом на суму 256200,00 грн.

Означені видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором поставки №УБГ406/015-17 від 28.07.2017р. належним чином не виконав та здійснив несвоєчасну поставку товару.

Статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України та статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, в момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у строки обумовлені договором поставки, специфікацією та графіком поставки товару, які є його невід'ємними частинами, позивачем заявлено про стягнення пені у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення у сумі 46884,60грн. за період: з 06.08.17р. по 04.02.18р. включно, нараховану на суму несвоєчасно поставленого товару в розмірі 73200,00грн.; за період з 20.08.17р. по 18.02.18р. включно, нараховану на суму несвоєчасно поставленого товару в розмірі 91500,00грн.; за період з 03.09.17р. по 04.03.18р. включно, нараховану на суму несвоєчасно поставленого товару в розмірі 91500,00грн. та штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару у сумі 17934,00 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, відповідно до п.7.10 договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Умовами договору (п.5.1) передбачено, що строк поставки вказується в графіку поставки та специфікації до цього договору.

У додатку №2 від 28.07.2017р. Графік поставки товару до договору визначено строк поставки товару: у кількості 40 кг. у строк до 05.08.2017р., у кількості 50 кг. - до 19.08.2017р., у кількості 50 кг. - до 02.09.2017р.

Фактична поставка товару відбулась за видатковою накладною №11 від 18.05.2018р. у кількості 60 кг. та видатковою накладною №14 від 26.06.2018р. у кількості 80 кг.

Таким чином, прострочення поставки товару у кількості 40 кг. було в період з 06.08.2017р. по 17.05.2018р. та складало 284 дні, у кількості 20 кг. - в період з 20.08.2017р. по 17.05.2018р. та складало 271 день, у кількості 30 кг. - в період з 20.08.2017р. по 25.06.2018р. та складало 310 днів, у кількості 50 кг. - в період з 03.09.2017р. по 25.06.2018р. та складало 296 днів.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пені за періоди прострочки поставки товару, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, та здійснений з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені, підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 46884,60грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу у розмірі 7% від 256200,00 грн., судом встановлено правильність його нарахування та його розмір становить суму 17934,00 грн.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях з огляду на наступне.

Відповідачем надано висновок Донецької торгово-промислової палати №425/12.1-21-03 від 14.09.2014р., який підписаний начальником юридичного відділу Донецької торгово-промислової палати в підтвердження настання обставин непереборної сили, що ускладнили здійснення господарської діяльності підприємства відповідача та завадили своєчасному виконанню договірних зобов'язань.

При цьому, відповідно до ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні документом, який засвідчує наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є сертифікат про такі обставини, який видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональні торгово-промисловими палатами.

Сертифікат, який засвідчує наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що ускладнили здійснення господарської діяльності підприємства відповідача та завадили своєчасному виконанню договірних зобов'язань, суду не надано.

Крім того, за загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.

Доказів повідомлення позивача про наявність таких обставин відповідачем не надано.

Всупереч викладеному відповідач від договору не відмовився, доказів звернення на адресу позивача з пропозицією про внесення змін до додатку №2 Графік поставки товару суду не надано.

Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представлено.

З даного слідує, що відповідачем не надано доказів того, що проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, перебувають у причинному зв'язку із неможливістю своєчасної поставки товару за договором, у межах цих спірних правовідносин.

Крім того, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Також суд зазначає, що невиконання зобов'язання другою стороною за іншим договором, чи відмова другої сторони укладати відповідний договір з відповідачем не може бути підставою для звільнення від відповідальності останнього за несвоєчасне виконання зобов'язання.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Київ, в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м.Красноград, Харківська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Тор", м.Краматорськ, Донецька область, про стягнення штрафних санкцій в розмірі 64818,60 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват Тор" (84331, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 33407728) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд.26/28; код ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (63304, Харківська обл., м.Красноград, вул. Полтавська, буд.86; ЄДРПОУ 00156392) пеню у розмірі 46884,60грн., штраф у розмірі 17934,00 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 22.10.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.18р.

Суддя М.О. Лейба