Рішення

від 11.10.2018 по справі 813/1535/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1535/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рефул Ресурс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Рефул Ресурс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2018 року №0001151414, №0001171414.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки №25/13-01-14-14/40422451 від 04.01.2018р. Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Рефул Ресурс (код ЄДРПОУ 40422451) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Гіаліт Агро (ЄДРПОУ - 39701748) за період з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. Зазначає, що в ході проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Рефул Ресурс податковому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України (далі-ПК України) при формуванні податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ Гіаліт Агро , що належало до предмету перевірки. На час здійснення спірних господарських операцій як ТзОВ Рефул Ресурс , так і його контрагент були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти господарювання та платники податку. Зазначив, що факт належного підтвердження поставки позивачу товарів та послуг підтверджується наданими для перевірки первинними документами, які містять для цілей оподаткування всі відомості про зміст та обсяг спірних операцій, а також покликається на обставини реєстрації ТОВ Гіаліт Агро податкових накладних виписаних на поставку товару в Єдиному реєстрі податкових накладних. Долучена до матеріалів справи первинна документація, на думку позивача, повністю спростовує висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся. Стосовно начебто фіктивної діяльності ТОВ Гіаліт Агро , позивач наголошує, що жодного судового рішення про визнання контрагента фіктивним не існує, це лише припущення відповідача, на яких не можуть ґрунтуватись висновки акту перевірки. В той же час, позивач зазначив, що ТОВ Рефул Ресурс жодним чином не пов'язаний з тими особами, котрих відповідач вважає фіктивними. До того ж, з огляду на передбачений чинним законодавством України принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів, як обставин, які, на думку відповідача, свідчать про відсутність реальності поставки товару, то позивач вказав, що, податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну та сертифікат як обов'язкові первинні документи на підтвердження реального здійснення господарської операції з поставки товару, а сама по собі відсутність таких документів, за наявності інших, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, не може ставити під сумнів факт їх здійснення. На підставі наведеного вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 08.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 01.10.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та додаткових поясненнях, просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог ТОВ Рефул Ресурс заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити та пояснив, що перевіркою не підтверджується факт придбання товарів від ТОВ Гіаліт Агро . Окрім цього, вказує, що позивачем до податкового кредиту за період березень 2017 року було включено 2 337 917 грн., що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за період березень 2017 року. Зазначив, що податкові накладні, отримані від ТОВ Гіаліт Агро та включені ТОВ Рефул Ресурс до складу податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. До перевірки не представлено документів , які б підтверджували походження товарів: сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість та відповідність державним стандартам України, а також документів, що б підтверджували транспортування товару (товаро-транспортних накладних, дорожніх листів), що не може бути підставою для відображення операцій в податковому обліку. З врахуванням наведеного та отриманої від оперативного управління Головного управління ДФС у Херсонській області інформації, відповідачем зроблено висновки про документальне оформлення операцій по придбанню товарів від постачальників та реалізації товарів покупцям без їх фактичного здійснення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ Рефул Ресурс (код ЄДРПОУ: 40422451) зареєстроване, як юридична особа, 13.04.2016 року; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Головним управлінням ДФС у Львівській області (далі -ДФС) відповідно до наказу №6348 від 20.12.2017 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ Рефул Ресурс (код ЄДРПОУ 40422451) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ Гіаліт Агро за період з 01.12.2016 по 30.04.2017 роки. Результати перевірки оформлено актом перевірки № 25/13-03-14-14/40422451 від 04.01.2018р.

У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 2 337 917,00 грн., в т.ч. за березень 2017 року на суму 2 337 917,00 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до бюджету (р.18) в сумі 1 854 176,00 грн., та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.19) в сумі 483 741,00 грн. В ході проведення перевірки ДФС використано договори поставки, видаткові накладні, отримані від ТОВ Рефул Ресурс на письмовий запит відповідача супровідним листом від 08.06.2017 року (вх. номер ГУ ДФС у Львівській області від 09.06.2017 року №3499/10). Доказів витербовування документів під час перевірки Відповідачем суду не надано. Крім цього, в ході проведення перевірки використано перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, в тому числі : податкові декларації з податку на додану вартість із додатками за звітні періоди грудень 2016р. - квітень 2017р., додатки №5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів до Декларації з ПДВ, що мітяться в базі даних ІС Податковий блок . Також, в ході проведення перевірки використано інформацію, що міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних та базі даних ІС Податковий блок .

На підставі акта перевірки №25/13-03-14-14/40422451 від 04.01.2018р., відповідачем винесено податкові повідомлення рішення №0001151414 23.01.2018 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 781 264,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 1 854 176,00 грн. та за штрафними санкціями - 927 088,00 грн.; №0001171414 від 23.01.2018 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 483 741,00 грн.

На обґрунтування цих висновків, відповідач, зокрема, зазначив, що за період з 01.12.2016р. по 30.04.2017р. ТОВ Рефул Ресурс задекларовано податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 90 939 727,00 грн. За цей же період задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 91 649 463 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту при здійснені фінансово-господарських відносин з ТОВ Гіаліт Агро за період з 01.12.2016 р. по 30.04.2017 р. встановлено його завищення на загальну суму 2 333 917,00 грн., в т.ч. за березень 2017р. в сумі 2 333 917,00 грн. внаслідок придбання товару у ТОВ Гіаліт Агро на суму 11 689 583,36 грн. Відповідно до долучених до листа-відповіді позивача від 08.06.2017р. б/н видаткових накладних, відвантаження товару від ТОВ Гіаліт Агро здійснювалось в грудні 2016 року на загальну суму 30 500 000,00 грн. В ході проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Рефул Ресурс з питань визначення даних податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2017 року по податкових накладних виписаних ТОВ Гіаліт Агро у грудні 2016р., ТОВ Рефул Ресурс було представлено картку рахунку 631 по взаємовідносинах із ТОВ Гіаліт Агро , відповідно до якої розрахунки між суб'єктами господарювання за період з 01.12.2016р. по 31.08.2017р. за отриманий товар (соя) між суб'єктами господарювання не проводились.

Висновки акту перевірки грунтуються на тому, що відсутні дані про засновника ТОВ Гіаліт Агро , не встановлено останнім придбання сої, насіння, мінеральних добрив, згідно даних Єдиного реєстру податкових наклданих та поданої податкової інформації не встановлено наявності у ТОВ Гіаліт Агро складських приміщень, відповідного обладнання, достатньої чисельності працівників, що є неможливим для реальності здійснення зазначених господарських операцій. А також, до перевірки не представлено документів, які б підтверджували походження товарів: сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, які б підтверджували якість та відповідність державним стандартам України, а також документів, що б підтверджували транспортування товару (товаро-транспортних накладних, дорожніх листів). Наведене свідчить про сумнівність проведених взаємовідносин та надання недостовірної інформації.

Згідно представленої відповідачем інформації від 16.01.2017р. №5/21-22-14-06/39701748 Про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ Гіаліт Агро за звітний період декларування ПДВ грудень 2016 року , яка сформована як доперевірочні матеріали для послідуючого проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Гіаліт Агро , (інших документів та актів перевірок ТОВ Гіаліт Агро відповідачем до матеріалів справи не долучалось), судом встановлено, що ТОВ Гіаліт Агро є належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання, платником податку на додану вартість, має на правах оренди та згідно укладених договорів суборенди земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Звітність за грудень 2016 року ТОВ Гіаліт Агро подавалась до податкових органів, фактів неподання податкової декларації з податку на додану вартість та порушень щодо неправильного та недостовірного визначення показників при складанні податкової звітності з податку на додану вартість, окрім завищення податкового кредиту з ПАТ ЯКХЗ в грудні 2016 року,- не виявлено. Даною податковою інформацією підтверджується, що ТОВ Гіаліт Агро в грудні 2016 року здійснило реалізацію сільськогосподарської продукції на загальну суму 121,0 млн. грн.., в т.ч. ПДВ - 20,2 млн.грн. (в т.ч. ТОВ Рефул Ресурс на суму 30,5 млн. грн.. у т.ч. ПДВ - 5,08 млн. грн.) та відобразило податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 20,2 млн.грн. в скороченій декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року - від 13.01.2017 року №9264876861.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Так, у період, що був предметом перевірки, позивачем укладено договір поставки від 19.12.2016 року №7-1, відповідно до якого ТзОВ Гіаліт - Агро (Продавець) зобов'язався передати у власність ТзОВ Рефул ресурс (Покупець) сільськогосподарську продукцію, а Покупець зобов'язувався прийняти товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним договором. Згідно умов цього договору, Продавець здійснює поставку товару партіями. Асортимент, кількість, ціна товару в кожній партії товару, визначається згідно замовлення Покупця, наданого за допомогою електронної пошти або телефонного, факсового зв'язку і вказується у видаткових накладних, складених на підставі отриманого від Покупця замовлення. Датою поставки є дата, коли товар наданий Покупцю в місці поставки, тобто дата підписання видаткової накладної. Також між сторонами було укладено додаткову угоду №2 від 29.12.2016 року №7-1, відповідно до якої сторони погодились внести зміни до порядку розрахунків за поставлений товар, визначивши кінцевий термін оплати за товар, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця або шляхом видачі простого векселя в рахунок погашення заборгованості - 31 грудня 2017 року , а також погодили порядок безоплатного зберігання товару на складі Продавця протягом 365 днів від моменту приймання - передачі товару. Згідно договору, у разі наявності залишків на складі Постачальника, станом на 01 січня 2018 року, з 01 січня 2018 року стягується щомісячна плата за зберігання Товару 100 000, 00 грн. Факт приймання-передачі товару підтверджується видатковою накладною, актами приймання-передачі.

На виконання умов договору від 19.12.2016 року, ТзОВ Гіаліт - Агро - 30.12.2016 року було передано ТзОВ Рефул ресурс товар (сою) в кількості 3370,166 т. на суму 30 500 000,04 грн. Факт передачі товару підтверджується видатковими накладними від 30.12.2016 року, підписаними посадовими особами Сторін (директорам), податковими накладними. Операції з придбання товару відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631, 281, долучені до матеріалів справи та досліджені під час розгляду справи, а також відображені в декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року.

30.12.2016 року, ТОВ Рефул Ресурс відповідно до укладеної до договору додаткової угоди від 29.12.2016 року, передало придбаний товар (сою) - на відповідальне зберігання ТОВ Гіаліт Агро , що підтверджується актом прийому - передачі товару від 30.12.2016 року, підписаний обома сторонами. На підтвердження підписання первинних документів уповноваженими особами (директорами) позивачем надано суду копії наказу на відрядження директора ТОВ Рефул Ресурс до м.Каховка Херсонської області - №3-К від 25.12.2016 року. Згідно акту приймання-передачі товару, місцем зберігання товару визначено м.Херсон, вул.Робоча 66, що спростовує висновки відповідача про відсутність фізичних можливостей зберігання товару у постачальника. Зауважень у сторін договору щодо невиконання або неналежного виконання умов договору не виникало, докази на підтвердження таких обставин сторонами до матеріалів справи не надавались.

Відповідачем не ставилися під сумнів обставини щодо достовірності представлених документів та не вказувалось на порушення позивачем порядку оформлення первинних документів та їх підписання не уповноваженими особами. Аналізуючи здійснення господарських операцій на підставі наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що в подальшому придбаний у ТОВ Гіаліт Агро товар був реалізований згідно договору купівлі-продажу №01/08-17 від 01.08.2017 року ТзОВ Тером , що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, актами примання-передачі товару, податковими накладними, даними бухгалтерського обліку по рахунку 361 та 281, показниками декларації за серпень 2017 року, де відображено обсяг постачання товарів в розмірі 17 994 519,00 грн., та сума ПДВ - 3 598 904,00 грн. Відповідно до умов договору, поставка товару відбувалася на умовах самовивозу товару Покупцем зі складу Продавця (товар на відповідальному зберіганні перебував ТзОВ Гіаліт Агро ). На момент розгляду справи, існує заборгованість ТОВ Тером перед позивачем за поставлений товар, внаслідок чого, ТОВ Рефул Ресурс розпочато процедуру досудового врегулювання спору та підтверджується скеруванням на адресу покупця претензії-вимоги про перерахування суми заборгованості за поставлений товар. Суд звертає уваги, що ні актом перевірки, ні представником відповідача не заперечувався факт наявності у позивача придбаного товару (сої) та його подальшої реалізації, внаслідок чого позивачем сформовано податкові зобов'язання, відображені в декларації за серпень 2017 року. Порушень щодо правильності відображення цих операцій в бухгалтерському та податковому обліку відповідачем не встановлено, про що і зазначено в акті перевірки № 25/13-03-14-14/40422451 від 04.01.2018р.

Відтак, факт належного документального підтвердження поставки позивачу товарів і послуг, а також їх використання у власній господарській діяльності підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операцій, не мають ознак дифектності. Доказів звернення відповідача до суду із позовом про визнання недійсними договорів укладених позивачем із ТОВ Гіаліт Агро та ТОВ Тером суду не надано.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

А тому, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги той факт, що всі податкові накладні, виписані ТОВ Гіаліт Агро при реалізації ТОВ Рефул Ресурс пройшли реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображені як продавцем так і покупцем у податковій звітності за відповдіні періоди.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Суд не враховує посилання відповідача на ненадання позивачем транспортної документації, як на підстави для прийняття спірного рішення та відмови в задоволенні позову, також з тих підстав, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п.11.1, 11.3 вказаних Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Водночас суд звертає увагу, що зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слідує висновок, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а.

Відсутність у позивача сертифікатів якості на товар не є обставиною, яка вказує про нездійснення поставки товарів, адже, по-перше, складення таких документів не передбачено умовами договорів між позивачем та контрагентами, оскільки договори лише містять положення про відповідність продукції нормам ДСТУ і не містять вимог оформлення заявок саме у письмовій формі, по-друге, такі документи не визнано обов'язковими первинними звітними документами за результатами фактично здійснених операцій з поставки товару.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Рефул Ресурс розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Відповідачем не доведено, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ Гіаліт Агро було позбавлене права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядні договори, договори оренди обладнання, транспортних засобів тощо, з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Суд не приймає посилання відповідача щодо неможливості здійснення ТОВ Гіаліт Агро господарських операцій за відсутності необхідної кількості працівників, оскільки такі висновки не підтверджуються належними та допустими доказами, що містяться в матеріалах справи та є невизначеним поняттям, яке не грунтується на жодних належних доказах і не містить конкретного числового визначення , що є припущенням відповідача, на яких не можуть грунтуватись висновки про порушення Позивачем податкового законодавства.

Більше того, суд встановив, що реалізований товар безпосередньо пов'язаний з основною статутною діяльністю позивача.

Між тим, на момент здійснення спірних правовідносин позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались, що доводить достатній об'єм правосубєктності останніх для укладення спірних угод. Згідно з приписами ч.1 ст.16 та ч.1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відомості, які внесені до ЄДР вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд не бере до уваги посилання відповідача і на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Окрім того, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте посадовими особами Державної фіскальної служби під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Щодо долучених відповідачем до матеріалів справи листів слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення досудових розслідувань у кримінальних провадженнях по ряду суб'єктів господарювання, в т.ч. і ТОВ Рефул Ресурс та запитів до слідчого управління про надання інформації про наявні кримінальні провадження, суд звертає увагу, що такі не є належним та допустимим доказом у справі, якими підтверджується факт здійснення господарської операції. Сам факт порушення кримінальної справи, отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, суд враховує, що жодних доказів про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів, надано не було.Таким чином, наявність факту відкриття кримінального провадження, не має доказової сили для цієї адміністративної справи, не є тим доказом фіктивної діяльності контрагентів позивача, яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин. Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінальним процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку (ухвали) і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з принципом змагальності, кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Суд встановив, що у періоді, що перевірявся, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Вказане не заперечувалося представником відповідача в судових засіданнях та підтверджено первинними документами і даними бухгалтерського обліку на реалізацію придбаного товару. Будь-яких зауважень щодо їх оформлення відповідач не зазначав ні в акті перевірки, ні в судових засіданнях.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

При цьому, суд звертає увагу, що за відсутності ж доказів, які б свідчили про існування змови платника з його покупцями по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування позивача у справі, відносини попередніх учасників договору виконання не можуть впливати на податковий облік підприємства.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України. Доводи відповідача ґрунтуються виключно на висновках, які є похідними від інформації щодо контрагентів позивача, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій та на підставі яких платником податку сформовані спірні суми валових витрат.

Будь-яких інших обставин, з якими б відповідач пов'язував порушення ТОВ Рефул Ресурс вимог податкового законодавства, акт перевірки від 04.01.2018 року № 25/13-03-14-14-/40422451 не містить.

З системного аналізу досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи слідує висновок, що при проведенні перевірки позивача та формулювання порушень ним вимог Податкового кодексу України, відповідач не провів аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, а обмежився лише отриманою податковою інформацією. Втім, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

А тому, оцінюючи доводи контролюючого органу, описані вище, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та достовірність задекларованих ТОВ Рефул Ресурс даних податкового обліку, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0001151414 від 23.01.2018 року про нарахування грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2 781 264,00 грн., та №0001171414 від 23.01.2018 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 483 741,00 грн. не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та непропорційно.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню. А тому, спірні рішення слід скасувати як протиправні.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рефул Ресурс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволити повністю.

Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 23.01.2018 року №0001151414.

Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 23.01.2018 року №0001171414.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) на користь Товариства з обмеженою відповідальність Рефул Ресурс (місцезнаходження: 79039, м.Львів, вул.Шевченка, 335; код ЄДРПОУ 40422451) судовий збір, сплачений за подання позову 48 975 (сорок вісім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 07 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22 жовтня 2018 року.