Постанова

від 24.10.2018 по справі 815/343/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №815/343/18

адміністративне провадження №К/9901/56950/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Укровоч (далі - ТОВ Укровоч ) на рішенняОдеського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 (суддя О.Г. Гуєва) на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (колегія у складі суддів: Н.В. Вербицька, О.В. Джабурія, К.В. Кравченко) у справі № 815/343/18 за позовомТОВ Укровоч доГоловного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС) провизнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Укровоч звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС №315 від 22.01.2018 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Укровоч .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ненадання інформації на запити ГУ ДФС в Одеській області, які сформовані з порушенням вимог підпункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і надалі в редакції чинній в період виникнення спірних правовідносин), не може бути підставою для проведення позапланової перевірки, яка призначена спірним наказом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, у задоволені позову відмовлено, оскільки позивачем не надано відповіді на письмові запити контролюючого органу, які оформлені у відповідності до вимог ПК України, що є наслідком винесення наказу про призначення перевірки щодо позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказується на те, що у ГУ ДФС не було правових мотивів призначати відносно нього відповідну перевірку, так як отримані запити контролюючого органу не відповідають вимогам ПК України, так як не містять чіткої інформації, яка підтверджує наявність підстав для їх надіслання. При цьому оскаржуваний наказ прийнятий з урахуванням вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, хоча запити контролюючого орану не стосувались інформації щодо даних, які містяться у податкових деклараціях.

Відзив на вказану касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 22.01.2018 ГУ ДФС в Одеській області на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України прийнято наказ №315 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Укровоч з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з платниками податків ТОВ Спринт Юг , за період липень 2017 року та ТОВ Зенит-Трейд , за період серпень 2017 року, з 25 січня 2018 року тривалістю 5 робочих днів, у зв'язку із ненаданням відповіді на запити про надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень №10328/10/15-32-14-07 від 13.10.2017 та №10504/10/15-32-14-07-12 від 19.10.2017.

Зазначений наказ від 22.01.2018 № 315 є предметом судового оскарження у даній справі, який судами попередніх інстанцій визнаний таким, що відповідає вимогам Закону.

Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій про законність зазначеного наказу передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Положення пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначають обставини, за яких податковому органу надано право на проведення документальних позапланових перевірок.

Так, підпунктом 78.1.1 названого положення визначають таку підставу як отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначають такою підставою недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит податкового органу.

В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлення недостовірностей даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Суди попередніх інстанції в оскаржуваних рішеннях вказували про те, що запити ГУ ДФС направлялись позивачу, а інформація яка в них запитувалась, відповідала вимогам статті 73 ПК України, а тому ненадання відповіді на них є підставою для призначення перевірки його господарської діяльності, при цьому наводили положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

Разом з тим, суди, по-перше, належним чином не встановили чи вказані запити контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків визначали конкретні підстави, тобто, містили чітко окреслені обставини, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, а, по-друге, не звернули уваги на те, що спірний наказ про проведення перевірки містить відомості про те, що перевірка здійснювалась на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а в матеріалах справи відсутні належні докази, які б засвідчили, що відповідачем допущено помилку при зазначенні підпункту, на підставі якого призначений та здійснювався контрольний захід.

Таким чином, для правильного вирішення спору судам попередніх інстанцій слід було на підставі належних та допустимих доказів встановити:

- фактичну обставину, що слугувала підставою для призначення перевірки відповідно спірного наказу (чи це було обставини, передбачені підпунктом 78.1.4 чи підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України);

- чи містили запити ГУ ДФС окреслені обставини, які свідчать про порушення позивачем податкового законодавства в розрізі зазначених контрагентів.

Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене, Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укровоч задовольнити частково.

2. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду