Постанова

від 08.10.2018 по справі 1/30-28/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 1/30-28/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ТОВ "Техгазкомплект"

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018

у справі №1/30-28/19

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Закритого акціонерного товариства "Завод комунального транспорту"

про стягнення заборгованості в сумі 1 239 159,79 грн., 60 181,23 євро, 56 002,42 дол. США,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2007 у справі №1/30-28/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з ЗАТ "Завод комунального транспорту" на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", заборгованість по сплаті відсотків в розмірі 1 652 213 грн 05 коп, 80 241 євро 64 євроценти, 74 669 доларів США 89 центів; державного мита - 16 522 грн. 12 коп., 802 євро 41 євроцент, 746 доларів США 69 центів та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 1/30-28/19 (колегія суддів: Якімець Г.Г. - головуючий, Бонк Т.Б, Матущак О.І.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Техгазкомплект" на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2007 у справі №1/30-28/19.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Техгазкомплект" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду 26.06.2018 у справі №1/30-28/19, прийняти нове рішення, яким поновити ТОВ "Техгазкомплект" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2007 у справі №1/30-28/19 та направити справу до Львівського апеляційного господарського суду для продовження розгляду по суті апеляційної скарги ТОВ "Техгазкомплект".

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, ТОВ "Техгазкомплект" наголошує, що воно не було учасником спору, за результатами розгляду якого було прийнято оскаржуване ним рішення суду від 23.02.2007, не могло знати про його існування та подати апеляційну скаргу у встановлений законодавством строк.

Заявник касаційної скарги посилається на те, що про порушення своїх прав оскаржуваним рішення дізналося лише 06.04.2018 з відповіді ліквідатора ЗАТ "Завод комунального транспорту" - відповідача у даній справі, справа про банкрутство відносно якого порушена ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2006 та кредитором якого є ТОВ "Техгазкомплект".

На думку ТОВ "Техгазкомплект", при прийнятті рішення від 23.02.2007 Господарським судом Львівської області було вирішено питання про права та законні інтереси скаржника як кредитора ЗАТ "Завод комунального транспорту".

Разом з тим, заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані положення п. 13 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення ГПК України (в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017) та застосовані положення ч. 1 ст. 91 ГПК України (в редакції від 29.12.2006), які не мали застосовуватись.

При цьому, зокрема, як стверджує ТОВ "Техгазкомплект", норми права, на які послався суд апеляційної інстанції, не можуть застосовуватись до випадків подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі у справі, питання про інтереси якої вирішив суд, ухваливши судове рішення. Водночас, зазначає, що чинні на дату прийняття рішення від 23.02.2007 норми процесуального права передбачали можливість звернення з апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, не застосовуючи до неї присічний строк.

До того ж, заявник касаційної скарги вважає, що положення ст. ст. 254, 261 ГПК України надають скаржнику право на звернення з апеляційною скаргою та право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

ТОВ "Техгазкомплект" зазначає, що апеляційний суд керувався нормами ГПК України, чинними на момент прийняття рішення, при цьому не надав оцінку доводам скаржника, що таким рішенням вирішено питання, яке впливає на інтереси ТОВ "Техгазкомплект"

Разом з цим, заявник касаційної скарги наголошує, що порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до порушення прав скаржника на справедливий судовий розгляд та на апеляційне оскарження судового рішення, встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 55, 129 Конституції України

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2018 для розгляду справи № 1/30-28/19 за касаційною скаргою ТОВ "Техгазкомплект" визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 1/30-28/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Техгазкомплект" на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 1/30-28/19 та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 1/30-28/19 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Техгазкомплект" - без задоволення.

При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, АТ "Райффайзен Банк Аваль" послалося на те, що оскаржувана ухвала прийнята у відповідності до норм чинного законодавства та наголосило, що звернення осіб, які не є учасниками справи, та осіб , які не брали участь, якщо господарський суд не вирішив питання про їх права та обов'язки, з апеляційними та касаційними скаргами на рішення судів у такій справі, у тому числі зі спливом значного часу (у даній справі - понад 11 років), суперечить принципу правової визначеності і тим самим шкодить інтересам сторін у справі.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга ТОВ "Техгазкомплект" на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2007 у справі №1/30-28/19 надійшла до Львівського апеляційного господарського суду 21.06.2018.

Апеляційним судом з'ясовано, що заявник апеляційної скарги не є стороною даної справи та не брав участі в розгляді Господарським судом Львівської області справи №1/30-28/19.

Згідно з п. 13 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 03.10.2017 року №2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженні в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України (в редакції від 29.12.2006, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно ст. 93 ГПК України (в зазначеній редакції), апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу . Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

При цьому, у 2010 році до Господарського процесуального кодексу України внесено зміни щодо кола осіб, які можуть оскаржити рішення суду першої інстанції.

Відповідно до абз.7 п. 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.

Водночас, слід зазначити, що з урахуванням припису абз.7 п. 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при апеляційному оскарженні судових рішень місцевих господарських судів, прийнятих до набрання чинності цим Законом, застосовуються, зокрема, правила частини другої статті 93 ГПК (у редакції, яка була чинною на час прийняття таких рішень) щодо можливості відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги лише протягом трьох місяців з дня прийняття оскаржуваного судового рішення. Втім, це правило не поширюється на апеляційне оскарження прийнятих до набрання чинності Законом України Про судоустрій і статус суддів судових рішень місцевих господарських судів особами, які не брали участі у справі і стосовно яких господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, оскільки ГПК до набрання чинності названим Законом відповідним особам не надавалося право апеляційного оскарження судових рішень і щодо них не застосовувався присічний тримісячний строк подання апеляційної скарги (п.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" ).

Так, згідно з ч.1 ст. 91 ГПК України (в редакції від 03.08.2010) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Виходячи з аналізу наведених норм, відповідно до вимог ст. 91 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити не будь-яке рішення суду, а лише те, яке безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи (якщо в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах).

При цьому, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Водночас, ч. 2 ст. 261 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Враховуючи викладене, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, і колегія суддів погоджується з ним, при зверненні до апеляційного суду особи, яка не брала участі у справі, з апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення, суду апеляційної інстанції необхідно встановити чи оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо прав, інтересів та/чи обов'язків такої особи.

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі було стягнення з ЗАТ "Завод комунального транспорту" на користь ВАТ ""Райффайзен Банк Аваль" заборгованості в сумі 1 652 213,05 грн., 80 241,64 євро та 74 669,89 доларів США (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), що становить заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за кредитними договорами, укладеними в межах генеральної кредитної угоди №9 від 29.10.2003.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.02.2007 у справі №1/30-28/19 позов задоволено та присуджено до стягнення вказані вище кошти.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з апеляційною скаргою, ТОВ "Техгазкомплект" вказувало, що суд першої інстанції, прийнявши рішення про стягнення процентів за користування кредитними коштами поза межами строку, на які було надано такі кошти, поза межами справи про банкрутство боржника, без залучення усіх осіб прав та інтересів яких, таке рішення стосується, порушив норми ст.ст. 509 , 631 , 1048 ЦК України .

При цьому, заявник апеляційної скарги послався на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.08.2006 у справі №31/160 (29/170 (6/77-5/100)) про банкрутство ЗАТ "Завод комунального транспорту" визнано кредиторські вимоги, зокрема, АППБ "Аваль" у сумі 22 831 541,23 грн. та ТОВ "Техгазкомплект" в розмірі 46 690 660 грн.

ТОВ "Техгазкомплект" наголошував, що приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд першої інстанції безумовно вирішив питання про права та законні інтереси скаржника, оскільки, будь-яке безпідставне збільшення кількості кредиторів боржника - банкрута або збільшення розміру їх кредиторських вимог стосується права скаржника як кредитора в межах справи про банкрутство на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника - банкрута пропорційно до вимог інших кредиторів, як це передбачено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, наявні докази та доводи апеляційної скарги, надавши їм належну оцінку, встановив, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення господарського суду Львівської області від 23.02.2007 у справі № 1/30-28/19 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов'язки заявника апеляційної скарги - ТОВ "Техгазкомплект". При цьому скаржник, при зверненні з апеляційною скаргою, не довів, що суд ухвалив рішення про його права, інтереси та (або) обов'язки.

Відтак, встановивши, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав інтересів або обов'язків ТОВ "Техгазкомплект", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що ТОВ "Техгазкомплект" не наділене правом подавати апеляційну скаргу на таке рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (23.02.2007), відтак, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно ч.2 ст.261 ГПК України .

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно якої правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Разом з тим, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Касаційний господарський суд відхиляє аргументи заявника касаційної скарги про позбавлення його в порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на судовий захист (доступ до суду), з огляду на наступне.

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п. 43, ECHR 2000-II).

У рішенні ж Європейського суду з прав людини у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).

При цьому, в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в ГПК України вимога до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку подання апеляційної скарги. При цьому, в даному випадку, при зверненні до апеляційного суду особи, яка не брала участі у справі, з апеляційною скаргою, така особа повинна довести, що оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо її прав, інтересів та/чи обов'язків.

Невиконання ж заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених апеляційним судом обставин справ та визначених ст. 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Техгазкомплект" на рішення Господарського суду Львівської області від 23.02.2007 у справі №1/30-28/19.

Доводи касаційної скарги не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні ТОВ "Техгазкомплект" норм матеріального та процесуального права.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у випадку незгоди з кредиторськими вимогами ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ЗАТ "Завод комунального транспорту" скаржник - ТОВ "Техгазкомплект" не був позбавлений можливості захистити свої права як кредитора боржника в межах справи про банкрутство ЗАТ "Завод комунального транспорту".

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень .

Відтак, наведені ТОВ "Техгазкомплект" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судом апеляційної інстанцій при розгляді апеляційної скарги ТОВ "Техгазкомплект" у даній справі.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі № 1/30-28/19 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Техгазкомплект" залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2018 у справі №1/30-28/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.