Постанова

від 18.10.2018 по справі 916/49/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 916/49/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Банкет Ка",

представник позивача - Ягодніков С.Ю., адвокат (договір від 11.09.2018 № 11/09-2018, свідоцтво від 31.07.2012 № 2272),

відповідач - акціонерне товариство "Одесаобленерго",

представник відповідача - Паскаль Т.В., адвокат (договір від 05.06.2018 б/н, свідоцтво від 04.05.2006 № 1456),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Банкет Ка"

на рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2018 (головуючий суддя Желєзна С.П.)

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 (головуючий Богатир К.В., судді: Поліщук Л.В. і Таран С.В.)

у справі № 916/49/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Банкет Ка" (далі - Позивач)

до акціонерного товариства "Одесаобленерго" (далі - Відповідач)

про визнання дій незаконними та стягнення збитків у розмірі 1 578 742,24 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відповідача про визнання дій Відповідача, спрямованих на розірвання договору про постачання електричної енергії від 20.03.2014 № 144 (далі - Договір) та припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018 незаконними; стягнення збитків, завданих незаконними діями, які спрямовані на розірвання Договору та припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018, у загальній сумі 1 578 742,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані намаганням Відповідачем відключити об'єкти Позивача від електропостачання, у результаті чого Позивачу було завдано збитків, що, на думку Позивача, є порушення умов Договору та приписів чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача збитки у розмірі 900 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- направлення Відповідачем повідомлення про припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018, яке було вчинено за відсутності правових підстав, спричинило завдання споживачу збитків у зв'язку з загрозою припинення функціонування об'єктів, які живляться електричною енергією;

- протиправна поведінка Відповідача призвела до понесення Позивачем збитків, які виникли у зв'язку з необхідністю, у першу чергу, недопущення припинення функціонування об'єктів та укладання договору оренди обладнання від 20.12.2017 № 15/20-12, з оплатою орендної плати у розмірі 900 000,00 грн., що підтверджує існування причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданими Позивачу збитками;

- будь-які підстави, які передбачені приписами чинного законодавства, для звільнення постачальника електричної енергії від відповідальності за завдані збитки, відсутні;

- відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та заявленими до стягнення Позивачем збитками у розмірі 687 742,24 грн., оскільки Позивач, будучи обізнаним про можливість виконання зобов'язань за договорами суборенди, у добровільному порядку повернув отримані платежі та сплатив неустойку, що свідчить про відсутність вини Відповідача у неможливості виконання Позивачем зобов'язань за укладеними договорами суборенди;

- договори суборенди були укладені після отримання Позивачем попередження від Відповідача про припинення електропостачання, що, з огляду на здійснення господарської діяльності на власний ризик, свідчить про відсутність вини Відповідача у понесених Позивачем збитках.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 оскаржуване рішення скасовано в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків у розмірі 900 000,00 грн. та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині. В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 22.06.2018 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- при вирішенні спору не встановлено складу цивільного правопорушення у діях Відповідача, що є обов'язковою умовою для покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків;

- Позивачем не доведено протиправність поведінки Відповідача та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та з постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив висновок суду першої інстанції про те, що направлення низки офіційних повідомлень про припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018 за відсутності правових підстав для їх направлення спричинило загрозу завдання споживачу збитків у зв'язку з припиненням функціонування об'єктів споживача, які живляться електричною енергією Відповідача, внаслідок чого споживач був змушений укласти договір оренди обладнання від 20.12.2017 № 15/20-12 з оплатою орендної плати у розмірі 900 000,00 грн. та про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданими Позивачу збитками;

- суди безпідставно відмовили у задоволені позовних вимог у частині визнання дій Відповідача, спрямованих на розірвання Договору із змінами, внесеними додатковою угодою від 28.10.2016, незаконними та стягнення на користь Позивача збитків у розмірі 687 742,24 грн. у зв'язку з відсутністю у діях Відповідача всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 20.03.2014 Відповідачем (Постачальник) та Позивачем (Споживач) було укладено Договір, відповідно до умов якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використання (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно з додатком № 10 до Договору об'єкти Позивача, які живляться від високовольтних мереж Відповідача, розташовані за наступними адресами: м. Одеса, вул. Академічна (Купріна), 49; вул. Люстдорфська дорога, 172/1; вул. Івана і Юрія Лип (Гайдара), 11.

