Рішення

від 10.10.2018 по справі 910/6808/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.10.2018Справа № 910/6808/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Астаповій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" до Приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт" про стягнення 5 072 625,06 грн., за участю представників позивача - Пегзи К.К., довіреність №Ц/3-04/100-18 від 14.02.2018 року, відповідача - Брацкової О.С., довіреність №16-05\17 від 16.05.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт" 5 072 625,06 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару у строк, визначений умовами останнього.

Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Плотницька Н.Б.) від 21.09.2017 у справі №910/6808/17 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі №910/6808/17 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 18.06.2018 року рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 у справі № 910/6808/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

26.07.2018 року справа №910/6808/17 надійшла до господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018 року справу №910/6808/17 передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2018 року прийнято справу до свого провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2018 року.

17.08.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити в позові з тих підстав, що позивачем не доведено невиконання (неналежне виконання) відповідачем зобов'язання за договором поставки, враховуючи внесені до нього сторонами додатковою угодою №2 зміни.

27.08.2018 року позивачем через канцелярію суду надано відповідь на відзив на позовну заяву.

05.09.2018 року в судовому засіданні було оголошено перерву на 10.09.2018 року.

10.09.2018 року відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення на відповідь на відзив від 27.08.2018 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2018 року.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 072 625,06 грн. штрафу з посиланням на те, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару на підставі отриманої від позивача рознарядки №ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017 про здійснення відправки 1 675,162 тон дизельного палива за специфікацією №2 до договору на суму 33 817 500,40 грн., в зв'язку з чим ним було нараховано відповідачу штраф за порушення термінів постачання товару у розмірі 5 072 625,06 грн.

Судом встановлено, що 20.10.2016 між Філією "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (замовник за договором) та Приватним підприємством "ОККО-Бізнес Контракт" (постачальник за договором) укладено договір поставки № ЦЗВ-14-03616-01, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні (дизельне паливо), найменування, марка та кількість/якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

29.12.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016, відповідно до умов якої сторонами внесені зміни та доповнення до договору.

Відповідно до пункту 12.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2016 термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.03.2017, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах БСА (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог "Інкотермс" ред. 2010), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказується у специфікаціях до цього договору.

20.10.2016 між сторонами підписано специфікацію № 1 до договору поставки № ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 на поставку 8 380,000 тон дизельного палива за ціною 16 823 грн 00 коп. за тону на загальну суму 169 172 088 грн 40 коп.

У відповідності до пункту 2.3. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 29.12.2016 сторони планують за цим договором поставити товар на суму 169 157 990,33 грн, крім того ПДВ 20% - 33 831 598,07 грн, на загальну суму 202 989 588,40 грн.

29.12.2016 між сторонами підписано специфікацію № 2 до договору поставки № ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 на поставку 1 675,162 тон дизельного палива за ціною 20 187 грн 60 коп. за тону на загальну суму 33 817 500 грн 40 коп.

Положення пункту 3.1. договору сторони погодили, що постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FСА (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог "Інкотермс" ред. 2010), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника.

Постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Замовник не несе відповідальності за не надання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору замовник протягом 1 (одного) робочого дня із моменту надання постачальнику рознарядки забезпечує оформлення наказів або телеграфних розпоряджень ПАТ "Укрзалізниця" на станцію відправлення відповідно до умов поставки і вказаних у рознарядці замовника реквізитів вантажоодержувачів.

Згідно з пунктом 3.4. договору постачальник здійснює відвантаження товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня надання рознарядки

Пунктом 3.7. договору сторони визначили, що датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці замовника.

Кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці замовника (пункт 4.2 договору).

28.02.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 (т. 1. а.с.123). Пунктом 2 означеної додаткової угоди включено до спірного правочину специфікацію №3 на суму 36 957 055,51 грн. та анульовано специфікацію №2 на суму 33 817 500,40 грн.

Вищевказана додаткова угода №2 та специфікація №3 скріплена підписами обох сторін та печатками суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №2 сторони погодили, що ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору.

Замовник (позивач) 13.03.2017 направив на адресу постачальника (відповідача) лист (рознарядку) № ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017 про здійснення відправки 1 675,162 тон дизельного палива за ціною 20 187 грн. 60 коп. за тону на суму 33 817 500 грн. 40 коп. з розрахунком протягом 5 банківських днів, згідно зі специфікацією №2, яка була отримана відповідачем 20.03.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару на підставі отриманої від позивача рознарядки №ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017 про здійснення відправки 1 675,162 тон дизельного палива за специфікацією №2 до договору на суму 33 817 500,40 грн., в зв'язку з чим ним було нараховано відповідачу штраф за порушення термінів постачання товару у розмірі 5 072 625,06 грн.

Проте, як було встановлено судом вище 28.02.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №2, якою було анульовано специфікацію №2 на суму 33 817 500,40 грн.

Позивач суду не надав доказів визнання вказаної угоди недійсною у визначеному чинним законодавством України порядку.

Твердження позивача, що зазначена додаткова угода №2 не була підписана, спростовуються наявними в матеріалах справи додатковою угодою №2 та специфікацією №3, які є підписаними уповноваженими представниками та скріплені печатками юридичних осіб - сторін договору та оригінали яких оглянуті судом.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача, що листи №322-1 та №396 свідчать про відмову позивача укласти додаткову угоду №2, так як у листі 322-1 відповідач надіслав позивачу наступну пропозицію укласти додаткову угоду №3, а лист №396 взагалі адресований Міністерству інфраструктури України. Тому дані листи за своєю правовою природою ніяким чином не спростовують факту укладення додаткової угоди №2 від 28.02.2017 року, та жодним чином не свідчать про відмову позивача від укладення цієї угоди.

Згідно з ч.1. та п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки . Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зі змісту умов додаткової угоди №2 від 28.02.2017 вбачається, що специфікація №2, на підставі якої замовником і було виставлено рознарядку №ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017, була анульована контрагентами ще до моменту направлення позивачем відповідачу зазначеної рознарядки, на невиконання обов'язку з поставки за якою, позивач посилається в якості підстави для нарахування штрафних санкції, стягнення яких є предметом спору у справі.

Таким чином, на підставі спірної рознарядки (№ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017) у відповідача, як постачальника за договором, не виникло обов'язку з поставки на користь позивача дизельного палива у кількості та за ціною вказаній в ній.

Окрім того, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що за приписами ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За умовами п. 12.2 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами та до 31.12.2016 року, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомлення та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

У додатковій угоді №1 від 29.12.2016 погоджено, що строк дії правочину з моменту його підписання обома сторонами до 31.03.2017, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу докази направлення заявником в межах строку дії договору рознарядки на поставку товару на підставі специфікації №3 на суму 36 957 055,51 грн., що вказує на відсутність у постачальника обов'язку з поставки товару, строк виконання якого настав, та порушення якого могло б бути підставою для застосування визначених укладеним між сторонами правочином штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду по справах №910/6806/17, №910/6801/17.

За таких обставин, враховуючи все вищевикладене, виходячи з того, що згідно вимог чинного законодавства України та умов договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 року підставою для застосування певного заходу відповідальності є порушення контрагентом господарського зобов'язання, з огляду на відсутність у постачальника (відповідача) обов'язку поставити товар за рознарядкою №ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017р., що виключає можливість порушення строків його виконання, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, тому в позові про стягнення штрафу в сумі 5 072 625,06 грн. за порушення строків поставки за вказаною рознарядкою слід відмовити.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.10.2018 року.

Суддя С.О. Чебикіна