Ухвала

від 05.10.2018 по справі 464/1587/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 464/1587/17

провадження № 61-44619ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання права оренди земельних ділянок та поновлення договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради 16 червня 2009 року, обґрунтовуючи його тим, що між ними та Львівською міською радою було укладено договори оренди землі, відповідно до яких вони прийняли у строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться по вул. Пирогівка, 8а у м. Львові для ведення городництва строком на п'ять років, до 27 грудня 2012 року. Земельні ділянки ними використовувались згідно з умовами договорів.

05 вересня 2012 року позивачі звернулись до Львівської міської ради із заявами про продовження дії договорів оренди землі, а 05 листопада 2012 року до Департаменту містобудування Львівської міської ради із заявами про надання їм висновку про наявність містобудівних обмежень щодо користування земельними ділянками та продовження строку дії договорів оренди, проте, лише 14 березня 2013 року, замість місячного терміну, вони отримали відмову, чим, як вважають позивачі, порушено їхнє право на поновлення договорів оренди, оскільки вони належним чином виконували умови договорів та мають переважне право на переукладення договорів перед іншими особами.

Вважаючи такі дії відповідача порушенням статті 33 Закону України Про оренду землі , позивач ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право на оренду земельної ділянки загальною площею 0,0699 га, а позивач ОСОБА_2 - право на оренду земельної ділянки загальною площею 0,0637, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та поновити договори оренди землі від 16 червня 2009 року, укладені між ними та Львівською міською радою, строком на 5 років, до 27 грудня 2017 року, на умовах, які передбачені цими договорами.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року вказаний позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право оренди земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_1, загальною площею 0,0699 га, у тому числі інші - 0,0699 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, для ведення городництва, та поновити договір оренди землі від 16 червня 2009 року, зареєстрований у Львівській міській раді 16 червня 2009 року за №С-1510, про що у книзі записів про реєстрацію договорів оренди землі С-3 вчинено запис, та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 листопада 2009 року за № 04:09:470:00065 кн. 04-6, строком на п'ять років - до 27 грудня 2017 року, на умовах, передбачених цим договором.

Визнано за ОСОБА_2 право оренди земельної ділянки, кадастровий № 4610136800:04:002:0059, загальною площею 0,0637 га, у тому числі інші - 0,0637 га, що знаходиться у АДРЕСА_1, для ведення городництва, та поновити договір оренди землі від 16 червня 2009 року, зареєстрований у Львівській міській раді 16 червня 2009 року за № С-1509, про що у книзі записів про реєстрацію договорів оренди землі С-3 вчинено запис, та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 листопада 2009 року за № 04:09:470:00069 кн. 04-6, строком на п'ять років - до 27 грудня 2017 року, на умовах, передбачених цим договором.

Стягнуто з Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 640, 00 грн судового збору, - по 320,00 грн з кожного з відповідачів.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 16 липня 2018 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року залишено без змін.

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 липня 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gonnez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі Загальні положення цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 16 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання права оренди земельних ділянок та поновлення договорів оренди землі.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв