Постанова

від 12.02.2019 по справі 910/6808/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. Справа№ 910/6808/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пегза К.К. ( довіреність б/н від 10.12.2018)

від відповідача: Брацькова О.С. ( за довіреністю №16-05/17 від 16.05.2017)

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниці"

на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р.

у справі № 910/6808/17 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

до приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт"

про стягнення 5 072 625,06 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року позивач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва " звернувся до суду з позовною заявою до приватного підприємства "ОККО-Бізнес Контракт" про стягнення 5 072 625,06 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 року рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 18.06.2018 року рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 року у справі №910/6808/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва (а.с. 26-39 том 2). Верховний суд, скасовуючи постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 року у справі №910/6808/17 та рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року, зазначив про те, що задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд вказав, що своїм листом № 322-1 від 03.03.2017 року відповідач відмовився від одержаної від позивача пропозиції щодо укладання Додаткової угоди №2 до договору поставки № ЦЗВ -14-03616-01 від 20.10.2016 року, яка була направлена 01.03.2017 року, і водночас висловив пропозицію позивачу щодо укладання додаткової угоди №2 до договору у іншій редакції, тому доказів укладання 28.02.2017 року сторонами додаткової угоди № 2, в якій було виключено специфікацію № 2, немає.

Разом з тим, з даного висновку суду першої інстанції не вбачається, на підставі яких положень тексту даного листа суд встановив, що відповідач саме відмовився від одержаної від позивача пропозиції, яка була йому направлена 01.03.2017 року, і що цей лист був саме відповіддю на вказану пропозицію позивача.

Крім того, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було досліджено з наданням відповідної оцінки та висновків лист відповідача на адресу Міністерства інфраструктури України від 12.04.2017 року за № 396, який наданий позивачем в суді першої інстанції та на який позивач посилався в своїх доводах на обґрунтування власних позовних вимог.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено невиконання (неналежне виконання) відповідачем зобов'язання за договором поставки, враховуючи внесені до нього сторонами додатковою угодою №2 від 28.02.2017 року зміни до умов договору поставки № ЦЗВ -14-03616 -01, а тому відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва "публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. у справі № 910/6808/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не прийнято до уваги той факт, що відповідач не повідомив позивача про підписання додаткової угоди № 2. Окрім того, проігноровано листування між сторонами, що свідчить про відсутність досягнення згоди між сторонами щодо підписання додаткової угоди № 2 та всупереч ст.ст. 638 , 640 Цивільного кодексу України , ст. 188 Господарського кодексу України , зроблено хибний висновок про факт досягнутої між сторонами згоди щодо умов вищевказаної додаткової угоди.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та призначено справу до розгляду на 11.12.2018 року о 10год. 45 хвилин.

28.11.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні, 12.02.2019 року представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

При новому розгляді справи колегія суддів враховує вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 18 червня 2018 року у даній справі, які відповідно до ст.316 ГПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2016 між Філією "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", що діє від імені та в інтересах публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", (замовник) та Приватним підприємством "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" (постачальник) було укладено договір поставки №ЦЗВ-14-03616-01. (а.с.12-18 т.1)

Згідно із пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні (дизельне паливо), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах FCA (Франко-Перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог "Інкотермс" в редакції 2010р.), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, в тому числі, податок на додану вартість, і вказуються у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору сторони планують за даним договором поставити товар на суму 140 976 740,00 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 28 195 348,00 грн., на загальну суму 169 172 088,00 грн.

За змістом пунктом 2.4 вищевказаного договору сторони погодили, що ціна товару, обсяги закупівель у специфікаціях, та сума договору можуть бути змінені сторонами шляхом підписання додаткової угоди виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі" .

Розділом 3 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 контрагентами було погоджено умови та терміни поставки.

Так, пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-Перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог "Інкотермс" в редакції 2010 року), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника.

Згідно із пунктом 3.2 договору постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару. Відповідність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Замовник не несе відповідальності за надання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

Відповідно до пункту 3.4 договору постачальник здійснює відвантаження товару протягом п'яти календарних днів з дня надання рознарядки.

Поставка товару підтверджується актом прийому-передачі, який підписується сторонами після приймання товару по кількості та якості вантажоодержувачем, за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України; копії накладної (залізничної); копії документів з якості: паспорт або сертифікат якості, або паспорт якості, або паспорт продукції та декларація про відповідність; копії документу, який підтверджує сертифікацію товару, а саме сертифікату відповідності (п.3.6 договору).

Пунктом 3.7 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці замовника.

Згідно із п. 6.1 зазначеного договору сторони обумовили, що постачальник протягом 3-х робочих днів з дати поставки товару, але не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяцем, надає замовнику рахунок-фактуру на цей товар, податкову накладну. Копії накладних (залізничних) на кожну цистерну окремо.

Відповідно до п.6.3 договору датою оплати вважається дата відправлення коштів замовника за банківськими реквізитами постачальника.

Пунктом 12.2 договору визначено, що термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2016р., а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомлення та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено судом першої інстанції у специфікації №1 до договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 контрагентами було визначено найменування товару, кількість та ціну з урахуванням податку на додану вартість. Зокрема, згідно змісту вказаної специфікації вартість товару складає 140 976 740,00 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 28 195 348,00 грн., на загальну суму 169 172 088,00 грн. Умови поставки: FCA (Франко-Перевізник) - станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог "Інкотермс" в редакції 2010р.). Термін поставки протягом п'яти календарних днів з дати поставки товару. Умови оплати: протягом п'яти банківських днів з дати поставки товару.(а.с.19-23 т.1)

В подальшому, 29.12.2016 року між філією "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", що діє від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", та приватним підприємством "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" було укладено додаткову угоду №1 до договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016р. (а.с.24)

Згідно із пунктом 1 додаткової угоди №1 від 29.12.2016 контрагентами погоджено включення до договору поставки №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016р. специфікації №2 на суму 28 181 250,33 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 5 636 250,07 грн., на загальну суму 33 817 500,40 грн.

Також, відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 внесено зміни до пункту 2.3 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 та визначено, що сторони планують за даним договором поставити товар на суму 169 157 990,33 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 33 831 598,07 грн., на загальну суму 202 989 588,40 грн.

Одночасно у додатковій угоді №1 сторонами погоджено внесення змін до пункту 12.2 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016, а саме визначено строк дії правочину з моменту його підписання обома сторонами до 31.03.2017, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомлення та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Пунктом 6 додаткової угоди №1 визначено, що дана додаткова угода набуває чинності з 01.01.2017 і є невід'ємною частиною договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016.

Відповідно до включеної до договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 специфікації №2 вартість товару складає 28 181 250,33 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 5 636 250,07 грн., на загальну суму 33 817 500,40 грн. Умови поставки: FCA (Франко-Перевізник) - станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача - кінцевого одержувача - структурного підрозділу залізниці, які вказуються в рознарядках замовника (відповідно до вимог "Інкотермс" в редакції 2010р.). Термін поставки: протягом п'яти календарних днів з моменту надання рознарядок. Умови оплати: протягом п'яти банківських днів з дати поставки товару.(а.с.25-28 т.1).

Разом з тим, 28.02.2017 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2 (т. 1. а.с.123). Пунктом 2 означеної додаткової угоди включено до спірного правочину специфікацію №3 на суму 36 957 055,51 грн. та анульовано специфікацію №2 на суму 33 817 500,40 грн. (п.1)

Вищевказана додаткова угода №2 та специфікація №3 скріплена підписами обох сторін та печатками суб'єктів господарювання, сторін за договором поставки № ЦЗВ -14-03616-01 від 20 жовтня 2016 року

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №2 сторони погодили, що ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору.

Також, як видно з матеріалів справи, а саме опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку відділення поштового зв'язку №5282 від 13.03.2017 позивачем було направлено відповідачу рознарядку №ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017, в якій замовником було повідомлено постачальника про необхідність здійснення поставки згідно із специфікацією №2 до договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 дизельного палива у кількості 1 675,162 тонн за ціною 20 187,60 грн./тн з урахуванням податку на додану вартість з розрахунком протягом 5 банківських днів за наступними вантажними реквізитами: ст.Матейкове Південно-Західної залізниці, код: 332707, одержувач: база нафтопродуктів філії "ЦЗВ ПАТ "Укрзалізниця", код 9773, Вінницька область, Жмеринський район, с.Северинська, вул.Залізнична, 1. Термін поставки згідно вказаної рознарядки: протягом п'яти календарних днів з моменту надання рознарядки.(а.с.29-30 т.1)

Відповідач в своїх запереченнях стверджує, що обов'язку з поставки за рознарядкою №ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017 згідно специфікації №2 у постачальника не виникло, оскільки додатковою угодою №2 від 28.02.2017 сторонами погоджено анулювання специфікації №2 з договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016. Дані обставини, на думку приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" вказують на відсутність правопорушень з боку постачальника, а отже, і безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

За позицією апелянта позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 5 072 625, 06 грн. підлягають стягненню на підставі п. 9.4 договору поставки № ЦЗВ -14-03616-01, оскільки позивач своєчасно не виконав зобов'язання, щодо поставки нафтопродуктів, погоджені між сторонами специфікацією № 2.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкції, передбачених за умовами договору поставки № ЦЗВ -14-03616-01 від 20.10.2016 року, оскільки позивачем не доведено невиконання (неналежне виконання) відповідачем зобов'язання за вищевказаним договором поставки, враховуючи внесені до нього сторонами додатковою угодою №2 зміни.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статті 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтями 525 , 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, сторони пунктом 9.4 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 сторони обумовили, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від суми непоставленого в строк товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується пеня в розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 1.1 договору найменування, марка, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно із пунктом 3.1 договору постачальник здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (Франко-Перевізник) станція відправлення в межах України (відповідно до вимог "Інкотермс" в редакції 2010 р.), пункт призначення за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються в рознарядках замовника.

Пунктом 3.2 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016р. сторонами визначено, що постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару. Відповідність за достовірність інформації, яка вказується в рознарядці, несе замовник. Замовник не несе відповідальності за надання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника.

Постачальник здійснює відвантаження товару протягом п'яти календарних днів з дня надання рознарядки (п.3.4 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016р.).

Згідно п.3.6 укладеного між сторонами правочину поставка товару підтверджується актом прийому-передачі, який підписується сторонами після приймання товару по кількості та якості вантажоодержувачем, за умови надання постачальником: рахунку-фактури на поставлений товар; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України; копії накладної (залізничної); копії документів з якості: паспорт або сертифікат якості, або паспорт якості, або паспорт продукції та декларація про відповідність; копії документу, який підтверджує сертифікацію товару, а саме сертифікату відповідності.

Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці замовника (п.3.7 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016р.).

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 29.12.2016р. контрагентами погоджено включення до договору поставки №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016р. специфікації №2 на суму 28 181 250,33 грн., крім того, податок на додану вартість 20% - 5 636 250,07 грн., на загальну суму 33 817 500,40 грн.

28.02.2017 року між Приватним підприємством "ОККО-БІЗНЕС Філією "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було укладено додаткову угоду №2 до договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016. (а.с.123 т.1)

Згідно із пунктом 1 додаткової угоди №2 від 28.02.2017 у зв'язку з відсутністю відвантаження за специфікацією №2 до договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016р. контрагентами досягнуто згоди щодо анулювання даної специфікації.

Пунктом 2 означеної додаткової угоди включено до спірного правочину специфікацію №3 на суму 30 797 546,26 грн., крім того податок на додану вартість - 6 159 509,25 грн., загалом 36 957 055,51 грн.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди №2 від 28.02.2017, пункт 2.3 договору викладено у новій редакції.

Дана додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і є невід'ємною частиною договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016.

Твердження позивача, що відповідачем означену додаткову угоду після направлення її позивачем підписано не було, спростовуються наявною в матеріалах справи копією додаткової угоди №2 від 28.02.2017, яка скріплена підписами представників обох сторін та печатками суб'єктів господарювання.

Також, безпідставними є доводи апелянта про те, що відповідач не повідомляв його про погодження та підписання додаткової угоди № 2, в редакції запропонованій ПАТ Українська залізниця та неодноразово звертався з пропозиціями щодо збільшення ціни нафтопродуктів, оскільки листи № 322-1 від 03.03.2017 року (а.с. 132 том 1 ) та № 396 від 12.04.2017 року (а.с. 142 том 1) за своїм змістом не містять відмови від підписання додаткової угоди № 2. Окрім того, вищевказаний лист № 396 адресований Міністерству інфраструктури України, в той час як господарські правовідносини на підставі договору № ЦЗВ -14 -03616-01 виникли між публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва та приватним підприємством Окко-Бізнес Контракт .

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що специфікація №2, за якою замовником і було виставлено рознарядку №ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017, була анульована контрагентами більш як за два тижні до моменту направлення позивачем відповідачу рознарядки, на невиконання поставки за якою, заявник посилається в якості підстави для нарахування штрафних санкції, стягнення яких є предметом спору у справі.

Таким чином, оскільки сторонами на підставі вільного волевиявлення було погоджено виключення (анулювання) з договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 специфікації №2 до моменту направлення замовником постачальнику рознарядки №ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017, приймаючи до уваги, що у відповідності до умов укладеного між сторонами правочину найменування, марка, кількість та ціна товару вказується у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною, суд дійшов висновку, що на підставі спірної рознарядки (№ЦЗВ-20/1015 від 10.03.2017) у відповідача, як постачальника за договором, не виникло обов'язку з поставки на користь позивача дизельного палива у кількості 1 675,162 тонн за ціною 20 187,60 грн./тн з урахуванням податку на додану вартість.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із пунктом 12.2 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016 термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2016, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомлення та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Додатковою угодою №1 від 29.12.2016 погоджено внесення змін до пункту 12.2 договору №ЦЗВ-14-03616-01 від 20.10.2016, а саме визначено строк дії правочину з моменту його підписання обома сторонами до 31.03.2017, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомлення та рознарядкою, направленими на адресу постачальника та в частині оплати - до повного виконання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного підприємства "ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ" про стягнення штрафу в сумі 5 072 625,06 грн. за порушення строків поставки за вказаною рознарядкою є безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду від 28.02.2018 року у справі №910/6806/17, постанові від 14.06.2018 року у справі №910/6801/17. Спірні правовідносини у даних справах виникли між тими ж сторонами та за таким же предметом спору.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року у справі № 910/6808/17, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниці" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" публічного акціонерного товариства "Українська залізниці" на рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. у справі № 910/6808/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. у справі № 910/6808/17 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).

Матеріали справи № 910/6808/17 повернути до місцевого господарського суду .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 25.02. 2019 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Л.Г. Смірнова