Рішення

від 17.10.2018 по справі 914/1208/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 Справа №914/1208/18

Господарський суд Львівської області в складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судових засідань Думин В.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОХІМТРЕЙД", м.Київ,

до відповідача: Приватного підприємства "РОТЕН", м.Львів,

про стягнення 30 899,37 грн основного боргу, 2 292,71 грн збитків від інфляції, 152 753,39 грн пені, 109811,07 грн 20% річних, 139427,00грн. штрафу

за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Ротен", м. Львів

до відповідача за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд", м. Київ

про визнання недійсним договору

В судове засідання з'явились:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Сааді Р.М. - представник;

від відповідача (позивача за первісним позовом): Гульчій Л.І. - представник.

Суть спору та обставини справи: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" до відповідача Приватного підприємства "РОТЕН" про стягнення 30 899,37 грн основного боргу (донарахованої курсової різниці національної валюти до долара США), 2 292,71грн збитків від інфляції, 152 753,39 грн пені, 109 811,07 грн 20% річних, 139 427,00грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару. А саме оплатив поставлений товар невчасно, внаслідок чого, оскільки в договорі сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, позивачем донараховано вартість товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США в розмірі 30899,37 грн. Дану курсову різницю позивач визначає як заборгованість та нараховує на вказану суму збитки від інфляції, пеню, штраф та 20 відсотків річних. Крім того, позивач також нараховує на суму, яку позивач оплатив з простроченням платежу пеню, штраф та 20 відсотків річних згідно умов Договору. Всього позивач просить стягнути з відповідача 30899,37 грн. боргу (курсової різниці), збитків від інфляції в розмірі 2292,71 грн., пеню в розмірі 152753,39 грн, 20 відсотків річних в розмірі 109811,07 грн. та штраф в розмірі 139 427, 00 грн.

Ухвалою суду від 19.07.2018 р. суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 28.08.2018 р.

Відповідачем 03.08.2018 р. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зокрема зазначає, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення. Вказує, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом національної валюти. Стверджує, що нарахування пені, штрафу та 20 відсотків річних є неправомірним та несправедливим. Крім того, зазначив, що згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Приватним підприємством "Ротен" 07.08.2018 р. подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" про визнання недійсним договору (вх.№1562 від 07.08.2018 р.), в якому просить визнати недійсними пункти 7.1.1., 7.7., 7.8. 7.9. Договору поставки № 16021С від 16.02.2016 року, що укладений між приватним підприємством Ротен та Товариством з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд . Даний позов обґрунтований тим, що п.7.9. вказаного договору суперечить вимогам ст. 252 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України. Позивач за зустрічним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що окремі положення договору встановлюють подвійну та потрійну відповідальність за порушення умов договору. А саме: п.7.1.1. спірного договору, в якому визначено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення; п.7.7. передбачено, що крім суми заборгованості покупець сплачує на користь постачальника відповідно до вимог ст. 625 ЦК України 20 відсотків річних; п. 7.8. зазначеного договору визначено, що в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару. Також вважає, що п. 7.7. вказаного договору є недійсним через його суперечність змісту додатку № 4 до договору поставки №16021С від 16.02.2016 р.

Ухвалою суду від 27.08.2018 р. прийнято зустрічний позов Приватного підприємства "Ротен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" про визнання недійсним договору та об'єднано його зі справою № 914/1208/18 для спільного розгляду.

Представником позивача подано клопотання про приєднання документів, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу до матеріалів справи та розподіл судових витрат (вх.№31780/18 від 28.08.2018 р.), до якого долучено детальний опис робіт (наданих послуг), копію додаткової угоди №1-ЛВ від 21.06.2018 до Договору про надання правничої від 07.06.2018, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 27.08.2018 р., копію рахунку №01/18-ЛВ від 23.08.2018 р. та копію платіжного доручення №3510 від 23.08.2018 р., яким сплачено 15000,00 грн. за надання правничої допомоги та участь в судовому засіданні.

Також представником позивача подано відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№31781/18 від 28.08.2018 р.), в якому просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог за необґрунтованістю та безпідставністю. Зокрема зазначає, що спірний договір №16021С від 16.02.2016 р. підписаний та скріплений печатками обох сторін. Звертає увагу на те, що положеннями ч.6 ст. 232 ГК України та положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України передбачено, що строк і розмір нарахування штрафних санкцій та процентів може бути змінений договором. Також зазначає, що стягнення заборгованості у гривні за курсом гривні до іноземної валюти, який діє на певну дату, не є різновидом відповідальності чи господарських санкцій, що періоди нарахування курсової різниці та нарахування збитків від інфляції не є тотожними та не суміщаються в часі.

В підготовчому засіданні 28.08.2018 р. оголошено перерву до 18.09.2018 р.

Ухвалою суду від 18.09.2018 р. суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, розгляд справи призначено на 27.09.2018 р. В судовому засіданні 27.09.2018 р. оголошено перерву до 11.10.2018 р. В зв'язку з неявкою відповідача, на задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи, 11.10.2018 р. розгляд справи відкладено на 17.10.2018 р.

В судовому засіданні 17.10.2018 р. представник позивача первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив стягнути з відповідача 272 097,74 грн. за поставлений товар з підстав, викладених у позовній заяві. Щодо задоволення зустрічного позову заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

В судовому засіданні 17.10.2018 р. представник відповідача щодо задоволення первісних позовних вимог заперечив повністю з підстав. викладених у відзиві на позов. Зустрічні позовні вимоги просив задоволити повністю з мотивів. викладених у зустрічній позовній заяві.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд (Постачальник) та Приватним підприємством Ротен (Покупець) укладено Договір поставки №16021 (далі - Договір), відповідно до умов якого в терміни, визначені договором та/або додатками до нього, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується передати у власність ПОКУПЦЯ насіння, засоби захисту рослин, добрива (надалі - Товар), а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором та додатками до нього (п.1.1.Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються накладними та/або рахунками-фактури, та/або Додатками, що є невід'ємною частиною цього договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у рахунках та видаткових накладних в національній валюті. Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони можуть визначати еквівалент вартості Товару у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбання Постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами), про що Сторони оформлюють відповідні Додатки до договору (п.2.2. Договору).

Між сторонами 01.07.2016 р. укладено Специфікацію №4 (додаток №4) до Договору поставки від 16.02.2016 р. №16021 (далі - Специфікація), в якій сторони обумовили найменування, асортимент, ціну, вартість продукції та умови оплати. Пунктом 1 Специфікації визначено, що загальна вартість товару з ПДВ складає еквівалент 86035,03 дол. США, що станом на 01.07.2016 року за курсом 24,83 гривні за 1 долар США складає 2136250,00 грн., в тому числі ПДВ 356041,67 грн.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов Договору та Специфікації № 4 до нього, Товариством з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд поставлено, а Приватним підприємством Ротен прийнято товар, що підтверджується товарно-транспортними та видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін, а саме:

-Грейдер РК91л)+Парадокс, РК95л)+Адью,Р(5л), в кількості 50 шт., за ціною 8480,63 грн. (еквівалент у доларах США 341,55) за одиницю Товару з ПДВ, загальною вартістю 508838,00 грн. з ПДВ, за видатковою накладною № 482 від 08.07.2016;

- Прилипач Біопауер SL276/5(5), в кількості 6550 літрів, за ціною 86,37 грн. (еквівалент доларах США 3,48) за одиницю Товару з ПДВ, загальною вартістю 678842,00 грн. з ПДВ, видатковою накладною № 482 від 08.07.2016;

- Євро-Лайтинг, в кількості 120 літрів, за ціною 750,00 грн. (еквівалент у доларах СШA 30,21) за одиницю Товару з ПДВ, загальною вартістю 108000,00 грн. з ПДВ, термін поставки за видатковою накладною № 568 від 29.07.2016;

- Альфа-Бентазол, 20л, в кількості 240 літрів, за ціною 204,17 грн. (еквівалент у долара США 8,22) за одиницю Товару з ПДВ, загальною вартістю 58800,00 грн. з ПДВ, термії поставки - за видатковою накладною № 569 від 29.07.2016;

