Рішення

від 26.10.2018 по справі 826/5981/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2018 року № 826/5981/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом приватного підприємства Шериф-Еліт Груп

до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування вимоги від 01 грудня 2015 року

№ Ю-0043741702 та рішення від 01 грудня 2015 року № 0043741702

за участю представників:

позивача - Краснов І.В., Желізняк К.О.,

відповідача -Аблішева В.А., Павленко С.О., Безсмертна М.В.

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Приватне підприємство Шериф-Еліт Груп(02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, 56, квартира 434, код ЄДРПОУ: 37117048) (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (02068, місто Київ, вулиця Кошиця, 3, код ЄДРОПУ: 39479227) (далі - відповідач) та просить суд:

визнати незаконними та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 01 грудня 2015 року № Ю-0043711702 а також рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01 грудня 2015 року № 0043741702 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок;

стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що як зазначено в оскаржуваних вимозі та рішення, підставою для їх прийняття слугував акт перевірки відповідача від 21 серпня 2015 року № 4917. Однак позивач не був повідомлений про наявність вказаного акту, та на адресу позивача акт не надходив. З матеріалами перевірки позивач не ознайомлювався.

Автоматизованою системною документообігу суду справу розподілено для розгляду судді Літвіновій А.В.

Ухвалою суду від 15 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5981/16 (далі - справа), та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 липня 2016 року.

Позивач через канцелярію суду 14 липня 2016 року подав уточнені позовні вимог з яких вбачається, що у серпні 2015 року на підприємстві було проведено документальну позапланову перевірку, за наслідками якої складено 21 серпня 2018 року Акт № 4917/26-51-03/37117049. На підставі вказаного акту контролюючим органом винесено оскаржувані рішення. Однак позивач зауважує, що думка відповідача про застосування позивачем офіційно не працевлаштованих працівників та виплати їм тіньової заробітної плати не відповідає дійсності, не має жодного підґрунтя та не доведено жодним доказом. За таких обставин, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем норм Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є безпідставними та необґрунтованими.

Зважаючи на неявку представників сторін в судове засідання, розгляд справи відкладено на 17 жовтня 2016 року.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника, будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, в судове засідання не забезпечив. Заперечень проти позову та доказів на спростування правомірності заявлених позовних вимог не надав.

Виходячи з положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вчинення процесуальної дії), у судовому засіданні судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10 жовтня 2017 року призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №826/5981/16.

Автоматизованої системою документообігу суду справу розподілено для розгляду судді Власенко О.О.

Ухвалою суду від 21 листопада 2017 року справу прийнято суддею до свого провадження та призначено судове засідання на 26 січня 2018 року.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

26 січня 2018 року під час судового засідання позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника, будучи належним чином повідомленим про дату і час судового розгляду, в судове засідання не забезпечив. Заперечень проти позову та доказів на спростування правомірності заявлених позовних вимог не надав.

Судом оголошено перерву на 16 лютого 2018 року.

16 лютого 2018 року судом оголошено перерву до 11 квітня 2018 року у зв'язку із відповідним клопотанням представника відповідача.

Зважаючи на технічні несправності системи, розгляд справи відкладено на 27 червня 2018 року.

Розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №826/5981/16.

Ухвалою суду від 13 червня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 05 липня 2018 року.

Розгляд справи відкладено на 07 серпня 2018 року.

06 липня 2018 року через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про вирішення питання судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення, яку обґрунтовано тим, що для захисту прав та законних інтересів у межах даної справи позивач користується правничою допомогою спеціалістів Адвокатського об'єднання Артіус , про що між сторонами 11 квітня 2016 року укладено Договір № 01/04-2016 про надання правової допомоги. Відповідно до умов договору позивач сплачує адвокатському об'єднанню після досягнення позитивного результату, вартість юридичних послуг у відсотковому співвідношенні віл суми позовних вимог, а саме: гонорар у сумі 5% від ціни позову, яка становить 886 464,39 гривень, тобто 44323,22 гривень. Оплата за надання правової допомоги здійснюється підприємством протягом п'яти днів з дня, наступного за днем проголошення рішення суду першої інстанції. Надання послуг засвідчується Актом приймання-передачі наданих послуг, після підписання якого, адвокатське об'єднання передає підприємству рахунок на оплату послуг. За таких обставин позивач позбавлений можливості подати до суду докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат.

07 серпня 2018 року позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, який долучено до матеріалів справи (а.с - 64-66) та з якого вбачається, що оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01 грудня 2015 року № Ю-0043711702 та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якого нараховується єдиний внесок від 01 грудня 2015 року № 0043741702 прийнято на основі акту перевірки від 21 серпня 2015 року № 4917/26-51-22-03/37117048. Станом на 26 березня 2018 року борг зі сплати єдиного соціального внеску у позивача відсутній, а отже вимога вважається відкликаною.

У відповідному судовому засіданні протокольної ухвалою суд змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

10 серпня 2018 року через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення відповідача, з яких вбачається, що сума єдиного внеску, яку позивачем своєчасно не нараховано та/або не сплачено у строки, які визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. З урахуванням вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 886 209,39 гривень, та згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано штраф за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 443 104,69 гривень.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Римаренка Є.М. від 25 червня 2015 року про призначення комплексної позапланової перевірки, проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Шериф-Еліт Груп з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податків, зборів і платежів за період з 01 січня 2014 року по час проведення перевірки.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 21 серпня 2018 року складено Акт перевірки № 4917/26-51-22-03/37117048.

З даного акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення приватним підприємством Шериф-Еліт Груп :

1) статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено завищення витрат та в результаті чого заниження підприємством об'єкта оподаткування прибутку підприємства за 2013 рік у розмірі 149 400,00 гривень, що призвело до заниження податку на прибуток за період 2014 року у розмірі 892,00 гривень;

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 29 880,00 гривень, в тому числі по періодах:

- за січень 2014 року - 19 920,00 гривень;

- за лютий 2014 року - 9 960,00 гривень;

3) перевіркою дотримання обов'язків щодо подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) встановлено, що підприємство за період 3-4 квартали 2014 року в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, у сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), поданих до податкової інспекції, не відображало прийнятих та звільнених 148 охоронців, а також за перевіряємий період виплачувало охоронцям тіньову заробітну плату, яку за період 1-4 квартали 2014 року, 1-2 квартали 2015 року не відображало в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) поданих до податкової інспекції, чим порушено пункту 176.2 б, пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

- Перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплата податку на доходи фізичних осіб встановлено, що підприємство за перевіряємий період виплачувало охоронцям тіньову заробітну плату, яку не відображало в податковій звітності та як податковий агент не утримувало та не перераховувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Так, підприємством не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2015 року у розмірі 319 911,18 гривень, не відображено тіньову заробітну плату в податкових розрахунках (форми 1ДФ) чим порушено підпункт 168.1.1 підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, та пункту 176.2 а , б статті 176 Податкового кодексу України.

- Перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплата військового збору встановлено, що підприємство за перевіряємий період виплачувало охоронцям тіньову заробітну плату, яку не відображало в податковій звітності та як податковий агент не утримувало та не перераховувало до бюджету військовий збір. Так, підприємством не утримано та не перераховано військовий збір за період з 03 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року у розмірі 31 405,27 гривень, у тосту числі за 2014 рік у розмірі 6 44,13 гривень,за перше півріччя 2015 року - 24 949,14 гривень, чим порушено підпункт 168.1.2, підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, та пункту 176.2 а статті 176 Податкового кодексу України.

- Перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплата єдиного внеску встановлено, що підприємство за перевіряємий період виплачувало охоронцям тіньову заробітну плату, яку не відображало в податковій звітності та як податковий агент не нараховувало та не перераховувало до бюджету єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Для роботодавців, встановлений у розмірі 37,19 % до бази нарахування єдиного внеску (заробітної плати) у розмірі 807 995,27 гривень, та не утримувало та не перераховувало до бюджету єдиний внесок для працівників встановлюється у розмірі 3,6% бази нарахування єдиного внеску (заробітної плати) у розмірі 78 214,12 гривень.

Так, підприємством не утримано та не перераховано єдиного внеску за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2015 року у розмірі 886 209,39 гривень, чим порушено частину другу статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Як вбачається із акту, основним видом господарської діяльності приватного підприємства Шериф-Еліт Груп за КВЕД є діяльність приватних охоронних служб (80.10). Застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на обставинах виплати позивачем тіньової заробітної платиохоронцям, яку не відображено в податковій звітності, внаслідок чого позивачем як податковим агентом не нараховано та не перераховано до бюджету єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для роботодавців.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 11 вересня 2015 року винесено вимогу № Ю-0034361702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 886 209,39 гривень, рішення № 0034371702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 443 104,69 гривень, рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління та № 0034431702 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок у розмірі 255,00 гривень.

Підприємство не погодилось з висновками, викладеними у акті перевірки та29 вересня 2015 року подало скаргу до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на вимогу та рішення від 11 вересня 2015 року.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04 листопада 2015 року № 16719/10/26-15-10-08-16 скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11 вересня 2015 року № Ю-0034361702, рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11 вересня 2015 року № 0034371702, № 0034431702, оскільки вказані вимога та рішення були сформовані з порушенням вимог Інструкції № 449.

Водночас залишено без змін суми недоїмки та штрафних санкцій зазначених у вимозі та рішеннях та зобов'язало Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно з чинним законодавством та рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок згідно з чинним законодавством.

На виконання рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформовані 01 грудня 2015 року вимога № Ю-0043711702 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у сумі 886 209,39 гривень, рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0034371702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 444 804,87 гривень, рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0034431702 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок у розмірі 255,00 гривень.

Не погодившись з прийнятими Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 01 грудня 2015 року рішеннями та вимогою, позивач 17 грудня 2015 року звернувся зі скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

21 січня 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено рішення № 853/10/26-15-10-08-16 про залишення без змін вимоги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01 грудня 2015 року № Ю-0043711702 та рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 0034371702, скаргу директора підприємства в частині оскарження зазначених вимоги та рішення залишено без задоволення.

Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01 грудня 2015 року № 0034431702, а скаргу директора підприємства в частині оскарження зазначеного рішення частково задоволено.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сформувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску згідно з чинним законодавством.

Не погодившись з указаними рішеннями, вимогою, та рішенням про результати розгляду скарги, 02 лютого 2016 року позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02 березня 2016 року № 4568/6/99-99-10-01-07-25 рішення про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивачем зауважено, що думка відповідача про застосування позивачем офіційно не працевлаштованих працівників та виплати їм тіньової заробітної плати не відповідає дійсності, не має жодного підґрунтя і не доведено жодним доказом.

Додані документи підтверджують не використання позивачем жодного офіційно не працевлаштованого працівника, і тим більше не здійснення жодної тіньової виплати. Оскільки позивач не здійснював виплат тіньової заробітної плати, то і нарахування військового збору є безпідставним та незаконним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Окрім того, відповідно до пункту 18.1 статті 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно з пунктом 164.1 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору. При цьому при отриманні зазначених у цьому підпункті доходів від фізичних осіб - платників єдиного податку четвертої групи, їх отримувач зобов'язаний включити суми таких доходів до річної податкової декларації за звітний рік та самостійно сплатити з них установлені цим Кодексом податки та збори (підпункти 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 ПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 ПК України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України).

Відповідно до пункту 171.1 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Положеннями пункту 51.1 статті 51 ПК України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 110.1 статті 100 ПК України передбачено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність в разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон) визначено, що Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини першої статті 1 Закону).

Частиною першою статті 4 Закону визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах передбачених законодавства, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону передбачено, що платник єдиного внеску має право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покладених на платника згідно з цим Законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску.

Пунктами 1 та 2 частини другої зазначеної статті передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов'язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком. Зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина третя статті 9 Закону).

Пунктом 8 статті 9 Закону передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Статтею 20 Закону передбачено, що реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, до якої включаються такі відомості, зокрема: 1. частина картки, що відображає загальний страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування: ідентифікаційний номер платника (крім осіб, які через релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного номера); рік, за який внесено відомості; розмір єдиного внеску за відповідний місяць; сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць.

З наведено вбачається, що Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховуються на доходи (виплати) фізичних осіб. Інформація щодо таких осіб є персоніфікованою, тобто ведеться в розрізі не тільки кожного страхувальника, а й застрахованої особи.

Наявність відомостей про сплату застрахованою особою внесків, встановлених Законом дає підстави на реалізацію гарантій, встановлених останнім.

Абзацом 6 частини першої статті 1 Закону передбачено, що одним із принципів збору та ведення обліку єдиного внеску є захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб.

За таких обставини, здійснення нарахувань по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування обумовлює встановлення обставин нарахування та/або виплат доходу конкретній особі,на суми яких (якого) відповідно до зазначеного Закону нараховується єдиний внесок.

Відсутність встановлення осіб, якім нараховувався та/або виплачувався дохід, навіть, у так званих конвертах , зумовлює неможливість нарахування єдиного внеску та його персоніфікований облік відносно кожної застрахованої особи з метою та на виконання цілей і завдань Закону.

З матеріалів доданих до справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2016 року, яка набрала законної сили, у справі № 826/624/16 позов приватного підприємства Шериф-Еліт Груп задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11 вересня 2015 року № 0034301702.

Як вбачається з мотивувальної частини зазначеної постанови, під час судового розгляду судом було встановлено: що за результатами дослідження копії договорів про співробітництво з додатками та додатковими угодами до них (де, в тому числі, наведені переліки об'єктів охорони); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених та підписаних до зазначених договорів; ліцензій приватних підприємств Термінал Безпека , Шериф Гарант Шериф-Безпека та охорона Шериф Захист на право здійснення охоронної діяльності, актів приймання-передачі спецодягу; платіжних доручень приватного підприємства Шериф-Еліт Груп на оплату послуг за договорами про співробітництво; штатних розкладів приватного підприємства Шериф-Еліт Груп , затверджених за період з січня 2014 року по червень 2015 року включно, а також інших документів позивача, достовірність та правильність оформлення яких відповідачем не заперечувалася, суд дійшов висновку, що вони спростовують висновки перевіряючих, які викладено у акті перевірки від 21 серпня 2015 року № 4917/26-51-22-03/37117048 про факт виплати та не оподаткування позивачем неофіційних сум доходів у вигляді заробітної плати.

Судом також зауважено, що за висновками акту перевірки в частині додержання підприємством трудового законодавства (стор. 19-20 акту перевірки) жодних порушень не виявлено.

Більш того, документального підтвердження відомостей про порушення та розслідування кримінальних проваджень по факту вчинення приватним підприємством Шериф-Еліт Груп порушень у сфері трудового та/або податкового законодавства в частині описаного епізоду правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями Кримінального кодексу України (стаття 172 Грубе порушення законодавства про працю , статті 212 Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів ) відповідач до суду не надав.

З контексту наведених норм, суд дійшов висновку, що акт перевірки є носієм доказової інформації при виявленні контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання (у тому числі фінансової санкції).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13.

З аналізу наведеного, суд дійшов висновку про нездійснення перевіряючими детального аналізу первинних та інших документів, наданих позивачем до перевірки, а тому критично ставиться до обставин та висновків, що зафіксовано у акті від 21 серпня 2015 року № 4917/26-51-22-03/37117048 саме в частині епізоду про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з виплатою нелегальних сум заробітних плат працівникам, що стало підставою для проведення контролюючим органом розрахунку суми заниження підприємством військового збору за період з 03 серпня 2014 року по 30 червня 2015 року.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що факт порушення позивачем вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, абзацу а пункту 176.2 статті 176 ПК України є недоведеним, у зв'язку з чим донарахування йому військового збору згідно податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2015 року № 0034301702 є протиправним .

Вказані обставини слугували підставами для задоволення позовних вимог.

Окрім того, до матеріалів справи також долучено копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі № 826/9573/16, якою позовні вимоги приватного підприємства Шериф-Еліт Груп до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0004731702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

З мотивувальної частини зазначеної постанови вбачається, що відсутність встановлених осіб, яким нараховувався та/або виплачувався дохід, навіть, у так званих конвертах , зумовлює неможливість нарахування єдиного внеску та його персоніфікований облік відносно кожної застрахованої особи з метою та на виконання цілей і завдань Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Актом перевірки не встановлено осіб, яким було нараховано та/або виплачено дохід, а, відтак, неможливо: встановити обґрунтований факт здійснення позивачем нарахувань та або виплат коштів конкретним фізичним особам, здійснити персоніфікацію сплаченого єдиного внеску.

Суд звертає увагу, що за висновками акта перевірки в частині додержання підприємством трудового законодавства (стор. 19 - 20 акта перевірки) жодних порушень не виявлено.

Більш того документально підтверджених відомостей про порушення та розслідування кримінальних проваджень по факту вчинення ПП Шериф-Еліт Груп порушень у сфері трудового та/або податкового законодавства в частині описаного епізоду правопорушення, відповідальність за які передбачена статтями Кримінального кодексу України (стаття 172 Грубе порушення законодавства про працю , стаття 212 Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів ) відповідач до суду не подав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що нарахування штрафних санкції за зазначених умов, є передчасним та безпідставним, що стало підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеними постановами, які набрали законної сили, встановлено обставини відсутності порушень в частині дотримання підприємством трудового законодавства.

З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи наявні матеріали, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв поза межами наданої йому чинним законодавством компетенції, що суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України та ПК України що є підставою для задоволення позовних вимог в даній частині та скасування вимоги від 01 грудня 2015 року № Ю-0043741702 та рішення від 01 грудня 2015 року № 0043741702.

Доказів протилежного відповідачем під час судового розгляду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем судових витрат у виді судового збору, який би підлягав відшкодуванню.

Разом з тим, за змістом норми частини першої та другої статті 132 КАС України судові витрати складаються в тому числі з витрат, пов'язаних з розглядом справи, - витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат береться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору № 01/04-2016 про надання правової допомоги від 11 квітня 2016 року, який укладено між адвокатським об'єднанням Артіус та позивачем.

Пунктом 4.1 зазначеного Договору передбачено, що сторони дійшли взаємної згоди, що вартість юридичних послуг визначається у відсотковому співвідношенні від суми позовних вимог, а саме Клієнт - приватне підприємство Шериф-Еліт Груп зобов'язаний сплатити Виконавцю - адвокатському об'єднанню Артіус гонорар у розмірі 5% від ціни позову (886464,39 гривень) що становить 44323,22 гривень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З наведеної норми Закону вбачається, що вказаним положеннями передбачено відшкодування витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Підготовка позову, надання консультацій, вивчення документів по справі в цілому під вказаний перелік не підпадає, а тому не підлягає компенсації згідно з положеннями даного Закону.

З заяви позивача від 06 липня 2018 року про вирішення питання судових витрат, вбачається, що оплата за надання правової допомоги має бути здійснена підприємством протягом п'яти днів з дня, наступного за днем проголошення рішення суду першої інстанції. Надання послуг засвідчується Актом приймання-передачі наданих послуг, після підписання якого, адвокатське об'єднання передає підприємству рахунок на оплату послуг. За таких обставин позивач позбавлений можливості подати до суду докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат.

Суд приймає до уваги посилання позивача на неможливість надання акту приймання-передачі наданих послуг. Проте, судом встановлено, що позивачем не було надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність підтверджуючих документів, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

Із системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково адміністративний позов приватного підприємства Шериф-Еліт Груп (02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, 56, квартира 434, код ЄДРПОУ: 37117048) до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (02068, місто Київ, вулиця Кошиця, 3, код ЄДРОПУ: 39479227)про визнання протиправними та скасування вимоги від 01 грудня 2015 року № Ю-0043741702 та рішення від 01 грудня 2015 року № 0043741702.

Визнати незаконною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 01 грудня 2015 року № Ю-0043711702.

Визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01 грудня 2015 року № 0043741702 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок.

Відмовити у задоволенні вимог в частині відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда