Постанова

від 20.03.2019 по справі 2140/1340/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 р. м. ОдесаСправа № 2140/1340/18

Категорія:10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В. Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства Інфоцентр-Каховка на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року, у справі за позовом Приватного підприємства Інфоцентр-Каховка до Головного управління Держпраці у Херсонській області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Аутстаффер , про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство Інфоцентр-Каховка звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Держпраці у Херсонській області про визнання противоправною та скасування постанови №ХС1791/1194/П/ПТ/ТД від 21 червня 2018 року.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позивні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позивних вимог, так як підприємством не допущено порушень трудового законодавства у спірних правовідносинах з контрагентом ТОВ Аутстаффер , що виникли за наслідком укладення договору аутстаффінгу.

При цьому, апелянт вважає, що укладений договір аутстаффінгу відповідає вимогам чинного законодавства та передбачає можливість залучення третіх осіб до його виконання.

Крім того, апелянтом зазначено, що будь-які можливі порушення вимог законодавства контрагентом ТОВ Аутстаффер не є підставою для притягнення підприємства до відповідальності оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень.

В свою чергу, суб'єктом владних повноважень подано відзив на вказану апеляційну скаргу, відповідно до якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято правомірне рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як за результатами інспекційного відвідування Приватного підприємства "Інфоцентр-Каховка" встановлено порушення вимог трудового законодавства.

Крім того, у відзиві зазначено, що договір аутстаффінгу не може бути підставою для допущення Приватним підприємством "Інфоцентр-Каховка" до роботи працівників без оформлення з ними трудових відносин.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період 06 червня 2018 року по 07 червня 2018 року, контролюючим органом проведено інспекційне відвідування Приватного підприємства "Інфоцентр-Каховка" з питань додержання законодавства про працю та виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами якого 07 червня 2018 року складено акт інспекційного відвідування №ХС1791/1194/АВ.

В свою чергу, відповідно до висновків вищевказаного акту перевірки підприємством порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови КМУ Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу № 413 від 17 червня 2015 року.

На підставі акту інспекційного відвідування Приватного підприємства "Інфоцентр-Каховка" № ХС1791/1194/АВ начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області 21 червня 2018 року складено постанову №ХС1791/1194/П/ПТ/ТД, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1228590 грн.

Не погоджуючись з отриманою постановою про накладення штрафу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як укладені товариством договори аутстаффінгу з фізичними особами приховували реально існуючі трудові відносини, а тому на товариство правомірно накладено оскаржувані штрафні санкції, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

При цьому, Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин на ПП "Інфоцентр-Каховка" накладено штрафні санкції за наслідком виявлення контролюючим органом факту порушення товариством законодавства про працю та зайнятість населення.

В даному випадку, контролюючим органом встановлено, що правовідносини, які склалися за наслідком укладення товариством договору аутстаффінгу з контрагентом ТОВ "Аутстаффер" щодо надання персоналу в оренду, мають ознаки трудових відносин, що склались між наданим персоналом та безпосередньо з ПП "Інфоцентр-Каховка", а тому останнім протиправно не укладено трудових договорів з відповідними фізичними особами.

В свою чергу, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що основною ознакою, яка відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою такого договору є отримання конкретного матеріального результату у визначеному сторонами обсязі.

Крім того, варто зазначити, що чинне законодавство України не містить правової конструкції договору аутстаффінгу, тоді як зазначене поняття, яке фактично використовується у господарських правовідносинах, передбачає використання підприємством за винагороду праці осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з контрагентом (провайдером), який зазвичай виплачує заробітну плату таким працівникам (як їх фактичний працедавець).

В даному випадку, колегія суддів вважає, що реалізація відповідних договорів аутстаффінгу має супроводжуватися обов'язковим складанням актів приймання-передачі послуг по наданню персоналу, надісланням рахунків на оплату отриманих послуг, а також оплатою відповідних послуг.

При цьому, встановлюючи реальність виконання цих операцій дослідженню підлягають складені трудові договори зі штатними спеціалістами фактичного працедавця, посадові інструкції наданих працівників, а також документи, що підтверджують кількість часу, фактично використаного кожним стороннім працівником (на підставі чого відбуваються розрахунки за надані послуги аутстаффінгу).

При цьому, надаючи правову оцінку зібраним доказам у справі, зокрема, актам приймання послуг, колегія суддів зазначає, що останніми не встановлено обсягу виконуваної працівниками роботи та затраченого на це часу.

В даному випадку, складені акти приймання послуг, а також додатки до них, на думку колегії суддів, є формальною констатацією факту надання послуг, з яких неможливо встановити, яким чином провайдер міг встановити фактично відпрацьований своїм працівником час, виконаний обсяг робіт, а як наслідок вірно нарахувати заробітну плату.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у межах спірних правовідносин надані в оренду позивачу працівники не мають трудових відносин з контрагентом ТОВ "Аутстаффер" та є працівниками нерезидента України - компанії "Марінекс LTD".

В даному випадку, фактичним змістом спірних правовідносин є надання ТОВ "Аутстаффер" посередницьких послуг у передачі в оренду персоналу компанії "Марінекс LTD".

В свою чергу, із змісту укладеного договору аутстаффінгу, а також розуміння правової природи відповідного договору, колегія суддів робить висновок, що метою його укладення є надання власного персоналу провайдера в оренду, а не надання посередницьких послуг з працевлаштування персоналу третьої особи.

Між тим, заявлене у договорі та реалізоване третьою особою право залучати до виконання умов укладеного договору третіх осіб, на думку колегії суддів спотворює правову природу договору аутстаффінгу, а як наслідок свідчить про виникнення між сторонами іншого виду правовідносин.

Більш того, колегія суддів вважає, що визначальною ознакою спірних правовідносин є той факт, що компанія "Марінекс LTD" не є резидентом України.

При цьому, судом не зібрано жодного доказу наявності безпосередніх відносин між позивачем та компанією "Марінекс LTD , як і не зібрано жодного доказу виконання вказаною компанією вимог законодавства України щодо сплати необхідних податків та зборів в Україні.

Крім того, надані витяги з наказів компанії "Марінекс LTD" про прийняття працівників на роботу, на думку колегії суддів, не розкривають змісту відповідних трудових відносин, а також не містять переліку посадових обов'язків відповідних працівників.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що вказані обставини перешкоджають реалізації права працівників на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.

Більш того, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В даному випадку, у зібраних матеріалах справи наявні письмові пояснення працівника ОСОБА_2, відповідно до яких останньою зазначено, що вона отримує заробітну плату від директора ПП Інфоцентр-Каховка , що на думку колегії суддів підтверджує факт відсутності реальних трудових відносин між компанією Марінекс LTD та наданими позивачу працівниками.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виниклі у позивача правовідносини з відповідними фізичними особами мають ознаки трудових відносин, а тому товариством у межах спірних правовідносин порушено законодавство про працю та зайнятість населення.

Більш того, саме позивач, як фактичний роботодавець відповідних працівників зобов'язаний правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту, згідно вимог ст. 141 КЗпП.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про зайнятість населення", діяльність суб'єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

В даному випадку, Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проте, колегією суддів встановлено, що відповідний Порядок не набрав чинності, а тому колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо необхідності отримання відповідного дозволу.

В свою чергу, вказане порушення норм матеріального права не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції, а як наслідок колегії суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення у цій частині, шляхом виключення відповідних висновків з його мотивувальної частини.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.

При цьому, судова колегія вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильність інших висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Інфоцентр-Каховка - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року - змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання суду на ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про зайнятість населення".

В решті - залишити рішення без змін.

Стягнути з Приватного підприємства Інфоцентр-Каховка відстрочений судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державної судової адміністрації України, у сумі 27 643 (двадцять сім тисяч шістсот сорок три) грн. 28 коп., на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ отримувача - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача - 899998; № рахунку отримувача - 31211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.