Рішення

від 19.10.2018 по справі 908/1703/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/63/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2018 Справа № 908/1703/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бігбілд компані" (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40-а)

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, офіс 321)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №8 від 01.09.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1677 від 22.02.2018.

від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.09.2018;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігбілд компані" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 47898,97 грн., які складаються з 45062,50 грн. основного боргу, 1701,57 грн. пені, 538,69 грн. інфляційних втрат та 596,31 грн. - 3% річних.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі видаткових накладних № 19 від 26.09.2017, № 9 від 26.09.2017, № 11 від 26.09.2017, № 13 від 26.09.2017, № 12 від 26.09.2017, № 14 від 26.09.2017, №15 від 26.09.2017, № 17 від 26.09.2017, № 16 від 26.09.2017, № 18 від 26.09.2017, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 45062,40 грн. Приймаючи до уваги приписи діючого законодавства, позивач нарахував на суму боргу пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які просить стягнути разом із сумою боргу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/63/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Підготовче засідання призначено на 24.09.2018.

19.09.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволені позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те що право вимоги за вказаними видатковими накладними передано третій особі за договором факторингу №13-03/18-1 від 13.03.2018.

24.09.2018 відповідач подав заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс", яке є фактором за договором факторингу №13-03/18-1 від 13.03.2018

Ухвалою суду від 24.09.2018 залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Судове засідання призначено на 19.10.2018.

18.10.2018 позивач надав відповідь на відзив відповідача, в якому зазначив, що договір факторингу №13-03/18-1 від 13.03.2018 розірвано його сторонами 20.08.2018, про що відповідачу було надіслано повідомлення.

Також 18.10.2018 позивач подав уточнену позовну заяву (про зменшення позовних вимог), відповідно до якої просить стягнути з відповідача тільки суму основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат без урахування раніше заявленої пені.

Суд зазначає, що за своїм змістом дана заява не є заявою про зменшення позовних вимог, оскільки зменшенням позовних вимог є зменшення кількісних показників за майновою вимогою, яка пред'явлена в позові. В даному випадку позивач фактично відмовився від вимоги про стягнення пені, однак не оформив таку відмову відповідно до вимог ч. 1 ст. 191 ГПК України. Ні за змістом заяви, ні в її прохальній частині позивач не зазначає про відмову від вимог про стягнення пені. Враховуючи те, що правові наслідки зменшення позовних вимог та відмови від частини позовних вимог є різними, суд не може самостійно розцінювати дану заяву як відмову від позовних вимог. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України у спрощеному позовному провадженні позивач вправі зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання. Заява подана позивачем з пропуском цього строку. Враховуючи викладене, суд не приймає уточнену позовну заяву до розгляду.

В судовому засіданні 19.10.2018 були присутні представники обох сторін, та третьої особи, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом Оберіг .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа не надала письмових пояснень щодо позову та відзиву. В судовому засіданні представник третьої особи не заперечував проти задоволення позовних вимог.

По закінченні судового засідання 19.10.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Бігбілд компані" (позивач) поставило приватному акціонерному товариству "Запорізький електровозоремонтний завод" (відповідач) товар (тористор Т 171-320-8 УХЛ2) на загальну суму 45062,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 26.09.2017, складеними на підставі заявок відповідача, та видатковими накладними:

- №19 від 26.09.2017 на суму 2832,00 грн.

- №9 від 26.09.2017 на суму 2832,00 грн.;

- №11 від 26.09.2017 на суму 4924,80 грн.;

- №12 від 26.09.2017 на суму 4924,80 грн.;

- №13 від 26.09.2017 на суму 4924,80 грн.;

- №14 від 28.09.2017 на суму 4924,80 грн.;

- №15 від 26.09.2017 на суму 4924,80 грн.;

- №17 від 26.09.2017 на суму 4924,80 грн.;

- №16 від 26.09.2017 на суму 4924,80 грн.;

- №18 від 26.09.2017 на суму 4924,80 грн.

Відповідач не заперечує факт отримання товару за цими актами та видатковими накладними. Також не заперечує того факту, що поставка товарів здійснювалась без договору.

У ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 частини 1 ст. 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Фактичні правовідносини сторін свідчать про укладення сторонами правочинів купівлі-продажу товару.

Так, відповідно д ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет та ціна.

В даному випадку позивач поставив відповідачу товар, обумовлений у заявках відповідача на поставку товару. Відповідач, у свою чергу, прийняв цей товар за видатковими накладними, у яких зазначені асортимент та ціна товару. Таким чином, сторони уклали окремі правочини купівлі-продажу товару, які оформлені актами приймання-передачі та видатковими накладними.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, оскільки інший строк оплати товару ні законодавством, ні домовленістю сторін не встановлено, відповідач мав оплатити товар після його прийняття.

07.03.2018 позивач надіслав відповідачу вимогу вих. №05/03 від 05.03.2018 про погашення заборгованості за накладними в сумі 45062,40 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 07.03.2018.

Відповідно до цієї вимоги відповідач заборгованість не оплатив.

13.03.2018 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (третя особа у справі) був укладений договір факторингу №13-03/18-1 від 13.03.2018, за умовами якого позивач (клієнт) відступає третій особі (фактору) своє право грошової вимоги на суму 45062,40 грн. за видатковими накладними № 19 від 26.09.2017, № 9 від 26.09.2017, № 11 від 26.09.2017, № 12 від 26.09.2017, №13 від 26.09.2017, № 14 від 26.09.2017, №15 від 26.09.2017, № 17 від 26.09.2017, № 16 від 26.09.2017, № 18 від 26.09.2017 (далі разом - основні зобов'язання).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право позивача на передачу грошових вимог у спірних правовідносинах не обмежено.

Пунктом 3.1 договору факторингу встановлено, що право вимоги за основними зобов'язаннями переходить фактору з моменту укладання сторонами даного договору.

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за видатковими накладними, надіславши йому повідомлення про відступлення права вимоги вих. №4 від 13.03.2018. Повідомлення отримано відповідачем 21.03.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача на даному повідомленні.

20.08.2018 сторони підписали договір про розірвання договору факторингу №13-03/18-1 від 13.03.2018.

За приписами ч. ч. 2 - 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про розірвання встановлено, що з договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. З моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором факторингу.

Матеріали справи не містять доказів виконання боржником основного зобов'язання, переданого за договором факторингу, ні фактору, ні позивачу

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, основне зобов'язання боржника не було припинено на момент розірвання договору факторингу і з моменту розірвання договору факторингу право грошової вимоги за видатковими накладними належить позивачу.

Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 45062,40 грн.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 45062,40 грн.

Також позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1701,57 грн. за період 161 день станом на 20.08.2018. Зазначений період відповідає періоду з 13.03.2018 по 20.08.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Виходячи з наведених норм законодавства, стягнення пені за порушення грошового зобов'язання можливе тільки у випадках, передбачених законом або договором. В даному випадку ні законом, ні договором не передбачена відповідальність покупця за прострочення оплати товару, поставленого за видатковими накладними, на підставі яких заявлені позовні вимоги. У зв'язку з цим суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення пені у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 596,31 грн. та інфляційні втрати в сумі 538,69 грн. за період 161 день станом на 20.08.2018. Зазначений період відповідає періоду з 13.03.2018 по 20.08.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що стаття 625 Цивільного кодексу України визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У зв'язку з цим необхідною умовою застосування цієї відповідальності є вчинення відповідачем цивільного правопорушення, яке має містити усі елементи складу цивільного правопорушення: протиправну поведінку, вину, негативні наслідки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і негативними наслідками.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з 13.03.2018 по 20.08.2018 право вимоги за видатковими накладними належало фактору, а не позивачу. Відповідач був повідомлений про необхідність виконання зобов'язання новому кредитору.

Враховуючи зазначене, в діях відповідача щодо несплати заборгованості позивачу за період 13.03.2018 по 20.08.2018 відсутній склад цивільного правопорушення, а тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в даній справі покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Так, за розгляд майнових вимог про стягнення 47898,97 грн. відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік станом на 01.01.2018, - 1762,00 грн. Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1762,00 грн. платіжним дорученням №4 від 22.08.2018. Звідси пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі: 45062,40 грн. (задоволено)/47898,97 грн. (заявлено) х 1762,00 грн. (судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 1657,65 грн. Решта судового збору в сумі 104,35 грн. покладається на позивача.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бігбілд компані" (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40-а, код ЄДРПОУ 40487867) основний борг у сумі 45062,40 грн. (сорок п'ять тисяч шістдесят дві грн. 40 коп.) та 1657,65 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім грн. 65 коп.) витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 1701,57 грн. пені, 538,69 грн. інфляційних втрат та 596,31 грн. - 3% річних відмовити.

Витрати зі сплати судового збору в розмірі 104,35 грн. покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.10.2018.

Суддя О.В.Федорова