Ухвала

від 24.10.2018 по справі 756/3892/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/2641/2018

справа №756/3892/15

УХВАЛА

24 жовтня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі судді Поліщук Н.В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу,

встановив:

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 24 вересня 2018 року направлено апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017 ліквідовано Апеляційний суд міста Києва та Апеляційний суд Київської області, та утворено Київський апеляційний суд.

Указом Президента України від 28 вересня 2018 року №297/2018 переведено суддів Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області на роботу на посадах суддів Київського апеляційного суду.

Початком роботи Київського апеляційного суду визначено 03 жовтня 2018 року.

У зв&quco;язку із цим справа підлягає прийняттю до провадження Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

З матеріалів справи убачається, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що подана представником, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

За таких обставини, оскільки у справі постановлено ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї самої особи, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до п.3 ч.1 ст.358 ЦПК України.

Поряд з цим, вивчивши матеріали справи, вважаю, що дії ОСОБА_1 є зловживанням процесуальними правами та до останнього необхідно застосувати заходи процесуального примусу у зв&q?ьо;язку із наступним.

Так, з матеріалів справи убачається, що 06 липня 2015 року представником в інтересах ОСОБА_1 вперше подана апеляційна скарга на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 липня 2015 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху, копію ухвали 07 серпня 2015 року вручено представникові та ухвалою від 08 вересня 2015 року у зв&qu15;язку із невиконанням вимог суду апеляційна скарга визнана неподаною та повернута.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 08 вересня 2015 року представником в інтересах ОСОБА_1 оскаржена 25 вересня 2015 року в касаційному порядку. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2015 року касаційна скарга залишена без руху, у зв&q?ль;язку із неповним виконанням вимог цієї ухвали 22 жовтня 2015 року постановлено ухвалу про продовження строку для виконання її вимог, 16 листопада 2015 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду та ухвалою від 28 січня 2016 року касаційну скаргу відхилено, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 вересня 2015 року залишено без змін.

07 вересня 2015 року представником в інтересах ОСОБА_1 подана наступна апеляційна скарга на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 жовтня 2015 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху, копію ухвали 29 жовтня 2015 року вручено ОСОБА_1 та його представникові. Ухвалою від 22 грудня 2015 року у зв&q?ок;язку із невиконанням вимог суду апеляційна скарга визнана неподаною та повернута.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року оскаржена 11 січня 2016 року в касаційному порядку. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року касаційна скарга залишена без руху, 18 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження та ухвалою від 16 березня 2016 року касаційну скаргу відхилено, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року залишено без змін.

23 травня 2016 року представником в інтересах ОСОБА_1 направлена чергова апеляційна скарга на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2016 року року зазначена апеляційна скарга залишена без руху, копію ухвали 06 червня 2016 року вручено представникові. Ухвалою від 01 липня 2016 року у зв&q?ез;язку із невиконанням вимог суду апеляційна скарга визнана неподаною та повернута.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2016 року оскаржена 08 липня 2016 року в касаційному порядку. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2016 року касаційна скарга залишена без руху, 23 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду та ухвалою від 06 листопада 2016 року касаційну скаргу відхилено, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 липня 2016 року залишено без змін.

12 вересня 2016 року представником в інтересах ОСОБА_1 направлена наступна апеляційна скарга на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 січня 2018 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху, копію ухвали 24 січня 2018 року вручено ОСОБА_1. Ухвалою від 09 лютого 2018 року у зв&q?ка;язку із невиконанням вимог суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року оскаржена 19 лютого 2018 року в касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року касаційна скарга залишена без руху, 20 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано з суду та постановою від 18 червня 2018 року касаційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року залишено без змін.

24 вересня 2018 року направлено чергову апеляційну скаргу, щодо якої Київський апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Згідно ч.ч. 1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства (ч.2 ст.121 ЦПК України).

Частиною 3 ст.13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, положеннями ч.1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1, діючи особисто або через представника, систематично подає апеляційні скарги на одне і те ж саме судове рішення, чим демонструє явне зловживання процесуальними правами та нехтування процесуальними обов&q?ис;язками.

Неодноразове оскарження ухвали про відкриття провадження шляхом подання відповідних скарг, які не відповідають необхідним вимогам, а також подання апеляційних скарг на ухвалу, за якою вже прийнято судове рішення судом апеляційної інстанції, є явним проявом дій, що вчиняються з метою перешкоджання судочинству та затягування розгляду справи.

Внаслідок таких дій суд позбавлений можливості належним чином розглянути справу по суті у визначений процесуальним законодавством процесуальний строк.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі &qut-;Юніон Аліментаріа проти Іспанії&quze; зазначив, що заявник зобов&quw ;язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов&q?, ;язані із зволікання у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведене, суд вважає дії ОСОБА_1 щодо систематичної подачі апеляційних скарг на одне і теж саме судове рішення зловживанням процесуальними правами, що спрямоване на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи, що суперечить завданню цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Частиною 4 ст.44 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом

Згідно ст.143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.144 ЦПК України, одним із заходів процесуального примусу є штраф.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству (п.2 ч.1 ст.148 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.148 ЦПК України у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Згідно із установленими правилами про представництво, дії, які вчинені представником, створюють, змінюють та припиняють права та обов&quan;язки довірителя, так само і процесуальні. У питаннях здійснення представництва представник керується вказівками довірителя та діє в його інтересах.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу у виді накладення штрафу у розмірі трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 5286 грн.

Згідно ч.5 ст.148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Керуючись ст.ст. 31, 32, 44, 143, 144, 148, 358 ЦПК України ,

УХВАЛИВ:

Прийняти справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу до провадження Київського апеляційного суду.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 06 квітня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) в дохід державного бюджету штраф в сумі 5286 (п&qu-i;ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн.

Строк пред&qu35;явлення ухвали до примусового виконання в частині стягнення штрафу становить три місяці, починаючи з наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала апеляційного суду в частині відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала апеляційного суду в частині стягнення штрафу набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення .

Повний текст ухвали складено 24 жовтня 2018 року.

Суддя Н.В. Поліщук