Рішення

від 16.10.2018 по справі 826/17148/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року 11:35 № 826/17148/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- за участю представників сторін:

від позивача - Колос К.О.

від відповідача - Бондаренко Ю.В.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн (далі по тексту - позивач, ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0007382200 від 28 жовтня 2016 року, №0001831404 від 15 серпня 2016 року, №0001791404 від 15 серпня 2016 року, №0001811404 від 15 серпня 2016 року, №0001871404 від 15 серпня 2016 року, №0001841401 від 15 серпня 2016 року, №0001861404 від 15 серпня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому позивач вважає такі рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволена, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року скасована та прийнята нова, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27 лютого 2018 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн задоволена частково, постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не скористались наданим ним статтею 8 Закону України Про міжнародне приватне право правом на звернення до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні з метою встановлення змісту норм права іноземної держави та не встановили належним чином зміст цих норм. В свою чергу, не встановлення змісту норм права щодо перебігу строку позовної давності позбавляє суд можливості оцінити, у відповідності до приписів статті 12 Закону України Про міжнародне приватне право , чи не призведе застосування цих норм до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України.

Крім того, судами, в порушення вимог статей 11, 138 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), не вжито передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судами не встановлено, які саме послуги було фактично надано Товариству компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві під час виконання укладеного договору від 22 грудня 2014 року та чи було використано ці послуги позивачем у його господарській діяльності.

За таких обставин, надані Товариством докази щодо сплати ним на користь Шелл Інтернешнл Бі Ві та акти прийняття послуг не можуть, самі по собі, без наявності інших доказів, свідчити про фактичне здійснення господарської операції та позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Також судами не дано оцінки умовам трудових контрактів, укладених між Товариством та Сіріл Перез і Ксенію Ястребовою, та чи відбувалось надання останнім консультаційних та супутніх послуг компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві в межах прийнятих Товариством на себе зобов'язань за умовами трудових контрактів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2018 року справу №826/17148/16 прийнято до провадження суддею Кузьменко А.І та призначено підготовче засідання.

Представник податкового органу у відзиві на адміністративний позов зазначив, що ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн не визнано заборгованість по комісії за зобов'язання щодо надання кредиту безнадійною, у зв'язку із закінченням строку позовної давності на дату балансу - 31 грудня 2014 року та не відображено у складі інших доходів декларації з податку на прибуток за 2014 рік в сумі 6 563 065,70 грн.

На думку податкового органу, в порушення П(С)БО 21 Вплив змін валютних курсів , П(С)БО 11 Зобов'язання , підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України позивачем завищено інші інвестиційні витрати у бухгалтерському обліку та, відповідно, занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 4 349 209,59 грн.

Контролюючий орган стверджує, що якщо встановлено факт перерахування платником податків коштів за операціями з поставки товарів, робіт (послуг), яка визнана нереальною, то така оплата повинна кваліфікуватися не як оплата за товари, роботи (послуги), а як безповоротна фінансова допомога, надана іншому платнику податків. Операція з надання безповоротної фінансової допомоги відповідає визначенню витрат, оскільки призводить до зменшення економічних вимог у вигляді вибуття активів, а саме грошових коштів. Відтак, така операція повинна відображатись платником податків у складі витрат поточного періоду та враховуватись при розрахунку фінансового результату до оподаткування. При цьому, статтями 138-140 Податкового кодексу України не передбачено окремого виду різниць, який би зобов'язував платників податку коригувати фінансовий результат до оподаткування на суму наданої безповоротної фінансової допомоги.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідача, у якій зазначив, що строк позовної давності за зобов'язаннями позивача сплатити комісію за 2011 рік по наданню кредиту за договором становить 6 років відповідно до законодавства Англії, починаючи з 2012 року, а тому така заборгованість не вважається безнадійною, та позивач належним чином обліковував курсові різниці на таку заборгованість. На думку позивача, він дотримався усіх вимог договору та законодавства України при виконанні своїх зобов'язань, в результаті чого позиція відповідача є необґрунтованою та такою, що суперечить фактичним обставинам та Податковому кодексу України.

Додатково представник позивача повідомив, що послуги від компанії Шелл Інтернешнл Бі Ві були фактично отримані позивачем та безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому позивач правомірно включив їх вартість до витрат 2014 року та 2016 року та сформував податковий кредит ПДВ. Крім того, консультаційні та супутні послуги щодо людських ресурсів, надані працівникам позивача - Сіріл Перезу і Ксенії Ястребовій, не є додатковим благом, оскільки були надані третьою особою - компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві після припинення ними трудових відносин з позивачем (та відповідні акти були отримані у 2015 році) та їх вартість не підлягала оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

У письмових поясненнях представник податкового органу зазначив, що визнання строку позовної давності саме за Limitation Act від 13 листопада 1980 року є спірним та не приймається до уваги, а зі змісту договору не зрозуміло яке саме законодавство використовується при виникненні спірних питань - Англії чи іншої країни, в основі правових систем яких використовується Англійське право. Також, представник контролюючого органу стверджує, що нотаріально завірена заява-пояснення Коломієць А.Л. щодо підтвердження отримання послуг не може бути належним доказом, оскільки згідно статті 78 Закону України Про нотаріус нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою. Крім того, на думку податкового органу, висновок Товариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн , що надані послуги працівникам не є додатковим благом в зв'язку з припиненням з позивачем трудових обов'язків Ксенія Ястребова - 28 липня 2014 року та Сірілу Перез - 24 грудня 2012 року спростовується договором від 24 грудня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 16 жовтня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд їх задовольнити. Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 29 червня 2016 року по 25 липня 2016 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн (код ЄДРПОУ 33832091) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 18 липня 2016 року, за результатами якої складено акт від 29 липня 2016 року №1103/28-10-14-04/33832091.

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 Вплив змін валютних курсів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193 (далі по тексту - П(С)БО 21 ), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 451 515 грн. та заниження податку на прибуток у розмірі 2 091 529 грн.;

- пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 2.4, пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 22 943,07 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 65 740 грн.;

- абзацу е) підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 187 917,82 грн.;

- підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору у розмірі 11 275,07 грн.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001821404 від 15 серпня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 426 421 грн., в тому числі за основним платежем - 2 091 529 грн. та за штрафними санкціями - 334 892 грн.;

- №0001831404 від 15 серпня 2016 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 451 515 грн.;

- №0001791404 від 15 серпня 2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82 175 грн., в тому числі за основним платежем - 65 740 грн. та за штрафними санкціями - 16 435 грн.;

- №0001811404 від 15 серпня 2016 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 22 943 грн.;

- №0001861404 від 15 серпня 2016 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, включаючи пеню, на загальну суму 308 063,99 грн., в тому числі за основним платежем - 187 917,82 грн., за штрафними санкціями - 87 482,22 грн., пені - 32 663,95 грн.;

- №0001841401 від 15 серпня 2016 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у вигляді нарахованих штрафних санкцій в сумі 510,00 грн.;

- №0001871404 від 15 серпня 2016 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору, включаючи пеню, на загальну суму 17 266,30 грн., в тому числі за основним платежем -11 275,07 грн., за штрафними санкціями - 5 248,94 грн., пені - 742,29 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 19 жовтня 2016 року №22587/6/99-99-11-02-01-15 скаргу позивача задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення №0001821404 від 15 серпня 2016 року в частині операцій за період 2015 року, щодо яких відповідачем підтверджено здійснення оплати позивачем на користь Шелл Інтернешнл Бі Ві (Нідерланди), а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення, а також податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2016 року №0001831404, №0001791404, №0001811404, №0001861404, №0001841401, №0001871404 залишені без змін.

На підставі рішення Державної фіскальної служби України від 19 жовтня 2016 року №22587/6/99-99-11-02-01-15 відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 28 жовтня 2016 року №0007382200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 264 819 грн., в тому числі 1 956 302 грн. основного зобов'язання та 308 517 грн. штрафних санкцій.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з акта перевірки, на думку податкового органу позивачем не включено до складу інших доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році, безнадійної заборгованості по комісії за зобов'язаннями щодо надання кредиту за 2011 рік у зв'язку із закінченням строку позовної давності на дату балансу - 31 грудня 2014 року в сумі 6 563 065,70 грн.

При цьому, відповідач стверджував, що станом на 30 жовтня 2014 року заборгованість була непогашена, будь-які виплати на адресу підприємства за вказаний період не здійснювались та до перевірки не були надані первинні документи про визнання такої заборгованості, складені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які свідчили б про переривання перебігу строку позовної давності.

Так, відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

При цьому, відповідно до абзацу а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Отже, для віднесення заборгованості до безнадійної мають бути наявними виключні правові підстави, визначені у законі, зокрема, закінчення строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як позичальником, та компанією Шелл Трежері Долар Компані Лімітед (Великобританія), як кредитором, укладено договір про резервний кредит від 30 березня 2009 року, згідно з яким кредитор зобов'язався надати позичальнику станом на відповідній час кредит, який потрібний позичальнику для фінансування його потреб в обіговому капіталі.

Відповідно до статті 1 договору, договором є цей договір про резервний кредит між кредитором та позичальником, зі змінами, новаціями, доповненнями, подовженнями або викладенням у новій редакції станом на відповідний час. Дата остаточного погашення означає третю річницю від дати набуття чинності цього договору, якою є 30 березня 2009 року, тобто датою остаточного погашення є 30 березня 2012 року, або, якщо він не є робочим днем, наступний робочий день такого календарного місяця (у разі наявності такого) або попередній робочий день (у разі його відсутності).

Відповідно до п. 3.4 вказаного договору, зокрема комісія за зобов'язання щодо надання кредиту має сплачуватися впродовж тридцяти (30) днів після дати відправлення заявки на виплату позичальнику кредитором або від імені кредитора відповідно до інструкцій щодо оплати, встановлених в такій заявці на виплату.

До перевірки позивачем надано інвойси на сплату комісії за зобов'язання щодо надання кредиту, нарахованої за 2009 та 2010 роки від 28 вересня 2011 року №STUS0028, №STUS0029, у зв'язку з чим, останнім днем погашення комісії за зобов'язання щодо надання кредиту є 29 жовтня 2011 року.

При цьому, між позивачем та компанією Шелл Трежері Долар Компані Лімітид укладено та підписано додаткову угоду №3 від 29 лютого 2012 року, якою внесено зміни до терміну Дата остаточного погашення статті 1 Договору, тобто строк дії договору було продовжено до 6 років від дати набуття чинності або, якщо він не є робочим днем, наступний робочий день такого календарного місяця (у разі наявності такого) або попередній робочий день (у разі відсутності такого).

Окрім того, в подальшому між сторонами укладена додаткова угода №5 від 02 квітня 2015 року, якою було досягнуто згоди щодо внесення змін до визначення строк дії зобов'язання щодо надання кредиту , що означає період часу від дати набуття чинності до (включно) дати, що настає за 9 (дев'ять) років від дати набуття чинності. Замінено визначення дата остаточного погашення , згідно якого означає дев'яту річницю від дати набуття чинності, або якщо він не є робочим днем, наступний робочий день того ж самого календарного місяця (у разі наявності такого), або попередній робочий день у тому ж календарному місяці (у разі його відсутності).

Тобто, додатковою угодою №5 до договору строк дії зобов'язання щодо надання кредиту продовжено до 9 років з дати набуття договором чинності, тобто до 2018 року.

Договір та усі додаткові угоди до нього належним чином зареєстровані в Національному банку України, що підтверджується наявними доказами у справі.

Крім того, згідно статті 14 договору, договір та укладені додаткові угоди до нього регулюються законодавством Англії, та сторони договору підпорядковуються юрисдикції судів Англії.

Відповідно до статті 8 Закону України Про міжнародне приватне право від 23 червня 2005 року №2709-IV, при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі; особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм; якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, застосовується право України.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 27 лютого 2018 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України із запитом щодо надання офіційного перекладу українською мовою Закону Сполученого Королівства про строки позовної давності 1980 року та роз'яснення яким є строк позовної давності для договору про резервний кредит від 30 березня 2009 року за Законом Сполученого Королівства про строки позовної давності 1980 року.

За результатами розгляду вказаного запиту Міністерство юстиції України листом №26583/20722-33-18/12.1.5 від 04 липня 2018 року повідомило, що не уповноважене здійснювати переклад іноземних нормативно-правових актів, а також не має права роз'яснювати положення законодавства інших держав, в тому числі Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, та може звертатися до компетентних органів іноземних держав з метою отримання витягів з іноземного законодавства чи інформації про практику його застосування та офіційне тлумачення лише у випадках, передбачених міжнародними договорами України.

Також у даному листі зазначено, що між Україною та Великобританією відсутній дво-, або багатосторонній міжнародний договір, на підставі якого Міністерство юстиції України могло би звернутись до компетентних органів Великобританії з метою встановлення змісту норм права Великобританії в рамках розгляду адміністративної справи.

Водночас, відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експерта у галузі права від 23 травня 2018 року, договір позики регулюється англійським правом (відповідно до пункту 14 договору, в якому сторони, як умову договору, встановили вибір англійського права в якості права, що регулює договір) з урахуванням статті 2(1) Закону про контракти (Застосовне право) 1990 року, якою положення статей 3 та 10(1)(d) Римської конвенції інкорпоровані в англійське право. З урахуванням цих положень, оскільки англійське право було обране сторонами, тобто є правом, що регулює договір позики, англійське право регулює позовну давність.

У висновку експерта також зазначено, що посилання на англійське право Англії та Уельсу і не охоплює право країн Співдружності. Останнє має лише переконливу дію і не є обов'язковими з точки зору права та з точки зору права, до договору позики застосовується позовна давність строком у 6 років (відповідно до статті 5 Закону про позовну давність 1980 року). Строк позовної давності починає спливати з дати, в яку виникла підстава позову, а саме з дати, в яку вчинено порушення договору, наприклад прострочення сплати авансових платежів, процентів чи комісії за зобов'язання щодо надання кредиту згідно з умовами договору позики.

З урахуванням з'ясованих на виконання вимог постанови Верховного Суду від 27 лютого 2018 року обставин, а також з огляду на продовження строку виконання договору та відсутності рахунку-фактури від кредитора на виплату, строк виконання зобов'язань позивача по комісії за зобов'язання щодо надання кредиту за 2011 рік станом на момент проведення перевірки не настав.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 29 липня 2016 року між сторонами договору укладена угода про припинення договору про резервний кредит від 30 березня 2009 року, відповідно до якої позивачем, як позичальником, була погашена уся заборгованість за договором, окрім суми у розмірі 41 674,83 доларів США, яка в силу обмежень на перерахування валютних коштів за кредитними договорами, встановлених Національним Банком України, не може бути повернута.

З урахуванням вказаних обмежень, позивач списав кредиторську заборгованість у розмірі 41 674,83 доларів США та визнав її доходом згідно з бухгалтерською довідкою №5 від 30 червня 2016 року, а зазначена сума включена до фінансової звітності за 2 квартал 2016 року, а саме до рядку 2120 інші операційні доходи Звіту про фінансові результати.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заборгованість позивача перед компанією Шелл Трежері Долар Компані Лімітид (Великобританія) не вважається безнадійною, оскільки до правовідносин сторін за договором застосовується позовна давність строком у 6 років, а строк виконання договору був продовжений Додатковими угодами №3 та №5 до 2018 року.

Оскільки кредиторська заборгованість позивача по комісії є монетарною статтею, відповідно до пункту 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції, а не після погашення кредиту.

Зважаючи, що строк позовної давності за комісією не сплив, позивач належним чином обліковував курсові різниці на таку заборгованість в бухгалтерському та податковому обліку, а відтак доводи податкового органу є необґрунтованими та безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн та компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві (Велика Британія) укладено договір від 22 грудня 2014 року б/н про надання консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів.

Згідно з пунктом 11.1 зазначеного договору договір застосовується до відносин сторін щодо його предмету, які виникли до його укладення, а саме з 01 вересня 2011 року.

Предметом цього договору є надання компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві ряду послуг, які, зокрема, включають: послуги центральної кадрової підтримки; консультаційні послуги з питань оподаткування доходів іноземних працівників у країні походження; консультаційні послуги з підтримки бази даних Шелл Піпл ; консультаційні та інші послуги з планування та розвитку людських ресурсів; послуги з організації навчання працівників; послуги щодо організації переїзду іноземних працівників; консультаційні послуги щодо Політик Роял Датч Шелл пі.ел.сі. стосовно іноземних працівників; консультаційні послуги щодо бачення Роял Датч Шелл пі.ел.сі. питань стратегії та регіонального контролю; загальні консультації з питань управління людськими ресурсами.

Також пунктом 3.4 договору про надання консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів від 22 грудня 2014 року передбачено, що ціна послуг погоджується сторонами шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі послуг обома сторонами, а пунктом 5.1 встановлено, що позивач оплачуватиме послуги в доларах США у відповідності до рахунку, до якого додається акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін.

Позивачем на підтвердження виконання умов цього договору надані акти про надання послуг за період з червня 2015 року по березень 2016 року від 30 червня 2015 року, від 05 серпня 2015 року, а також податкові накладні, суми ПДВ по яких включені до податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн за відповідний період.

Судом на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 27 лютого 2018 року з'ясовано, що надані позивачу послуги стосувались переважно отримання консультацій з питань оподаткування доходів іноземних працівників у країні походження, організації переїзду іноземних працівників, політик Роял Датч Шелл пі.ел.сі. стосовно іноземних працівників та управління людськими ресурсами.

При цьому, в актах наданих послуг деталізовано іноземних працівників позивача, яких стосувались надані послуги.

Стосовно відсутності конкретного періоду в актах наданих послуг судом береться до уваги той факт, що позивач був отримувачем послуг від компанії Шелл Інтернешнл Бі Ві та самостійно не здійснював виписку (оформлення) актів про надані послуги, розрахунок вартості наданих послуг та виписку відповідних рахунків.

Тобто, позивач не мав впливу на формування змісту відповідних актів та самостійно не міг нарахувати або відобразити резерв під майбутні витрати, адже виписка актів та рахунків щодо наданих послуг здійснюється компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві. Відтак, після фактичного надання послуг та отримання відповідного акту, лише після цього у позивача виникає обов'язок щодо оплати наданих послуг та формування бухгалтерського обліку.

При цьому, нормами чинного законодавства не встановлено форми акта наданих послуг із зазначенням обов'язкових реквізитів такого акта.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав послуги за період з 2012 по 2015 роки згідно договору від 22 грудня 2014 року про надання консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів від компанії Шелл Інтернешнл Бі Ві (Велика Британія) та акти наданих послуг, виписані у 2015-2016 роках. Лише після отримання вказаних документів у позивача виникли зобов'язання по оплаті наданих послуг, що й було зроблено.

Крім того, на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 27 лютого 2018 року позивачем надано до суду нотаріально посвідчену заяву-пояснення Коломієць Алсу Ленарівни, яка з 25 квітня 2016 року по 27 лютого 2018 року обіймала посаду Голови комісії - Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн та якою підтверджено, що у період з 2012 року по 2015 рік компанія Шелл Інтернешнл Бі.Ві на підставі договору від 22 грудня 2014 року про надання консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів надавало низку послуг Товариству.

При цьому, деталізація узгоджених сторонами договору категорій послуг наведена у службовому каталозі центрального відділу кадрів, а необхідність отримання цих послуг узгоджується з принципами, Політиками та Стандартами компанії групи Роял Датч Шелл пі.ел.сі., до якої входить Товариство з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн , в сфері людських ресурсів, що є необхідною передумовою працевлаштування іноземних громадян та громадян України позивачем.

Доводи податкового органу, що вказана заява-пояснення не може бути взята до уваги як належний доказ не береться судом до уваги, оскільки в разі виникнення сумнівів у достовірності наданих Коломієць А.Л. письмових пояснень представником відповідача могло бути заявлено клопотання про допит даної особи в судовому засіданні в якості свідка, однак відповідач вказаним правом не скористався.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

В даному випадку, податковий орган не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які свідчили б про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод (податкового кредиту з ПДВ), а відтак не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення в цій частині.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та його працівниками - паном Сіріл Перез та пані Ксенією Ястребовою укладено трудові контракти від 15 грудня 2011 року та від 14 жовтня 2013 року №С00007/SEU/LA, згідно з пунктом 1.1 яких, компанія укладає трудовий договір, а працівник висловлює згоду працювати на посаді директора на умовах, встановлених цим контрактом та Кодексом законів про працю України.

Сіріл Перез є громадянином Республіки Франції, паспорт №08СЕ93080 якого видано 25 червня 2008 року та проживає за адресою: м. Київ, пров. Георгіївський, буд. 2, кв. 43.

Ксенія Ястребова є громадянкою Нідерландів, паспорт №NW71L00D3 якої видано 04 липня 2012 року та проживає за адресою: м. Київ, вул. Буслівська, буд. 4.

За рахунок коштів позивача зазначені працівники отримали дохід у вигляді безоплатно отриманих консультаційних та супутніх послуг на загальну суму 34043,21 дол. США, що за курсом НБУ на дату отримання такого доходу становить 751671,26 грн.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.17 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів фізичних осіб є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України податкові агенти зобов'язані, зокрема своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента.

В ході перевірки на підставі актів наданих послуг встановлено, що за рахунок коштів ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн вищезазначені працівники отримали дохід у вигляді безоплатно отриманих консультаційних та супутніх послуг на загальну суму 34 043,21 дол. США, що за курсом НБУ на дату отримання такого доходу становить 751 671,26 грн. При цьому, під час перевірки не надавалися довідки підтвердження статусу резидента України у розумінні Договору про уникнення подвійного оподаткування працівників ТОВ Шелл Енерджі Юкрейн - пана Сіріл Перез та пані Ксенії Ястребової.

Відповідно до пункту 9.1 трудових контрактів від 15 грудня 2011 року та від 14 жовтня 2013 року №С00007/SEU/LA позивач зобов'язувався оплатити перевезення особистого багажу працівника з країни постійного проживання до Києва, а також назад після закінчення трудових відносин з працівником у відповідності до політики компанії.

Однак, перевезення особистого багажу працівників фактично здійснено компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві на підставі укладеного з позивачем договору про надання консультаційних та супутніх послуг щодо людських ресурсів від 22 грудня 2014 року, після закінчення працівниками трудових відносин з позивачем.

Факт надання таких послуг, а також інших супутніх послуг щодо питань імміграції, супроводу, пошуку житла для працівника, його поселення, управління орендою та логістичне супроводження від'їзду підтверджується актами про надання послуг від 30 червня 2015 року.

В подальшому, на підставі зазначених актів про надання послуг від 30 червня 2015 року позивач лише компенсував вартість наданих послуг його працівникам.

Як встановлено з матеріалів справи, вищевказані послуги були надані вказаним працівникам компанією Шелл Інтернешнл Бі Ві, а відтак суд приходить до висновку, що вартість цих послуг не може вважатись додатковим благом, оскільки компанія Шелл Інтернешнл Бі Ві не була їх роботодавцем та податковим агентом.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

В силу норм пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

З контексту наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою.

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується безпідставність нарахування позивачу податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 187 917,82 грн., підстави для сплати позивачем військового збору відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0007382200 від 28 жовтня 2016 року, №0001831404 від 15 серпня 2016 року, №0001791404 від 15 серпня 2016 року, №0001811404 від 15 серпня 2016 року, №0001871404 від 15 серпня 2016 року, №0001841401 від 15 серпня 2016 року, №0001861404 від 15 серпня 2016 року.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шелл Енерджі Юкрейн (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 100, 8 поверх, код ЄДРПОУ 33832091) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 47 209,38 грн. (сорок сім тисяч двісті дев'ять гривень тридцять вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, вул. Дегтярівська, 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко

Повний текст рішення суду виготовлений 22 жовтня 2018 року.