Рішення

від 09.10.2018 по справі 826/1617/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2018 року № 826/1617/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі судового засідання Ксендзові А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тінфуд

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування рішень,

за участю представників сторін:

від позивача: Наконечний О.М., Лабунський С.В.;

від відповідача: не прибув;

свідок: ОСОБА_3

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 жовтня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Тінфуд (далі по тексту - позивач, ТОВ Тінфуд ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.01.2018 №0382615147, №0392615147, №0372615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 р. відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та просили задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду відзив на адміністративний позов, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Тінфуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Синтез Профіт за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 44.6, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 3 239 232,00 гривень;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а саме: грудень 2015 на суму 19 967,00 гривень, та занижено податок на додану вартість всього у сумі 3 579 180,00 грн., за квітень - грудень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 02.01.2018 р. №2/26-15-14-07-02-10/37201333 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0382615147 від 22 січня 2018 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 579 180,00 грн., та штрафних санкцій 894 795,00 грн., загалом на 4 473 975,00 грн.;

- № 0392615147 від 22 січня 2018 року, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 19 967,00 грн.;

- № 0372615147 від 22 січня 2018 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 3 239 232,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складені з порушенням вимог діючого законодавства, не можуть вважатися документами, підтверджуючими право покупця на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Кодексу необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням відповідач вважає, що позивач порушив п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, а саме: грудень 2015 на суму 19 967,00 гривень, та занижено податок на додану вартість всього у сумі 3 579 180,00 грн., за квітень - грудень 2015 року.

При цьому, висновки відповідача базуються на висновках перевірки позивача, які викладені в акті перевірки.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Між ТОВ Тінфуд (покупець) та ТОВ Синтез Профіт (постачальник) укладено договір поставки №93 від 07.04.2015 р., відповідно до умов якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по даному договору, визначаються у накладних, які оформлюються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Доставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника на умовах DAP, Інкотермс в редакції 2010 року.

Матеріалами справи установлено, що на виконання умов вказаного вище договору поставки ТОВ Синтез Профіт поставлено позивачу товар - м'ясну продукцію (яловичину) загальною вартістю 21 594 882,28 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями, документами ветеринарного контролю на м'ясну продукцію.

Відповідно до наданих у судовому засіданні пояснень представників позивача та допитаних свідків вбачається, що економічна суть діяльності ТОВ Тінфуд з придбання м'ясної продукції у ТОВ Синтез Профіт полягає у тому, що з придбаного товару Товариство здійснювало виготовлення консервів для їх подальшої реалізації. Виготовлення консервів здійснюється з використанням потужностей ТОВ РІАЛ ЕСТЕЙТ СЕРВІС , на підставі договору на виготовлення продукції із давальницької сировини під торговою маркою Тінфуд від 25.11.2013 р. № 2511/1-2013 (копія вказаного договору наявна в матеріалах справи - т. 2).

Таким чином, позивачем та TOB Синтез Профіт дотримано усіх вимог щодо належного відображення господарських операцій за договором поставки №93 від 07.04.2015 р., шляхом підтвердження їх відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ст. 1 та 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , постачальником правомірно складено відповідні податкові накладні, що, в свою чергу, відповідно до вимог п. 198.1, ст. 198 та п. 198.6. ст. 198 ПК України (які, на думку відповідача, начебто, порушені позивачем) є підставою та правом позивача віднести суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості отриманого від TOB Синтез Профіт товару, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Стосовно посилань відповідача щодо порушення ТОВ Тінфуд нарахування та сплати податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Так, висновок контролюючого органу про наявність порушень при сплаті вказаного податку по взаємовідносинам з ТОВ Синтез Профіт є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Так, матеріалами справи встановлено, що прибуток позивача при обчисленні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік розрахований відповідно до п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, з урахуванням витрат понесених у зв'язку з придбанням товару у ТОВ Синтез Профіт .

За фактом господарських взаємовідносин з ТОВ Синтез-Профіт позивач отримував товар, який використовував у своїй господарській діяльності, про що було зазначено вище. Крім того, витрати з придбання товару підтверджуються платіжними дорученнями ТОВ Тінфуд щодо перерахування коштів постачальнику.

Таким чином, витрати щодо проведення зазначених операцій підтверджуються документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

У свою чергу, посилання податкового органу у акті перевірки на те, що ТОВ Тінфуд безоплатно отримало товар (яловичину охолоджену, жир, н/ф з яловичини 1с заморожений) від третіх осіб не відповідає дійсності,оскільки, як вже було вказано вище, ТОВ Тінфуд купувало вказаний товар саме у ТОВ Синтез Профіт , що належним чином підтверджено, а не у третіх осіб, як вважає відповідач.

Крім того, суд не погоджується з доводами контролюючого органу, викладеними в акті перевірки про те, що грошові кошти у сумі 21 594 882,28 грн. (з ПДВ) є безповоротною фінансовою допомогою.

Вказана сума аж ніяк не може бути безповоротною фінансовою допомогою, оскільки це є оплата за конкретно поставлений товар. Як зазначалось вище господарські операції з ТОВ Синтез-Профіт мали реальний товарний характер, що підтверджено, в тому числі, відповідними первинними документами.

Відповідно до абз. 2 п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими І подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, І відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума І заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута І після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані І платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком І кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, І а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

В даному випадку сума, сплачена відповідно до договору поставки №93 від 07.04.2015 р. за отриманий конкретний товар жодним чином не підпадає та не може підпадати під визначення безповоротної фінансової допомоги.

Також суд вважає за необхідне зазначити щодо посилань відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25.07.2017 р. у справі №761/7736/17 у кримінальному провадженні №32016100100000113 від 20.12.2016 р., відповідно до якої засновника ТОВ Синтез Профіт ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Зазначеним вироком не окреслено коло суб'єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань.

В даному вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках даних кримінальних проваджень не досліджувались. Не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром, виконання певних робіт.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником, тобто єдиною особою, яка мала право на підписання договорів та первинних документів від імені ТОВ Синтез Профіт , в період взаємовідносин з ТОВ Тінфуд , був директор Перевалов Сергій Вікторович (відображено на сторінці 8 акту перевірки), який і вказаний підписантом всіх необхідних договірних та первинних документів від імені контрагента, що давало право Товариству відображати їх по податковому обліку, формувати податковий кредит та враховувати у витратах.

Основним видом діяльності контрагента передбачено - виробництво м'ясних продуктів.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного рееєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Дослідивши матеріали справи, суд наголошує на тому, що, укладаючи договір поставки №93 від 07.04.2015 р., Товариством було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, з'ясовано наявність відповідних реєстрацій у ЄДР, інформація в якому презюмується достовірною, де були обліковані відповідні дані, крім того, перевірено наявність контрагента у реєстрі платників ПДВ.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень протиправним та їх скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому, наявні підстави для його скасування, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тінфуд до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0382615147 від 22 січня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0392615147 від 22 січня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0372615147 від 22 січня 2018 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тінфуд (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 6, код ЄДРПОУ 37201333) судові витрати в сумі 115 997,61 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко

Рішення складене в повному обсязі та підписане 23.10.2018р.