Постанова

від 24.10.2018 по справі 804/16030/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/16030/15

адміністративне провадження №К/9901/19438/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Ювікс на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Сидоренко Д.В. від 01 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Семененка Я.В., суддів Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. від 21 червня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства Ювікс до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Ювікс (далі - позивач/Підприємство) звернулося до суду з позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило зобов'язати Інспекцію відновити в АС Податковий блок та в інформаційних базах, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби в Україні, стан, який був до внесення висновків акту перевірки від 24 квітня 2015 року №166/22-01/30166455.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що висновки Інспекції, викладені у акті перевірки від 24 квітня 2015 року №166/22-01/30166455, базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. У зв'язку з цим, за твердженням позивача, дії Інспекції по внесенню до електронної бази даних інформації на підставі такого акту є протиправними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дії контролюючого органу по відображенню в інформаційно-аналітичних базах інформації щодо проведеної перевірки відповідають повноваженням такого органу та не створюють для платника податків наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків; така інформація не може бути виключена з відповідних баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, по суті посилався на ті ж доводи та обставини, що були наведені у позовній заяві та зводяться до незгоди із висновками Інспекції, викладеними у акті документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства від 24 квітня 2015 року №166/22-01/30166455; додатково лише зазначив про залишення Вищим адміністративним судом України в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки від 24 квітня 2015 року №166/22-01/30166455.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&l1;...&g.; поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 01 квітня 2014 року, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2015 року №166/22-01/30166455, у якому зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: пунктів 44.1, 44,6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 149.1 статті 149, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 25212590 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 5522830 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 11 червня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000872200 та №0000882201. В подальшому, в ході проведеної інвентаризації податкових повідомлень-рішень Інспекцією встановлено технічну помилку при формуванні податкового повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №000872200 та винесено окреме податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2015 року №0001112201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі №804/7777/15 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0000882201 та №0000872200, від 15 липня 2015 року №0001112201; в іншій частині у задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову Підприємства.

За відсутності в матеріалах справи доказів визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення відповідного податкового контролю правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що підстави для виключення з відповідних інформаційних баз контролюючих органів інформації, внесеної на підставі акта перевірки від 24 квітня 2015 року №166/22-01/30166455, відсутні, адже внесення такої інформації до баз даних само по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушує права позивача.

Не спростовують наведених висновків й обставини постановлення 13 липня 2016 року Вищим адміністративним судом України ухвали про залишення в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року по справі №804/7777/15, так як останні виникли після ухвалення оскаржуваних судових рішень у даній справі й, до того ж, не свідчать про протиправність дій Інспекції по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства, результати якої оформлені актом від 24 квітня 2015 року №166/22-01/30166455.

Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли рішення за правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

У відповідності до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Ювікс залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду