Постанова

від 16.10.2018 по справі 500/3399/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 року м. Одеса

справа № 500/3399/17

провадження № 22-ц/785/6282/18

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Маслова Р.Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Злагода

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності Злагода на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2018 року у складі судді Жигуліна С.М.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Злагода (далі - ТОВ Злагода ) про розірвання договору оренди землі (а.с.2-4).

Позовна заява мотивована тим, що 06 липня 2008 року між нею та ТОВ Злагода було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,9404 га,власником якої вона є, строком на 10 років з 01 січня 2009 року. Протягом 2015-2016 років ТОВ Злагода зупинило обробку земельної ділянки та без її (ОСОБА_1) згоди, в порушенні умов п.10.1 Договору оренди, 01 квітня 2015 року передало її земельну ділянку в суборенду приватному підприємству Югагросервіс (далі - ПП Югагросервіс ).

Посилаючись на те, що передача належної їй земельної ділянки ТОВ Злагода в суборенду ПП Югагросервіс без отримання її згоди є невиконанням ТОВ Злагода обов'язків, передбачених ст.ст.24, 25 Закону України Про оренду землі та умовами договору, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі від 06 липня 2008 року на підставі ст.32 Закону України Про оренду землі , просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 06 липня 2008 року між нею та ТОВ Злагода .

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2018 року позов задоволений. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 5,9404 га, кадастровий номер НОМЕР_1, у межах згідно з планом на території Кислицької сільської ради, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) НОМЕР_3 з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Злагода (а.с.29).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст.ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі залучення орендарем третіх осіб до обробітку землі та сплати орендної плати орендодавця з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ст. 32 цього Закону.

В апеляційній скарзі ТОВ Злагода ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову (а.с.32-38).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що:

- умови укладеного між сторонами договору оренди землі не зобов'язують відповідача самостійно обробляти спірну земельну ділянку та не містять прямої заборони обробки земельної ділянки іншими особам;

- не встановлено в чому саме право позивача було порушено, з огляду на те, що ТОВ Злагода щороку сплачувало орендну плату позивачу;

- ТОВ Злагода направляло позивачу лист повідомлення на укладення договору суборенди з іншою особою;

- передача земельної ділянки без згоди власника в суборенду ні є достатньою підставою для розірвання договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваного рішення суду, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - без змін (а.с.69 -72).

Відзив мотивований тим, що:

- позивач не отримувала будь-яких звернень з боку ТОВ Злагода щодо можливості передачі земельної ділянки в суборенду і письмову згоду на укладання такого договору не надавала;

- залучення третіх осіб до обробітку землі з припиненням ТОВ Злагода господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, що є безумовною підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України;

- надані до апеляційної скарги нові докази щодо направлення позивачу звернення ТОВ Злагода про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду ні належними доказами, оскільки апелянтом не зазначено обґрунтування чому ці документи не були надані суду першої інстанції та форма квитанції не відповідає встановленій формі в Інструкції про порядок застосування, виготовлення, забезпечення та обліку розрахункових книжок оператором поштового зв'язку, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 13 січня 2014 року за № 6.

Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи представник ТОВ Злагода та ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилися, клопотання про поважність причин неявки в суд апеляційної інстанції не подали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи у їх відсутність

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч.2,3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом розірвання договору оренди у встановлених випадках.

Відповідно до вимог ст.8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

За нормами ст. 25 Закону "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору.

Згідно з ч.1 ст. 24 Закону "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

За змістом ч.1 ст.32 Закону "Про оренду землі" договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Судом встановлено, 06 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ Злагода було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,9204 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) НОМЕР_3 та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акту серії НОМЕР_2 Договір укладено строком з 01 січня 2009 року на 10 років. Договір зареєстровано у встановленому порядку (а.с.5,6).

Відповідно до умов зазначеного договору орендар зобов'язався використовувати земельну ділянку згідно з цільовим призначенням (п.10.2 договору). Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення за письмовою згодою орендодавця . Умови і строки договору суборенди повинні обмежуватися умовами і строками договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації (п.10.1. договору).

Однак орендар у 2015 році усунувся від виконання вимог договору щодо безпосереднього використання спірної земельної ділянки та без згоди ОСОБА_1 передав її ПП Югагросервіс на підставі договору суборенди від 01 квітня 2015 року строком на 7 місяці. Зазначений договір суборенди було зареєстровано (а.с.9-11).

Зміна умов договору оренди землі в письмовій формі за взаємною згодою сторін не проводилась.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Аналогічні положення закріплені й у ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі .

Таким чином, ТОВ Злагода у порушення положень ст. 8 Закону України Про оренду землі , ст.93 ЗК України, протягом 2015-2016 року не використовувало належні позивачу земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а передало право користування зазначеними ділянками без згоди позивача ПП Югагросервіс , що є істотним порушенням умов договорів оренди землі, прав позивача на розпорядження своєю власністю та підставою для розірвання договорів оренди землі.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року № 6-161цс13 та від 19 березня 2014 року № 6-15цс14, відповідно до якої припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробки й оплати орендної плати орендодавцю, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ст.32 Закону України Про оренду землі .

Намагання відповідача у будь-який спосіб, усупереч волевиявленню власника земельної ділянки ОСОБА_1 поновити договірні відносини з оренди землі сільськогосподарського призначення, суперечить загальним засадам цивільного судочинства щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.

З огляду на наведене вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими, оскільки орендарем були порушені вимоги ст.ст. 24, 25 Закону "Про оренду землі", що відповідно до ст. 32 зазначеного Закону є підставою для розірвання укладеного договору.

На підставі наведеного доводи апеляційної скарги про не зазначення в чому було порушення право позивача не знайшли свого підтвердження.

Додані до апеляційної скарги документи на підтвердження направлення позивачці звернення ТОВ Злагода про намір передачі земельної ділянки в суборенду та надання відповідної згоди позивачкою суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з огляду на положення ч.3 ст. 367 ЦПК України. Так, зазначені копії не були надані до суду першої інстанції, представник ТОВ Злагода не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (а.с.45-47).

Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів отримання позивачкою зазначеного звернення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що умови укладеного між сторонами договору оренди землі не зобов'язують відповідача самостійно обробляти спірну земельну ділянку та не містять прямої заборони обробітку земельної ділянки іншими особам не мають правого значення, оскільки у п.10.1. договору передбачено право орендаря на передачу земельної ділянки у суборенду лише за письмовою згодою орендодавця . Тому, не отримавши саме письмову згоду ОСОБА_1 на укладення договору суборенди, відповідач не мав права укладати договір суборенди з ПП Югагросервіс .

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав оцінки всім аргументам заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року) не заслуговують на увагу, оскільки судове рішення достатньо мотивовано, виходячи із конкретних обставин справи, на всі суттєві аргументи сторін надано обґрунтовану відповідь, що є виконанням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням наведеного вище рішення Європейського суду, так і рішень цього ж суду у справі Трофимчук проти України від 28 січня 2011 року, Гарсія Руїз проти Іспанії від 21 січня 1999 року, а також враховано Висновок № 11 (2008 рік) Консультативної ради Європейських суддів (пункти 34-35) про якість судового рішення у контексті його вмотивування.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права, а тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальності Злагода залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 06 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Головуючий :

Судді :