Ухвала

від 24.10.2018 по справі 2140/1340/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 жовтня 2018 р. м. ХерсонСправа № 2140/1340/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою Приватного підприємства "Інфоцентр - Каховка" до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови №ХС1791/1194/П/ПТ/ТД від 21 червня 2018 року,

встановив:

Приватне підприємство "Інфоцентр-Каховка" зверулось до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови №ХС1791/1194/П/ПТ/ТД від 21 червня 2018 року.

24 жовтня 2018 року позивачем подана до суду заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні №57353702 та дії оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області від 21 червня 2018 року №ХС1791/1194/П/ПТ/ТД до вирішення адміністративної справи по суті та набрання судовим рішенням у вказаній справі законної сили.

Заява обґрунтована наступними обставинами. Так, позивач пояснює, що в період з 06 по 07 червня 2018 року відбулось інспекційне відвідування ПП "Інфоцентр - Каховка" за наслідками якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ХС1791/1194/АВ від 07 червня 2018 року.

21 червня 2018 року начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХС1791/1194/П/ПТ/ТД від 21 червня 2018 року.

Позивач зазначає, що згідно п. 11 постанови Кабміну "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17 липня 2013 року № 509, не сплачені у добровільному порядку штрафи за відповідною категорією порушень стягуються органами державної виконавчої служби.

04 жовтня 2018 року старшим державним виконавцем Каховського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Чебану Х.О. складено постанову, якою відкрито виконавче провадження з виконання оскаржуваної постанови.

Тому, так як оскарження постанови № ХС1791/1194/П/ПТ/ТД від 21 червня 2018 року про накладення штрафу не зупиняє її виконання, а також враховуючи складення державним виконавцем постанови від 04 жовтня 2018 року якою розпочато примусове виконання постанови відповідача, це, на думку підприємства призведе до безпідставного стягнення з нього грошових коштів та, тим самим порушить його права, свободи та охоронювані законом інтереси до ухвалення рішення по справі.

Таким чином, позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного акта, оскільки вважає, що його правомірність буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду даної справи, а тому в разі встановлення протиправності оскарженої постанови, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернуто стягнення під час примусового виконання постанови.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 150 КАС України, позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

У заяві позивач просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 57353702 та дію постанови Головного управління Держпраці у Херсонській області №ХС1791/1194/П/ПТ/ТД від 21 червня 2018 року, якою на позивача накладений штраф та зазначає, що у разі прийняття судом рішення на його користь, невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути майно.

При цьому позивач, обґрунтовуючи своє твердження, посилається на майбутнє стягнення з нього суми штрафу за рахунок майна підприємства в рамках виконавчого провадження, яке відкрите за оскарженою ним постановою.

Однак, вказані твердження позивача є передчасними, оскільки процедурі примусового стягнення боргу з підприємства за рахунок його майна передує: винесення виконавцем постанови про звернення стягнення на майно боржника; виявлення майна боржника за даними балансу, який виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах; після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову для подальшого погашення заборгованості за рахунок виявлених та арештованих коштів (розділ 7 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, розділ 8 наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень" від 02 квітня 2012 року № 512/5).

Наведене свідчить на користь висновку про те, що законодавцем встановлений чітко визначений порядок звернення стягнення на майно боржника, в якому відкриття виконавчого провадження лише початковий етап погашення наявної заборгованості.

Наразі, позивачем не зазначено про винесення щодо нього постанови про звернення стягнення на майно боржника, постанови про опис та арешт майна, доказів відповідного факту суду також не надано. Таким чином, зазначені позивачем негативні наслідки в вигляді накладення стягнення на майно підприємства є передчасними та необґрунтованими.

Крім того, у заявленому клопотанні не вказано, чому саме невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду буде неможливий.

Дане твердження також належним чином не обґрунтоване.

Отже, позивачем не доведено, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд зазначає, що задоволення вимог, які викладені в заяві про забезпечення позову, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд не вбачає наявності підстав для забезпечення позову, викладених у ст. 150 КАС України, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити, що не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду із належним чином обґрунтованим клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову в разі виникнення підстав для вжиття таких заходів.

Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,

ухвалив :

У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Гомельчук С.В.