Постанова

від 23.10.2018 по справі 813/1693/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2018 року

Київ

справа №813/1693/17

адміністративне провадження №К/9901/3185/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2017(суддя - Кедик М.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя - Улицький В.З., судді: Гулид Р.М., Кузьмич С.М.) у справі №813/1693/17 (876/9021/17) за позовом Спільного українсько-німецького підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Гуманітарний проект до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Спільне українсько-німецьке підприємство товариство з обмеженою відповідальністю Гуманітарний проект (далі - СУНП ТОВ Гуманітарний проект ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) від 19.04.2017 № 0005661405.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у Львівській області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Львівській області посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку СУНП ТОВ Гуманітарний проект з питань взаєморозрахунків із ТОВ Граніт-Сателіт та ПП Бітум Юг Компані за період травень 2015 року, про що складено акт від 24.03.2017 № 319/13-03-14-05/13802681.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.2 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 406400,00 грн., сплачених в ціні придбаних у: ТОВ Граніт-Сателіт послуг з розробки передпроектної документації об'єкту (будівництво комплексу об'єктів житлового, громадського призначення з паркінгом та об'єктами інфраструктури по вул. Стрийська, 48, м. Львів) за договором від 03.03.2015 №03032015; у ТОВ Бітум Юг Компані будівельних матеріалів за договором від 28.05.2015 №38 та послуг з відповідального зберігання майна за договором від 29.05.215 №290515, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Львівській області посилалась інформацію ІС Податковий блок , в якій відображено висновок про відсутність у контрагентів позивача в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами. Також контролюючий орган посилався на те, що за ланцюгом між ТОВ Граніт-Сателіт та ПП Бітум Юг Компані та їх попередніми контрагентами відсутні факти здійснення господарських операцій.

На підставі названого акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області 19.04.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005661405, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 508000,00 грн., у тому числі основний платіж 406400,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 101600,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем послуг та товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані послуги та товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних; видаткових накладних; актів здачі-приймання виконаних робіт; рахунків на оплату.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Крім того, на підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем було надано договір оренди від 23.10.2006 укладений між Львівською міською радою (орендодавець) та СУНП ТОВ Гуманітарний проект (Орендар), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться,за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 48 для обслуговування будівель та споруд; витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно; титульний аркуш передпроектної пропозиції Будівництво комплексу об'єктів житлового, громадського, адміністративного призначення з паркінгом та об'єктами інфраструктури по вул. Стрийська, 48, м. Львів .

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо СУНП ТОВ Гуманітарний проект розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених господарський операцій, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операції між позивачем та його контрагентами здійснено відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду