Постанова

від 23.10.2018 по справі 808/3928/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2018 року

Київ

справа №808/3928/17

адміністративне провадження №К/9901/52993/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 (головуючий суддя: Уханенко С.А., судді: Дадим Ю.М., Дурасова Ю.В.) у справі №808/3928/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газ інвест до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газ інвест звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0031871313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 331880,42грн.; №0031791313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 13845,96грн.; №0031851313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору з заробітної плати та з орендної плати за землю у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 4670,83грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 позовні вимоги задоволено.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.05.2018 повернув Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області його апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.02.2018 у справі №808/3928/17.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №808/3928/17 та направити справу для продовження розгляду в суд апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, частини першої, підпунктів 1 та 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакцій, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою).

Зокрема, відповідач вказує на невідповідність оскаржуваної ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 вимогам процесуального закону щодо її змісту, зокрема, податковий орган зазначає про неправомірність розрахунку судом апеляційної інстанції суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги. На думку заявника, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності в адміністративному судочинстві поняття ціна позову є помилковим, а ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №808/3928/17 про повернення апеляційної скарги заявнику, у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі меншому ніж визначено судом, є незаконною та підлягає скасуванню.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 13.02.2018 позовні вимоги задовольнив в повному обсязі. Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0031871313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 331808,42грн.; №0031791313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 13845,96грн.; №0031851313, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з військового збору з заробітної плати та з орендної плати за землю у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 4670,83грн. Присудив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газ інвест за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області судовий збір в сумі 5254,89грн.

Не погодившись з вищевказаною ухвалою Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області 12.03.2018 подало до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) встановлено вимоги до апеляційної скарги.

Пунктом першим частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) передбачено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, коло платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI.

При наданні оцінки дотриманню особою, яка звертається до суду з апеляційною скаргою, вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє сплату судового збору у відповідному розмірі (стаття 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI) та зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (частина перша статті 9 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI).

Враховуючи викладене, одним із процесуальних обов'язків для реалізації права на судовий захист в порядку адміністративного судочинства є надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі. Невиконання такого обов'язку є підставою для ухвалення судового рішення про залишення позовної заяви без руху зі встановленням строку для усунення таких недоліків.

Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на час звернення до суду з апеляційною скаргою) позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.04.2018 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам пункту першого частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (ненадання документа про сплату судового збору), встановивши заявнику строк для усунення виявлених судом недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Цією ж ухвалою здійснено розрахунок суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у справі №808/3928/17 у відповідності до вимог Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (у редакції, чинній на час звернення із апеляційною скаргою), а саме: 8177,13грн. (1,5% від 331808,42грн. (податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0031871313) = 4977,13грн. та по 1600,00грн. за оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0031791313 на суму 13845,96грн. та №0031851313 на суму 4670,83грн., оскільки 1,5% від суми грошового зобов'язання визначеного кожним податковим повідомленням-повідомленням рішенням є меншим ніж 1600,00грн.), а відтак, на думку суду, сума судового збору, яка підлягає сплаті заявником за подання апеляційної скарги складає (8177,13грн. х 150%) = 12265,70грн.

Копію ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2018 було вручено представнику податкового органу 16.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6910703216739.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем на адресу суду направлено платіжне доручення №238 від 10.04.2018 на суму 7884,00грн., що свідчить про сплату судового збору у розмірі меншому ніж визначено судом.

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційної скарги заявнику, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд керувався тим, що в адміністративному судочинстві відсутнє поняття ціна позову , а тому обрахування відповідачем суми судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги виходячи із загальної ціни позову є помилковим.

Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що при розрахунку розміру судового збору, суд виходив з кількості позовних вимог, кожна з яких є вимогою майнового характеру, і може бути заявлена позивачем окремо. Об'єднання позивачем цих вимог в одному позові не може змінити розрахунок судового збору з кожної окремої позовної вимоги майнового характеру.

На думку суду, доводи податкового органу щодо загальної ціни позову та розрахунку сплати судового збору виходячи із загальної суми визначених податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань є безпідставними.

Верховний Суд вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції помилковим, а посилання відповідача в касаційній скарзі на неправильність здійснення розрахунку суми судового збору за подання апеляційної скарги обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI за подання апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - грудень 2017 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600,00грн. (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 №1801-VIII).

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру позивачу (юридичній особі) необхідно сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом з'ясовано, що у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю Газ інвест було заявлено вимоги майнового характеру (визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.09.2017 №0031871313, №0031791313 та №0031851313), згідно яких загальна оспорювана сума складає 350397,21грн. Ставка судового збору, що підлягала сплаті позивачем при поданні позовної заяви становить: 350397,21грн. х 1,5% (але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) = 5255,85грн.

А отже, судовий збір, який Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області повинно сплатити при поданні апеляційної скарги, становить: 5255,85грн. х 150% = 7883,93рн.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7884,00грн. з розрахунку суми судового збору, яка підлягала сплаті позивачем при поданні позовної заяви з урахуванням характеру позовних вимог та ціни адміністративного позову.

Таким чином, Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності об'єднання позивачем вимог майнового характеру (скасування трьох податкових повідомлень-рішень) в одному позові, оскільки проведення розрахунку суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги виходячи з кожної позовної вимоги майнового характеру окремо, є помилковим.

Неправильно визначивши кількість, характер позовних вимог та розмір судового збору, який підлягає сплаті, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неприведення апеляційної скарги у відповідність вимогам частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у встановлений ухвалою про залишення позову без руху строк, оскільки відповідачем на виконання вимог ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2018 про залишення апеляційної скарги без руху було сплачено судовий збір у розмірі визначеному законом.

Враховуючи вищевикладене, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановивши рішення від 02.05.2018 про повернення апеляційної скарги Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області, порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим його рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.05.2018 у справі №808/3928/17 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду