Рішення

від 10.10.2018 по справі 1340/3956/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3956/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Ірокс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства Ірокс (далі - ПАТ Ірокс , позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час планової виїзної документальної перевірки, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фіскальним (податковим) органом помилково, на переконання позивача, зроблено висновок про заниження податку на прибуток на загальну суму 149 982,00 грн. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та заниження земельного податку на загальну суму 212 167,07грн. за період 2014 по 2016 роки. В обгрунтування позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_1, яким визначено грошове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 187477, 50 грн., позивач покликається на не взяття до уваги податковим органом витрат, пов'язаних із вартістю паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, канцтоварів, на розрахунково-касове обслуговування, витрат на оплату праці, внесків на соціальні заходи, витрат на зв'язок, комунальні послуги, інтернет, охорону, вивіз побутових відходів, поточних ремонтів основних засобів, технічне обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерної техніки тощо.

В обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_2, яким визначено грошове зобов'язання із земельного податку юридичних осіб у сумі 265208,84 грн., позивач покликається на відсутність у нього обов'язку зі сплати земельного податку через не використання земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418, у зв'язку із здачею в експлуатацію об'єктів житлової нерухомості, що підтверджується деклараціями про готовність об'єкта до експлуатації.

Ухвалою суду від 04.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

20.09.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, стверджує, що ПАТ Ірокс на порушення п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.п.135.5.15, п.135.5 ст.135, п.137.10, п.137.16, ст.137 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 01), дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) (рядок 02) та інші доходи (рядок 03) податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 всього на суму 833 231 грн. При цьому зазначає, що твердження позивача про те, що податковим органом не враховано витрати при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_2 не відповідає дійсності, оскільки на сторінці 12-15 акту перевірки наводяться дані взятих до перевірки всіх витрат.

Щодо покликання позивача на відсутність у нього обов'язку зі сплати земельного податку, відповідач зазначає, що ПАТ Ірокс не надано доказів щодо: припинення (переходу) права власності на об'єкт нерухомості, що розташовані на земельній ділянці за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 418; внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; звернення до Львівської міської ради щодо розподілу земельної ділянки між новими власниками об'єкта нерухомості та внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Таким чином, відповідач стверджує, що ПАТ Ірокс на порушення п.269.1 ст.269; п.270.1 ст.270; п.271.1 ст.271; п.274.1 ст.274; п.287.1 ст.287, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу не нараховано та не сплачено земельний податок всього на суму 265 761, 77 грн., в тому числі за 2014 рік - в сумі 64 313, 65 грн., за 2015 рік - в сумі 80 522, 27 грн., за 2016 рік - в сумі 120 925, 85.

У свою чергу, на спростування доводів відповідача, позивач подав суду додаткові докази, а саме: пояснення головного бухгалтера щодо відображення в бухгалтерському обліку матеріальних цінностей, які були предметом по договору позики від 01.01.2014 (а.с.156), копію опису документів до звернення ПАТ Ірокс до Львівської міської ради щодо вирішення питання по спірній земельній ділянці від 14.04.2010 (а.с.163), копії інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження факту реєстрації права власності на об'єкти нерухомості по вул. Шевченка, 418 у м.Львові за фізичними особами починаючи з 2012 та 2013 рр. (а.с. 164-189).

19.09.2018 від відповідача надійшло заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

За результатами розгляду заперечення відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження суд ухвалою від 09.10.2018 перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінив засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 09.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечила з мотивів, аналогічних зазначеним у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Відповідно до даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПАТ Ірокс є юридичною особою; код ЄДРПОУ 23958651; місцезнаходження: 79034, Львівська область, місто Львів, вул. Професора Буйка, 17-А; основним видом діяльності є торгівля товарами широкого асортименту (основний), ІНФОРМАЦІЯ_1, вантажний автомобільний транспорт, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна, будівництво житлових і нежитлових приміщень.

