Постанова

від 02.09.2020 по справі 710/798/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 710/798/17

провадження № 61-47037 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство Сад ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства Сад на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року в складі судді Побережної Н. П. та на постанову апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року в складі колегії суддів Бородійчука В. Г., Василенко Л. І., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ФГ Сад та з урахуванням зменшення позовних вимог просила визнати недійсним договір оренди землі від 01 серпня 2011 року, укладений між сторонами, зареєстрований у відділі Держкомзему в Шполянському районі Черкаської області від 28 грудня 2012 року за № 712570004800674.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що в 2016 році вона дізналася про існування договору оренди належної їй ділянки, укладеного 01 серпня 2011 року з ФГ Сад строком на п`ять років, проте вона такий договір не підписувала.

01 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ФГ Сад з усним повідомленням про те, що в зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди землі від 01 серпня 2011 року вона не має наміру продовжувати його дію далі. Голова ФГ Сад повідомив позивачу, що договір оренди землі, який був укладений між ними 01 серпня 2011 року, зареєстрований у Відділі Держкомзему у Шполянському районі 28 грудня 2012 року, тому термін дії договору закінчиться 28 грудня 2017 року.

01 липня 2017 року позивач звернулася до ФГ Сад з усним повідомленням про те, що в зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди від 01 серпня 2011 року він не має наміру продовжувати його дію далі. Голова ФГ Сад повідомив позивачу, що договір оренди землі, який був укладений між сторонами 01 серпня 2011 року та зареєстрований у Відділі Держкомзему у Шполянському районі 28 грудня 2012 року, укладений терміном на 10 років, тому термін дії договору закінчиться 28 грудня 2022 року.

На вимогу позивача надати примірник договору оренди землі їй було надано такий оригінал, де в розділі реквізити сторін в графі орендодавець позивач виявила, що її особистий підпис підроблено. На даний час земельна ділянка за кадастровим номером: 7125784001:04:004:0007 використовується відповідачем згідно з договором оренди землі від 01 серпня 2011 року, чим порушуються її права.

ОСОБА_1 зазначила, що про порушення свого права їй стало відомо в 2017 році, коли з відповіді відповідача та наданої копії примірника договору вона дізналася, що договір укладений строком на 10 років.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року позов задоволено, визнано недійсним договір оренди землі від 01 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 і ФГ Сад , зареєстрований у відділі Держкомзему в Шполянському районі Черкаської області від 28 грудня 2012 року за № 712570004800674.

Суд першої інстанції виходив із того, що почеркознавчою експертизою від 11 квітня 2018 року встановлено, що підпис на договорі оренди земельної ділянки не належить ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність волі орендодавця на його укладення, а тому наявні правові підстави для визнання його недійсним, а позовна давність не пропущена, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналася в 2017 році, отримавши копію спірного договору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2018 року ФГ Сад подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року дана справа призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ФГ Сад указує, що позов поданий після спливу позовної давності, бо копію договору отримала в 2013 році, що підтверджується іншими орендодавцями, окрім того позивач підписала спірний договір, отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, а висновки судів у цій частині не ґрунтуються на обставинах справи.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі рішення Лип`янської сільської ради від 10 грудня 2002 року № 3-4 належить земельна ділянка площею 2,52 га, розташована в межах Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧР № 015805 від 19 травня 2003 року.

01 серпня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ Сад укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області, загальною площею 2,52 га.

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 03 листопада 2011 року у зв`язку з укладенням договору оренди землі було здійснено визначення меж земельної ділянки площею 2,52 га, згідно з проектом розпаювання та державним актом серії ЧР № 015805, який зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право власності на землю від 19 травня 2003 року за № 6.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 01 серпня 2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125754001:64:004:0007; земельна ділянка знаходиться на території Липянської сільської ради Шполянського району Черкаської області, площа земельної ділянки 2,52 га. На земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до оцінки станом на 21 січня 2012 року складає 25 680 грн. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. В момент підписання акту сторони не мають претензій у відношенні одна одної.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3003/3004/18-32/3968/18-32 від 11 квітня 2018 року підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі Орендодавець у договорі оренди землі від 01 серпня 2011 року, укладеному від імені орендодавця ОСОБА_1 і орендаря ФГ Сад , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою зі зміною ознак власного почерку.

У суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності, оскільки про порушення своїх прав позивач могла дізнатися після укладення спірного договору в 2011 році.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Суди першої та апеляційної інстанцій, установивши дійсні обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та з порушенням норм процесуального права дійшли висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, оскільки позивач її не підписувала, отже такий договір є неукладенеим, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки в задоволенні позову необхідно відмовити по суті, то підстави для вирішення питання про застосування позовної давності відсутні, оскільки вона застосовується лише в разі обґрунтованості позову.

Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу фермерського господарства Сад задовольнити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства Сад про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним відмовити.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 27 червня 2018 року та постанова апеляційного суду Черкаської області від 25 жовтня 2018 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

М. М. Русинчук