Рішення

від 10.10.2018 по справі 922/1567/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1567/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НБМ - СЕРВІС» , 61058, м. Харків, пр. Науки, 5, код ЄДРПОУ 32031024;

до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України, 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280;

за участю Військового прокурора Харківського гарнізону м.Харків;

про визнання договору оренди продовженим на той самий термін і на тих самих умовах

та за зустрічним позовом Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України, 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280;

за участю Військового прокурора Харківського гарнізону м.Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НБМ - СЕРВІС» , 61058, м. Харків, пр. Науки, 5, код ЄДРПОУ 32031024;

про виселення з нежитлового приміщення

за участі представників учасників справи:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, (директор Виписка з ЄДРЮОФОП серія ААА № 283351);

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, (довіреність №2 від 02.01.18);

прокурора - Набекало М.М., (посвідчення №050104 від 25.06.2018 р.);

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НБМ - СЕРВІС» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України про визнання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177 продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 16.07.2018 о 12:00 год.

27.06.2018 відповідачем подано зустрічну позовну заяву про виселення з нежитлового приміщення (вх.. №18549 від 27.06.2018) в якому відповідач, позивач за зустрічним позовом, просить висилити ТОВ «НБМ-Сервіс» з нежитлового приміщення площею 1999,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, просп.. Леніна, 5.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2018 прийнято зустрічний позов Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «НБМ - СЕРВІС» про виселення з нежитлового приміщення та об'єднано в одне провадження із первісним позовом по справі № 922/1567/18.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2018 на підставі ст. 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 07.08.2018 о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.07.2018 задоволено заяву Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків про участь у розгляді справи №922/1567/18 на стороні відповідача за первісним позовом.

Протокольною ухвалою від 11.09.2018 на підставі ст. 185 ГПК України, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.09.2018 о 12:00.

У судовому засіданні 13.09.2018 відкрито розгляд справи по суті та заслухано вступне слово учасників справи щодо первісного позову.

Повноважний представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) повністю підтримав позовні вимоги та просить суд визнати Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна що належить до державної власності № 177 продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає про те, що 20 березня 2003 року між Позивачем та Харківським військову університетом було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177, за яким позивач отримав у тимчасове платне користування індивідуально визначене нерухоме майно загальною площею 2454 кв.м., розташоване в буд. 5 по просп. Леніна в м. Харкові. Додатковою угодою № 1 від 24 лютого 2007 року Сторони внесли зміни до п. 10.1. Договору оренди № 177 та визначили, що договір укладено строком на десять років, тобто до 20 березня 2013 року включно. У зв'язку з передачею будівель та споруд від військових частин, закладів, установ та організацій на бухгалтерський облік КЕВ міст та КЕВ районів, відбулася зміна орендодавця за Договором оренди № 177, що було відображено в додатковій угоді № 36д/2007/КЕВ м. Харкова від 28 березня 2007 р. Додатковою угодою № 18д/2012/КЕВ м. Харків від 15 червня 2012 року Сторонами було погоджено, що в тимчасовому платному користування позивача залишаються нежитлові приміщення загальною площею 1999,2 кв.м. розташовані за вказаною вище адресою. Решта приміщень, що знаходилися в користування позивача, загальною площею 454,8 кв.м., були повернуті Відповідачеві за актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 15.06.2012. Рішенням господарського суду Харківської області по справі 922/1799/13 договір було визнано подовженим на тих самих умовах до 20 березня 2018 року. Водночас, як вказує позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) бажання позивача продовжувати відносини найму висловлено конкретними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується відповідача, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. На момент звернення позивача до суду жодних законних і аргументованих заперечень щодо подовження договірних відносин найму між сторонами з боку відповідача на адресу позивача не надходило. Орендодавець, (відповідач), за два місяці до закінчення строку договору письмово звернувся до орендаря з проханням надати письмову згоду на продовження терміну дії даного договору у відповідності до вимог чинного законодавства. Позивач письмово відповів що згоден на подовження терміну дії цього договору та просить розпочати всі процедури щодо подовження договору та укладання додаткової угоди, а також вважати цю відповідь письмовою згодою орендаря. Але письмову угоду про подовження договору з незрозумілих причин досі відповідачем не підписано та жодних дій направлених на це не здійснено. Водночас, як зазначає представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) за шість днів до закінчення терміну договору від відповідача за первісним позовом прийшов лист про те, що договір не буде пролонговано, з підстав того, що майно буде використовуватися для власних потреб балансоутримувача, і взагалі що попередній лист орендодавця з пропозицією про подовження керівником юридичної особи не підписувався і з цих причин вважати його не дійсним. Як вказує позивач за первісним позовом, весь час з моменту закінчення терміну дії договору сумлінно виконує його вимоги, в тому числі в частині цільового використання майна та оплати орендної плати. Разом з цим, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач орендну плату отримує, позивачеві її не повертає, а тому позивач вважає, що це є підтвердженням того що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) згоден продовжувати орендні правовідносини. Але, як вказує позивач за первісним позовом, відповідачем не вживаються дії направлені на підписання угоди про подовження договору, що порушує права позивача за первісним позовом, за для захисту яких позивач і звернувся з позовом. Водночас представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом повідомив, що в 2013 році він звертався до суду за захистом своїх прав в схожий спосіб, та суд визнав договір подовженим на той же строк та на тих же умовах, таким чином, як вказує позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом, враховуючи те, що вже на час закінчення договору 20 березня 2013 року строк його дії в останній редакції складав десять років і відповідно подовження строку дії договору на той же строк мав би припадати на 20 березня 2023 року. Але на той час позивач не звернув увагу та технічну помилку, тому просить також врахувати цю обставину в обґрунтовані своєї правової позиції.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що між сторонами було підписано договір нерухомого майна - нежитлових приміщень загального площею 1999,20 кв. м. будівлі учбового корпусу за генеральним планом №1 (далі - Майно), розташоване за адресою м. Харків, пр.-т. Леніна, 5, військове містечко №104, що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків. Разом з цим, як зазначає відповідач, згідно рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2013 по справі 922/1799/13 встановлено визнати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177 від 20.03.2003 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НБМ-Сервіс" та Харківським військовим університетом, продовженим до 20.03.18 р. на умовах, передбачених договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177 від 20.03.2003, таким чином, як зазначає відповідач, строк дії договору оренди скінчився 20.03.2018, а тому договір є припиненим. Водночас, як зазначає відповідач за первісним позовом, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про звільнення (вих. листи № 847 від 13.02.2018, № 1558 від 19.03.2018, № 2163 від 16.04.2018, № 1592 від 20.03.2018, № 3464 від 08.06.2018), однак позивач продовжує безпідставно користуватись майном. Разом з цим, як зазначає відповідач твердження позивача про те, що відповідач нібито погодився на продовження дії договору є невірним, оскільки листом № 847 позивач повідомляв, що лист №382 від 23.01.18 р. підписано не уповноваженою особою. Таким чином, відповідач за первісним позовом зазначає про те, що оскільки договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177 припинив свою дію 20.03.2018 відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2013 по справі №922/1799/13, а ним не надано згоду на продовження строку дії договору оренди, а відтак первісний позов не підлягає задоволенню.

Військовий прокурор у справі повністю підтримує доводи відповідача за первісним позовом та заперечує проти задоволення первісного позову та просить, суд відмовити в задоволенні первісного позову, оскільки, як вважає військовий прокурор, строк дії договору оренди скінчився ще 20.03.2018, а відтак, враховуючи відсутність письмової згоди КЕВ м. Харків на продовження строку дії договору, позовні вимоги ТОВ «НБМ-Сервіс» не можуть бути задоволені.

У судовому засіданні 13.09.2018 заслухано вступне слову учасників справи щодо зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, в якому просить суд висилити ТОВ «НБМ-Сервіс» з нежитлового приміщення площею 1999,20 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Харків, просп. Леніна, 5. В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків - це структурний підрозділ Міністерства оборони України, однією з основних напрямків діяльності, є належний облік військового майна, здавання в оренду суб'єктам господарської діяльності будівель, які перебувають на балансі та бухгалтерському обліку КЕВ м. Харків, з метою отримання додаткових коштів у державний бюджет України. Так, на балансі та бухгалтерському обліку КЕВ м. Харків перебуває будівля площею 6799,3 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків проспект Леніна, 5. Власником вищевказаної будівлі - є Держава Україна, в особі Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), свідоцтво на право власності зареєстроване на підставі рішення №20995925 від 28.04.2015 Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_3, 05.05.2015, індексний номер: 37092489. 20.03.2003 року між Харківським військовим університетом та ТОВ «НБМ - СЕРВІС» був укладений договір оренди №177 нежитлового приміщення площею 2454 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків проспект Леніна, 5. Надалі, 06.06.2003 між Харківським військовим університетом та Відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди №177, якою встановлено дату передачі майна та початок проведення платежів з 06.06.2003. 06.06.2003 між сторонами укладена додаткова угода № 2, згідно з якою орендна плата встановлена в розмірі 5 973,40 грн. та визначено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визначаються власністю Орендаря, а не відокремлювані поліпшення - власністю Орендодавця і компенсації не підлягають. 20.06.2013 року між сторонами укладена додаткова угода № 3, згідно з якою на підставі п. 6.2 Договору передано у суборенду ТОВ «Торговий будинок «Форвард» приміщення площею 400 кв. м. за адресою м. Харків проспект Леніна, 5. 20.06.2003 між сторонами укладена додаткова угода № 4, згідно з якою підставі п. 6.2 Договору передано у суборенду Харківській товарній біржі приміщення площею 800 кв. м. за адресою м. Харків проспект Леніна, 5. Надалі, 24.02.2007 між сторонами укладена додаткова угода № 1, згідно з якою строк дії договору продовжено до 20.03.2013 включно. Виключені п. 7.5, 7.6 Договору. 29.12.2006 Харківський університет Повітряних сил ім. Івана Кожедуба передав, а Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харків прийняв, на підставі директиви Головного КЕУ Збройних сил України №303/18/2050 від 09.12.2005 на баланс та бухгалтерський облік учбовий корпус загальною площею 6416 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків проспект Леніна, 5. 20.03.2007 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків та ТОВ «НБМ - СЕРВІС» укладено додаткову угоду № 36д/2007/КЕВ м. Харків до Договору оренди № 177, згідно якою був змінений Орендодавець у Договорі, з Харківського університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба на КЕВ м. Харків. 28.03.2007 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків та ТОВ «НБМ - СЕРВІС» укладено додаткову угоду № 64д/2007/КЕВ м. Харків до Договору оренди № 177, згідно якою орендна плата встановлена в розмірі 17739,02 грн. 02.04.2012 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків та ТОВ «НБМ - СЕРВІС» укладено додаткову угоду № 12д/2012/КЕВ м. Харків до Договору оренди № 177, згідно якою п. 1.1 Договору викладено в наступній редакції - Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загального площею 2454 кв. м. будівлі учбового корпусу за генеральним планом № 1, розташоване за адресою м. Харків, пр.-т. Леніна, 5, військове містечко № 104, що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, вартість якого визначена на 31.12.2002 року за належною оцінкою і становить згідно акту оцінки 676654 грн. Орендна плата встановлена в розмірі 30 509,90 грн. 15.06.2012 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків та ТОВ «НБМ - СЕРВІС» укладено додаткову угоду № 18д/2012/КЕВ м. Харків до Договору оренди №177, згідно якою п. 1.1 Договору викладено в наступній редакції - Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загального площею 1999,20 кв. м. будівлі учбового корпусу за генеральним планом №1, яке розташоване за адресою м. Харків, пр.-т. Леніна, 5, військове містечко № 104, що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, вартість якого визначена на 31.12.2002 за належною оцінкою і становить згідно акту оцінки 551 250 грн. Пункт 2.3 Договору викладено у наступній редакції - Назване в п.1.1 нерухоме майно Орендодавець передає Орендарю для розміщення офісу 1725,10 кв. м, магазину - складу 87,9 кв. м., аудиторська фірми - 36,7 кв. м., біржі 149, 50 кв. м. Орендна плата встановлена в розмірі 25 204,98 грн. Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2013 по справі № 922/1799/13 договір було визнано подовженим на тих самих умовах до 20 березня 2018 року. Таким чином, як вважає відповідач - позивач за зустрічним позовом, строк дії договору оренди скінчився 20.03.2018, у зв'язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом не надав згоди на продовження договору оренди, що підтверджується неодноразовими зверненнями відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом до позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом з листами про звільнення (вих. листи № 847 від 13.02.2018, № 1558 від 19.03.2018, № 2163 від 16.04.2018, № 1592 від 20.03.2018, № 3464 від 08.06.2018), однак, як вказує позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом продовжує безпідставно користуватись майном попри припинення дії договору оренди, у зв'язку з чим і звернувся до суду з зустрічним позовом про виселення позивача за первісним позовом з орендованого ним приміщення. Окремо відповідач зазначає про те, що твердження ТОВ «НБМ-Сервіс» про те, що КЕВ м. Харкова нібито погодився на продовження є невірним, оскільки листом № 847 позивач повідомляв, що лист № 382 від 23.01.2018 підписано не уповноваженою особою. Оскільки КЕВ м. Харків неодноразово повідомляв орендаря про необхідність звільнення приміщення, питання щодо продовження на той самий термін і на тих самих умовах не може розглядатися, а позовна вимога ТОВ «НБМ-Сервіс» не може бути задоволена.

Військовий прокурор по справі підтримав заявлені КЕВ м. Харкова зустрічні позовні вимоги та вказує на те, що строк дії договору оренди скінчився ще 20.03.2018, враховуючи, що КЕВ м. Харкова неодноразово звертався до ТОВ «НБМ-Сервіс» щодо звільнення займаного майна, військовий прокурор вважає, що зустрічні позовні вимоги КЕВ м. Харків щодо виселення ТОВ «НБМ-Сервіс» підлягають задоволенню.

Повноважний представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, заперечує проти задоволення зустрічного позову та просить суд відмовити КЕВ м. Харків та військовому прокурору у задоволенні зустрічних позовних вимог, свою позицію ТОВ «НБМ-Сервіс» обґрунтовує тим, що оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2013 по справі № 922/1799/13 договір було визнано подовженим на тих самих умовах до 20 березня 2018 року, водночас, повноважний представник позивача за первісним позовом вказує на те, що судом при виготовленні тексту рішення було допущено описку та не враховано, що п. 10.1 договору оренди, згідно додаткової угоди №1 від 24.02.2007 до договору № 177 від 20.03.2003 оренди нежитлового приміщення розташованого на території в/м № 104 Харківського університету Повітряних сил за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 5, був викладений у новій редакції, в якій визначено що цей договір укладено на строк з 20.03.2003 до 20.03.2013, тобто фактично строк дії договору був збільшений з 5 до 10 років, а тому, як вважає представник ТОВ «НБМ-Сервіс» станом на момент розгляду справи договір не припинив свою дію, оскільки повинен діяти до 20.03.2023 згідно рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2013, а відтак, позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом вважає, що у суду не має підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, а тому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Протокольною ухвалою від 13.09.2018 оголошено перерву у судовому засідання до 26.09.2018 о 11:00.

26.09.2018, у зв'язку з відрядженням судді Новікової Н.А. оголошено технічну перерву та відкладено судове засідання з 26.09.2018 на 27.09.2018 о 11:00.

У судовому засіданні 27.09.2018 судом заслухано додаткові пояснення учасників справи щодо первісного та зустрічного позову.

Протокольною ухвалою від 27.09.2018 на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву у судовому засіданні до 10.10.2018 о 11:30.

У судовому засіданні 27.09.2018 судом заслухано додаткові пояснення учасників справи щодо первісного та зустрічного позову.

Протокольною ухвалою від 27.09.2018 на підставі ст. 216 ГПК України, оголошено перерву у судовому засіданні до 10.10.2018 о 11:30.

У судовому засіданні 10.10.2018 повноважний представник ТОВ «НБМ-Сервіс» підтримав заявлені позовні вимоги та просив визнати продовженим договір на тих самих умовах і на той самий строк, вказує на те, що ним дотримано процедури продовження строку дії договору оренди, а відтак первісний позов підлягає задоволенню. Окрім цього, представник первісного позивача зазначає про те, що станом на момент розгляду справи договір оренди №117 не припинив свою дію строк якої згідно рішення господарського суду Харківської області від 06.06.2013 в справі №922/1799/13 повинен бути встановлений до 20.03.2023, у зв'язку з чим, зустрічні позовні вимоги КЕВ є безпідставними та передчасними.

Повноважний представник КЕВ м. Харків, вважає, що строк дії скінчився 20.03.2018, а, враховуючи відсутність згоди відповідача за первісним позовом на продовження договору оренди та неодноразові звернення КЕВ до ТОВ «НБМ-Сервіс» щодо звільнення майна, первісний позов задоволенню не підлягає, а тому, просить висилити ТОВ «НБМ-Сервіс» з орендованої ним будівлі.

Військовий прокурор підтримав пояснення КЕВ м. Харків та просить суд задовольнити зустрічні позовні вимоги та відмовити в задоволенні первісного позову.

Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків - це структурний підрозділ Міністерства оборони України, однією з основних напрямків діяльності, є належний облік військового майна, здавання в оренду суб'єктам господарської діяльності будівель, які перебувають на балансі та бухгалтерському обліку КЕВ м. Харків, з метою отримання додаткових коштів у державний бюджет України. Так, на балансі та бухгалтерському обліку КЕВ м. Харків перебуває будівля площею 6799,3 кв. м., яка розташована за адресою: м. Харків проспект Леніна, 5. Власником вищевказаної будівлі - є Держава Україна, в особі Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), свідоцтво на право власності зареєстроване на підставі рішення №20995925 від 28.04.2015 року Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_3, 05.05.2015, індексний номер: 37092489.

20.03.2003 між Харківським військовим університетом та ТОВ «НБМ - СЕРВІС» був укладений договір оренди № 177 нежитлового приміщення площею 2454 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків проспект Леніна, 5.

Відповідно до умов якого (п. 1.1), орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення загальною площею 2454 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 5, Харківський військовий університет, військове містечко № 104, що знаходиться на балансі Міністерства оборони України, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 676654,00 грн.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на п'ять років, що діє з 20.03.2003 до 20.03.2008 включно.

06.06.2003 орендодавець передав, а орендар (позивач) прийняв нежитлові приміщення загальною площею 2454 кв.м., розміщені за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 5, що підтверджується актом прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення від 06.06.2003, який був підписаний уповноваженими представниками сторін договору та скріплений їх печатками.

24.02.2007 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою внесли зміни до п. 10.1. договору оренди № 177 від 20.03.2003 і виклали його в новій редакції : "10.1. Цей договір укладено на строк з 20 березня 2003 року до 20 березня 2013 року включно".

У зв'язку з передачею будівель та споруд від військових частин, закладів, установ та організацій на бухгалтерський облік КЕВ міст та КЕЧ районів, відбулася зміна орендодавця за договором оренди № 177 від 20.03.2003, що було відображено в додатковій угоді № 36д/2007/КЕВ м. Харкова від 28.03.2007.

Крім того, додатковими угодами до договору № 36д/2007/КЕВ м. Харкова від 28.03.2007 та № 12д/2012/КЕВ м. Харків від 02.04.2012 сторонами договору вносилися зміни щодо розміру орендної плати та прядку сплати орендної плати.

Додатковою угодою № 18д/2012/КЕВ м. Харків від 15.06.2012 сторонами було погоджено, що в тимчасовому платному користування позивача залишаються нежитлові приміщення загальною площею 1999,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, просп Леніна, 5.

Приміщення, що знаходилися в користування позивача, загальною площею 454,8 кв.м., були повернуті відповідачеві за актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 15.06.2012.

Додатковою угодою № 18д/2012/КЕВ м. Харків від 15.06.2012 сторонами було погоджено цільове використання орендованих приміщень та внесено зміни до п. 3.1. договору. Так, сторонами було визначено, що орендна плата встановлена без ПДВ на базовий місяць (травень 2012 року) на рівні 25204,98 грн. За результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами). Нарахування ПДВ здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Згідно з п. 3.3. договору орендна плата у розмірі 100 % перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок КЕВ м. Харків в територіальному органі Державного казначейства не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність заборгованості позивача зі сплати орендної плати.

Згідно п. 10.7. договору, в разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на такий самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначена умова договору кореспондується з приписами статті 764 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2013 по справі №922/1799/13 за позовом ТОВ «НБМ-Сервіс» до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова МОУ пр. визнання договору оренди № 177 продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, позов задоволено повністю, договір оренди № 177 від 20.03.2003 було визнано продовженим на тих самих умовах до 20 березня 2018року.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.01.2018 КЕВ м. Харків звернувся до ТОВ «НБМ-Сервіс» з листом вих. № 382 від 23.01.2018, в якому повідомляє його про можливість продовження терміну дії договору за умов належного виконання орендарем своїх зобов'язань, звертає увагу на необхідність проведення експертної оцінки орендованого майна на виконання вимог ЗУ від 21.04.2011 № 3269-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо орендних відносин", а також з проханням надати письмову згоду щодо продовження терміну дії договору оренди № 177 у відповідності до чинного законодавства України.

Листом - відповіддю вих. № 180213/1 від 13.02.2018 на лист КЕВ у м. Харків, ТОВ «НБМ-Сервіс» повідомило відповідача за первісним позовом про згоду на продовження дії договору оренди №177 та з проханням розпочати всі процедурні дії щодо укладення додаткової угоди.

Втім, 13.02.2018 КЕВ м. Харкова листом вих. № 147 від 13.02.2018 повідомив ТОВ «НБМ-Сервіс» про відмову в пролонгації договору оренди № 177, оскільки приміщення буде використовуватися для потреб КЕВ м. Харкова, при цьому зазначає про те, що раніше направлений лист вих. № 382 від 23.01.2018 треба вважати недійсним, як підписаний не уповноваженою особою.

20.02.2018 ТОВ «НБМ-Сервіс» на вищезазначений лист дало відповідь (вих. № 180220/1 від 20.02.2018), де орендар з посиланням на ч. 3. ст.17 «Про оренду державного та комунального майна» зазначає, що у разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору, тобто в даному випадку не пізніше 20.12.2017, проте такого письмового попередження не надходило; щодо підписання листа вих. № 382 від 23.01.2018 зі сторони відповідача неуповноваженою особою, то зазначає про те, що такі дії підписанта містять ознаки кримінального злочину, передбаченого статтями 366, 358 КК України, просить повідомити, чи було відповідне звернення до правоохоронних органів з цього приводу, а також повторно надає згоду на продовження дії договору оренди.

Водночас, сторони не погодили продовження договору оренди, а позивач сумлінно виконує зобов'язання щодо цільового використання об'єкту оренди та сплати орендної плати, відповідач орендну плату отримує, але при цьому ним не вживаються дії, направлені на підписання угоди про продовження договору, що порушує права орендаря оскільки орендарем дотримано процедуру продовження строку дії договору оренди визначеної п. 10.7 договору та ст. 17 «Про оренду державного та комунального майна» , далі - Закон, а тому, як вважає позивач за первісним позовом, договір підлягає пролонгації і звернувся до суду за захистом своїх прав, як добросовісного орендаря, на продовження договору оренди.

Разом з цим, КЕВ та військовий прокурор вказують на те, що договір припинив свою дію 20.03.2018, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону протягом місяця після закінчення дії договору повідомляв орендаря про відмову у продовженні договору та про необхідність звільнення приміщення, а тому позивач за первісним позовом повинен бути виселений з орендованого майна, у зв'язку з чим, між позивачем і відповідачем і виник спір за зустрічним позовом щодо виселення позивача з орендованого приміщення на підставі ст. 785 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

У зв'язку із тим, що об'єктом оренди за договором оренди є комунальне майно до спірних правовідносин, як спеціальні, підлягають та підлягали до застосування правові норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Відповідно до статті 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не зумовлено характером його змін.

Згідно до ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Виходячи з аналізу вищевказаних статей, суд зазначає про те, що зміни до договорів оренди допускаються лише за згодою сторін в порядку визначеному ст. 188 ГК України, разом з цим, зміна умов договору здійснюється у тій самі формі що й договір що змінюється. Таким чином, внесення змін до договору оренди №177 здійснювалося шляхом укладання додаткових угод у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення.

Як вбачається з додаткової угоди №1 від 24.02.2007, сторони домовились внести зміни до п. 10.1. договору оренди № 177 від 20.03.2003 виклавши його у такій редакції : "10.1. Цей договір укладено на строк з 20 березня 2003 року до 20 березня 2013 року включно". При цьому, дану додаткову угоду визначено невід'ємною частиною договору оренди №177 від 20.03.2013.

Таким чином, слід звернути увагу, що даною додатковою угодою не було продовжено строк дії договору оренди, а сторонами в порядку передбаченому ст. 188 ГК України та ст. 653, 654 ЦК України внесено зміни до істотних умов договору - строку дії договору, встановивши строк дії договору - 10 років.

Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні господарського суду Харківської області від 06.06.2013 по справі № 922/1799/13 судом встановлено відсутність заяви орендодавця про припинення або зміну договору оренди № 177 від 20.03.2003, про яку йдеться в ч. 2 ст. 17 Закону, і з посиланням на п. 10.7. договору, приписи ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону судом мотивовано про те, що після спливу місяця по закінченню строку дії договору, тобто 20.04.2013 договір оренди № 177 від 20.03.03 є пролонгованим на той самий термін на умовах, передбачених спірним договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності; позов судом задоволено, визнано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177 від 20.03.03 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "НБМ-Сервіс" та Харківським військовим університетом, продовженим до 20.03.2018 на умовах, передбачених договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177 від 20.03.2003.

Вказане рішення залишене в силі Постановою апеляційного господарського суду Харківської області від 29.07.2013, в якій колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами. Таким чином, рішенням господарським судом Харківської області від 06.06.2013 по справі № 922/1799/13 та Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2013, визнано, що договір підлягає продовженню на умовах передбачених договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 177 від 20.03.2003.

Слід звернути увагу, що визнаючи спірний договір оренди пролонгованим на той самий термін на умовах, судом зазначено про строк дії договору - 5 років, тоді як строк дії договору з врахуванням редакції договору зі змінами згідно додаткової угоди № 1 від 24.02.2007 - 10 років., і спір, який був переданий на вирішення суду виник у 2013 році після спливу дії договору, тобто через 10 років з дня його укладення.

На дану обставину також звернув увагу первісний позивач у позові, зазначивши про технічну помилку у рішенні, і наголосив, що фактично вищезазначеним рішенням суду договір є пролонгованим до 2023 року.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Відповідно до Статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» , Європейський суд з прав людини зазначив, що законними очікуваннями є очікування на законних підставах продовження терміну дії договору оренди, і це очікування є складовою частиною права власності заявника, наданого йому за договором оренди в розумінні зазначеної статті. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що «заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "ОСОБА_4 Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

З наведеного слідує висновок про те, що особа, якій відповідним рішенням суду відновлено право користування майном і яка набуває право користування майном на підставі рішення, яким визнано продовженим договір на той самий термін і на тих самих умовах, відповідно має правомірні очікування користуватись майном у раніше встановлений договором оренди термін. Тобто, в даному випадку правомірні очікування полягають у можливості користування майном у майбутньому у термін, передбачений договором, який в даному випадку становив не 5, а як встановлено матеріалами справи - 10 років.

Таким чином, у позивача на підставі рішення суду виникло право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об'єктом правового захисту згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до п. 71 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року, Суд наголошує на тому, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

З огляду на викладене та враховуючи те, що суд в рішенні від 06.06.2013 у справі № 922/1799/13 дійшов висновку про те, що договір оренди №177 від 20.03.2003 є пролонгованим на той самий термін і на тих самих умовах, і позов орендаря задовольнив, беручи до уваги, що строк дії договору з врахуванням редакції договору зі змінами згідно додаткової угоди № 1 від 24.02.2007 складає 10 років, і даний факт достеменно було відомо на момент прийняття рішення, оскільки в його мотивувальній частині встановлено факт внесення змін до договору і викладення п. 10.1. в новій редакції, приймаючи до уваги, що у первісного позивача на підставі зазначеного рішення суду виникло право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку, а саме строку раніше встановленого договором оренди, і відповідно його зменшення до 5 років фактично є порушенням права заявника на законне очікування настання певних умов і, таким чином, утворює акт втручання у реалізацію його права власності і порушує права позивача як добросовісного орендаря майна, яке є об'єктом правового захисту згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України, суд прийшов до висновку, що договір оренди № 177 від 20.03.2003 є діючим до 20.03.2023, а тому вважає і первісні і зустрічні позовні вимоги позивачів безпідставними та передчасними, оскільки станом на момент розгляду справи договір не припинив свою дію.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу. У разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні як первісного позову так і зустрічного позову, судові витрати, понесені учасниками справи, розподіляються за правилами встановленими ст. 129 ГПК України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покласти на позивача за первісним позовом.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 23.10.2018 р.

Суддя ОСОБА_5