Головним управління ДФС у Львівській області у період з 19.10.2017 по 29.11.2017 проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ Ірокс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результати проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 06.12.2017 № 2198/13-01-14-12/23958651 (а.с.12-68), в якому встановлено порушення:

- п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.п.135.5.15, п.135.5 ст.135, п.137.10, п.137.16, ст.137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 149 982 грн., в тому числі: за 2014 рік - в сумі 149 982 грн.;

- п.269.1 ст.269; п.270.1 ст.270; п.271.1 ст.271; п.274.1 ст.274; п.287.1 ст.287, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством не нараховано та не сплачено земельний податок всього на суму 265 761, 77 грн., в тому числі за 2014 рік - в сумі 64 313, 65 грн., за 2015 рік - в сумі 80 522, 27 грн., за 2016 рік - в сумі 120 925, 85.

Відтак, на підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_1 (а.с.11), яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 187477, 50 грн. (в т.ч. 149982,00 грн. основного платежу та 37495, 50 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_2 (а.с.10), яким визначено грошове зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб у сумі 265208, 84 грн. (в т.ч. 212167, 07 грн. основного платежу та 53041, 77 грн. штрафних санкцій).

Не погодившись з висновками, фактами та даними, викладеними ревізорами-інспекторами в акті перевірки та вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Перевіряючи встановлений в акті від 06.12.2017 № 2198/13-01-14-12/23958651 висновок відповідача про порушення ПАТ Ірокс п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.п.135.5.15, п.135.5 ст.135, п.137.10, п.137.16, ст.137 Податкового кодексу, суд враховує таке.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Згідно з п.7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.9 П(С)БУ 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Відповідно до п.11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.12 П(С)БУ 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у фінансовій звітності, складеній у відповідності до П(С)Бу 16, відображається у Звіті про фінансові результати (форма №2) по коду рядка 2050.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Відповідно до п.44.2 ст. 44 Податкового кодексу для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

01.01.2014 між ПрАТ Ірокс як позичальником та ОСОБА_3 як позикодавцем було укладено договір безпроцентної позики (а.с 69-70).

Згідно п.1.1 даного договору позикодавець зобов'язується передати у власність позичальнику матеріальні цінності згідно актів прийому - передачі, де зазначається їх номенклатура, кількість та вартість, які є невід'ємною частиною даного договору (надалі Позика ), а останній зобов'язується прийняти Позику і у визначений цим Договором термін повернути Позику , матеріальні цінності позикодавцеві. Сума позики за цим договором становить 548 634,52 грн. (п. 1.2 Договору).

Проценти за цим договором не нараховуються і не сплачуються.

Строк на який надається Позика позичальнику, становить 3 календарні роки з моменту отримання матеріальних цінностей позичальником. У разі неможливості повернення позичальником позикодавцю позики, (матеріальних цінностей) позичальник може повернути грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору.

В акті перевірки від 06.12.2017 № 2198/13-01-14-12/23958651 державні інспектори покликаються на те, що по бухгалтерському обліку ПАТ Ірокс (бухгалтерське проведення ДТ 205 Кт 719 за січень 2014 року) постачальник будівельних матеріалів на суму 548 634, 52 грн. не визначений, кредиторська заборгованість на суму 548 634, 52 грн. по даній операції перед ОСОБА_3 в бухгалтерському обліку не відображена, відповідно ПАТ Ірокс оприбутковано дані будівельні матеріали як безкоштовно отримані.

За твердженням позивача, по бухгалтерському обліку було допущено помилку при оприбуткуванні матеріальних цінностей отриманих згідно позики, що й призвело до висновку, що оприбутковані будівельні матеріали є безкоштовно отримані і дану суму слід віднести на доходи від операційної діяльності.

З приводу наведеного, головним бухгалтером ПАТ Ірокс надано письмові пояснення щодо проведення відображення в бухгалтерському обліку матеріальних цінностей по договору позику від 01.01.2014, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ Ірокс .

Так, зазначає, що матеріальні цінності, які були предметом по договору позики від 01.01.2014 відображені наступним бухгалтерським проведенням:

- Дт 205 Будівельні матеріали

- Кт 719 Інші доходи від операційної діяльності .

Згідно пояснень бухгалтера, в процесі провадження виробничо-господарської діяльності ПАТ Ірокс вищезазначені матеріальні цінності використовувались на різних об'єктах забудови, що здійснювало товариство, та були відображені в регістрах бухгалтерського обліку наступним проведенням:

- Дт 23 Виробництво

- Кт 205 Будівельні матеріали ,

та в подальшому формували собівартість будівництва та були відображені в бухгалтерському обліку наступним проведенням:

- Дт 902 Собівартість реалізованих товарів

- Кт 23 Виробництво .

За твердженням позивача, при визначені результату операційної діяльності сума 548 634 (п'ятсот сорок вісім тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 52 коп. по договору позики від 01.01.2014 склала частину собівартості будівництва, а саме 2685732 (два мільйона шістсот вісімдесят п'ять тисяч сімсот тридцять дві гривні ) 27 коп., яка була визнана відповідачем під час проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки від 06.12.2017.

Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи оборотно-сальдової відомості по рахунку 685 за 2014 рік (а.с. 157-162) податковим органом при перевірці не враховано усіх витрат, які відображені в регістрах бухгалтерського обліку, що призвело до неправомірного твердження про заниження податку на прибуток за 2014 рік і винесення відповідного податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_1.

Стосовно висновку відповідача про порушення ПАТ Ірокс п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.п.135.5.15, п.135.5 ст.135, п.137.10, п.137.16, ст.137 Податкового кодексу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до положень ст. 269, 270, 286, ч. 1 ст. 287 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі. Об'єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Податкового кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 14.1.42 п. 14.2 ст. 14 Податкового кодексу дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Таким чином, нормами податкового законодавства чітко визначено, що для цілей оподаткування земельним податком особа має набути статусу землевласника або землекористувача у відповідності до вимог законодавства та дані про землекористувачів або землевласників повинні міститися в Державному земельному кадастрі.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України - при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Наведені норми кореспондуються з положеннями Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільною кодексу України - до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти; до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення; якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

В акті перевірки від 06.12.2016 № 2198/13-01-14-12/23958651, відповідач покликається на те, що ПАТ Ірокс має у користуванні земельну ділянку за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 418, функціональне використання - землі житлової забудови, землі транспорту, зв'язку, площа 14500 кв.м.

Проте, в ході судового розгляду відповідачем не надано належного та достатнього доказу на підтвердження статусу ПАТ Ірокс як землевласника або землекористувача земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 418 у відповідності до вимог законодавства.

Натомість, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підтверджується факт реєстрації права власності на об'єкти нерухомості по вул.Шевченка, 418 у м.Львові за фізичними особами починаючи з 2012 та 2013 рр. (а.с.163-189).

Разом з тим, як стверджує позивач, у 2014-2015 роках ПАТ Ірокс здало в експлуатацію об'єкти житлової нерухомості за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 418, про що свідчать долучені до матеріалів справи відповідні декларації про готовність об'єкта до експлуатації (а.с. 82-105). А відтак, з моменту здачі об'єкта в експлуатацію, позивач не користується земельною ділянкою, яка знаходиться під даними об'єктами нерухомості.

Крім цього, на підтвердження факту звернення до Львівської міської ради щодо вирішення питання по спірній земельній ділянці позивачем долучено до матеріалів справи опис документів до звернення ПАТ Ірокс від 14.04.2010 (а.с.163).

За наведених обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № НОМЕР_2, яким визначено грошове зобов'язання позивача із земельного податку юридичних осіб.

Закріплений у ч. 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказана норма узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених обставин, на основі належних та допустимих доказів, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак такі підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки по цій справі судовий збір сплачений позивачем у відповідному розмірі, то він підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 20.12.2017 № НОМЕР_1.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 20.12.2017 № НОМЕР_2.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства Ірокс (79034, м.Львів, вул. Буйка, 17а; код ЄДРПОУ 23958651) з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 6790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) гривень 29 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.10.2018.

Суддя В.М. Сакалош