Рішення

від 16.10.2018 по справі 911/1619/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1619/18

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма Монолітбуд , м. Біла Церква,

до відповідача державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківське управління військово-будівельних робіт , м. Біла Церква,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, м. Київ

про стягнення 360 607,18 грн.

за участю представників:

від позивача: Мохонько К.М., адвокат, ордер КС №414481 від 25.04.2018;

від відповідача: Битюк І.А., довіреність від 10.10.2018 №58;

від третьої особи: Бабко Ю.О. , довіреність від 24.04.2018 №220/329/д.

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма Монолітбуд , м. Біла Церква (далі по тексту - ТОВ ВБФ Монолітбуд ) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківське управління військо-будівельних робіт , м. Біла Церква (далі по тексту - ДП МОУ БУВБР ), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 360 607,18, яка складається з: 111 481,86 грн. основного боргу за договором підряду від 03.05.2009 №03/05-09, 29 647,01 грн. 3% річних, 219 478,31 грн. інфляційних втрат, та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.05.2009 між ТОВ ВБФ Монолітбуд (генпідрядник) та ДПМОУ Білоцерківське управління військо-будівельних робіт (замовник) укладено договір підряду №03/05-09, на виконання вимог якого позивачем було виконано роботи з улаштування бетонної огорожі під будівництво житлового будинку на суму 220 596,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та №КБ-3. Однак, відповідач свого обов'язку щодо оплати виконаних робіт виконав частково, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у сумі 111 481,86 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача нараховані у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 29 647,01 грн. 3% річних та 219 478,31 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 27.07.2018 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1619/18, ухвалено, що справа розглядатиметься у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 20.08.2018.

16.08.2018 від ДП МОУ БУВБР до господарського суду Київської області надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю подати відзив у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 20.08.2018 підготовче засідання відкладено на 17.09.2018, встановлено строк для подання учасникам справи доказів, заяв по справі до 10.09.2018.

Відповідач відзив на позов не подав, 10.09.2018 від ДП МОУ БУВБР до господарського суду Київської області надійшло клопотання №352, в якому відповідач просить суд зупинити розгляд справи №911/1619/18 до закінчення кримінальних проваджень та закінчення процедури приєднання державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківське управління військо-будівельних робіт .

Ухвалою суду від 17.09.2018 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишено без задоволення з мотивів, наведених в ухвалі, підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 08.10.2018.

03.10.2018 від Міністерства оборони України до господарського суду Київської області надійшло клопотання, в якому Міністерство оборони України просить суд залучити його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

08.10.2018 від ТОВ ВБФ Монолітбуд до господарського суду Київської області надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій позивач просить суд у разі ухвалення рішення по справі №911/1619/18 про задоволення позову, стягнути на користь ТОВ ВБФ Монолітбуд з ДП МОУ БУВБР витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, оголошено перерву в судовому засіданні до 16.10.2018.

16.10.2018 від Міністерства Оборони України до господарського суду Київської області надійшли пояснення, в яких третя особа зазначає, що договір підряду був фіктивним та слугував лише для штучного оформлення кредиторської заборгованості на державному підприємстві. Також третя особа зазначає, що стягнення заборгованості призведе до втрати державного майна та нанесе збитки державному підприємству, яке перебуває на даний час у стані припинення.

В судове засідання 16.10.2018 з'явився представник позивача, відповідача та третьої особи.

Розглянувши позов ТОВ ВБФ Монолітбуд до ДП МОУ БУВБР , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про стягнення 360 607,18 грн., всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Так, 03.05.2009 між державним підприємством Міністерства оборони України Білоцерківське управління військо-будівельних робіт (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма Монолітбуд укладено договір підряду №03/05-09, відповідно до умов якого:

- генпідрядник виконує власними силами улаштування з бетонної огорожі під будівництво житлового будинку по вул. Шолом Алейхема в м. Біла Церква Київської області (п.1.1 договору);

- вартість робіт визначається згідно кошторисної вартості погодженої сторонами і складає 220 596,00 грн. в тому числі ПДВ 36 766,00 грн. (пункт 2.1 договору);

- оплата виконаних робіт проводиться грошовими коштами на протязі 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт (пункт 4.1.1. договору);

- договір набирає силу з моменту його підписання і діє до повного розрахунку замовником (пункт 9.1 договору).

Так, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст.854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи. Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

ТОВ ВБФ Монолітбуд на виконання договору виконало та передало замовнику роботи на загальну суму 220 596,00 грн,. що підтверджується відповідним належним чином оформленим актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2013 року на суму 220 596,00 грн., якій підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Позивач визнає, що відповідач свій обов'язок щодо оплати виконаних робіт, виконав частково, в розмірі 109 114,14 грн., у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в сумі 111 481,86 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться грошовими коштами на протязі 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт. Відтак виконані підрядником та прийняті замовником роботи згідно даного Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2013 року, який підписаний 31.01.2013, і оригінал якого наданий позивачем для огляду в судовому засіданні, мали бути оплачені до 14.02.2013 включно.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суд ухвалою суду від 27.07.2018 зобов'язував відповідача подати до суду документи (платіжні документи, банківські виписки), що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів згідно договору підряду від 03.05.2009 №03/05-09, однак відповідач жодних доказів оплати заборгованості у розмірі більшому аніж твердить позивач, суду не подав, також відповідачем і не подано контррозрахунок заборгованості.

Третя особа твердить про те, що укладений договір був фіктивним, і жодні роботи за ним фактично не виконувались. Жодних доказів зазначених обставин ані відповідачем, ані третьою особою суду не подано.

Суд звертає увагу на те, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.08.2018 №1004342744, учасником ТОВ ВБФ "Монолітбуд" та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_5, який станом на 03.12.2009 був начальником ДП МОУ "Білоцерківське управління війського-будівельних робіт" та від імені замовника підписав договір підряду №03/05-09 від 03.05.2009 з позивачем ТОВ ВБФ "Монолітбуд".

Однак, зазначаена обставина не свідчить про те, що роботи за договором не були виконані та прийняті. Доказів визнання договору недійсним в судовому порядку, або доказів припинення зобов'язань за договором будь-яким передбаченим законом способом суду не подано.

Відповідно до частин 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Так, строк оплати виконаних робіт є таким, що настав, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі: 111 481,86 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується і підлягає задоволенню.

Додатково суд зазначає, що відповідач, який був належним чином повідомлений про всі судові засідання, представники якого брали участь в судових засіданнях 08.10.2018 та 16.10.2018, не подав клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог ТОВ ВБФ Монолітбуд .

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 29 647,01 грн. 3% річних за період з 15.02.2013 по 15.07.2018 та 219 478,31 грн. інфляційних втрат за період з 15.02.2013 по 16.07.2018.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16|3-1522гс16.

Суд зауважує, що розрахунок інфляційних втрат зроблено невірно, оскільки позивачем не враховано позицію пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також, суд наголошує, що позивач в розрахунку не врахував, що розрахунок слід здійснювати з дня наступного за днем, коли виникло прострочення зобов'язання по день, що передує дню часткової оплати.

За таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних (за заявлений позивачем період з врахуванням викладеного вище), суд встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 29 630,20 грн., а від так вказану вимогу слід задовольнити частково.

Суд здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, встановив, що вірно розрахований розмір інфляційних втрат належних до стягнення з відповідача на користь позивача складає - 217 609,51 грн. за період з березень 2013 по червень 2018 року, а від так вказані вимоги слід задовольнити частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи вимоги позивача, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма Монолітбуд , приймає рішення про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківське управління військово-будівельних робіт 111 481,86 грн. основного боргу, 29 630,20 грн. 3% річних та 217 609,51 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовляє.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив судовий збір у розмірі 5 409,24 грн., що підтверджується залученим до матеріалів справи платіжним дорученням №259 від 19.07.2018.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що судовий збір в сумі 5 380,82 грн., покладається судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених вимог).

Також, 08.10.2018 позивачем було подано заяву про відшкодування судових витрат, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 20 000,00 грн. - витрати на правничому допомогу.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем подано суду копії договору №42/Г про надання правничої допомоги від 20.04.2018, додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №42/Г від 20.04.2018, акт про надання правничої допомоги від 08.10.2018, розрахунок витрат на правничу допомогу на підставі договору №42/Г від 20.04.2018, платіжне доручення №154 від 24.04.2018 на суму 9 000,00 грн., платіжне доручення №249 від 09.07.2018 на суму 6000,00 грн., платіжне доручення №368 від 05.10.2018 на суму 5 000,00 грн., копію ордеру серії КС №414481, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2999/10 від 24.11.2005 та копію посвідчення адвоката.

Суд розглянувши подане товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма Монолітбуд заяву про стягнення судових витрат - витрат на правову допомогу, встановив, що воно підлягає задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Судом встановлено, що 20.04.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма Монолітбуд (клієнт) та адвокатським об'єднанням Компаньйон та партнери укладено договір №42/Г про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу, представляти права та захищати законні інтереси клієнта у справі про стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківське управління військово-будівельних робіт за договором підряду (пункт 1 договору). За прийняття зобов'язань об'єднанням перед клієнтом на представництво, аналіз отриманих документів, визначення тактики та стратегії врегулювання спору мирним шляхом, підготовку процесуальних документів, безпосереднє представництво в суді першої інстанції складає 20 000,00 грн., без ПДВ (пункт 3 додатку №1 до договору №42/Г від 20.04.2018).

Судом також досліджено розрахунок судових витрат позивача на правничу допомогу, згідно якого розмір таких витрат становить 20 000,00 грн., також судом встановлено, що позивачем фактично сплачено адвокату 20 000,00 грн. за юридичні послуги, згідно договору №42/Г від 20.04.2018 (платіжним дорученням від 24.04.2018 №154 на суму 9000,00 грн., від 09.07.2018 №249 на суму 6000,00 грн., та від 05.10.2018 №368 на суму 5000,00 грн.).

Відповідно до частини 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про всі судові засідання, представники якого брали участь в судових засіданнях 08.10.2018 та 16.10.2018, не подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відтак з відповідача на користь позивача належать до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма Монолітбуд задовольнити частково .

2. Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України Білоцерківське управління військово-будівельних робіт (09104, Київська область, місто Біла Церква, Гайок, буд. 4, код 07554701)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельна фірма Монолітбуд (09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. Куценка, будинок 5-Б, код 23586296)

111 481,86 грн. (сто одинадцять тисяч чотириста вісімдесят одна гривня вісімдесят шість копійок) основного боргу ,

29 630,20 грн. (двадцять дев'ять тисяч шістсот тридцять гривень двадцять копійок) 3% річних,

217 609,51 грн. (двісті сімнадцять тисяч шістсот дев'ять гривень п'ятдесят одна копійка) інфляційних втрат,

5 380,82 грн. (п'ять тисяч триста вісімдесят гривень вісімдесят дві копійки) судового збору,

20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 24.10.2018.

Суддя О.В. Конюх