Рішення

від 19.10.2018 по справі 826/6526/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2018 року № 826/6526/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Апріойл Техно до про Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Апріойл Техно (далі - ТОВ Апріойл Техно ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС) від 21.12.2017:

№ 0010691401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 203025,00 грн, у тому числі: 162420,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 40605,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0010701401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 155934,00 грн, у тому числі: 146178,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 9756,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки від 30.11.2017 № 526/26-15-14-01-01/39480405 є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що господарські операції позивача з ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які, у свою чергу, є підставою для формування витрат та податкового кредиту у перевіреному періоді. Зазначає, що придбаний позивачем у вказаних контрагентів товар був використаний у господарській діяльності останнього, тому вважає, що висновки контролюючого органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.

Ухвалою суду від 02.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6526/18.

04.06.2018 представником відповідача Малогіною А.О. подано суду відзив на позовну заяву, у якому остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що у позивача не було підстав для податкового обліку господарських операцій з ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт , позаяк останні не мали реального характеру. Зазначила, що під час проведення перевірки не підтверджено факт реалізації ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт товарно-матеріальних цінностей ТОВ Апріойл Техно . Стверджує, що засновником ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, неможливо підтвердити операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності. Також, зазначив, що відсутність реального характеру спірних операцій підтверджена даними Єдиного реєстру податкових накладних, з яких прослідковується невідповідність по ланцюгу постачання. Звернула увагу, що на висновки акта перевірки, крім наведеного, мала вплив наявність інформації стосовно підприємств з ознаками фіктивності , які задіяні в схемі ухилення від оподаткування, що діє на території м. Києва та Київської області, шляхом надання підприємствам реального сектору економіки послуг зі штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, серед яких також значиться і ТОВ ТК Комфорт .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У період з 17.11.2017 по 23.11.2017 посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Апріойл Техно з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Вієн ЛТД за період червень, липень 2015 року та з ТОВ ТК Комфорт за період травень, червень, липень 2016 року, за результатами якої складено акт від 30.11.2017 № 526/26-15-14-01-01/39480405 (а.с. 15-39).

Актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ Апріойл Техно :

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(С)БО № 11 Зобов'язання , п. 5 П(С)БО № 15 Дохід , П(С)БО № 16 Витрати , ст. 4, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 146178,00 грн, в тому числі: за 2015 рік у сумі 107154,00 грн, 2016 рік у сумі 39024,00 грн;

п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 162420,00 грн, в тому числі по періодам: червень 2015 року на суму 24960,00 грн, липень 2015 року на суму 94100,00 грн, травень 2016 року на суму 9200,00 грн, червень 2016 року на суму 25680,00 грн, липень 2016 року на суму 8480,00 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача, ГУ ДФС листом від 21.12.2017 № 42829/10/26-15-14-01-01 повідомило ТОВ Апріойл Техно , що висновки акта перевірки від 30.11.2017 № 526/26-15-14-01-01/39480405 залишено без змін (а.с. 40-42).

На підставі акта перевірки 21.12.2017 контролюючим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0010691401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 203025,00 грн, у тому числі: 162420,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 40605,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 43);

№ 0010701401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 155934,00 грн, у тому числі: 146178,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 9756,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 44).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 15.03.2018 № 8782/6/99-99-11-01-02-05 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 21.12.2017 № 0010691401, № 0010701401, а скаргу ТОВ Апріойл Техно - без задоволення (а.с. 46-49).

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 21.12.2017 № 0010701401 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про те, що операції між ТОВ Апріойл Техно та ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ ТК Комфорт не були направлені на досягнення взаємної вигоди, а були направлені на безпідставне формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. На переконання відповідача, отримані товари, які було оформлено як отримані від ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт , в бухгалтерському обліку необхідно було відобразити за дебетом рахунку 281 Товари на складі кредитом 719 Інші доходи від операційної діяльності , та відповідно відобразити фінансовий результат за дебетом рахунку 719 Інші доходи від операційної діяльності кредитом 791 Результат операційної діяльності .

Висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій ґрунтується на наступному:

1) ТОВ Вієн ЛТД не було подано податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2015 рік, фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2015 рік, кількість працюючих становить 0 осіб, основні засоби - відсутні. З урахуванням відсутності працюючих, основних засобів, складських приміщень для виконання фінансово-господарської діяльності, унеможливлює задекларовані фінансово-господарські операції з постачання товару. Згідно бази АІС Податковий блок наявна картка суб'єкта фіктивного підприємництва, а саме згідно пояснень директора ТОВ Вієн ЛТД - ОСОБА_2 не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ Вієн ЛТД . Згідно вказаних пояснень, ОСОБА_2 за винагороду зареєстрував ТОВ Вієн ЛТД , відкрив банківські рахунки та отримав печатку підприємства, яку в подальшому віддав своєму батькові.

2) ТОВ ТК Комфорт не було подано податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2016 рік, фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік, кількість працюючих становить 0 осіб, основні засоби - відсутні. З урахуванням відсутності працюючих, основних засобів, складських приміщень для виконання фінансово-господарської діяльності, унеможливлює задекларовані фінансово-господарські операції з постачання товару. Згідно інформації з Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 ТОВ ТК Комфорт по ланцюгу постачання здійснює пересортування товарів, робіт, послуг, тобто здійснює придбання товарів номенклатурних груп. Товар контрагентами-постачальниками ТОВ ТК Комфорт не надавався. Також, у акті перевірки контролюючий орган зазначив про наявність письмових пояснень директора ТОВ ТК Комфорт , у яких останній заперечує своє відношення до господарської діяльності товариства. Крім того, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень на підставі матеріалів кримінальних проваджень від 15.05.2015 № 12015100020004277, від 13.02.2016 № 32016110000000071 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212, частини другої статті 205 Кримінального кодексу України зазначена наступна інформація фінансово-господарські взаємовідносини з підприємствами з ознаками фіктивності , які задіяні в схемі ухилення від оподаткування, що діє на території м. Києва та Київської області, шляхом надання підприємствам реального сектору економіки послуг зі штучного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат (зазначається цілий ряд підприємств, в тому числі ТОВ ТК Комфорт ).

Наведені обставини у сукупності слугували для висновку відповідача про відсутність у позивача підстав для бухгалтерського та податкового обліку первинних документів, складених за результатами господарських операцій з ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт .

У свою чергу, позивач, обґрунтовуючи протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, стверджує, що придбаний у вказаних контрагентів товар був використаний у господарській діяльності позивача, тому вважає, що висновки контролюючого органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, далі - Положення N 88) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з частиною п'ятою вказаної статті Закону N 996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Частиною другою статті 6 Закону N 996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).

Відповідно до пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

З аналізу наведених правових норм ПК України, Закону N 996-XIV та НП (С)БО № 16 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Перевіряючи обставини, що були підставою для включення до складу витрат сум, сплачених в ціні придбаного у ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт товару, судом встановлено наступне.

Так, 26.06.2015 між позивачем (Покупець) та ТОВ Вієн ЛТД (Продавець) укладено договір поставки № 26/06-15 (а.с. 73-75).

За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар, що визначений у Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах, визначених даним договором.

Розділом 3 договору визначено умови поставки товару, а саме: Постачальник здійснює поставку товару за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, приміщення 274. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної (товарно-транспортної та/або видаткової), що засвідчує прийняття товару Покупцем від Постачальника. У момент передачі товару Постачальник зобов'язується надати Покупцеві на кожну партію товару наступні товаросупровідні документи: видаткову накладну, рахунок, інші документи, які є обов'язковими на цей товар та зазначені у специфікації.

Відповідно до специфікації від 26.06.2015 № 1 до договору поставки від 26.06.2015 № 26/06-15 Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, а саме: плату інтерфейсну 4-8 у кількості 16 шт., плату інтерфейсну 5-10 у кількості 16 шт., плату інтерфейсну у кількості 22 шт., блок живлення контроллера управління у кількості 15 шт., контроллер управління ПРК у кількості 15 шт., загальною вартістю 714360,00 грн, у тому числі ПДВ - 119060,00 грн (а.с. 76).

Згідно видаткової накладної від 30.06.2015 № 250 ТОВ Вієн ЛТД поставило ТОВ Апріойл Техно плату інтерфейсну 4-8 у кількості 8 шт. вартістю 149760,00 грн (у тому числі ПДВ - 24960,00 грн) (а.с. 72); згідно видаткової накладної від 08.07.2015 № 38 - плату інтерфейсну 4-8 у кількості 8 шт. вартістю 149760,00 грн (у тому числі ПДВ - 24960,00 грн) (а.с. 69); згідно видаткової накладної від 08.07.2015 № 39 - плату інтерфейсну 5-10 у кількості 16 шт. вартістю 216000,00 грн (у тому числі ПДВ - 36000,00 грн) (а.с. 70); згідно видаткової накладної від 08.07.2015 № 40 - плату інтерфейсну у кількості 18 шт., блок живлення контроллера управління у кількості 14 шт., контроллер управління ПРК у кількості 14 шт. загальною вартістю 167040,00 грн (у тому числі ПДВ - 27840,00 грн) (а.с. 71); згідно видаткової накладної від 30.07.2015 № 346 - плату інтерфейсну у кількості 4 шт., блок живлення контроллера управління у кількості 1 шт., контроллер управління ПРК у кількості 1 шт. загальною вартістю 31800,00 грн (у тому числі ПДВ - 5300,00 грн) (а.с. 68).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору ТОВ Вієн ЛТД було виписано ТОВ Апріойл Техно наступні податкові накладні:

від 30.06.2015 № 250 на суму 149760,00 грн, у тому числі ПДВ - 24960,00 грн (а.с. 58);

від 08.07.2015 № 38 на суму 149760,00 грн, у тому числі ПДВ - 24960,00 грн (а.с. 52);

від 08.07.2015 № 39 на суму 216000,00 грн, у тому числі ПДВ - 36000,00 грн (а.с. 54);

від 08.07.2015 № 40 на суму 167040,00 грн, у тому числі ПДВ - 27840,00 грн (а.с. 56);

від 30.07.2015 № 346 на суму 31800,00 грн, у тому числі ПДВ - 5300,00 грн (а.с. 50).

Зазначені податкові накладні зареєстровані ТОВ Вієн ЛТД у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується доданими до матеріалів справи квитанціями контролюючого органу (а.с. 51, 53, 55, 57, 59).

З банківських виписок вбачається, що позивач повністю розрахувався з ТОВ Вієн ЛТД за поставлений товар (а.с. 60-67).

23.05.2016 між ТОВ Апріойл Техно (Покупець) та ТОВ ТК Комфорт (Продавець) укладено договір поставки № 230516 (а.с. 89-91).

За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар, що визначений у Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах, визначених даним договором.

Розділом 3 договору визначено умови поставки товару, а саме: Постачальник здійснює поставку товару за адресою: м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, приміщення 274. Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін накладної (товарно-транспортної та/або видаткової), що засвідчує прийняття товару Покупцем від Постачальника. У момент передачі товару Постачальник зобов'язується надати Покупцеві на кожну партію товару наступні товаросупровідні документи: видаткову накладну, рахунок, інші документи, які є обов'язковими на цей товар та зазначені у специфікації.

Відповідно до специфікації від 23.05.2016 № 1 до договору поставки від 23.05.2016 № 230516 Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, а саме: плату інтерфейсну у кількості 4 шт., блок живлення контроллера управління у кількості 1 шт., контроллер управління ПРК у кількості 1 шт., загальною вартістю 55200,00 грн, у тому числі ПДВ - 9200,00 грн (а.с. 92).

Згідно видаткової накладної від 25.05.2016 № 2500 ТОВ ТК Комфорт поставило ТОВ Апріойл Техно товар, перелічений у специфікації № 1 від 23.05.2016 до договору поставки від 23.05.2016 № 230516 (а.с. 88).

25.05.2016 ТОВ ТК Комфорт було виписано ТОВ Апріойл Техно податкову накладну № 2500 на суму 55200,00 грн, у тому числі ПДВ - 9200,00 грн (а.с. 78).

Згідно специфікації від 06.06.2016 № 2 до договору поставки від 23.05.2016 № 230516 Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, а саме: плату інтерфейсну у кількості 12 шт., блок живлення контроллера управління у кількості 3 шт., контроллер управління ПРК у кількості 3 шт., загальною вартістю 154080,00 грн, у тому числі ПДВ - 25680,00 грн (а.с. 93).

Відповідно до видаткової накладної від 08.06.2016 № 803 ТОВ ТК Комфорт поставило ТОВ Апріойл Техно товар, перелічений у специфікації № 2 від 06.06.2016 до договору поставки від 23.05.2016 № 230516 (а.с. 87).

08.06.2016 ТОВ ТК Комфорт було виписано ТОВ Апріойл Техно податкову накладну № 803 на суму 154080,00 грн, у тому числі ПДВ - 25680,00 грн (а.с. 79).

Відповідно до специфікації від 28.07.2016 № 3 до договору поставки від 23.05.2016 № 230516 Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, а саме: плату інтерфейсну у кількості 4 шт., блок живлення контроллера управління у кількості 1 шт., контроллер управління ПРК у кількості 1 шт., загальною вартістю 50880,00 грн, у тому числі ПДВ - 8480,00 грн (а.с. 94).

Згідно видаткової накладної від 29.07.2016 № 3103 ТОВ ТК Комфорт поставило ТОВ Апріойл Техно товар, перелічений у специфікації № 3 від 28.07.2016 до договору поставки від 23.05.2016 № 230516 (а.с. 86).

29.07.2016 ТОВ ТК Комфорт було виписано ТОВ Апріойл Техно податкову накладну № 3103 на суму 50880,00 грн, у тому числі ПДВ - 8480,00 грн (а.с. 81).

З банківських виписок вбачається, що позивач повністю розрахувався з ТОВ ТК Комфорт за поставлений товар (а.с. 82-85).

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ Апріойл Техно товару у ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт , суд дійшов висновку, що видаткові та податкові накладні оформлені відповідно до вимог Закону N 996-XIV та Положення N 88, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.

Вказані накладні містять найменування Покупця та Продавця, обсяг реалізованого товару, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу в частині того, що поставка товарів потребувала значних матеріальних та трудових ресурсів, позаяк останнім не доведено, що придбані позивачем у ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт інтерфейсні плати та блоки живлення потребують особливого способу їх перевезення та неможливості поставки без залучення кваліфікованих працівників. Не звертає суд увагу і на доводи відповідача в частині неможливості врахувати реальний час здійснення господарських операцій, позаяк поставка товару ТОВ Вієн ЛТД здійснювалась у межах міста Києва, а ТОВ ТК Комфорт поставляло товар з м. Біла Церква. Тобто, контрагенти позивача не перебувають на значній відстані від позивача, відповідно, поставка товару у межах міста може мати неодноразовий характер.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача, що неподання податкової звітності контрагентами позивача свідчить про відсутність у останніх наміру реальної реалізації товару, а неможливість встановити походження реалізованого товару підтверджує висновки контролюючого органу, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

З матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем товар у ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт був використаний останнім у межах власної господарської діяльності, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами про списання товарно-матеріальних цінностей від 30.09.2015 № 10, № 11, від 31.10.2015 № 15, № 16, від 31.07.2016 № 20, від 30.10.2016 № 31 (а.с. 96-102).

Разом з тим, під час проведення перевірки контролюючим органом взагалі не було з'ясовано питання щодо подальшого використання придбаного позивачем товару.

Суд звертає увагу відповідача, що пояснення директорів ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт про непричетність до фінансово-господарської діяльності не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.

Так, об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що факт фіктивного підприємництва контрагентів позивача не визнаний відповідним вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на наявність пояснень директорів контрагентів позивача суд не приймає до уваги.

Також, суд критично оцінює доводи відповідача в частині того, що ТОВ ТК Комфорт фігурує у декількох кримінальних провадженнях, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.

Досліджуючи матеріали справи, суд звертає увагу, що останні не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом - не виявлено.

При цьому, суд приймає до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірними угодами, за правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач до суду не подав.

Враховуючи наведене та те, що позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбаний товар, суд вважає необґрунтованими висновки акта перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ ТК Комфорт , позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат у перевіреному періоді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 21.12.2017 № 0010701401 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 21.12.2017 № 0010691401 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Єдиною підставою для прийняття вказаного спірного рішення став висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт .

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Судом підтверджено обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання товару позивачем у ТОВ Вієн ЛТД та ТОВ ТК Комфорт , на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту.

Враховуючи наведене та те, що судом підтверджено правомірність формування позивачем витрат у перевіреному періоді, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 21.12.2017 № 0010691401 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Апріойл Техно (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, секція 2, приміщення 274, ідентифікаційний код 39480405) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) від 21.12.2017 № 0010691401 та № 0010701401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Апріойл Техно (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, секція 2, приміщення 274, ідентифікаційний код 39480405) сплачений судовий збір в розмірі 5384,39 грн.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147- VІІІ).

Суддя В.П. Катющенко