Постанова

від 26.02.2019 по справі 1340/3956/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3440/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Герман О.В.

представника апелянта Дорош А.Б.

представника позивача Кутянський А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року (ухвалене головуючим - суддею Сакалош В.М., о 13 год. 53 хв. у м. Львові, повний текст рішення складено 22 жовтня 2018 року) у справі № 1340/3956/18 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Ірокс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0022761412, № 0022821412.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що під час планової виїзної документальної перевірки, за результатами якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фіскальним (податковим) органом помилково, на переконання позивача, зроблено висновок про заниження податку на прибуток на загальну суму 149982, 00 грн. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та заниження земельного податку на загальну суму 212167, 07 грн. за період 2014 по 2016 роки. Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0022761412, яким визначено грошове зобов`язання із податку на прибуток у сумі 187477, 50 грн., позивач покликається на не взяття до уваги податковим органом витрат, пов`язаних із вартістю паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, канцтоварів, на розрахунково-касове обслуговування, витрат на оплату праці, внесків на соціальні заходи, витрат на зв'язок, комунальні послуги, інтернет, охорону, вивіз побутових відходів, поточних ремонтів основних засобів, технічне обслуговування програмного забезпечення, компютерної техніки тощо. Щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0022821412, яким визначено грошове зобов`язання із земельного податку юридичних осіб у сумі 265208,84 грн., позивач покликається на відсутність у нього обов`язку зі сплати земельного податку через не використання земельної ділянки за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 418, у зв`язку із здачею в експлуатацію об`єктів житлової нерухомості, що підтверджується деклараціями про готовність об`єкта до експлуатації.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 20.12.2017 № 0022761412. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 20.12.2017 № 0022821412.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно долученої до матеріалів справи оборотно-сальдової відомості по рахунку 685 за 2014 рік (а.с. 157-162) податковим органом при перевірці не враховано усіх витрат, які відображені в регістрах бухгалтерського обліку, що призвело до неправомірного твердження про заниження податку на прибуток за 2014 рік і винесення відповідного податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0022761412. Крім цього в ході судового розгляду відповідачем не надано належного та достатнього доказу на підтвердження статусу ПАТ Ірокс як землевласника або землекористувача земельної ділянки за адресою: м.Львів, вул. Шевченка, 418 у відповідності до вимог законодавства, а тому відсутні правові підстави для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0022821412, яким визначено грошове зобов`язання позивача із земельного податку юридичних осіб.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що розглядаючи спір по суті щодо скасування зазначених податкових повідомлень - рішень судом першої інстанції не правильно встановлено, які епізоди слугували підставою для прийняття цих рішень. Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення з податку на прибуток, суд першої інстанції зазначив, що висновок податкового органу про заниження податку на прибуток є неправомірним з огляду на те, що згідно даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості по рах. 685) за 2014 рік ПАТ Ірокс відображені витрати, які податковим органом не взяті до уваги. Проте дане твердження не відповідає дійсності, оскільки на стор. 12-15 акту перевірки наводяться дані взятих до перевірки даних витрат. Також згідно даних податкової декларації з ПНП (ряд.4, 5, 05.1, 6, 06.1, 06.2, 06.4) та реєстру кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників витрат (додаток до акту) до перевірки взято наступні витрати: собівартість товарів - 2685732, 07 грн., витрати на збут - 138571, 00 грн., інші витрати 14843, 00 грн., витрати на паливно-мастильних матеріалів, запчастин - 722407, 53 грн., канцтовари - 25234, 41 грн., витрати на оплату праці - 789570, 68 грн., внески на соціальні заходи -290932, 53 грн. Такі дані співпадають із даними платника. Судом не взято до уваги та не надано оцінки доказам наданим податковим органом, а це довідки за підписом посадових осіб ПАТ Ірокс керівника та головного бухгалтера про відображення у бухгалтерському обліку витрат та доходів підприємства, дані яких збігаються із даним відображеними в акті перевірки. Наявні в матеріалах справи долучені позивачем копії оборотно-сальдової відомості по рахунку № 685 за 2014 рік не є первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік та формується податкова звітність. Також судом зроблено висновок, що матеріальні цінності, які були предметом договору позики від 01.01.2014, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ Ірокс використані на об'єктах забудови та в подальшому формували собівартість будівництва. Разом з цим, була допущена помилка у бухгалтерському обліку при оприбуткуванні матеріальних цінностей призвела до віднесення даної суми до доходів операційної діяльності. В основу даного висновку покладено письмові пояснення від 09.10.2018 головного бухгалтера ПАТ Ірокс ОСОБА_4 Проте, як вбачається із акту перевірки (стор. 8-9) дані порушення мали місце у 2014 році, а ОСОБА_4 працювала на посаді головного бухгалтера з 06.03.2015 по день підписання акту перевірки (наказ про призначення на посаду від 06.03.15 № 15 №44-К). Також, як вбачається із акту перевірки (стор. 12) у період проведенні перевірки (2014 рік) головним бухгалтером підприємства була ОСОБА_5 Тобто, ОСОБА_4 у періоді вчинення порушення ведення бухгалтерського обліку (2014 рік) не перебувала на посаді головного бухгалтер, тому не здійснювала організації ведення бухгалтерського обліку.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому покликається на те, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 685 за 2014 рік (податковим органом при перевірці не враховано усіх витрат, які відображені в регістрах бухгалтерського обліку, що призвело до неправомірного твердження про заниження податку на прибуток за 2014 рік і винесення відповідного податкового повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0022761412. Також зазначив, що у 2014-2015 роках ПАТ Ірокс здало в експлуатацію об'єкти житлової нерухомості за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 418, про що свідчать долучені до матеріалів справи відповідні декларації про готовність об'єкта до експлуатації. А відтак, з моменту здачі об'єкта в експлуатацію, позивач не користується земельною ділянкою, яка знаходиться під даними об'єктами нерухомості. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Головним управління ДФС у Львівській області у період з 19.10.2017 по 29.11.2017 проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ Ірокс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результати проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 06.12.2017 № 2198/13-01-14-12/23958651 (а.с.12-68), в якому встановлено порушення:

п.135.1, п.135.2, п.п.135.5.4, п.п.135.5.15, п.135.5 ст.135, п.137.10, п.137.16, ст.137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 149982 грн., в тому числі: за 2014 рік в сумі 149982 грн.;

п. 269.1 ст. 269; п. 270.1 ст.2 70; п. 271.1 ст. 271; п. 274.1 ст. 274; п.287.1 ст. 287, п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством не нараховано та не сплачено земельний податок всього на суму 265761, 77 грн., в тому числі за 2014 рік в сумі 64313, 65 грн., за 2015 рік в сумі 80522, 27 грн., за 2016 рік в сумі 120925, 85.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0022761412 (а.с. 11), яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 187477, 50 грн. (в т.ч. 149982, 00 грн. основного платежу та 37495, 50 грн. штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення від 20.12.2017 № 0022821412 (а.с. 10), яким визначено грошове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб у сумі 265208, 84 грн. (в т.ч. 212167, 07 грн. основного платежу та 53041, 77 грн. штрафних санкцій).

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи та законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Так в матеріалах справи наявний договір безпроцентної позики без номера від 01.01.2014, укладений ПАТ Ірокс (Позичальник) із ОСОБА_3.(Позикодавець)

Згідно з п. 1.1 даного договору Позикодавець зобов'язується передати у власність Позичальнику матеріальні цінності згідно актів прийому-передачі, де зазначається їх кількість та вартість, які є невід'ємною частиною даного Договору, надалі Позика , а останній зобов'язується прийняти Позику і у визначений цим Договором строк повернути Позику , матеріальні цінності Позикодавцеві.

Сума Позики за цим Договором становить 548634, 52 грн. (п. 1.2 Договору).

За цим Договором проценти не нараховуються і не сплачуються.

Строк, на який надається Позика Позичальнику, становить 3 календарні роки з момент) отримання матеріальних цінностей Позичальником.

У разі неможливості повернення Позичальником Позикодавцю позики (матеріальних цінностей) Позичальник може повернути Позикодавцю грошові кошти у сумі зазначеній у п.1.2 Договору.

Також позивачем надано наступні акти прийому-передачі матеріальних цінностей: від 01.01.2014 № 1 на суму 209123, 29 грн.,- від 01.01.2014 № 2 на суму 304390, 25 грн., від 01.01.2011; № 3, від 01.01.2014 № 6 на суму 13652, 53 грн.

По бухгалтерському обліку ПАТ ІРОКС (бухгалтерське проведення Дт 205 Кт 719 за січені 2014 року) постачальник будівельних матеріалів на суму 548634, 52 грн. не визначений, кредиторські заборгованість на суму 548634, 52 грн. по даній операції перед ОСОБА_3 в бухгалтерському обліку не відображена, відповідно ПАТ ІРОКС оприбутковано дані будівельні матеріали як безкоштовно отримані.