Позивач використовує нежитлові приміщення, які розташовані за вказаними адресами на підставі укладених з фізичною особою-підприємцем Чабан А.Ф. договорів оренди.

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням розділу 6 цього договору.

Відповідно до пунктів 2.3.3, 2.5 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку 5 та додатку 2 цього договору. У разі звільнення займаного приміщення, реорганізації, ліквідації, відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення Споживач зобов'язаний повідомити Постачальника електричної енергії за 20 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити оплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, а Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії.

Згідно з пунктом 3.1.2 Договору Постачальник електричної енергії має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 цього договору та відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ.

Пунктами 3.2.3 та 4.1.4 Договору передбачено, що Споживач має право вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення Постачальником умов цього договору. Постачальник електричної енергії не несе відповідальності за завдану майнову шкоду, заподіяну Споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому ПКЕЕ порядку.

Відповідно до пункту 4.4 Договору у випадку виявлення однією із сторін порушення умов договору іншою стороною, за які законодавством передбачено застосування санкцій чи які тягнуть за собою збитки, недоотриману продукцію або вигоду, на місці оформлюється двосторонній акт про порушення. Акт складається у присутності представників двох сторін договору у двох примірниках.

Згідно з пунктом 6.1.3 Договору електропостачання Споживача може бути обмежено або припинено Постачальником електричної енергії з повідомленням Споживача письмово, телефонограмою або факсограмою про дату та час відключення чи обмеження споживача електроенергії, не пізніше ніж за 3 робочих дні у разі:

- недопущення споживачем уповноважених осіб постачальника до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії;

- споживання електричної енергії після закінчення строку дії цього договору;

- несплати споживачем відповідних платежів, передбачених цим договором у терміни встановлені додатком 5;

- несплати рахунку за недовраховану електричну енергію, визначену у відповідності до складеного в установленому порядку акта про порушення;

- невиконання вимог Постачальника щодо приведення засобів обліку у відповідності до вимог чинного законодавства;

- отримання припису представника, на якого покладені відповідні обов'язки у відповідності до вимог нормативних документів;

- відсутності у Споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок;

- порушення пунктів 8.1.6, 8.1.7 цього договору.

Пунктом 9.4 Договору (у редакції додаткової угоди від 28.10.2016) передбачено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але не більше ніж до 01.11. 2019.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

27.10.2017 листом Позивач звернувся до Відповідача, відповідно до якого повідомив про очікувані обсяги споживання електричної енергії за Договором у 2017 році. Суд першої інстанції зауважив, що фактично позивачем була допущена помилка та очікувані обсяги споживання електричної енергії за Договором стосувалися періоду на 2018 рік, з чим погодився і суд апеляційної інстанції оскільки сам лист датований жовтнем 2017 року.

Листом від 22.11.2017 № 261 Відповідач звернувся до Позивача, відповідно до якого повідомив про те, що у зв'язку з невідповідністю умов Договору вимогам ПКЕЕ, відповідно до умов пункту 9.4 Договору, дія Договору буде припинена з 01.01.2018. Також, даним листом Відповідач попередив Позивача про те, що не укладення нового договору до 31.12.2017 є підставою для припинення підприємству постачання електричної енергії з 01.01.2018.

Листом від 28.11.2017 № 6956 Відповідач звернувся до Позивача, яким повідомив про те, що у зв'язку з невиконанням Позивачем вимог пункту 4.2 ПКЕЕ та умов пункту 5.1 Договору щодо надання відомостей про обсяги очікування споживання електричної енергії на 2018 рік, та враховуючи, що фактичні обсяги споживання електричної енергії у відповідні періоди поточного року не відповідають обсягам постачання електричної енергії, визначених у додатку № 1 до Договору, згідно з пунктом 9.4 Договору Відповідач заявляє про припинення дії Договору з 01.01.2018. Даним листом Відповідач повідомив про необхідність укладання нового договору та попередив, що не укладення нового договору у строк до 01.01.2018 з врахуванням вимог пункту 7.5 ПКЕЕ є підставою для припинення постачання Позивачу електричної енергії.

