Рішення

від 01.02.2010 по справі 14/6-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 лютого 2010 р.           Справа 14/6-10

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Залімського І.Г. при секретарі судового засідання Кучер Р.П., розглянув матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства "Кантіна-Трейдінг", вул. Глибочицька, 53, м.Київ, 04050, код ЄДРПОУ 30524758   

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 21000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1  

про стягнення 51471,00 грн.

За участю представників сторін:

позивача :   Жураківський А.М., представник за дорученням

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство "Кантіна-Трейдінг", посилаючись на умови договору поставки № 30/07 від 30.07.2009 р., просить стягнути з  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 51 471 грн. боргу.

Ухвалою суду від 04.12.2009 р. було порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 19.01.2010 р., яке в зв"язку з неявкою представника відповідача в судове засідання було відкладено на 01.02.2010 р.

На визначену дату відповідач повторно не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не подав, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить вихідна кореспонденція суду № 468 р. - 469 р. від 20.01.2010 р. Також факт належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання засвідчується повідомлення про вручення поштового відправлення № 197607, яке наявне в матеріалах справи.

За вказаних обставин суд вважає, що ним вжито усіх заходів для забезпечення відповідачу права на судовий захист своїх інтересів.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подавши одночасно клопотання про незастосування технічної фіксації судового процесу, яке підлягає задоволенню як таке, що не суперечить вимогам ч.7 ст.81-1 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим доказам, в судовому засіданні встановлено наступне.

30.07.2009 р. між сторонами було укладено договір поставки № 30/07 (далі Договір), відповідно до якого ДП "Кантіна-Трейдінг" (Постачальник) зобов'язується передати (поставити) у замовленні строки ФОП ОСОБА_1 (Покупець) товар, а останній в свою чергу зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість товару, який підлягає поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями п. 4.2 Договору встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами у графіку поставок з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів покупцю. Не пізніше 20-денного строку з дати укладання сторонами цього договору сторони укладають графік поставок партій товару на весь строк дії договору.

В свою чергу, пунктами 7.1 та 7.2 Договору визначено, що ціна на товари, що постачаються Постачальником, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листку Постачальника. Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатково-прибутковій накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки Покупцю не допускається.

Розрахунок за поставлений товар повинен бути проведений Покупцем не пізніше 20 робочих днів з дати поставки товару Постачальником.

На виконання умов даного Договору сторонами 30.07.2009 р. було погоджено графік поставок товару, що є додатком № 2 до Договору, відповідно до якого Постачальник зобов'язувався на протязі серпня 2009 р. - липня 2010 р. здійснювати поставку товарів Покупцю на суму 6 000 грн. щомісяця.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем на адресу відповідача у відповідності до видаткової накладної № РН-0001498 від 03.08.2009 р. була здійснена поставка всієї кількості товару, обумовленої сторонами у специфікації № 1 до договору поставки № 30/07 від 30.07.2009 р., без дотримання погодженого сторонами графіку.

Разом з тим, при оформленні вищезгаданої видаткової накладної сторонами не було зазначено, що вказана поставка була здійснена саме у відповідності до умов договору поставки № 30/07 від 30.07.2009 р., однак суд, з огляду на такі факти, як період здійснення поставки та період укладання договору, специфікацію товару отриманого відповідачем та факт відсутності інших договірних відносин між сторонами, вважає видаткову накладну № РН-0001498 від 03.08.2009 р. належним доказом здіснення поставки товару Дочірнім підприємством "Кантіна-Трейдінг" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 саме у відповідності до умов договору поставки № 30/07 від 30.07.2009 р.

Таким чином, з огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивачем були виконанні взяті на себе умовами договору поставки № 30/07 від 30.07.2009 р. зобов'язання та поставлено відповідачу товару на загальну суму 48 699 грн.

Відповідач же власні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар не виконав. На разі матеріали справи не містять доказів сплати ФОП ОСОБА_1 коштів за товар отриманий у відповідності до видаткову накладну № РН-0001498 від 03.08.2009 р.

Таким чином, станом на день розгляду справи судом, борг відповідача перед позивачем складає 48 699 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 48 699 грн. суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач заявив до стягнення 2 436 грн. пені та 336 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Таким чином, дослідивши в судовому засіданні надані докази та розрахунки, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 2 436 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 324,87 грн., в  частині ж стягнення 111,13 грн. пені слід відмовити, як помилково нарахованих.

Позовні ж вимоги щодо стягнення 336 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Господарський суд оцінює доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного та беручи до уваги відсутність заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 51 471 грн., з яких 48 699 грн. сума основного боргу, 2 436 грн. пені та 336 грн. 3% річних, підлягають частковому задоволенню в сумі 51 359,87 грн., з яких з яких 48 699 грн. сума основного боргу, 2 324,87 грн. пені та 336 грн. 3% річних, в частині ж стягнення 111,13 грн. пені слід відмовити.

Згідно положень ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 21000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у Вінницькій ФКБ "Приватбанк", МФО 302689) на користь Дочірнього підприємства "Кантіна-Трейдінг" (вул. Глибочицька, 53, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 30524758, р/р 26005301001845 у АКБ "Мрія" м. Києв, МФО 321767) 48 699 грн. (сорок вісім тисяч шістсот дев"яносто дев"ять грн.) основного боргу, 2 324,87 грн. (дві тисячи триста двадцять чотири грн. 87 коп.) пені, 336 грн. (триста тридцять шість грн.) 3% річних, 513,59 грн. (п"ятсот тринадцять грн. 59 коп.) витрат на сплату державного мита; 235,49 грн. (двісті тридцять п"ять грн. 49 коп.) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  04 лютого 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - вул. Глибочицька, 53, м. Київ, 04050

3 - відповідачу - АДРЕСА_1, 21000