Згідно з даними бухгалтерського обліку підприємства будівельні матеріали вартістю 548634, 51 грн. списано на фінансовий результат у грудні 2014 року.

Відтак фактичні доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послугз) за даними 2014 року, що повинні відображатись в рядку доходи, що враховуються при визначенії об'єкта оподаткування (рядок 02+рядок 03), дохід від операційної діяльності (дохід від реалізані товарів (робіт, послуг) податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік складають 6645699 грн.

Згідно поданої ПАТ ІРОКС до ДПІ у Сихівському районі Міндоходів у Львівській області податкової Декларації з податку на прибуток підприємства: звітний період 2014 рік (02.03.2015 № 9081511367) доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 01), дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) (рядок 02) податкової декларації податку на прибуток підприємства за 2014 рік склали 5812468 грн.

Відхилення в сторону збільшення доходів, що враховуються при визначенні об'єкт: оподаткування складає (+) 833 231 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншим господарськими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на таї товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операцій з безоплатної надання товарів.

Визначення доходів наведено у п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Згідно п.п. 14.1.267 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів користування сумою позики

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3| цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2. ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України до складу інших доходів включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 137.10 ст. 137 ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до вимог п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги, це роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Відповідно до п.п. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України до складу інших доходів включаються інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу (п. 137.16 ст. 137 ПК України)

Одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів (ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

На виконання Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 № 1706 наказано затвердити Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , хвалене Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України (далі - П(С)БО 15)

П(С)БО 15 пункт 5 визначає, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

При цьому дохід визнається при наявності всіх зазначених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно п.21 П(С)БО 15 якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Справедлива вартість активу - це сума, за яку актив може бути проданий між інформованими, зацікавленими і незалежними партнерами, тобто такими, що діють у власних інтересах.

Справедлива вартість може представляти виробничий потенціал активу, тобто майбутні економічні вигоди, втілені в активі, у термінах його потенційного вкладу, прямого або непрямого в потік грошових коштів і еквівалентів грошових коштів в організацію.

За економічним змістом вигода - це задоволення, отримане від споживання (користування) матеріальними благами й послугами. Вигода також означає користь, зиск, прибуток. Згідно економічної енциклопедії вигода - це отримання певних переваг, додаткового доходу, прибутку.

Специфіка організаційно-правових форм господарювання передбачає визнання доходів через оцінку економічної вигоди у формі матеріальної вигоди, одержаної в результаті підприємницької діяльності.

Майбутня економічна вигода - це потенційна здатність активу сприяти надходженню на підприємство грошових коштів або їх еквівалентів.

Згідно п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) відповідно до п. 8 П(С)Б015 визнається в разі, коли витрати достовірно визначені та відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати відповідно до п. 7 П(С)БО 16 визнаються витратами одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Згідно п.5 П(С)Б015 визнання доходу зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Крім цього колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апелянта в частині того, що в основу висновку суду першої інстанції, що матеріальні цінності, які були предметом договору позики від 01.01.2014, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ Ірокс використані на об'єктах забудови та в подальшому формували собівартість будівництва, покладено письмові пояснення від 09.10.18 головного бухгалтера ПАТ Ірокс ОСОБА_4 Проте, як вбачається із акту перевірки (стор. 8-9) дані порушення мали місце у 2014 році, а ОСОБА_4 працювала на посаді головного бухгалтера з 06.03.2015 по день підписання акту перевірки (наказ про призначення на посаду від 06.03.15 № 15 №44-К). Також, як вбачається із акту перевірки (стор. 12) у період проведення перевірки (2014 рік) головним бухгалтером підприємства була ОСОБА_5 Тобто, ОСОБА_4 у періоді вчинення порушення ведення бухгалтерського обліку (2014 рік) не перебувала на посаді головного бухгалтер, тому не здійснювала організації ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи наведене вище ПАТ ІРОКС на порушення п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4, п.п. 135.5.15, п. 135.5 ст. 135, п. 137.10, п. 137.16 ст. 137 ПК України занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (рядок 01), дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) (рядок 02) та інші доходи (рядок 03) податкової декларацій з податку на прибуток підприємства за 2014 рік всього на суму 833 231 гривень, що в свою чергу вказує на правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 20.12.2017 № 0022761412 (а.с. 11), яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 187477, 50 грн. (в т.ч. 149982, 00 грн. основного платежу та 37495, 50 грн. штрафних санкцій).

Щодо податкового повідомлення - рішення від 20.12.2017 № 0022821412, яким визначено грошове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб у сумі 265208, 84 грн. то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельним подати визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.п.269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно п. 287.7 ст. 287 ПК у, разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, і були у попереднього землекористувача.

