Рішення

від 18.10.2018 по справі 917/795/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 Справа № 917/795/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Селянського /фермерського/ господарства "ВІТЧЕНКО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "ЛАЙМА"

про стягнення 71 304,00 грн.

За участю представників від позивача: ОСОБА_1, від відповідача - ОСОБА_2

встановив:

Селянське /фермерське/ господарство "ВІТЧЕНКО" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "ЛАЙМА" про стягнення 71 304,00 грн. помилково перерахованих коштів.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перерахував суму попередньої оплати - 171304,00 грн. за товар на невірні банківські реквізити відповідача; відповідач частину коштів - в розмірі 100 000,00 грн. повернув; залишок не повернутих коштів становить 71304,00 грн.; вони підлягають поверненню на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що переказ грошових коштів в сумі 171304,00грн. здійснений позивачем 31.03.2015р. на рахунок ПАТ «ОСОБА_3 та Кредит» , який не був узгоджений сторонами, даний рахунок не має відношення до договору поставки №1203/1-14 від 12.03.2014р. Відповідач листом від 31.05.2015р. за вих.№16 звертався до Придніпровського РД ПАТ «Банк «ОСОБА_3 та Кредит» про повернення коштів перерахованих на його рахунок помилково. Сторони визнали вказані кошти як помилково переказані, а не на виконання зобов'язання, яке виникло внаслідок поставки товару; позивачем обрано не вірний спосіб захисту щодо стягнення з відповідача грошових коштів на підставі ст.1212 ЦК України.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

За ухвалою господарського суду від 17.07.18р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено; що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Тобто, справи, у яких ціна позову не перевищує 176200,00 грн.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За ухвалою від 03.08.2018р. суд призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на підставі частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України (а.с.58).

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 03.08.2018р., від 10.09.2018р. (а.с.60, 61, 75, 76).

В судовому засіданні 02.10.2018р. судом оголошувалася перерва до 18.10.2018р.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухані пояснення представників сторін.

В судовому засіданні 18.10.2018р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

12 березня 2014 року між селянським фермерським господарством «ВІТЧЕНКО» (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Лайма» (відповідачем) укладено Договір поставки № 1203/1-14, предметом якого була поставка нафтопродуктів (надалі - Договір).

За умовами Договору відповідач зобов'язувався постачати (передавати у власність) позивачу товар погодженими партіями.

Згідно п.1.2. Договору: найменування, кількість та ціна товару вказана у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 3.2. Договору факт поставки товару в рамках Договору може підтверджуватися видатковими накладними на переданий товар. Датою поставки визначається дата, що вказана у видатковій.

Згідно п. 8.6. Договору, Додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно п.7.2. Договору строк його дії було встановлено до 31.12.2014р.

31.03.2015 відповідач виписав позивачу рахунок-фактуру № СФ-31/1-03 від 31.03.2015 на загальну суму 171 304,00 грн. на оплату товару (паливо дизельне ДП - 3-Євро4-ВО) (а.с.19).

За платіжним дорученням № 50 від 31.03.2015р. позивач сплатив відповідачу 171304,00 грн. згідно рахунку № СФ-31/1-03 від 31.03.2015 року (а.с.20). Факт надходження коштів у сумі 171304,00 грн. на рахунок відповідача підтверджується випискою банку від 31.05.2015р. (а.с.27).

29.04.2015 року сторони уклали додаткову угоду до Договору від 12.03.2014р., в якому продовжили строк дії договору до 31.12.2015р. та зазначили нові банківські реквізити відповідача у ПФ «ПРУ КБ Приватбанк» (а.с.18). При цьому сторони не розповсюдили дію цієї угоди на правовідносини за рахунком-фактурою № СФ-31/1-03 від 31.03.2015.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що рахунок-фактура № СФ-31/1-03 від 31.03.2015 на оплату товару був виставлений поза межами дії Договору.

В рахунку-фактурі № СФ-31/1-03 від 31.03.2015 відповідачем для оплати товару був зазначений його розрахунковий рахунок у ПФ ПРУ КБ Приватбанк МФО 331401 (а.с.19).

Позивач помилково сплатив відповідачу 171304,00 грн. за платіжним дорученням № 50 від 31.03.2015р. на рахунок відповідача № 26008008814701, відкритий у КБ «ОСОБА_3 та Кредит» .

Позивач у позові посилається на те, що він проводив оплату за реквізитами, вказаними у Договорі на дату оплати, на поточний рахунок № 26008008814701, відкритий у КБ «ОСОБА_3 та Кредит» . Проте дія вказаного договору на дату платежу вже закінчилася.

Отже, переказ грошових коштів у сумі 171304,00 грн. позивачем здійснено на рахунок ПАТ КБ «ОСОБА_3 та Кредит» , який не був обумовлений сторонами зобов'язання.

Під час судового розгляду встановлено, що визначений у рахунку-фактурі № СФ-31/1-03 від 31.03.2015 товар відповідач позивачу не поставив, що підтверджено сторонами.

31.03.2015 відповідач направив листа № 16 на адресу КБ «ОСОБА_3 та Кредит» з вимогою про повернення помилково сплачених коштів за дизельне пальне від Селянського /фермерського/ господарства "ВІТЧЕНКО" в сумі 171304,00 грн. (а.с.33, 67).

За платіжним дорученням № 28 від 15.07.2015р. відповідач здійснив повернення позивачу зі свого рахунку № 26008008814701, відкритого у ПАТ КБ «ОСОБА_3 та Кредит» , грошових коштів у сумі 50 000,00грн. із призначенням платежу: «Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа № 16 від 01.04.2015року в.т.ч. ПДВ 20% 8 333,33грн.» (а.с.29).

За платіжним дорученням № 190801 від 19.08.2015р. відповідач здійснив повернення позивачу зі свого рахунку № 26008008814701, відкритого у КБ «ОСОБА_3 та Кредит» , грошових коштів у сумі 50 000,00грн. із призначенням платежу: «Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа № 16 від 01.04.2015року в.т.ч. ПДВ 20% 8 333,33грн.» (а.с.31).

Факти повернення позивачу помилково перерахованих коштів в розмірі 100000, 00 грн. підтверджуються банківськими виписками з рахунку позивача (а.с.30,32).

Залишок помилково перерахованих коштів в розмірі 71304,00 грн. відповідач позивачу не повернув.

Позивач листом від 16.04.2018 за № 11 звернувся до відповідача з вимогою повернути безпідставно набуті кошти в сумі 71304,00 грн., оскільки договірні відносини між сторонами відсутні, кошти було переховано помилково (а.с.23).

Листом від 15.05.2018 за № 35 від 15.05.2018 відповідач надав відповідь на претензію позивача, в якій зазначив, що внаслідок помилки співробітника позивача кошти було зараховано за невірними реквізитами на неактивний розрахунковий рахунок відповідача у банку «ОСОБА_3 та Кредит» ; відповідач звернувся до ОСОБА_4 з проханням повернути ці кошти; після чого було повернуто 100000,00 грн.; на залишок коштів до ОСОБА_4 були спрямовані листи (кредиторські вимоги), на які ОСОБА_3 повідомив, що виплата проводитиметься згідно процедури за Законом України Про систему гарантування вкладів .

Оскільки відповідач отримані грошові кошти не повернув, позивач звернувся з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "ЛАЙМА" про стягнення 71 304,00 грн. помилково перерахованих коштів на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Переказ грошових коштів в сумі 171304,00 грн. за платіжним дорученням № 50 від 31.03.2015р. позивачем було здійснено на рахунок відповідача у ПАТ "Банк "ОСОБА_3 та Кредит", який не був обумовлений у рахунку-фактурі відповідачем.

Відповідач звертався до Придніпровського РД ПАТ "Банк "ОСОБА_3 та Кредит" з листом про повернення коштів, перерахованих на його рахунок вказаним вище платіжним дорученням, як помилково зарахованих.

Відповідач здійснив часткове повернення позивачу зі свого рахунку № 26008008814701, відкритого у ПАТ КБ «ОСОБА_3 та Кредит» , грошових коштів у сумі 100000,00 грн. із призначенням платежу: «Повернення помилково перерахованих коштів згідно листа № 16 від 01.04.2015року» .

Отже, сторони самі визнали перераховані за платіжним дорученням № 50 від 31.03.2015р. грошові кошти, що надійшли на рахунок відповідача в ПАТ "Банк "ОСОБА_3 та Кредит", як помилково переказані, а не на виконання зобов'язання, яке виникло внаслідок поставки товару.

Таким чином, посилання відповідача у відзиві на те, що перерахування коштів позивачем на рахунок відповідача відбулося на підставі усних домовленостей щодо поставки товару, є необґрунтованим.

При цьому сам же відповідач раніше у цьому ж відзиві наполягає на тому, що перераховані за платіжним дорученням № 50 від 31.03.2015р. грошові кошти, що надійшли на рахунок відповідача в ПАТ "Банк "ОСОБА_3 та Кредит", є помилково переказаними, а не на виконання зобов'язання, яке виникло внаслідок поставки товару (а.с.64).

При цьому судом, враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 05.04.2018р. у справі № 914/1027/16, що оплата на необумовлений сторонами рахунок не може бути визнана виконанням зобов'язання.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов висновку, що спірна сума грошових коштів була набута відповідачем безпідставно.

Відповідно до підпунктів 1.23, 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Посилання відповідача на те, що ПАТ "Банк "ОСОБА_3 та Кредит" наданий час перебуває у ліквідаційній процедурі і тому позивач у цій справі повинен нести ризики перерахування коштів, судом відхиляються з наступних мотивів.

За змістом частини 2 статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції від 16.07.2015, яка була чинна на час запровадження тимчасової адміністрації, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ч.1).

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" (ч.2).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства Банк ОСОБА_3 та Кредит до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ Банк ОСОБА_3 та Кредит та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

Згідно з даним рішенням у Публічному Акціонерному Товаристві Банк ОСОБА_3 та Кредит (далі - АТ Банк ОСОБА_3 та Кредит ) запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. Ця інформація є загально доступною на офіційному веб-сайті Фонду.

Спірний платіж був здійснений позивачем 31.03.2015р ., тобто до введення в ОСОБА_4 тимчасової адміністрації.

За ст. 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання. Ініціатор до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій формі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Документ на відкликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. ОСОБА_4 отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазначеними в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів ініціатором.

За ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність під кредиторами банку маються на увазі юридичні або фізичні особи, які мають документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів, зокрема, юридичних осіб - клієнтів банку.

Отже, вимоги щодо повернення грошових коштів, розміщених на рахунку відповідача у АТ Банк ОСОБА_3 та Кредит , може заявляти лише відповідач.

На даний час процедура ліквідації АТ Банк ОСОБА_3 та Кредит не закінчена. Відповідач не надав суду доказів відмови від включення його до реєстру кредиторів ОСОБА_4.

З огляду на викладене, після зарахування спірних коштів на рахунок відповідача, позивач на має можливості самостійно ініціювати списання коштів з цього рахунку, не має права на пред'явлення кредиторських вимог до ОСОБА_4 та отримання спірних коштів безпосередньо від ОСОБА_4.

Враховуючи, що спірний переказ був проведений позивачем помилково, поза межами угоди про поставку товару, що підтверджено сторонами, відповідач відповідно до статті 1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу грошові кошти в сумі 71304,00 грн. як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 1762,00 грн. судового збору за платіжним дорученням від 18.06.2018р. № 2246 (а.с.11). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 19.06.2018 р. (а.с.46).

Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати повністю покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "ЛАЙМА" (39617, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Троїцька, буд. 89-А, офіс 304; ідентифікаційний код 25155471) на користь Селянського /фермерського/ господарства "ВІТЧЕНКО" (39141, Полтавська область, Козельщинський район, с. Солониця, вул. Молодіжна, буд. 13; ідентифікаційний код 13962901) 71304грн. 00 коп . грошових коштів, 1762грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 23.10.2018р.

Суддя Т. М. Безрук