Листом від 29.11.2017 № 419 Відповідач доповнив та уточнив лист від 22.11.2017 № 261, в якому зазначив, що Відповідачу стало відомо, що користування об'єктами за адресами: м. Одеса, вул. Купріна, 49, вул. Люстдорфська дорога, 172/1, вул. Івана і Юрія Лип (Гайдара), 11 здійснюється іншими суб'єктами господарювання. Таким чином, у зв'язку з необхідністю укладання договору про постачання електричної енергії з новими користувачами зазначених об'єктів Відповідач повідомив про припинення дії Договору 31.12.2017. Також Відповідач повідомив, що даний лист є попередженням про припинення постачання електричної енергії Позивачу з 01.01.2018.

Листом від 30.11.2017 № 30/11-2017 Позивач повідомив Відповідача про незгоду розірвання існуючого Договору та пропонував продовжити його дію на наступний 2018 рік.

Також судами встановлено, що в обґрунтування заявленого позову Позивач посилався на те, що у зв'язку з вчиненням з боку Відповідача зазначених дій, у Позивача виникли значні збитки у вигляді упущеної вигоди внаслідок розірвання договірних стосунків з контрагентами Позивача через їх відмову у суборенді приміщень в Банкетному "Ренессанс", щодо яких постачальником електроенергії направлено офіційне попередження Споживачу про припинення електропостачання, та сплати договірної неустойки таким контрагентам у загальній сумі 678 742,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: від 26.12.2017 № 18, від 26.12.2017 № 17, від 26.12.2017 № 16, від 26.12.2017 № 15, від 26.12.2017 № 14, від 26.12.2017 № 13. Крім того, як зазначає Позивач, з метою недопущення можливості припинення функціонування фітнес-клубів внаслідок незаконного припинення електропостачання та запобігання можливих великих збитків, пов'язаних з можливою відмовою клієнтів від вже придбаних абонементів, розриву договірних стосунків з орендарями окремих приміщень фітнес-клубів, нанесенню величезної шкоди своїй діловій репутації, Позивач був вимушений терміново відшукати контрагента та укласти договір оренди та обслуговування обладнання (дизель-генераторів "Volvo") для фітнес-клубів "Форма", "Шторм" та "Затерянный мир" на період з 01.01.2018 по 31.03.2018 та понести пов'язані з такою вимушеною орендою дизель-генераторів витрати на загальну суму 900 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2017 № 7.

Так, 20.12.2017 Позивачем (Орендар) та ТОВ "Альянс Херсонбуд" (Орендодавець) було укладено договір оренди обладнання № 15/20-12, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступне обладнання: генератор Volvo 625 kVa 2015 250h АВР у кількості 3 шт. Стан обладнання на момент передачі в оренду: обладнання було у використанні, без зовнішніх і внутрішніх дефектів, придатне до використання в господарській діяльності Орендаря. Орендодавець доставляє Орендарю, змонтовує, налаштовує та здійснює всі приготування до запуску обладнання, а також здійснює його обслуговування протягом всього періоду оренди за даним договором.

Відповідно до пунктів 3.1, 4.1, 4.2 договору оренди обладнання від 20.12.2017 № 15/20-12 строк оренди складає з 01.01.2018 по 31.03.2018. Розмір орендної плати за кожен генератор становить 100 000 грн. на місяць, у тому числі ПДВ. Орендна плата за обладнання (об'єкт оренди) виплачується Орендарем шляхом 100% попередньої оплати за весь період оренди на поточний рахунок Орендодавця протягом трьох банківських днів від дати укладення цього договору. На виконання наведених умов договору оренди обладнання від 21.12.2017 № 15/20-12 Позивачем було перераховано на рахунок ТОВ "Альянс Херсонбуд" грошові кошти у розмірі 900 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2017 № 7.

Згідно з пунктами 5.1-5.3 договору оренди обладнання від 20.12.2017 № 15/20-12 передача майна в оренду здійснюється представниками сторін за актом приймання-передавання. Об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцем та прийнятим Орендарем з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передавання обладнання. Орендодавець доставляє по одному генератору на об'єкти Орендодавця, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Купріна, 49; м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 172/1; м. Одеса, вул. Івана і Юрія Лип (Гайдара), 11.

01.01.2018 на виконання умов договору оренди обладнання від 20.12.2017 № 15/20-12 сторонами договору було підписано акти приймання-передачі обладнання, які були доставлені на об'єкти оренди.

01.12.2017 Позивачем та фізичною особою-підприємцем Степановою Ю.О. було укладено договір суборенди № 1/91.; 21.12.2017 Позивачем та фізичною особою-підприємцем Антроповою Е.С. було укладено договір суборенди № 21/12; 21.12.2017 Позивачем та фізичною особою-підприємцем Гальчинським А.І. було укладено договір суборенди № 2112. Умовами договорів суборенди передбачено передання Позивачем у користування суборендарів нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 172/1.

Листом від 22.12.2017 суборендарем Гальчинським А.І було повідомлено Позивача про розірвання договору суборенди від 21.12.2017 № 2112, у зв'язку з наявною у суборендаря інформацією про припинення електропостачання з 01.01.2018 на об'єкт оренди, а також про обов'язок Позивача повернути передоплату за договором у розмірі 250 000,00 грн. та сплатити неустойку у розмірі 60 000,00 грн.

Листом від 25.12.2017 суборендарем Степановою Ю.О. було повідомлено Позивача про розірвання договору суборенди від 01.12.2017 №1/91, у зв'язку з наявною у суборендаря інформацією про припинення електропостачання з 01.01.2018 на об'єкт оренди, а також про обов'язок Позивача повернути передоплату за договором у розмірі 100 000,00 грн. та сплатити неустойку у розмірі 30 000,00 грн.

Листом від 25.12.2017 суборендарем Антроповою Е.С. було повідомлено Позивача про розірвання договору суборенди від 21.12.2017 № 21/12, у зв'язку з наявною у суборендаря інформацією про припинення електропостачання з 01.01.2018 на об'єкт оренди, а також про обов'язок Позивача повернути передоплату за договором у розмірі 200 000,00 грн. та сплатити неустойку у розмірі 40 000,00 грн.

На виконання вимог суборендарів Позивачем було повернуто грошові кошти за договорами суборенди від 01.12.2017 №1/91, від 21.12.2017 № 21/12., від 21.12.2017 № 2112 та сплачено суборендарям неустойку, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.12.2017 № 13 на суму 100 000,00 грн., від 26.12.2017 № 14 на суму 30 000,00 грн., від 26.12.2017 № 15 на суму 200 000,00 грн., від 26.12.2017 № 16 на суму 40 000,00 грн., від 26.12.2017 № 17 на суму 250 000,00 грн., від 26.12.2017 № 18 на суму 60 000,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2017 Відповідачем за результатами проведеної перевірки було складено акти про порушення від 29.12.2017 № 8002671, від 29.12.2017 № 8002616, від 29.12.2017 № 8002631, від 29.12.2017 № 8002632, від 29.12.2017 № 8002633, від 29.12.2017 № 8002624, від 29.12.2017 № 8002630, з яких вбачається, що суб'єкти господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність за адресами: м. Одеса, вул. Купріна, 49; вул. Люстдорфська дорога, 172/1; вул. Івана і Юрія Лип (Гайдара), 11 споживають електричну енергію без укладання договорів про постачання електричної енергії, що є порушенням вимог ПКЕЕ.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання дій Відповідача, спрямованих на розірвання договору про постачання електричної енергії від 20.03.2014 № 144 (далі - Договір) та припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018 незаконними; стягнення збитків, завданих незаконними діями, які спрямовані на розірвання Договору та припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018., у загальній сумі 1 578 742,24 грн..

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

У розумінні приписів наведених норм особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що направлення Відповідачем повідомлення про припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018, було здійснено за відсутності правових підстав, що спричинило загрозу завдання споживачу збитків на підставі припиненням функціонування об'єктів, які живляться електричною енергією Відповідача. Протиправна поведінка Відповідача призвела до понесення Позивачем збитків, які виникли у зв'язку з необхідністю, у першу чергу, недопущення припинення функціонування об'єктів та укладання договору оренди обладнання від 20.12.2017 № 15/20-12, з оплатою орендної плати у сумі 900 000,00 грн. Викладене підтверджує існування причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданими Позивачу збитками на суму 900 000,00 грн.

З висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частиною третьою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з пунктом 1.2 ПКЕЕ під договором про постачання електричної енергії розуміють домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Частиною першою статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; договір набирає чинності з моменту його укладення; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Сторонами у пункті 9.4 Договору із змінами внесеними додатковою угодою від 28.10.2016 визначено строк, на якій його укладено, а саме до 31.12.2016, але не більш ніж до 01.11.2019.