За приписами статтей 125 і 126 цього Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державі реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Відтак, безпосереднім платником плати за землю виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на земельну ділянку під будинком та прибудинкову територію (установа що здійснює управління багатоквартирним будинком, або об'єднання співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів припинення/набуття речових прав на нерухоме майно забезпечується шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі поданих документів.

Як зазначив апелянт при перевірці було використано:

витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Відділу Держгеокадастру у м. Львові Львівської області (від 21.09.2016 №258/86-16), відповідно до якого визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 925 га за місцезнаходження м. Львів, вул. Панаса, буд. 41 (кадастровий номер земельної ділянки 4610137500:11:008:0237) за 2016 становить 648637, 75 грн.(з врахуванням коефіцієнта індексації 1,79);

інформація відділу у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про наявність зареєстрованих державних актів на право власності, право постійного користування та договорів оренди земельними ділянками фізичних та юридичних осіб у м. Львові (від 06 Л 1.2017 № 0- 13-0.37-1903/109-17);

інформація щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що перебуває у користуванні ПАТ ІРОКС , за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418 площею 14 500 кв.м., задекларованої платником самостійно у відомостях про наявні земельні ділянки (Додаток 1 до Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік в сумі 6509485, 00 грн.(вхідний № 1400013398 дата: 20.02.2014), за 2015 рік (вхідний №9020063118 дата 20.02.2015) в сумі 6509485, 00 грн.; витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418 станом на 01.01.2014 на суму 6509 485, 00 грн.

Крім цього слід зазначити, що не надано доказів зміни права власності на земельні ділянки чи права користування з моменту державної реєстрації.

Згідно з п. 289.1, п. 289.2 ст. 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = 1: 100, де 1 - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Так згідно представлених до перевірки документами ПАТ ІРОКС має у власності та користуванні земельні ділянки за наступними адресами:

ПАТ ІРОКС як землекористувач - м. Львів, вул. Шевченка, 418, функціональне використання - землі житлової забудови, землі транспорту, зв'язку, площа 14500 кв.м.;

ПАТ ІРОКС як власник з 23.02.2016, м. Львів, вул. Панаса, буд. 41, цільове призначення земельної ділянки - землі житлової забудови (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки 4610137500:11:008:0237- 925 кв.м.

У зв`язку з інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнта індексації 1, 79) площею 925 кв.м. за місцезнаходженням: м. Львів, вул. Панаса, буд. 41, що перебуває у власності ПАТ ІРОКС з 23.02.2016, сума земельного податку по даній ділянці за 2016 рік складе 5 535, 77 грн.(648637, 75 грн.* 1%= 6486, 38 грн. за рік , за період з 23.02.2016 по 31.12.2016 - 130,47 грн. + 5405, 30 грн.=5535, 77 грн.)

Враховуючи наявну у відповідача інформацію щодо задекларованої платником самостійно у відомостях про наявні земельні ділянки (Додаток 1 до Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що перебуває у користуванні ПАТ ІРОКС , за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 418 площею 14 500 кв.м. за 2014 рік - в сумі 6509485, 00 грн.(вхідний № 1400013398 дата: 20.02.2014) та за 2015 рік (вхідний №9020063118 дата 20.02.2015) в сумі 6509485, 00 грн., сума земельного податку по даних з врахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014, 2015 та 2016 року складе всього 260226, 00 грн.

Крім цього суд першої інстанції взагалі не надав оцінки обставинам та доказам по земельній ділянці площею 925 кв.м. за місцезнаходженням: м. Львів на вул. Панаса. Крім цього під час судового засідання представник позивача також нічого не зміг пояснити щодо зазначеної земельної ділянки.

Відтак ПАТ ІРОКС на порушення п. 269.1 ст. 269; п. 270.1 ст. 270; п. 271.1 ст. 271; п. 274.1 ст. 274; п. 287.1 ст. 287, п. 289.1 ст. 289 ПК України не нараховано та не сплачено земельний податок всього на суму 265761, 77 грн., в тому числі за 2014 рік - в сумі 64313, 65 грн., за 2015 рік - в сумі 80522, 27 грн., за 2016 рік - в сумі 120925, 85 грн.

З огляду на встановлене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки приймаючи оскаржувані податкові - повідомлення рішення відповідач діяв з підстав, в межах повноважень та у відповідності до норм ПК України.

Відповідно до ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити і рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 1340/3956/18 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 05 березня 2019 року