Постанова

від 25.10.2018 по справі 710/798/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1563/18Головуючий по 1 інстанції - Побережна Н.П. Категорія: 23 Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

секретаря Винник І.М.

розглянувши у судовому засіданні у місті Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника фермерського господарства Сад - Неверчака Євгена Борисовича на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року

(ухвалене в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області 27 червня 2018 року під головуванням судді Побережної Н.П., повний текст рішення складено 05 липня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_4 до фермерського господарства Сад про визнання договору оренди землі недійсним, -

в с т а н о в и в :

01 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до ФГ Сад про визнання недійсним договору оренди землі б/н від 01 серпня 2011 року, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Шполянському районі Черкаської області 28 грудня 2012 року за № 712570004800674 та зобов'язання Відділу Держкомзему у Шполянському районі Черкаської області скасувати реєстрацію № 712570004800674 договору оренди землі б/н від 28 грудня 2012 року та внести про це запис у відповідний розділ поземельної книги.

Під час розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги та просив не залучати до справи третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Держкомзему у Шполянському р-ні Черкаської обл. та не розглядати вимогу щодо зобов'язання Відділу Держкомзему у Шполянському районі Черкаської області скасувати реєстрацію № 712570004800674 договору оренди землі б/н від 28 грудня 2012 року та внесення про це запис у відповідний розділ поземельної книги.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01 серпня 2011 року вона та ФГ Сад в особі голови Давиденка В.П. уклали договір оренди землі № б/н, терміном п'ять років, який ФГ Сад як орендар повинен був зареєструвати у Відділі Держкомзему у Шполянському р-ні. 01 травня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до ФГ Сад з усним повідомленням про те, що в зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди землі від 01 серпня 2011 року вона не має наміру продовжувати його дію далі. Голова ФГ Сад повідомив позивачу, що договір оренди землі, який був укладений між ними 01 серпня 2011 року, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Шполянському р-ні 28 грудня 2012 року, тому термін дії договору закінчиться 28 грудня 2017 року.

01 липня 2017 року позивач звернувся до ФГ Сад з усним повідомленням про те, що в зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди від 01 серпня 2011 року він не має наміру продовжувати його дію далі. Голова ФГ Сад повідомив позивачу, що договір оренди землі, який був укладений між сторонами 01 серпня 2011 року та зареєстрований у Відділі Держкомзему у Шполянському р-ні 28 грудня 2012 року, укладений терміном на 10 років, тому термін дії договору закінчиться 28 грудня 2022 року.

На вимогу позивача надати екземпляр примірника договору оренди землі, йому було надано оригінал договору оренди землі де в розділі реквізити сторін в графі орендодавець позивач виявив, що його особистий підпис підроблено. На даний час земельна ділянка за кадастровим номером: НОМЕР_1 використовується відповідачем згідно договору оренди землі б/н від 01 серпня 2011 року, чим порушуються права позивача. Тому, позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 01 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ФГ Сад , який зареєстровано у відділі Держкомзему у Шполянському р-ні Черкаської області 28 грудня 2012 року № 712570004800674.

Стягнуто з ФГ Сад на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що під час розгляду справи було встановлено і підтверджено висновком експерта, що ОСОБА_4 оспорюваних договір не підписувала, а отже у неї не було волевиявлення на його укладення, тому з вказаних обставин є всі підстави для відмови в задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду ФГ Сад оскаржило його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що впродовж дії договору оренди землі, ОСОБА_4 отримувала орендну плату від орендаря, про що сама не заперечувала, а отже хоч в судовому засіданні й було встановлено, що договір вона не підписувала, однак одержання орендної плати свідчить, що вона прийняла умови договору і підстав для визнання його недійсним немає. Крім того, в 2011 році позивач фактично передала, а відповідач прийняв земельну ділянку в оренду і ці дії відбулися в натурі, тобто позивач своїми діями підтвердила волевиявлення щодо настання наслідків в майбутньому.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на підставі рішення Лип'янської сільської ради № 3-4 від 10 грудня 2002 року належить земельна ділянка площею 2,52 га, розташована в межах Лип'янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 19 травня 2003 року (а.с.7).

01 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та ФГ Сад було укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лип'янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, загальною площею 2,52 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 25 680 грн. Договір укладено строком на 10 років. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1 156 грн. на рік. Зазначений договір був зареєстрований в відділ Держкомзему в Шполянському районі 28 грудня 2012 року (а.с. 9).

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 03 листопада 2011 року у зв'язку і укладенням договору оренди землі було здійснено визначення меж земельної ділянки площею 2,52 га, згідно з проектом розпаювання та державним актом серії НОМЕР_2, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 6 від 19 травня 2003 року. Земельна ділянка знаходиться на території Лип'янської сільської ради Шполянського району Черкаської області та передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Нинішні межі земельної ділянки погоджені суміжними власниками землі та землекористувачами, спірних питань немає (а.с.8).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 01 серпня 2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1; земельна ділянка знаходиться на території Липянської сільської ради Шполянського району Черкаської області, площа земельної ділянки 2,52 га. На земельній ділянці не знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до оцінки станом на 21 січня 2012 року складає 25 680 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не маг недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. В момент підписання акту сторони не мають претензій у відношенні одна одної (а.с.8).

Відповідно до відомості про видачу договорів оренди, укладених 01 серпня 2011 року з ФГ Сад , зареєстрованих відділом Держкомзему у Шполянскому районі, орендодавцям Лип'янської сільської ради, ОСОБА_4 отримала договір оренди 27 серпня 2013 року, про що наявний її підпис (а.с.39).

Факт отримання ОСОБА_4 орендної плати за 2011-2016 роки підтверджується відомостями видачі орендної плати за орендовані земельні частки (паї) ФГ Сад (а.с. 40-45).

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3003/3004/18-32/3968/18-32 від 11 квітня 2018 року підпис від імені ОСОБА_4, що міститься у графі Орендодавець у Договорі оренди землі від 01 серпня 2011 року, укладеному від імені орендодавця ОСОБА_4 і орендаря ФГ Сад в особі голови Давиденка В.П., виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Будь-які діагностичні ознаки, які б свідчили про вплив на виконавця підпису від імені ОСОБА_4, що міститься у графі Орендодавець у Договорі оренди землі від 01 серпня 2011 року, укладеному від імені орендодавця ОСОБА_4 і орендаря ФГ Сад в особі голови Давиденка В.П. збиваючих факторів - відсутні. Підпис від імені ОСОБА_4, що міститься у графі Орендодавець у договорі оренди землі від 01 серпня 2011 року, укладеному від імені орендодавця ОСОБА_4 і орендаря ФГ Сад в особі голови Давиденка В.П. виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою із зміною ознак власного почерку (а.с.85-91).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 в обгрунтування його вимог вказала, що вона не підписувала оспорюваний договір з товариством, замість неї договір був підписаний невстановленою особою, тому під час його укладення було відсутнє її волевиявлення на його укладення. Крім того, зазначила, що про порушення свого права їй стало відомо в 2017 році, коли з відповіді відповідача та наданої копії примірника договору, позивач дізналася, що договір укладений строком на 10 років, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності щодо пред'явленої вимоги.

Ухвалюючи рішення, суд визнав обгрунтованими доводи позовної заяви та мотивував свої висновки саме відсутністю волевиявлення ОСОБА_4 на укладення такого договору.

Перевіряючи законність висновку районного суду, апеляційний суд виходить з наступного.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 17 ЗУ Про оренду землі ).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Положеннями частини першої статті 16 ЗУ Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено і даний факт підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи № 3003/3004/18-32/3968/18-32 від 11 квітня 2018 року, що підпис від імені ОСОБА_4, що міститься у графі Орендодавець у спірному Договорі оренди землі від 01 серпня 2011 року, укладеному від імені орендодавця ОСОБА_4 і орендаря ФГ Сад в особі голови Давиденка В.П., виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку врахував, що почеркознавчою експертизою від 11 квітня 2018 року встановлено, що підпис на договорі оренди земельної ділянки не належать ОСОБА_4, тому дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність вимогам закону правочину щодо передачі в оренду земельної ділянки. Позивач особисто не підписувала договір оренди землі, повноваження на це в установленому законом порядку іншій особі не надавала, що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним та повернення земельної ділянки власнику.

Також, вирішуючи спір, районний суд правильно відмовив відповідачу у застосуванні строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України становить три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

П. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (судове рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Російської Федерації , пункт 570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 51).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття позовна має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об'єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії право на позов у матеріальному сенсі (право на захист) у контексті її співвідношення із суб'єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об'єктом дії позовноїпозовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Отже, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом, оскільки вона дізналася про порушення свого права, тобто про те, що термін договору складає 10 років із відповіді ФГ Сад та коли отримала копію договору оренди землі, що в розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Факт отримання орендної плати не спростовує непогодження орендодавцем ОСОБА_4 умов спірного договору.

Такої ж позиції дотримався Верховний Суд у своїй постанові від 18 липня 2018 року під час розгляду справи № 624/604/16-ц, в якій вказав, що встановлення факту відсутності волевиявлення орендодавця, який підтверджено висновком експерта є підставою для визнання договору оренди землі недійним навіть за наявності підтвердженої обставини отримання орендодавцем орендної плати за умовами такого договору.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382, 383, 384ЦПК України, Апеляційний суд Черкаської області, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника фермерського господарства Сад - Неверчака Євгена Борисовича залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до фермерського господарства Сад про визнання договору оренди землі недійсним залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий -

Судді -

Повний текст постанови виготовлено 25 жовтня 2018 року.