Рішення

від 11.10.2018 по справі 826/9694/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2018 року № 826/9694/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Князєвої А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Майндшер

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 21.03.2018р. № 00003001402

за участю представників сторін:

від позивача: Руденко О.В., Шевченко А.В.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Майндшер звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018р. № 00003001402.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідач у відзиви на позовну заяву вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2 квартал 2017 року та наказу Головного правління ДФС у м. Києві від 15.06.2017р. № 5128, була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Майндшер з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., валютного - за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 26.02.2018 №89/26-15-14-02-02/35372210 (далі - Акт перевірки) та встановлено порушення:

- п. 44.1 ст.44 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Кодексу (в редакції, що діяла до 01.01.2015р.), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 558 589,00 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 558 589,00 гривень;

- п. 201.10 ст. 201 Кодексу, в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість за жовтень 2015 року;

- пп. 141.4.2, пп. 141.4.6 п. 141.4. ст.141 Кодексу, а саме несвоєчасна сплата податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 20 721,95 грн., у 2014 році;

- ст.1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 - BP Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне надходження валютної виручки у розмірі 477,66 євро (еквів. 8 834,92 грн.) за контрактом від 01.11.2012р. № М01/11/2012 з компанією "Maximize LLС" (Молдова) та 34 793,39 дол. США (еквів. 865 761,45 грн.) за контрактом від 16.01.2014р. №16/01-2014 з компанією "Delta Medical Promotions AG" (Швейцарія) на рахунок ТОВ Майндшер .

21.03.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення № 00003001402, яким, на підставі вказаного Акту перевірки, застосовано штрафні санкції та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств (код платежу 11021000) у сумі 698 236,00 грн., з яких 558 589,00 грн. - податкові зобов'язання, 139 647,00 грн. - штрафні санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення № 00003001402 прийнято на підставі Акта перевірки від 26.02.2018 №89/26-15-14-02-02/35372210, яким встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст.44 п.138.2 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Кодексу (в редакції, що діяла до 01.01.2015р.), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 558 589,00 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 558 589,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п. 44.1 та 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: -зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: - збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); - зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п. 123.1 ст. 124 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно із пп. 14.1.27 ПК України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У взаємозв'язку із зазначеною правовою позицією слід послатися й на інші окремі положення, які регулюють спірні правовідносини.

За змістом пунктів 138.4, 138.8 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом у справах, з подібним предметом спору, зокрема у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Відповідно до Акту перевірки від 26.02.2018 №89/26-15-14-02-02/35372210, ГУ ДФС у м. Києві дійшло висновку про порушення ТОВ Майндшер норм чинного законодавства у зв'язку з завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не підтверджених податковими накладними або оформлених з порушенням вимог по взаємовідносинах із ТОВ Стаккато-плюс (код 36858290) (інша назва ТОВ Стиль Медіа ) за період січень 2014 - березень 2016.

Згідно сторінки сімнадцятої Акту перевірки встановлено податкову інформацію стосовно ТОВ Стиль Медіа (інша назва - ТОВ Стаккато-плюс ), відповідно до якої: стан платника - 0 (платник податків за основним місцем обліку); основний вид діяльності - рекламні агентства (73.11); директор, бухгалтер - в одній особі; свідоцтво платника ПДВ - анульоване 28.11.2016 р. (ненадання декларацій протягом року).

Висновки щодо неможливості ведення фінансово-господарських відносин ТОВ Майндшер з ТОВ Стаккато-плюс (інша назва ТОВ Стиль Медіа ) відповідач зробить за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, відповідно до якого наявні судові ухвали у рамках кримінальних проваджень передбачених за ст. 205 КК України, в яких згадується ТОВ Стиль Медіа (інша назва ТОВ Стаккато-плюс ) (сторінка 17 Акту перевірки).

Окрім того, відповідно до сторінок 18-20 Акту перевірки, відповідач робить висновки стосовно нереальності здійснення господарської операції між ТОВ Майндшер та ТОВ Стаккато-плюс (інша назва ТОВ Стиль Медіа ) у зв'язку з наявністю в Єдиному реєстрі судових рішень судових ухвал у рамках кримінальних проваджень передбачених за ст. 205 КК України стосовно контрагентів постачальників ТОВ Стаккато-плюс .

У зв'язку з цим, акти прийому-передачі наданих послуг, на думку відповідача, не підтверджують факт передачі послуг від ТОВ Стаккато-плюс до ТОВ Майндшер , оскільки дефектність первинних документів підтверджується, в тому числі, але не виключно, матеріалами досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, в яких фігурує вищезазначений контрагент-постачальник та який, на думку відповідача, нібито задіяний в протиправних фінансово-економічних механізмах.

На підставі викладеного, відповідач робить висновки, що внаслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин та дефектністю первинних документів між ТОВ Майндшер та ТОВ Стаккато-плюс (ТОВ Стиль Медіа ), у ТОВ Майндшер відсутнє право на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (сторінка 21 Акту перевірки).

Враховуючи вище викладене ГУ ДФС у м. Києві вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентом, який не виконує свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових доходів та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. В зв'язку з цим, встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 558 589,00 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 558 589 грн.

У відповідності до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення) первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

В ході судового розгляду даної справи судом досліджено зміст первинних документів, якими задокументовано господарські операції по придбанню зазначених вище послуг, в тому числі, договором про надання послуг в галузі реклами, додатками до договору, актами прийому-передачі наданих послуг, податковими накладними, рахунками-фактурами та платіжними дорученнями, внаслідок чого встановлено їх відповідність положенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення № 88.

Так, судом встановлено, що між ТОВ Майндшер (Замовник) та ТОВ Стаккато-плюс (Виконавець) укладено договір про надання послуг в галузі реклами від 23.03.2012р. №23/04-12 (далі - Договір).

Відповідно до п.п 1.1, 1.2 вказаного Договору виконавець здійснює рекламне й інформаційне обслуговування замовника на умовах, передбачених договором. Виконавець надає замовникові послуги і роботи в галузі реклами (креативні, дизайнерські, консультаційні, медіа, інформаційні й інші) на підставі доручень замовника, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити ці роботи і послуги.

Згідно до п.п. 3.1.2 Договору після одержання від замовника заявки сторони погоджують порядок надання послуг і виконання доручень шляхом підписання відповідного додатку, у якому вказують вид наданих послуг, терміни надання послуг, предмет угоди, вид рекламного носія, загальну вартість робіт з розміщення рекламно- інформаційних матеріалів, включаючи податки і збори, порядок оплати та ін.

Додатки підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, отже є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п.п 3.1.3, 3.1.6 Договору після підписання сторонами додатку і затвердження замовником усіх питань, що вимагають узгодження з боку замовника, виконавець розпочинає надання послуг, виконання робіт відповідно до умов такого договору. Передача рекламно-інформаційних матеріалів від однієї сторони іншій стороні підтверджується підписанням відповідного акту прийому-передачі матеріалів з докладним описом переданих матеріалів.

01 січня 2014 року між сторонами підписано додаткову угоду №1/1 до договору .№23/04-12 від 23 березня 2012 року. Вказаною додатковою угодою строк дії договору №23/04-12 від 23 березня 2012 року продовжено до 31.12.2014р. включно.

Окрім того, на підтвердження виконання умов договору надання рекламних послуг, сторонами підписувались додатки до договору №23/04-12 від 23 березня 2012 року. В додатках встановлювалися певні умови надання рекламних послуг, а саме: вид рекламних матеріалів, умовна назва рекламних матеріалів, телевізійний канал, період надання послуг за додатком, вартість послуг виконавця та сума ПДВ.

Роботи по додаткам до договору №23/04-12 від 23 березня 2012 року вважаються виконаними після підписання актів прийомки-здачі робіт/послуг уповноваженим представником ТОВ Майндшер та уповноваженим представником ТОВ Стиль Медіа .

Відповідно до Актів прийому-передачі наданих послуг сторони погоджують прийняття послуг відповідно до умов договору та додатку, зокрема надання послуг з розміщення рекламних матеріалів на телеканалах. Претензій щодо якості та порядку наданих послуг Замовник не має. В свою чергу послуги оплачені Замовником в повному обсязі, а тому виконавець немає жодних претензій з приводу оплати виконаних робіт.

Відповідно до додатків до договору №23/04-12 від 23 березня 2012 року ТОВ Стиль Медіа надало ТОВ Майндшер послуги з розміщення рекламних матеріалів Yandex, Huggies, Kotex, Glade, Mr. Muscle, Toilet Duck, Бронхостоп, Rowenta, Moulinex, Amour, Гріпекс, на телевізійних каналах.

Окрім того, ТОВ Стиль Медіа виписано на адресу ТОВ Майндшер податкові накладні, які зареєстровані належним чином в реєстрі податкових накладних. Також, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 розрахунки між ТОВ Стиль Медіа та ТОВ Майндшер проводились у безготівковій формі.

Як вбачається з Акту перевірки заборгованість ТОВ Майндшер перед ТОВ Стиль Медіа відсутня.

Крім того, ТОВ Майндшер замовляло рекламні послуги у ТОВ Стиль Медіа у зв'язку з виконанням умов договорів, укладених з контрагентами-замовниками, зокрема з ТОВ Дельта Медікел Промоушинз АГ (договір № 03/10М від 29.01.2010р.), з ТОВ Груп Себ Україна (договір № 10/12М від 03.02.2012р.), з ТОВ Кімберлі-Кларк Україна (договір № 03/13-М від 03.01.2013р.), з ТОВ СК Джонсон (договір № 15/13М від 15.01.2013р.), з ПАТ Виробниче об'єднання Конті (договір № 0772/10/13 від 25.10.2013р.), ТОВ Велтрейд (договір № 12/11-М від 11.11.2013р.), з ТОВ Яндекс.Україна (договір № 01/14-М від 01.01.2014р.)

Отже, отримані послуги у ТОВ Стиль Медіа використані позивачем з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності шляхом подальшої реалізації.

Також фактичне надання послуг з розміщення реклами на різних телевізійних каналах підтверджується ефірною довідкою, складеною ТОВ Індустріальний телевізійний комітет за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року (том 7, а.с. 245-249, том 8, а.с. 1-113).

В судовому засіданні 04.10.2018р. був допитаний свідок Варениця В.В., який був директором ТОВ Майндшер до 2014 року, який пояснив, що договір з ТОВ Стаккато-плюс підписував він, з кім конкретно спілкувався від імені ТОВ Стаккато-плюс не пам'ятає, оскільки на той час була служба безпеки Товариства, яка перевіряла усіх контрагентів, а проект договору був узгоджений та завірений юридичним відділом. Послуги були отримані реально, реклама розміщена на різних телеканалах, сумнівів у реальності статусу контрагента не виникало.

Також в судовому засіданні 04.10.2018р. був допитаний свідок Скікевич І.В., який є чинним директором ТОВ Майндшер з 2014 року, який підтвердив, що ТОВ Майндшер замовляло рекламу у ТОВ Стаккато-плюс на підставі укладеного контракту. Про кримінальні справи відносно ТОВ Стаккато-плюс Скікевич І.В. нічого не знає. Перед укладанням договору перевірялись установчі документи, кошти перераховувались на розрахунковий рахунок.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ Стиль Медіа за вищевказаним договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто вищезазначений договір, укладений між позивачем і вказаним контрагентом, мав реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ Майндшер правомірно було віднесено до складу витрат вартість сплачених послуг, у зв'язку з отриманням маркетингових послуг, які в свою чергу були використані ТОВ Майндшер у власній господарській діяльності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі витрат.

Щодо посилань відповідача на кримінальне провадження № 32015100040000027 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України за фактом реєстрації невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ "Стиль Медіа", то суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року, справа №816/809/17.

Проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Суд, окрім того, також зважає на відповідь слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2018 р. № 3149/Г/26-53-23-02, яким повідомлено про те, що 28.09.2015 року було закрито кримінальне провадження № 32015100040000027 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (том І, а.с. 136) , тобто в зв'язку з відсутністю в їх діяннях складу кримінального правопорушення.

Вказаним, на думку суду, також підтверджено реальність операцій позивача із контрагентом, які є предметом розгляду даної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладені договори та додатки між ТОВ Майндшер та ТОВ Стиль Медіа реально виконані, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Отже, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В позовні заяві позивач просить стягнути з відповідача 17 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавалось.

Представництво інтересів в суді Товариства з обмеженою відповідальністю Майндшер здійснював адвокат Руденко В.О. відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги адвоката від 26.03.2018 року, додаткової угоди № 1, ордеру про надання правової допомоги КВ № 295169 від 04.10.2018р. та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС № 5505/10.

Виконання робіт та їх оплата підтверджується Актом здачі-прийняття наданих послуг № 4 від 16.04.2018р., рахунком № 4 від 02.04.2018р., розрахунком витрат від 11.10.2018р. та виписками по рахунку. Згідно наданого представником позивача розрахунка витрат на професійну правничу допомогу вартість робіт, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, становить 8 896,00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 8 896,00 грн. понесених судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді,

Також суд також стягує на користь позивача документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 473,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2018 року № 00003001402 , видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Майндшер (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд 6, корп. 1; код ЄДРПОУ 35372210) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 10 473,00 (десять тисяч чотириста сімдесят три) гривень 00 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8 896,00 (вісім тисяч вісімсот дев'яносто шість) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 23 жовтня 2018 року