Рішення

від 23.08.2018 по справі 802/392/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 серпня 2018 р. Справа № 802/392/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

представників позивача: Брезденюка А.П., Свиридова В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: селянського фермерського господарства "Луч" (Вінницька область, Тульчинський район, с. Юрківка, вул. Шевченка, 38)

до: Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леонтовича, 47)

про: визнання дій протиправними, скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось селянське фермерське господарство "Луч" (Вінницька область, Тульчинський район, с. Юрківка, вул. Шевченка, 38) з адміністративним позовом до Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леонтовича, 47), в якому з урахуванням заяви про уточнення змісту позовних вимог просить:

Визнати протиправними дії Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області під час винесення постанови № 54707817 від 14.09.2017 року із змінами від 04.12.2017 року та скасувати вказану постанову.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконанні у районному відділі ДВС знаходився наказ господарського суду Вінницької області від 15.03.2011 року у справі № 13/145/2011/5003 про стягнення з СФГ "Луч" на користь відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 338 137,80 грн. боргу. 05.09.2017 року Господарським судом Вінницької області, під час виконання вказаного рішення суду, затверджено мирову угоду у справі № 13/145/2011/5003, відповідно до вимог якої СФГ "Луч" зобов`язалось сплатити вказану заборгованість. В зв`язку з цим, Тульчинським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 13.09.2017 року винесено постанову у ВП № 50087284 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 15.03.2011 року у справі № 13/145/2011/5003 про стягнення з СФГ "Луч" на користь відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 338137,80 грн. боргу. 14.09.2017 року Тульчинськиий районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на підставі постанови № 50087284 від 13.09.2017 року, якою закінчено виконавче провадження справі № 13/145/2011/5003, виніс постанову №54707817 про відкриття виконавчого провадження для стягнення з СФГ "Луч" 33 813,78 грн. виконавчого збору, тобто про стягнення виконавчого збору після завершення виконавчого провадження. На думку позивача, вказана постанова № 54707817 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника 33 813,78 грн. виконавчого збору не відповідає вимогам законодавства, оскільки у даному випадку підставою для завершення виконавчого провадження стало не фактичне стягнення державним виконавцем присуджених за наказом сум, а затвердження мирової угоди. Посилаючись на чч. 1,2 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження", позивач зазначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем із суми, що фактично стягнута, повернута або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Враховуючи, що державним виконавцем не стягувалась і не буде стягуватись у примусовому порядку сума заборгованості, яка підлягає сплаті на підставі мирової угоди то, відповідно, і відсутні підстави для стягнення виконавчого збору за таким виконавчим провадженням. Таким чином, оскільки фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача присуджених за наказом сум не відбулось, з огляду на положення ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", правові підстави для винесення постанови від 14.09.2017 року у ВП № 54707817 про стягнення з СФГ "Луч" виконавчого збору відсутні. Також, скаржник посилається на те, що оскільки стягнення виконавчого збору, як окрема виконавча дія здійснена державним виконавцем після набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII, то в даному випадку застосуванню підлягають саме положення цього закону.

Представником відповідача надано заяву про закриття провадження у справі. Заява обґрунтована тим, що дана справа не підсудна адміністративному суду, оскільки предметом її оскарження є постанова про стягнення з позивача виконавчого збору № 50087284, яка винесена під час примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 року і постанова про відкриття виконавчого провадження № 54707817, винесена у зв`язку із закінченням виконавчого провадження щодо примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа. Крім того, зазначає, що позивач вже звертався до Господарського суду Вінницької області про оскарження вказаних постанов. За результатом розгляду скарги судом відмовлено у її задоволенні.

Крім того, надано відзив на скаргу на постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно якого проти задоволення адміністративного позову заперечує. Також зазначає про те, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 50087284 винесена до набрання чинності Законом України Про виконавче провадження № 1404-19 від 02 червня 2016 року та відповідає вимогам закону, чинного на момент її прийняття. Крім того, наголосив, що виділення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 50087284 в окреме провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54707817 було здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме до приписів статті 40 Закону України Про виконавче провадження № 1404-19 від 02 червня 2016 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.02.2018 року позовну заяву залишено без руху.

Згідно ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року про відмову у відкритті провадження у даній справі скасовано.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Протокольною ухвалою суду відмовлено в клопотанні представника відповідача про закриття провадження у справі. Надаючи оцінку заяві про закриття провадження у справі, суд зазначив, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року про відмову у відкритті провадження у даній справі скасовано. Приймаючи дане рішення, апеляційний суд зазначив, що Господарським судом Вінницької області не надавалась оцінка правовим підставам обґрунтування позивачем незаконності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із виправленням помилки державним виконавцем постановою від 04.12.2017 року № 54707817, з метою забезпечення позивачу права доступу до суду скасував рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні в Тульчинському районному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області знаходився наказ Господарського суду Вінницької області від 04.03.2011 року у справі № 13/145/2011/5003 за позовом прокурора Ленінського району в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" до селянського (фермерського) господарства "Луч" про стягнення боргу.

05.09.2017 року Господарським судом Вінницької області, на стадії виконання наказу № 13/145/2011/5003 затверджено мирову угоду, укладену між ДПАТ "НАК "Украгролізинг" та СФГ "Луч".

13.09.2017 року керуючись п.2 ч.1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50087284. Постанову про стягнення виконавчого збору виділено в окреме провадження.

14.09.2017 року заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області постанову про стягнення з боржника виконавчого збору №50087284 виділено в окреме провадження та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54707817.

04.12.2017 року у виконавчому провадженні № 54707817 винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, а сааме: у постанові про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2017 року № 54707817 виправлено дату набрання чинності документу, а саме 16.02.2016 року.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2017 року №54707817 із внесеними змінами згідно постанови від 04.12.2017 року № 54707817 про виправлення помилки у процесуальному документі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вказувалося вище та встановлено судом, позивач оскаржує дії Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області стосовно винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2017 року № 54707817 та просить останню визнати протиправною та скасувати.

Зокрема, позовна заява мотивована тим, що фактичного стягнення державним виконавцем з боржника на користь стягувача заборгованості не буде, а тому згідно ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", відсутні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови. Тобто, на думку скаржника, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Судом встановлено, що 16.02.2016 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Тульчинського управління юстиції, на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з СФГ "Луч" виконавчого збору в сумі 33 813,78 грн. (ВП № 50087284) (а.с. 44).

В даній постанові зазначено, що 08.02.2016 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Вінницької області № 13/145/2011/5003 від 15.03.2012 року про стягнення коштів в сумі 338137,80 грн. та запропоновано боржнику виконати його в добровільному порядку в строк до 15.02.2016 року, однак боржником у наданий строк наказ не виконано.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21.04.1999 року (чинного на момент прийняття постанови від 16.02.2016 року), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тобто ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.

Отже, державним виконавцем правомірно прийнято постанову від 16.02.2016 року (ВП № 50087284) про стягнення з боржника виконавчого збору, згідно Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV від 21.04.1999 року.

В подальшому, ухвалою суду від 05.09.2017 року, на стадії виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 18.10.2011 року у справі №13/145/2011/5003, затверджено мирову угоду у даній справі, яку укладено між СФГ Луч та ДПАТ Національна акціонерна компанія Украгролізинг та за умовами якої заборгованість боржника перед стягувачем на дату укладення цієї мирової угоди становить 335 137,80 грн.

05.10.2016 року набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон).

Згідно п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Матеріали справи свідчать, що 13.09.2017 року заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50087284 з примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області від 15.03.2012 року у справі №13/145/2011/5003, в зв`язку з надходженням 13.09.2017 року до відділу ДВС ухвали суду від 05.09.2017 року по справі № 13/145/2011/5003 про затвердження мирової угоди між стягувачем та боржником.

14.09.2017 року заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 54707817 з примусового виконання постанови Тульчинського РВ ДВС ГТУЮ № 50087284 від 13.09.2017 року про стягнення з СФГ "Луч" коштів в сумі 33 813,78 грн.

Водночас, 04.12.2017 року заступником начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області прийнято постанову ВП № 54707817 про виправлення помилки у процесуальному документі, а саме, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2017 року виправлено дату винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 50087284 - на 16.02.2016 року та дату набрання її чинності - 16.02.2016 року.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 27 Закону (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 39 Закону (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону (у редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження внаслідок затвердження судом мирової угоди під час виконання судового рішення є підставою для вчинення державним виконавцем дій по стягненню виконавчого збору.

Доказів в підтвердження сплати боржником виконавчого збору, скаржником суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2017 року №54707817 із внесеними змінами згідно постанови від 04.12.2017 року № 54707817 прийнята відповідачем у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року та скасуванню не підлягає.

Щодо доводів позивача про внесення виправлень до постанови про відкриття провадження від 14.09.2017 року № 54707817, то суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Тобто, даною нормою встановлено право державного виконавця у випадку виявлення помилки допущеної при оформленні процесуальних документів, виправити дані недоліки шляхом винесення відповідної постанови.

Користуючись наданим правом відповідно до норм чинного законодавства заступником начальника відділу Тульчинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області внесено виправлення до постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.09.2017 року, зазначивши дату вступу документу в законну силу 16.02.2016 року.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16.02.2016 року та його сплати позивачем в добровільному порядку.

Водночас, як уже зазначено вище затвердження мирової угоди під час виконання судового рішення та закінчення виконавчого провадження з цих підстав, не звільняє боржника від обов`язку сплатити виконавчий збір.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши досліджені в ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Згідно ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову селянського фермерського господарства "Луч" (Вінницька область, Тульчинський район, с. Юрківка, вул. Шевченка, 38, ) до Тульчинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (23600, Вінницька область, м. Тульчин, вул. Леонтовича, 47) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя /підпис/ Альчук Максим Петрович

Суддя: