Ухвала

від 16.10.2018 по справі 25/629

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.10.2018Справа №25/629 За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банкУкраїни"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - BM Trans"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація"

3. Закритого акціонерного товариства "АТП - 13060"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ. СОМ"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ - сервіс"

6. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-2000"

про стягнення 5706118,20 євро, 15209158,36 дол. США та 25438612,16 грн., -

За розглядом скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Головуючий суддя Морозов С.М.,

судді Котков О.В., Якименко М.М.

За участю представників учасників справи:

від позивача (скаржника): Каратун Є.Є. (представник за довіреністю №010-00/1359 від 14.03.2018р.);

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-3: не з'явились;

від відповідача-4: не з'явились;

від відповідача-5: не з'явились;

від відповідача-6: не з'явились;

від органу ДВС: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС -BM TRANS" (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" (відповідач-2), Закритого акціонерного товариства "АТП 13060"(відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ.СОМ" (відповідач-4), Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ - Сервіс" (відповідач-5), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-2000" (відповідч-6) про стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованості в загальній сумі 5706118,20 євро, 15209158,36 доларів США та 25438612,16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (головуючий суддя Морозов С.М., судді Котков О.В., Бойко Р.В.) від 21.09.2010р. (повне рішення складено 27.09.2010р.) у справі №25/629 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ ТРАНС -BM TRANS" на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України" 588 879,68 євро, 15 209 158,36 доларів США та 534 575,64 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно - імпортний банк України" 5 117 238,01 євро та 24 904 396,34 грн. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2013р. рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010р. у справі №25/629 залишено без змін.

04.09.2013р. Господарським судом міста Києва видано відповідні накази на виконання вказаного судового рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2013р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2013р. у справі №25/629 залишено без змін.

03.08.2018р. до суду від позивача надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просить суд визнати незаконними дії органу виконання судових рішень в рамках виконавчого провадження №53975027 щодо повернення стягувачу наказу суду від 04.09.2013р. № 25/629, скасувати постанову від 19.07.2018р. про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження №53975027 та зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. № 25/629.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2018р. у зв'язку з перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Морозов С.М., судді Котков О.В., Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018р. скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №25/629 залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

27.08.2018р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків скарги з додатками.

В період з 20.08.2018р. по 09.09.2018р. суддя Морозов С.М. перебував у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018р. прийнято справу №25/629 до свого провадження та призначено розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на 02.10.2018р.

02.10.2018р. до суду від органу ДВС надійшов лист №53975027/20.1-14 від 02.10.2018р. з матеріалами виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 04.09.2013р. у даній справі, які було долучено до матеріалів справи, про що зазначено в протоколі судового засідання від 02.10.2018р.

В судовому засіданні 02.10.2018р. судом було оголошено перерву до 16.10.2018р.

В судове засідання 16.10.2018р. представники відповідачів та органу ДВС не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином та їх неявка відповідно до ст. 342 ГПК України не є перешкодою для розгляду скарги. Окрім того до суду від державного виконавця надійшло клопотання, в якому останній просить слухати справу без його участі.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 16.10.2018р. підтримав доводи скарги та просив суд її задовольнити.

Розглянувши подану позивачем скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника у відкритому судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на дату видачі наказу суду).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України в редакції станом на дату видачі наказу суду).

15.12.2017р. набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 1 ст. 327 якого виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження", юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Як вбачається з наданих органом ДВС матеріалів виконавчого провадження, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про примусове виконання рішення №176-00/522 від 28.04.2017р., в якій просило відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №25/629 від 04.09.2013р. та вжити заходів щодо виконання названого виконавчого документу.

19.05.2017р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53975027 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №25/629 від 04.09.2013р.

20.05.2017р. державним виконавцем відповідно до ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою було об'єднано виконавчі провадження №53684714 та № 53987502.

Як свідчать надані державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження, долучені до листа за №53975027/20.1-14 від 02.10.2018р., органом виконання судових рішень було вчинено ряд виконавчих дій з примусового виконання наказу №5010/1134/2012-22/51 від 18.11.2013р., виданого Господарським судом Івано-Франківської області, зокрема, здійснено запит щодо отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, Реєстру прав власності на нерухоме майна, Дежравного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, здійснено запити державного виконавця №20.1-53684714/14 від 04.04.2017р. до Держпраці, Уктрансбезпеки, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держгеокдастру та №20.1-53684714/14 від 04.04.2017р. до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві, винесено постанови про арешт майна боржника ВП №53684714 від 04.04.2017р. та про арешт коштів боржника ВП №53684714 від 10.04.2017р., здійснено запити №26709486 від 04.04.2017р. та №26705134 від 04.04.2017р. до Державної фіскальної служби України, тощо.

Матеріалами виконавчого провадження також підтверджується повторне здійснення державним виконавцем запитів щодо отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, Реєстру прав власності на нерухоме майна, Дежравного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, про що свідчить наявна інформаційна довідка №122438201 від 02.05.2018р., здійснено запити державного/приватного виконавця за №53684714 від 30.05.2018р. до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві та Регіонального сервісного центр МВС в Івано-Франківській області.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

19.07.2018р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на п. 2. ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №53975027.

За приписами ч. 3 ст. 18 закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. (ч. ч. 4, 5 ст. 24 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Як вказує стягувач у своїй скарзі, державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП№53975027 не було вжито всіх необхідних заходів для своєчасного та ефективного виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №25/629, зокрема, як стверджує скаржник, державним виконавцем відповідно до інформації про виконавче провадження, отриманої 31.07.2018р. з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, не проводились дії щодо арешту та розшуку майна боржника, не виносились відповідні постанови. В той же час, стягувачем долучено до скарги постанову державного виконавця про розшук майна боржника в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП №42771620 від 25.04.2014р., якою на підставі наданих УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, Державної інспекції сільського господарства в м. Києві довідок та витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, оголошено розшук майна (транспортні засоби) Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" в загальній кількості 26 одиниць.

З наданих органом ДВС матеріалів виконавчого провадження, судом встановлено, що останній вчиняв виконавчі дії, передбачені законом України "Про виконавче провадження" саме в межах виконавчого провадження № 53684714 від 04.04.2017р. з примусового виконання наказу №5010/1134/2012-22/51, виданого Господарським судом Івано-Франківської області 18.11.2013р., а не виконавчого провадження №53975027.

Так, як було вказано вище, 20.05.2017р. державним виконавцем відповідно до ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, якою об'єднано виконавчі провадження №53684714 та № 53987502, натомість як встановлено судом за виконавчим документом у даній справі органом ДВС відкрито виконавче провадження ВП №53975027, постанова від 19.07.2018р. винесена останнім також у виконавчому провадженні ВП №53975027.

При цьому, суд з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14.03.2018р. виходить з того, що дана скарга в будь-якому разі підвідомча господарському суду, оскільки, по-перше, у зведене провадження об'єднані виконавчі документи, видані на виконання судових рішень за правилами однієї юрисдикції, а по-друге, органом ДВС не надано суду належних доказів об'єднання виконавчих проваджень.

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Таким чином, виходячи з названих вище положень Закону України "Про виконавче провадження", суд погоджується з доводами стягувача про те, що виконавчі дії щодо боржників юридичних осіб мають бути безперервними та систематичними, а бездіяльність органу ДВС призвела до невиконання судового рішення у даній справі.

За змістом статей 1, 8 Конституції України Україна є правова держава. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу ст. 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак, присудженні до стягнення рішенням у даній справі грошові кошти, є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким з моменту винесення наведеного рішення гарантується ст.ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

При цьому, в рішеннях у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. та "Ясіуньєне проти Латвії" від 06.03.2003 р. Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.

Тоді як, у даному випадку невиконання судового рішення призводить до порушення забезпечення права позивача на мирне володіння відповідним майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Органом державної виконавчої служби у встановленому законом порядку доводів стягувача щодо порушення його прав не спростовано, доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

При розгляді даної скарги, судом встановлено порушення державним виконавцем прав стягувача як сторони виконавчого провадження у зв'язку з винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №53975027 від 19.07.2018р. та обґрунтованість скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у частині вимог щодо визнання дій державного виконавця незаконними та визнання оскаржуваної постанови неправомірною.

При цьому, суд відзначає, що чинним законодавством не передбачено право господарських судів на скасування постанов державного виконавця при умові визнання їх дій незаконними.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові № 910/20380/13 від 26.04.2016 року.

Натомість, за висновками суду не є виходом за межі скарги визнання оскаржуваної постанови неправомірною, як те передбачено процесуальним законом.

Що стосується вимоги стягувача про зобов'язання органу державної виконавчої служби відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №25/629 від 04.09.2013р., суд відзначає наступне.

Згідно ст. 41 закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

З урахуванням викладеного, суд відзначає, що відновлення відповідного виконавчого провадження за наслідками визнання неправомірною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві врегульовано положеннями ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає відповідний порядок вчинення таких дій, а господарський суд при розгляді скарг на дії (рішення) органу державної виконавчої служби не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, а тому задоволення вимоги позивача про зобов'язання відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу суду у даній справі буде підміною судом його обов'язків, що є недопустимим та унеможливлює задоволення скарги в цій частині.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку задовольнити частково скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними, оскаржувану постанову - неправомірною та зобов'язати орган державної виконавчої служби вчинити виконавчі дії з примусового виконання наказу суду від 04.09.2013р. у даній справі у порядку та строки, визначені законом України "Про виконавче провадження". В іншій частині в задоволенні скарги належить відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст. ст. 234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі №25/629 задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. щодо повернення виконавчого документа (наказу суду від 04.09.2013р. у справі № 25/629) у виконавчому провадженні ВП №53975027.

3. Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №53975027 від 19.07.2018р.

4. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити виконавчі дії з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва 04.09.2013р. у справі № 25/629 у порядку та строки, визначені законом України "Про виконавче провадження".

5. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

6. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 19.10.2018р.

Головуючий суддя Морозов С.М.

Суддя Котков О.В.

Суддя Якименко М.М.