При цьому Позивачем та Відповідачем у зазначеному пункті Договору узгоджено, що вказаний договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Апеляційним судом встановлено, що листами за місяць до закінчення терміну дії Договору Відповідач повідомив про намір припинити дію Договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, що було передбачено пунктом 9.4 Договору. Усі інші обставини, на які посилається постачальник у листах щодо неналежного виконання споживачем своїх обов'язків за Договором, апеляційний суд оцінив як підстави, згідно з якими постачальник електричної енергії не бажає продовжувати строк дії Договору. При цьому Відповідач у листах наголошував на необхідності укладання нового договору на постачання електричної енергії.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені дії Відповідача свідчать про його небажання пролонгувати укладений між сторонами Договір на наступний календарний рік (2018), про що Позивач був письмово повідомлений, а також про потенційну можливість припинення постачання електричної енергії за Договором з 01.01.2018 у разі не укладання нового договору споживачем (іншими споживачами на цих об'єктах енергопостачання).

Усі вказані дії постачальника електричної енергії прямо передбачені пунктом 9.4 Договору, тому висновок суду першої інстанції про наявність протиправної поведінки Відповідача визнаний апеляційним судом помилковим.

Також апеляційним судом зазначено, що підстави дострокового розірвання Договору за заявою однієї із сторін передбачені пунктом 9.4 Договору, яким передбачено, що договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України, але в даному випадку не йдеться про заяву щодо дострокового розірвання договору, оскільки встановлений пунктом 9.4 Договору строк його дії фактично закінчувався 31.12.2017.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність складу цивільного правопорушення у діях Відповідача, що є обов'язковою умовою для покладення на Відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки Позивачем не доведено протиправність поведінки Відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою і збитками.

Окрім того, інших протиправних дій, які б призвели до заподіяння шкоди Позивачу, зокрема фактичне припинення з 01.01.2018 постачання електричної енергії з боку Відповідача, не відбулося.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відповідач діяв відповідно до умов укладеного Договору, вину та протиправність дій Відповідача не доведено та не встановлено, а заявлена Позивачем до стягнення сума збитків у розмірі 900 00,00грн. не підлягає стягненню з Відповідача, у зв'язку з відсутністю правових підстав для задоволення позову у цій частині.

Що ж до позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 687 742,24 грн., то судами встановлено відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та заявленими до стягнення Позивачем збитками у розмірі 687 742,24 грн., оскільки Позивач, будучи обізнаним про можливість виконання зобов'язань за договорами суборенди, у добровільному порядку повернув отримані платежі та сплатив неустойку, що свідчить про відсутність вини Відповідача у неможливості виконання Позивачем зобов'язань за укладеними договорами суборенди.

Крім того, договори суборенди були укладені після отримання останнім попередження від Відповідача про припинення електропостачання, що, з огляду на здійснення господарської діяльності на власний ризик, свідчить про відсутність вини Відповідача у понесених Позивачем збитках.

Відмовляючи у задоволення позовних вимог в частині визнання дій Відповідача, спрямованих на розірвання Договору та припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018 незаконними, суди виходили з того, що відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені приписами частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Тобто питання правомірності або неправомірності дій Відповідача, яке фактично ставиться Позивачем при зверненні до суду із даною позовною вимогою, підлягає дослідженню судом у розрізі питання обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення збитків, оскільки відноситься до складу цивільного правопорушення. Окрема констатація судом факту наявності у діях відповідача протиправної поведінки в якості окремої позовної вимоги не відповідає способам захисту порушеного права, так як безпосередньо не спрямоване на відновлення порушеного права.

За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання дій Відповідача, спрямованих на розірвання Договору та припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018 незаконними.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив висновок суду першої інстанції про те, що направлення низки офіційних повідомлень про припинення електропостачання об'єктів Позивача з 01.01.2018 за відсутності правових підстав для їх направлення спричинило загрозу завдання споживачу збитків у зв'язку з припиненням функціонування об'єктів споживача, які живляться електричною енергією Відповідача, внаслідок чого споживач був змушений укласти договір оренди обладнання від 20.12.2017 № 15/20-12 з оплатою орендної плати у розмірі 900 000,00 грн. та про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданими Позивачу збитками; суди безпідставно відмовили у задоволені позовних вимог у частині визнання дій Відповідача, спрямованих на розірвання Договору із змінами, внесеними додатковою угодою від 28.10.2016, незаконними та стягнення на користь Позивача збитків у розмірі 687 742,24 грн. у зв'язку з відсутністю у діях Відповідача всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Банкет Ка" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 у справі № 916/49/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий