Постанова

від 24.10.2018 по справі 802/392/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/392/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 жовтня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу селянського фермерського господарства "Луч" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року (прийняте у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом селянського фермерського господарства "Луч" (далі - позивач) до Тульчинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач 06.02.2018 звернувся із адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних від 26.02.2018 вимог, просив визнати неправомірними дії Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області при винесенні постанови від 14.09.2017 із змінами від 04.12.2017 та скасувати вказану постанову.

Рішенням суду першої інстанції від 23.08.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт серед іншого вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що примусове стягнення виконавчого збору стягується в розмірі 10 відсотків тільки від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчими документами, а не є підставою для стягнення виконавчого збору із коштів майна які не стягнуто та не повернуто у примусовому порядку.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що законодавством передбачається відповідний порядок пред'явлення постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору до примусового виконання у зв'язку з тим, що відповідний орган ДВС має повноваження як пред'явлення так і виконання відповідних постанов державного виконавця.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

На виконанні в Тульчинському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходився наказ Господарського суду Вінницької області від 04.03.2011 у справі № 13/145/2011/5003 за позовом прокурора Ленінського району в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" до селянського (фермерського) господарства "Луч" про стягнення боргу.

05.09.2017 Господарським судом Вінницької області, на стадії виконання наказу №13/145/2011/5003 затверджено мирову угоду, укладену між ДПАТ "НАК "Украгролізинг" та СФГ "Луч". Відповідно до п. 2. 1 вказаної угоди, боржник, після затвердження мирової угоди перераховує позивачу грошові кошти у терміни та розмірах: до 20.10.2017 - 42 943,48 грн.; до 20.11.2018 - 96 699,00 грн.; до 20.11.2019 - 195 496,32 грн. Згідно п. 2.2. допускається перерахування грошових коштів частинами, у межах термінів зазначених у п. 2.1 цієї угоди.

13.09.2017 керуючись п.2 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50087284.

Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виділено в окреме провадження.

14.09.2017 заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54707817.

04.12.2017 у виконавчому провадженні № 54707817 винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме: у постанові про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2017 № 54707817 виправлено дату набрання чинності документу.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2017 №54707817 із внесеними змінами згідно постанови від 04.12.2017 № 54707817 про виправлення помилки у процесуальному документі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що затвердження мирової угоди під час виконання судового рішення та закінчення виконавчого провадження з цих підстав, не звільняє боржника від обов'язку сплатити виконавчий збір.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Враховуючи, що початком примусового виконання постанови №50087284 від 16.02.2016 про стягнення виконавчого збору, яка відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом, є не дата прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, а є дата прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з її виконання, то виконавчі дії мають здійснюватись згідно Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно ч. 1 та 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З наведеного слідує, що виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми.

Згідно матеріалів справи, 05.09.2017 Господарським судом Вінницької області, на стадії виконання наказу №13/145/2011/5003 затверджено мирову угоду, укладену між ДПАТ "НАК "Украгролізинг" та СФГ "Луч".

13.09.2017 керуючись п.2 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50087284, а постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виділено в окреме провадження.

При цьому, в даному випадку, вчинення державним виконавцем дій спрямованих на фактичне стягнення коштів з СФГ "Луч" не мали місце, оскільки сума з боржника на користь стягувача в примусовому порядку стягнута не була, з урахуванням того, що сторонами укладено мирову угоду, строк виконання якої збігає 20.11.2019.

Отже, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.

Таким чином, укладення мирової угоди не є заходом примусового виконання рішень за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2018 у справі №804/8289/16.

Крім того, частиною 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII вказано, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV в редакції від 28.12.2015 (далі - Закон № 606-XIV) вказано, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно матеріалів справи, постанова державного виконавця від 16.02.2016 про стягнення з СФГ "Луч" виконавчого збору в установленому законом порядку до виконання не пред'являлася ні до набрання чинності Законом № 1404-VIII - протягом року, ні після набрання ним чинності в установлений ч.1 ст. 12 Закону тримісячний строк.

Пунктом 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII вказано, що після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже, постанова державного виконавця №54707817 від 14.09.2017, якою відкрито виконавче провадження на виконання постанови державного виконавця за №50087284 від 16.02.2016 про стягнення з СФГ "Луч" виконавчого збору є такою, що винесена після перебігу встановленого законом тримісячного строку звернення її до виконання, оскільки її винесено фактично через 11 місяців після набрання чинності Закону № 1404-VIII.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова державного виконавця №54707817 від 14.09.2017, якою відкрито виконавче провадження не відповідає вимогам Закону № 1404-VIII є протиправною та підлягає скасуванню. Разом з тим, постанова від 04.12.2017 про виправлення помилки у процесуальному документі є похідною, оскільки нею внесено зміни до постанови від 14.09.2017, а тому також підлягає скасуванню.

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно ст. 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

При цьому, з наведеної норми вбачається, що самі дії Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області при винесенні постанови від 14.09.2017 не є заходом примусового виконання рішення та не порушують прав позивача, натомість саме постанова від 14.09.2017 утворює правові наслідки для позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця №54707817 від 14.09.2017, якою відкрито виконавче провадження та постанови від 04.12.2017 про виправлення помилки у процесуальному документі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ).

Отже, на виконання вимог вищевказаної статті, на користь позивача підлягає стягненню 6 167 грн. судового збору сплаченого згідно квитанцій від 26.02.2018 №0.0.974379685.1 на суму 1762 грн., від 05.04.2018 № 0.0.1004668675.1 на суму 1762 грн., від 19.09.2018 №28 на суму 2643 грн. за рахунок Тульчинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу селянського фермерського господарства "Луч" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця за №54707817 від 14 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження та постанову №54707817 від 04 грудня 2017 року про виправлення помилки у процесуальному документі.

Стягнути на користь селянського фермерського господарства "Луч" (код ЄДРПОУ 20102814, вул. Шевченка, 38, с. Юрківка, Тульчинський район, Вінницька область) 6 167 (шість тисяч сто шістдесят сім) грн. сплаченого судового збору за рахунок Тульчинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 34826838, вул. Леонтовича, 47, м. Тульчин, Вінницька область).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3