- Багіра Супер, 5л, в кількості 610 літрів, за ціною 97,50 грн. (еквівалент у доларах США 3,93) за одиницю Товару з ПДВ, загальною вартістю 71370,00 грн. з ПДВ, термін поставки - за видатковою накладною №569 від 29.07.2016;

- Гербіцид "Агіл 100КЕ", в кількості 1200 літрів, за ціною 493,33 грн. (еквівалент у доларах США 19,88) за одиницю Товару з ПДВ, загальною вартістю 710400,00 грн. з ПДВ, термін поставки - за видатковою накладною №483 від 31.07.2016.

Відповідно до ст. ст. 525 , 526 , 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України , де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Розділом 7 Договору передбачено відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань. Так, п. 7.1.1. визначено що за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національног банку України від суми боргу за кожний день прострочення. В пунктах 7.7. та 7.8. сторони обумовили, що в разі невиконання ПОКУПЦЕМ зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього Договору ПОКУПЕЦЬ, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу Україні сплачує на користь ПОСТАЧАЛЬНИКА крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. В разі прострочення ПОКУПЦЕМ конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів ПОКУПЕЦЬ сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого Товару.

Позивачем за прострочення виконання зобов'язань щодо оплати товару нараховано: пеню на суму 238000,00 грн. за період з 14.07.2016 р. до 26.07.2016 р. включно в розмірі 2 789,67 грн., пеню на суму 426240,00 грн. за період з 14.07.2016 р. до 02.10.2017 р. включно в розмірі 143766,14 грн.; нараховано 20 відсотків річних на суму 238000,00 грн. за період з 14.07.2016 р. до 26.07.2016 р. включно, що становить 1690,71 грн., нараховано 20 відсотків річних на суму 426240,00 грн. за період з 14.07.2016 р. до 02.10.2017 р. включно, що становить 104056,93 грн. та за прострочення платежу більше ніж на 10 днів позивач нараховує штраф у розмірі 20 % від суми 238000,00 грн., що становить 47600,00 грн., від суми 426240,00 грн., що становить 85248,00 грн.

В силу положень ст.610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї розрахунків, позивачем нараховано пеню, 20 відсотків річних на суму 238000,00 грн. Позивач стверджує, що оскільки згідно Специфікації сторонами було передбачено 100 % передоплату за поставку товару, яка мала бути здійснена покупцем до 14.07.206 р., тому саме з цієї дати слід нараховувати штрафні санкції на неоплачену суму.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що в п.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті. Якщо зобов'язання виражене в банківському металі, то відповідне правовідношення не є грошовим зобов'язанням, і до нього не застосовуються норми про відповідальність за порушення такого зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

З огляду на викладене, постачальник у випадку нездійснення покупцем попередньої оплати (несплати авансу) мав право відмовитися від виконання свого обов'язку щодо поставки товару на неоплачену суму. Проте, після 14.07.2016 р. (дата, до якої згідно умов Специфікації покупець мав здійснити 100% передоплату) позивачем було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № 568 від 29.07.2016 р. на суму 108000,00 грн.; №569 від 29.07.2016 р. на суму 130170,00 грн. та № 483 від 31.07.2016 р. на суму 710400,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що поставлений згідно видаткових накладних №569 від 29.07.2016 р. на суму 130170,00 грн. (рахунок на оплату від 22.07.2016 р. №547) та №568 від 29.07.2016 р. (рахунок на оплату від 22.07.2016 р. №548) був повністю оплачений відповідачем, як вбачається з банківських виписок, 27.07.2016 р., що не заперечується позивачем та відповідачем. Крім того, поставлений згідно видаткової накладної від 31.07.2016 р. №483, товар на суму 710400,00 грн. був частково оплачений відповідачем 15.06.2016 р. та 30.06.2016 р. в розмірі 284160,00 грн., що вбачається з банківських виписок, та не заперечується позивачем та відповідачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування відповідальності як за порушення грошового зобов'язання на суму, яка була оплачена відповідачем ще до поставки товару на цю суму. Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині нарахованих позивачем пені, 20 відсотків річних та штрафу на суму оплаченого відповідачем товару до дати поставки, слід відмовити.

Суд вважає за необхідне зазначити про правомірність нарахування позивачем пені, 20 відсотків річних за період з 01.08.2018 р. (дата наступна за датою поставки згідно видаткової накладної №483 від 31.07.2018 р., яка оплачена відповідачем тільки частково) по 02.10.2018 р. та штрафу в розмірі 20% за прострочення виконання зобов'язань понад 10 днів, на суму 426240,00 грн.

Крім того, в п.2 Специфікації передбачено, що сторони у зобов'язанні визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті - долар США.

В п.3 Специфікації визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% передоплата загальної вартості Товару, що становить еквівалент 86 035,03 дол. США - до 14 липня 2016 р., що станом на 01 липня 2016 р. за курсом, 24,83 гривні за 1 долар США, складає 2 136 250,00 грн.,в тому числі ПДВ 356041,67 грн.

Відповідно до п.2 Специфікації сторони домовились, що в разі якщо курс продажу долара США на час закриття торгів (графа закриття/АSК ), що складеться на міжбанківському валютному ринку України на попередній до дати зарахування коштів від Покупця на рахунок Постачальника банківський день буде вище, ніж курс продажу долара США на час закриття торгів (графа закриття/ АSК ), що склався на міжбанківському валютному ринку України на попередній до дати підписання даного Додатку банківський день. Сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S = (A1 / А2 ) * В, де S - загальна вартість Товару в гривнях з ПДВ на момент оплати (сума, яка підлягає оплаті); В - загальна вартість Товару в гривнях з ПДВ на 01 липня 2016 р.; А2 - договірний курс на дату підписання Додатку №4 складає 24,83гривні за 1 долар США; А1 - курс долара США до гривні на час закриття торгів (графа закриття/ АSК ), що складеться на міжбанківському валютному ринку України на попередній до дати зарахування коштів від Покупця на рахунок Постачальника банківський день.

При цьому Сторони домовились, у разі зарахування коштів від Покупця на рахунок Постачальника до 31 липня 2016 р. включно, курс А 1 буде становити 24,83 гривні за 1 долар США.

Зазначена в п. 1 даного Додатку (поряд з грошовим еквівалентом вартості Товару в іноземній валюті) вартість Товару у гривнях, яка відповідає такому еквіваленту на день підписання Сторонами Специфікації, не є окремим порядком визначення суми, яку Покупець має сплатити у гривнях в якості вартості Товару, а приймається виключено для оформлення видаткових накладних. Після оплати повної вартості Товару згідно п.3 даної Специфікації (закриття розрахунків за Договором) Постачальник надає Покупцю усі необхідні документи (розрахунок вартісних показників, коригувальні податкові накладні) для проведення коригувань вартісних показників накладних, що були оформлені на дату поставки Товару. При цьому Сторони домовилися, що в разі якщо платіж за Договором відбудеться пізніше ніж дата, до якої згідно графіку оплати такий платіж мав відбутися, курс А1 буде не нижчий ніж курс продажу долара США на час закриття торгів (графа закриття/ АSК ), що складеться на міжбанківському валютному ринку України на дату (з графіку оплати), до якої платіж мав відбутися, але не відбувся. Сторони домовились, що курс продажу долара США на час закриття торгів (графа закриття/ АSК ), що складеться на міжбанківському валютному ринку України підтверджується даними веб-сайту http://finmonitor.com.ua, а в разі неможливості вільного використання ресурсу (в наступній черговості): - даними сайту http://finmonitor.com.ua ; - даними АТ Райффайзен Банк Аваль ; -даними одного з банків за вибором Покупця, в яких відкрито його рахунки.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач неналежним чином виконував договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару. А саме, як вбачається з долучених до матеріалів справи банківських виписок, відповідачем сплачено: 100000,00 грн. - 15.06.2016 р.; 437955,91 грн. - 30.06.2016 р.; 933884,09 грн. - 08.07.2016 р.; 108000,00 грн. та 130170,00 грн. - 27.07.2016 р.; 426240,00 грн. - 03.10.2017 р.

Оскільки відповідачем прострочено сплату 426240,00 гривень, що еквівалентно 17166,33 доларам США за курсом долара на момент підписання Специфікації, а за курсом продажу долара США, що склався на час закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України на дату, яка є попередньою до дати зарахування коштів від покупця на рахунок постачальника - 02.10.2016 р., курс гривні до долара США становив 26.63 грн. за 1 долар США, так як борг був сплачений 03.10.2016 р., позивачем донараховано 30899,37 грн. курсової різниці.

Частина 2 ст.524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ч.2 ст.533 ЦК України , якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що сторони у зобов'язанні, зокрема у п. 2 Специфікації визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті - долар США, тобто зобов'язання за даним договором має бути виконане у гривні з урахуванням курсу долара США на час укладання договору та на день фактичної оплати товару, що відповідає вимогам Цивільного Кодексу України , а його умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, що вказує на принцип свободи договору.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долара США на переддень такої оплати.

Для обрахунку суми, яка підлягає оплаті, слід використовувати формулу, яка обумовлена сторонами в п 2 Специфікації. При перевірці правильності нарахування курсової різниці судом також враховано, що станом на момент підписання Специфікації №4 до Договору, курс долара США до гривні становив 24,83 грн. за 1 долар США, а станом на 02.10.2017 р. (попередній до дати зарахування коштів 03.10.2017 р. від покупця на рахунок постачальника банківський день) курс долара США до гривні на час закриття торгів (графа закриття/ АSК ), що склався на міжбанківському валютному ринку України, становив 26,63 грн. за 1 долар США. Крім того, суд звернув увагу на те, що в п. 2 Специфікації сторони домовилися, що у разі зарахування коштів від Покупця на рахунок Постачальника до 31 липня 2016 р. включно, курс буде становити 24,83 гривні за 1 долар США.

З огляду на викладене, розмір заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) у відповідності до ст. 524 , 533 , 562 Цивільного кодексу України та договору поставки №16021С від 16.02.2016р., за період з 01.08.2016 р. по 02.10.2017 р. становить 30899,37 грн. та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Суд зазначає, що позивачем правомірно нараховано на суму донарахованої вартості товару (курсової різниці) 30899,37 грн. відповідачу за період з 03.10.2017 р. по 30.05.2018 р. пеню в розмірі 6197,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 2292,71 грн., 20 відсотків річних в розмірі 4063,43 грн.

При цьому суд зазначає, що при перевірці правильності нарахування пені, інфляційних втрат та 20 відсотків річних судом враховано таке.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, судом враховано, що відповідно до п.7.9. Договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування таприпиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Однак відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, про що також зазначено у відзиві на позовну заяву. Зокрема, обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач вказує на те, що співвідношення суми, визначеної позивачем як основний борг (курсова різниця) в розмірі 30899,37 грн. та розміру пені, річних, штрафу в розмірі 404284,17 грн. є свідченням того, що окремі умови договору поставки несправедливі та порушують принципи розумності та добросовісності.

Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України . При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України ).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, тобто зменшення розміру неустойки є правом, а не обов'язком суду, та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.

Судом взято до уваги те, що ПП Ротен сплачено більшу частину вартості товару до поставки товару, а також те, що сума простроченого платежу 426240,00 грн. є невеликою відносно загальної вартості поставленого товару, що становить еквівалент 86035,03 дол. США, що станом на 01 липня 2016 р. за курсом 24,83 гривні за 1 долар США складала 2136250,00 грн. А також те, що дана заборгованість в розмірі 2136250,00 грн. погашена відповідачем станом на день звернення до суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу, та, крім пені та штрафу, позивачем нараховано відповідачу 20 відсотків річних за невиконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару.

Отже, на заборгованість, яка оплачена відповідачем з простроченням, в розмірі 426240,00 грн. позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 143766,14 грн., 20 відсотків річних в розмірі 104056,93 грн. та штраф в розмірі 85248,00 грн., що разом становить 333071,07 грн. Таким чином розмір майнової відповідальності, а саме 333071,07 грн. є неспіврозмірним з розміром простроченого платежу на суму 426240,00 грн.

Також суд зазначає, що на суму донарахованої вартості товару (курсової різниці), що становить 30899,37 грн. позивачем нараховано пеню в розмірі 6197,58 грн., інфляційні втрати в розмірі 2292,71 грн., 20 відсотків річних в розмірі 4063,43 грн., та штраф в розмірі 6579,87 грн., що разом становить 19133,59 грн. Таким чином розмір майнової відповідальності, а саме 19133,59 грн. є неспіврозмірним з розміром донарахованої вартості товару (курсової різниці), що становить 30899,37 грн.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 ).

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, а саме: пені - до 50000,00 грн. та штрафу на суму нарахованого штрафу на курсову різницю в розмірі 6579,87 грн.

Отже, враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. пені, 103927,83 грн. 20 відсотків річних, 85248,00 грн. штрафу та 2292,71 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

В позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн. (з яких 5000,00 грн. за стадію підготовки та подачу позову в господарський суд та до 10000,00 грн. за представництво інтересів у господарському суді за цим позовом). Також представником позивача подано клопотання (вх..№31780/18 від 28.08.2018 р.), до якого долучено копію акту приймання-передачі наданих послуг від 27.08.2018 р. та копію платіжного доручення №3510 від 23.08.2018 р., яким сплачено 15000,00 грн. за надання правничої допомоги та участь в судовому засіданні.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 5, 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд (Клієнт) та Адвокатським бюро Юридичний центр Рустама Сааді (Адвокатське бюро) укладено Договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого Адвокатське бюро зобов'язується за винагороду забезпечити надання правничої допомоги Клієнту в господарських судах всіх інстанцій, Верховному Суді у справах, які підвідомчі цим судам, з усіма правами позивача, підготувати та подати позов до Приватного підприємстав Ротен про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок несвоєчасного виконання ним зобов'язань за договором поставки №16021С від 16.02.2016 в частині специфікації №4 від 01.07.2016 р. (п.1.1. цього договору). Пунктом 2.2. цього договору Адвокатське бюро зобов'язане забезпечити надання правничої допомоги Клієнту шляхом надання йому Адвоката для участі у процесуальних діях та підготовки документів, які необхідні для захисту прав та інтересів Клієнта.

За умовами цього договору Клієнт оплачує Адвокатському бюро гонорар у сумі за домовленістю сторін, розмір якого визначається додатковою угодою сторін, яка є невід'ємною частиною цього Договору (п.6.1. Договору).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд (Клієнт) та Адвокатським бюро Юридичний центр Рустама Сааді (Адвокатське бюро) 21.06.2018 року укладено Додаткову угоду №1-ЛВ до договору про надання правничої допомоги від 07.06.2018, відповідно до якої сторони доповнили договір підпунктом 6.1.1. Клієнт до 01.09.2018 р. оплачує Адвокатському бюро гонорар у сумі 5000,00 грн. за підготовку позову (аналіз документів, копіювання документів, які додані до позову, здійснення обґрунтованих розрахунків сум позовних вимог, подачу позовної заяви) до ПП Ротен , та підпунктом 6.1.2. Клієнт, незалежно від результату розгляду відповідної господарської справи, яка буде відкрита провадженням за позовом Клієнта до ПП Ротен про стягнення заборгованості, до 01.09.2018 р. гонорар у сумі 10000,00 грн. за участь адвоката у судовому засіданні у господарському суді першої інстанції, до його повного завершення, як стадії судового розгляду, що включає в себе, окрім участі у судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку документів (відповідей на відзиви відповідача, пояснень, інших документів) у господарській справі.

До матеріалів справи долучено належним чином завірену копію Акту здачі-приймання наданих послуг від 27.08.2018 р., яким сторони підтвердили належне надання правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 07.06.2018 р., в період з 07.06.2018 року по 27.08.2018 року, а саме:

- аналіз документів, необхідних для подання позову, здійснення обґрунтованих розрахунків сум, що стягуються, підготовка (написання та подача) позовної заяви ТОВ Украгрохімтрейд до ПП Ротен (справа №914/1208/18) до господарського суду Львівської області, копіювання (розхдрукування) додатків до позову у кількості 39 шт. на 40 арк. У 2 примірниках;

- представництво інтересів Клієнта в господарському суді Львівської області, а саме: підготовка (написання та подача) до господарського суду Львівської області: 1)відзиву на зустрічну позовну заяву; 2) пояснення на відзив ПП Ротен .

В даному Акті сторони визначили, що за надані послуги Адвокатському бюро підлягає до сплати гонорар 15000,00 грн.

Дані послуги були оплачені позивачем згідно платіжного доручення №3510 від 23.08.2018р. №484, копія якого долучена до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, відзив позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на зустрічну позовну заяву, пояснення щодо необґрунтованості заперечень ПП Ротен , всі клопотання від позивача за первісним позовом підписані та подані представником ТОВ Украгрохімтрейд адвокатом Сааді Р.М. (довіреність №07-06/18/-1/п від 07.06.2018 р.) Крім того адвокат Сааді Р.М. представляв інтереси позивача в судових засіданнях.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, враховуючи подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов'язаність цих витрат з розглядом справи; пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, кількості розрахунків, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, суд дійшов до висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 15000,00 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог ПП Ротен до Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд про визнання недійсними пунктів 7.1.1., 7.7., 7.8., 7.9. договору поставки №16021С від 16.02.2016 р. суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, законодавець пов'язує недійсність правочину зокрема з недодержанням певних вимог до правочину на момент його вчинення.

Відповідно до частини першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) стверджує, що п.7.9. Договору поставки №16021С від 16.02.2016 року суперечить вимогам ст. 252 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Суд звертає увагу на те, що ч.6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 7.9. спірного Договору стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування таприпиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Отже, сторони у спірному Договорі, у п. 7.9. обумовили інший термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів), ніж передбачений ч.6.ст. 232 Господарського кодексу України, що не суперечить положенням зазначеної статті.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за зустрічним позовом) також зазначає, що окремі положення договору встановлюють подвійну та потрійну відповідальність за порушення умов договору. А саме: п.7.1.1. спірного договору, в якому визначено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення; п.7.7. передбачено, що крім суми заборгованості покупець сплачує на користь постачальника відповідно до вимог ст. 625 ЦК України 20 відсотків річних; п. 7.8. зазначеного договору визначено, що в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Крім того, суд зазначає, що в п.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1.). Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п.4.2.).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними пунктів 7.1.1., 7.7., 7.8., 7.9. договору поставки №16021С від 16.02.2016 р. не підлягають до задоволення.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги слід задоволити частково, а саме до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає 30899,37 грн. донарахованої курсової різниці, 50000,00 грн. пені, 103927,83 грн. 20 відсотків річних, 85248,00 штрафу, 2292,71 грн. інфляційних втрат; в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісні позовні вимоги судом задоволено частково, судовий збір в розмірі 5481,04 грн. підлягає до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, решта суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви про стягнення з ПП Ротен на користь ТзОВ Украгрохімтрейд 435183,54 грн., залишається за позивачем. При цьому судом враховано пояснення викладені в п.2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , де зазначено, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Оскільки в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати, пов'язані з розглядом зустрічної позовної заяви, суд залишає за позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним позовом).

Керуючись статтями 10,12,20,73-76,79,123,129, 232, 233, 236-238, 240 ГПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Ротен (79040, м. Львів, вул.. Городоцька, 359, ідентифікаційний код 36874438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд (03143, м. Київ, вул.. Академіка Заболотного, 154Д, ідентифікаційний код: 39668245) 30899,37 грн. донарахованої курсової різниці, 50000,00 грн. пені, 103927,83 грн. 20 відсотків річних, 85248,00 штрафу, 2292,71 грн. інфляційних втрат, 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 5481,04 грн. судового збору.

3. В задоволенні решта первісних позовних вимог - відмовити.

4. В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 25.10.2018р.

Суддя Запотічняк О.Д.