Постанова

від 06.02.2019 по справі 905/1582/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. Справа №905/1582/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Шило А.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, посв. адв. №2185 від 17.01.2018, свідоцтво серія ХВ №000482 від 17.01.2018, дов. №2-464д від 28.12.2018,

відповідача - ОСОБА_2 - директор, протокол зборів засновників від 31.10.2005,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№1104Д/1 від 20.11.2018) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 (м. Харків, суддя Лейба М.О., повний текст рішення складено 22.10.2018) у справі №905/1582/18,

за позовом Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Київ, в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Красноград, Харківська обл.,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Віват Тор , м. Краматорська, Донецька обл.,

про стягнення 64818,60 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство Укргазвидобування , м. Київ, в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Красноград, Харківська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Віват Тор , м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення штрафних санкцій в розмірі 64818,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором поставки №УБГ406/015-17 від 28.07.2017.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 позовні вимоги Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Київ, в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Красноград, Харківська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю Віват Тор , м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення штрафних санкцій в розмірі 64818,60 грн., задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Віват Тор на користь Акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування пеню у розмірі 46884,60 грн., штраф у розмірі 17934,00 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 у справі скасувати в частині стягнення з ТОВ Віват Тор на користь АТ Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз АТ Укргазвидобування штрафних санкцій у розмірі 48613,95 грн.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду; відповідач має рахунки у відділенні Краматорське №1 АТ Альфа-Банк , що підтверджується довідкою від 08.11.2018 №1000107; станом на 08.11.2018 залишок коштів на рахунках становить 16697,43 грн; відповідач не має рахунків в інших банках, що підтверджується довідкою ОДПІ у м. Краматорськ ГУ ДФС у Донецькій обл.; згідно фінансового звіту за 2017 рік відповідач відноситься до суб'єктів малого підприємництва. Також апелянт посилається на нерівноцінну відповідальність сторін договору, що порушує справедливий баланс інтересів сторін та на те, що всі суперечки між сторонами завжди вирішувались шляхом мирних переговорів. Крім того, апелянт зауважує про настання обставин непереборної сили, що завадили вчасному виконанню умов договору.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 у справі №905/1582/18 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Згідно ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано клопотання (вх.№2233 від 11.12.2018) про розгляд апеляційної скарги за участю сторони у справі, а саме відповідач просить розглянути апеляційну скаргу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) відповідача для пояснення суду обставин справи, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи і належного формування позиції відповідача.

Також, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1931 від 04.12.2018), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін, зазначаючи про необґрунтованість доводів апелянта.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2018, у зв'язку із відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №905/1582/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Тихий П.В.

За змістом ч.14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України означена зміна складу суду зумовлює новий відлік визначеного ст.273 цього Кодексу процесуального строку розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 призначено справу №905/1582/18 до розгляду на 23.01.2019 о 10:30 год.

Від ТОВ Віват Тор надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№54 від 03.01.2019). Зокрема, відповідач зазначив, що не заперечує, що порушив строки виконання договору і не намагається уникнути відповідальності, але просить суд врахувати всі обставини, що безпосередньо вплинули на виконання взятих зобов'язань, врахувати ступінь вини відповідача та просить вважати несправедливим нарахування штрафних санкцій в повному обсязі.

Позивач надав для долучення до матеріалів справи письмові пояснення (вх.№749 від 23.01.2019), в яких, зокрема зазначив, що оскаржуване рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апелянт судових висновків не спростував, існування підстав для скасування судового рішення не довів, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу відхилити, наведене судове рішення залишити без змін.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 23.01.2019 оголошено перерву до 06.02.2019.

В судовому засіданні 06.02.2019 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник позивача вимоги проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Враховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, встановленими та неоспореними є наступні обставини

28.07.2017 між відповідачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю Віват Тор та позивачем (покупець) Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування , в особі філії Бурове управління Укрбургаз Акціонерного товариства Укргазвидобування , (змінило найменування на Акціонерне товариство Укргазвидобування ) укладений договір поставки №УБГ406/015-17 (далі за текстом - договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплати такий товар (п.1.1 договору).

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору вказується у специфікації (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром.

Згідно п.3.1, п.3.2 договору ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до даного договору.

Відповідно до п.5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в графіку поставки та специфікації до цього договору.

Пунктом 5.2 договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Згідно п.6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та графіком поставки (додаток №2), що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.7.10 договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п.10.1. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

28.07.2017 сторонами підписана специфікація (Додаток №1), якою визначено найменування, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, умови та строки поставки і оплати товару та графік поставок товару (Додаток №2).

Так, згідно специфікації №1 від 28.07.2017 до договору №УБГ406/015-17 від 28.07.2017 сторонами узгоджено поставку товару - порошок залізний алітований марки ПЖА-1, у кількості 140 кг., ціною 1525,00 грн. без ПДВ за одиницю, загальною вартістю 256200,00 грн. з ПДВ. Умови поставки товару: DDP (згідно Інкотермс 2010), кінцеве місце призначення - 63303, Харківська обл., м.Красноград, вул.Українська, 165, Красноградська база виробничо-технічного забезпечення і комплектації БУ Укрбургаз . Строк поставки: відповідно до графіку поставки товару.

Відповідно до додатку №2 від 28.07.2017 до договору №УБГ406/015-17 від 28.07.2017 Графік поставки товару сторонами погоджено поставку товару - порошок залізний алітований марки ПЖА-1 у кількості 40 кг. у строк до 05.08.2017, у кількості 50 кг. - до 19.08.2017, у кількості 50 кг. - до 02.09.2017.

Специфікація та графік поставки товару підписані представниками сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.

19.10.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію №032-01-12109-1 від 17.10.2017, в якій, посилаючись на те, що станом на 10.10.2017 товар зазначений в специфікації до договору на суму 256200,00 грн. не поставлений, вимагав сплатити пеню в розмірі 12810,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 17934,00 грн., всього 30744,00 грн.

13.03.2018 позивач повторно направив на адресу відповідача претензію №032-01-2885-1 від 13.03.2018 з вимогою сплатити пеню в розмірі 32994,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару на виконання умов договору №УБГ406/015-17 від 28.07.2017 та специфікації №1 до нього здійснена відповідачем за видатковими накладними №11 від 18.05.2018 у кількості 60 кг на суму 109800,00 грн., №14 від 26.06.2018р. у кількості 80 кг. на суму 146400,00 грн., загалом на суму 256200,00 грн.

Означені видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором поставки №УБГ406/015-17 від 28.07.2017 належним чином не виконав та здійснив несвоєчасну поставку товару.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у строки обумовлені договором поставки, специфікацією та графіком поставки товару, які є його невід'ємними частинами, позивачем заявлено про стягнення пені у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення у сумі 46884,60 грн. за період: з 06.08.2017 по 04.02.2018 включно, нараховану на суму несвоєчасно поставленого товару в розмірі 73200,00 грн.; за період з 20.08.2017 по 18.02.2018 включно, нараховану на суму несвоєчасно поставленого товару в розмірі 91500,00 грн; за період з 03.09.2017 по 04.03.2018 включно, нараховану на суму несвоєчасно поставленого товару в розмірі 91500,00 грн. та штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару у сумі 17934,00 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити, з огляду на те, що розрахунки позивача є такими, що заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, а нарахування є арифметично вірними. Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, перебувають у причинному зв'язку із неможливістю своєчасної поставки товару за договором, у межах цих спірних правовідносин; відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, що в свою чергу не може бути підставою для звільнення від відповідальності останнього за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Рішення, з урахуванням вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України розглядається лише в оскаржувані частині, а саме в частині зменшення штрафних санкцій до 75%. Відповідна позиція узгоджується, зокрема, із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №913/64/18 від 07.11.2018.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було надано висновок Донецької торгово-промислової палати №425/12.1-21-03 від 14.09.2014, який підписаний начальником юридичного відділу Донецької торгово-промислової палати в підтвердження настання обставин непереборної сили, що ускладнили здійснення господарської діяльності підприємства відповідача та завадили своєчасному виконанню договірних зобов'язань.

При цьому, відповідно до ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні документом, який засвідчує наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є сертифікат про такі обставини, який видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональні торгово-промисловими палатами.

Сертифікат, який засвідчує наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що ускладнили здійснення господарської діяльності підприємства відповідача та завадили своєчасному виконанню договірних зобов'язань, суду не надано. При цьому, наведений Закон не регулює видачу висновків і не містить такого поняття, тому наданий відповідачем ОСОБА_3 від 14.09.2018 №425/12.1-21-03 не підтверджує дію непереборної сили щодо виконання Договору.

Крім того, за загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п.1 ч.1 ст.263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом ч.2 ст.218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Окрім того, повинен бути наявним елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.

Водночас, за умовами п. 8.2 Договору про виникнення не пізніш ніж протягом 7 днів з моменту виникнення обставин непереборної сили відповідач мав письмово повідомити позивача, однак доказів здійснення відповідного, відповідачем надано не було.

Відповідач від договору не відмовився, доказів звернення на адресу позивача з пропозицією про внесення змін до додатку №2 Графік поставки товару суду не надав. Доказів повної неможливості здійснення відповідачем господарської діяльності не представив.

З даного слідує, що відповідачем не надано доказів того, що проведення антитерористичної операції на території Донецької області та пов'язані із цим несприятливі наслідки обумовлюють неможливість відповідача здійснювати господарську діяльність, мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за укладеним правочином, перебувають у причинному зв'язку із неможливістю своєчасної поставки товару за договором, у межах цих спірних правовідносин. Крім того, відповідач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Щодо посилань апелянта на нерівноцінну відповідальність сторін договору, що порушує справедливий баланс інтересів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Про умови Договору відповідач був обізнаний ще на стадії участі у процедурі допорогової закупівлі АТ Укргазвидобування , а подавши 09.06.2017 свою тендерну пропозицію та в подальшому уклавши Договір, відповідач підтвердив своє волевиявлення та спроможність вчинення правочину.

Отже, підписавши Договір, який в силу ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним й містить п. 1.3 і, відповідач як постачальник гарантував, що Товар, який є предметом Договору належить йому на праві власності або іншому речовому праву, що надає йому право розпоряджатися Товаром, є новим і не був у використанні, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.

Попри це, Договір містить ще й п. 1.4, за яким відповідач підтвердив, що укладання та виконання ним цього Договору, не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання всіх необхідних дозволів та погоджень).

Отже, укладаючи договір відповідач був вільний у виборі його умов.

Посилання апелянта на те, що всі суперечки вирішувались між сторонами мирним шляхом не можуть бути покладені в основу рішення про зменшення штрафних санкцій, оскільки, по-перше, відповідне не позбавляє права позивача на звернення до суду із позовом; по-друге, не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої умовами договору; по-третє, не є обставиною, що входить у предмет доказування в питанні зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з винної сторони.

Щодо доказів на підтвердження фінансового стану відповідача. Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги та відповіді на відзив, відповідачем були надані: фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік; виписки по рахунку , довідка банку про стан рахунку, довідка ГУ ДФС у Донецькій області про відкриті рахунки; довідка з переліком основних засобів, що перебувають на балансі відповідача; довідка про відсутність заборгованості з платежів.

По-перше, колегія суддів зазначає, що вказані докази не були надані до суду першої інстанції та відповідно судом не досліджувались. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Надаючи вказані докази суду апеляційної інстанції відповідач не обґрунтував підстави неможливості їх надання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач мав можливість використати свої процесуальні права, зокрема, подати необхідні на його думку докази, під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і надати суду апеляційної інстанції докази, які б свідчили про неможливість подання доказів до суду першої інстанції, однак такими правами не скористався. Тому, з огляду на приписи частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не приймає докази, подані відповідачем до суду апеляційної інстанції.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення, у зв'язку з чим підстав для задоволення скарги - колегія суддів не вбачає.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віват Тор залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.10.2018 у справі №905/1582/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.02.2019.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя П.В. Тихий