Рішення

від 02.10.2018 по справі 640/6036/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/6036/18

н/п 2/640/1870/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року Київський районний суд міста Харкова в складі: .

головуючого судді - Сенаторова В.М,

при секретарі - Явнюк К.Р.

представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, та ОСОБА_6 з вимогою стягнути з них у рівних частках на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 14.06.2016, договором позики від 15.06.2016, договором позики від 05.09.2016, договором позики від 18.08.2016, договором позики від 30.01.2017, договором позики від 31.01.2017, договором позики від 20.02.2017, договором позики від 06.03.2017, договором позики від 07.03.2017, договором позики від 09.03.2017, договором позики від 25.04.2017, договором позики від 25.05.2017, договором позики від 02.06.2017, договором позики від 07.09.2017, договором позики від 08.09.2017 у розмірі 5330547 (п'ять мільйонів триста тридцять тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 89 коп., а також стягнути у рівних частках на його користь проценти за цими договорами позики у розмірі 726963 (сімсот двадцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 98 коп.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 вказав, що протягом 2016-2017 років між ним та ОСОБА_5 було укладено п'ятнадцять цільових договорів позики, згідно з якими ним було надано в позику ОСОБА_5 грошові кошти на загальну суму: 5330547 (п'ять мільйонів триста тридцять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 89 коп. з метою купівлі земельних ділянок на території Харківської обл., Зміївського району, с/рада Бірківська та с/рада Таранівська, а також на території Харківської обл., Харківського району, с/рада Циркунівська.

01 лютого 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_5 з письмовою вимогою про повернення боргу, а саме: суми позики в розмірі 5330547 грн. 89 коп., протягом семи днів з моменту отримання вищевказаної вимоги.

Однак, ОСОБА_5 09.02.2018 року відмовився повернути позику, оскільки наразі не спроможний знайти покупців для земельних ділянок, з метою купівлі яких ним було взято грошові кошти у позику.

На момент отримання позики у розмірі 5330547 грн. 89 коп. ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_6

Позивач посилаючись на статтю 65 СК України вважає, що позичені в нього грошові кошти у розмірі 5330547 грн. 89 коп. для придбання відповідних земельних ділянок були використані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах сім'ї, а тому боргові зобов'язання з повернення коштів покладаються на відповідачів у рівних частках.

Крім того, позивач вважає, що на підставі ст. 1048 ЦК України , а також на те, що цільовими договорами позики не врегульовано розмір і порядок одержання процентів від суми позики то з огляду на це, розмір процентів від суми позики визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позивач вважає, що загальна сума процентів від суми позики визначена на рівні облікової ставки Національного банку України складає: 726963 грн. 98 коп. та підлягає стягненню з відповідачів у рівних частках.

У судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_3 щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_6 заперечував в повному обсязі. Водночас, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованості за договором позики від 14.06.2016, договором позики від 15.06.2016, договором позики від 05.09.2016, договором позики від 18.08.2016, договором позики від 30.01.2017, договором позики від 31.01.2017, договором позики від 20.02.2017, договором позики від 06.03.2017, договором позики від 07.03.2017, договором позики від 09.03.2017, договором позики від 25.04.2017, договором позики від 25.05.2017, договором позики від 02.06.2017, договором позики від 07.09.2017, договором позики від 08.09.2017 у розмірі 5330547 грн. 89 коп., а також процентів за договорами позики від 14.06.2016, 15.06.2016, 18.08.2016, 05.09.2016, 30.01.2017, 31.01.2017, 02.06.2017, 06.03.2017, 07.03.2017, 09.03.2017, 25.04.2017, 25.05.2017, 07.09.2017, 08.09.2017, 20.02.2017 у загальній сумі: 726963 грн. 98 коп. визнав в повному обсязі, пославшись на те, що ОСОБА_5 визнає своїм особистим боргом отриману у позику грошову суму у розмірі 5330547 грн. 89 коп. а також суму процентів від суми позики, у розмірі 726963 грн. 98 коп., зважаючи на те, що ОСОБА_6 згоди на укладення договорів позики не надавала, а також на те, що фактично будь - які шлюбні відносини між ними на момент укладення договорів позики було припинено. З огляду на це, відсутні будь - які правові підстави стягнення відповідних грошових коштів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, відтак належним відповідачем в даній цивільній справі є виключно ОСОБА_5

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, а також визнати договори позики від 14.06.2016 р., 15.06.2016 р., 05.09.2016 р., 18,08.2016 р., 30.01.2017 р., 31.01.2017 р., 08.09.2017 р., 07.09.2017 р., 20.02.2017 р., 06.03.2017 р., 07.03.2017 р., 09.03.2017 р., 25.04.2017 р., 02.06.2017 р., 25.05.2017 р. недійсними, пославшись на те, що ніхто з членів сім'ї, зокрема ОСОБА_6 не отримав блага внаслідок укладення зазначених договорів позики, тобто отримані грошові кошти не були використані на потреби сім'ї, і взагалі невідомо, чи отримував ОСОБА_5 грошові кошти, як що так, то незрозуміло на що він їх витратив, а тому за договорами позики на ОСОБА_6 не покладається обов'язок його виконання, а не надання нею, як дружиною, згоди на укладення договору не покладає на неї солідарного обов'язку з боржником і вона не може відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_5 як відповідач.

Суд, вислухавши представників позивача та відповідачів, перевірив матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За вимогами ст. 1046 ЦК України, за договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Позивачем надано до суду письмові докази, що підтверджують факт укладення позивачем та відповідачем ОСОБА_5 договорів позики а саме: договір позики від 14.06.2016, договір позики від 15.06.2016, договір позики від 05.09.2016, договір позики від 18.08.2016, договір позики від 30.01.2017, договір позики від 31.01.2017, договір позики від 20.02.2017, договір позики від 06.03.2017, договір позики від 07.03.2017, договір позики від 09.03.2017, договір позики від 25.04.2017, договір позики від 25.05.2017, договір позики від 02.06.2017, договір позики від 07.09.2017, договір позики від 08.09.2017, розписка від 14.06.2016, розписка від 15.06.2016, розписка від 05.09.2016, розписка від 18.08.2016, розписка від 30.01.2017, розписка від 31.01.2017, розписка від 20.02.2017, розписка від 06.03.2017, розписка від 07.03.2017, розписка від 09.03.2017, розписка від 25.04.2017, розписка від 25.05.2017, розписка від 02.06.2017, розписка від 07.09.2017, розписка від 08.09.2017.

Проти даного факту відповідач ОСОБА_5О, в судовому засіданні не заперечував.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт підписання відповідачем ОСОБА_5 вищевказаних договорів позики, а також розписок свідчить про отримання позичальником всієї грошової суми.

Судом встановлено, що позичальник особисто отримував від позикодавця грошові кошти отримані згідно з договорами позики від 07.09.2017, 08.09.2017, 02.06.2017, 25.05.2017 у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, що знаходиться за адресою: місто Харків, 61202, вул. Ахсарова, буд. №8.

Також, судом встановлено, що позичальник особисто отримував грошові кошти отримані згідно з договорами позики від 18.08.2016, 05.09.2016, 30.01.2017, 31.01.2017, 20.02.2017, 06.03.2017, 07.03.2017, 09.03.2017, 25.04.2017 у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, що знаходиться за адресою: проспект Леніна, №24А, місто Харків, 61000, а також те, що позичальник особисто отримував грошові кошти отримані згідно з договорами позики від 14.06.2016, 15.06.2016 у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, що знаходиться за адресою: вулиця Клочківська, 222А, Харків, Харківська область, 61000.

Факт отримання грошових коштів з метою купівлі земельних ділянок відповідачем ОСОБА_5 в ході судового засідання не оспорювався.

З вищевказаних договорів позики ( а саме: пунктів 3.1. та 3.2.) вбачається, що позичальник зобов'язується повернути Позику готівкою протягом семи календарних днів з моменту отримання письмової вимоги про повернення Позики від Позикодавця.

Крім того, позика вважається поверненою Позикодавцю, а Позичальник таким, що виконав зобов'язання з моменту повернення Позичальником всієї суми позики Позикодавцю і надання Позикодавцем Позичальнику письмової розписки про повне виконання зобов'язань за Договором або наявності у Позичальника оригіналу квитанції про переказ на банківський рахунок Позикодавця суми позики, визначеної в пункті 2.1. Договору в повному обсязі.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладеного вбачається, що між сторонами, а саме: позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики, а договори позики та розписки свідчать про їх укладення відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач надав суду письмові докази, а саме: розписки, а також договори позики, що підтверджують факт укладення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договорів позики, а отже між ними виникли правовідносини з підстав, передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідачка ОСОБА_6 та представник відповідачки не змогли спростувати вказані обставини, а їх доводи про те, що вищевказані договори позики та розписки є фіктивними нічим не підтверджені.

Судом встановлено, що грошові кошти у загальній сумі: 5330547 грн. 89 коп. отримувалися відповідачем від позивача у період з 14.06.2016 по 25.05.2017, тобто після того, коли фактично шлюбні відносини між відповідачами були припинені та вони не проживали разом однією сім'єю, не вели спільного господарства, не мали спільних прибутків та витрат, а також те, що грошові кошти, отримані за договорами позики, були використані відповідачем ОСОБА_5 для купівлі земельних ділянок, що визначені в договорах позики, з комерційною метою, а не в інтересах сім'ї.

За положеннями ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Оскільки відповідачка не визнала факт того, що відповідач позичав гроші в інтересах родини відповідача та відповідачки, крім того, вона згоди на укладення договорів позики не надавала, враховуючи визнання відповідачем заборгованості за договорами позики, а також суми процентів за договорами позики своїм особистим боргом, зважаючи на те, що в судовому засіданні було встановлено, що фактично шлюбні відносини між відповідачкою та відповідачем було припинено з травня 2016 року / проти цього не заперечували в судовому засіданні відповідач ОСОБА_5О, та відповідачка ОСОБА_6М, / оцінивши належність, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заборгованість за договорами позики, а також проценти за договорами позики повинен повернути позивачу відповідно до ст. 1049 ЦК України лише відповідач ОСОБА_5, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 65 СК України, ст.ст. 11, 530, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76, 141, 206,263-265 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, що зареєстрований за адресою: 61000, пров. Шевченківський, буд.№32, кв.№51, РНОКПП: НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4, що зареєстрований за адресою: 61045, м. Харків, пров. Шевченківський, буд.№30, кв.№216, РНОКПП: НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість за договором позики від 14.06.2016, договором позики від 15.06.2016, договором позики від 05.09.2016, договором позики від 18.08.2016, договором позики від 30.01.2017, договором позики від 31.01.2017, договором позики від 20.02.2017, договором позики від 06.03.2017, договором позики від 07.03.2017, договором позики від 09.03.2017, договором позики від 25.04.2017, договором позики від 25.05.2017, договором позики від 02.06.2017, договором позики від 07.09.2017, договором позики від 08.09.2017 у розмірі 5330547 (п'ять мільйонів триста тридцять тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 89 коп. та проценти за договорами позики від 14.06.2016, 15.06.2016, 18.08.2016, 05.09.2016, 30.01.2017, 31.01.2017, 02.06.2017, 06.03.2017, 07.03.2017, 09.03.2017, 25.04.2017, 25.05.2017, 07.09.2017, 08.09.2017, 20.02.2017 у загальній сумі: 726963 (сімсот двадцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 98 коп.

У задоволенні в іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя -