Рішення

від 18.10.2018 по справі 905/1469/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.10.2018 Справа № 905/1469/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес РЛ" (код ЄДРПОУ 36559000, юридична адреса: 83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, буд. 9; адреса для листування: 01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 101, бізнес - центр Норвік),

до відповідача: Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 50),

про: визнання права власності на житлове приміщення, -

за участю представників сторін:

від позивача: Білошапко І.В. - за довіреністю;

від відповідача: Левицька А.В. - за довіреністю, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес РЛ" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 72,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.03.2017 припинено договір іпотеки №DNH2LON01389/D12 від 18.04.2014, втрату іпотекодержателем (банком, відповідачем) правовстановлюючих документів на спірне майно, з огляду на що, враховуючи норми ст.392 Цивільного кодексу України, наявні підстави для визнання права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1.

На підтвердження позовних вимог надано суду: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача та виписка; статут позивача; протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ № 19/04 від 19.04.2010; наказ №20/04-к від 20.04.2010 про призначення на посаду; договір купівлі -продажу приміщення від 24.02.2011 року; витяг з Державного реєстру правочинів від 24.02.2011; витяг про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка від 28.03.2011; заява №2191; повідомлення б/н від 03.03.2017; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2015; технічний паспорт на нежитлове приміщення; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.08.2018; договір іпотеки № DNH2LON01389/D12 від 18.04.2014; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 02.08.2017; акт № DNH2LON01389/Di2 приймання-передачі документів від 25.04.2014; звернення ТОВ Прогрес РЛ до ПАТ КБ Приватбанк № 06/17 від 08.06.2017; супровідний лист №14/17 від 14.06.2017; відповідь на звернення від 10.07.2017 №20.1.0.0.0/7 - 20170608/1763; запит повторний №09-08/17 від 09.08.2017; відповідь ПАТ КБ Приватбанк від 14.08.2017 №20.1.0.0.0/7 - 20170814/1936; відповідь ПАТ КБ Приватбанк від 10.09.2017 №20.1.0.0.0/7 - 20170910/61; відповідь на запит від 13.07.2017 №4-16-402; Постанова пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5; Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7; рішення господарського суду Луганської області від 26.12.2017 по справі №913/828/17; рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2018 по справі №905/494/18; довіреність б/н від 01.01.2018; наказ №10-к від 23.04.2014, копії яких долучено до матеріалів справи. Водночас надано оригінали документів: довідку № 10Б від 01.08.2018; довідку №11Б від 01.08.2018;

Ухвалою суду від 20.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1469/18; справу визначено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.09.2018; визначено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують доводи відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали. Копію відзиву на позовну заяву і всі додані до нього докази направити позивачу, докази направлення надати суду у вказаний строк; встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 11.09.2018; явка представників сторін визнана необов'язковою.

В судовому засіданні, що відбулось 11.09.2018, оголошено перерву до 01.10.2018; визначено відповідачу надати документи за п'ять днів до дати судового засідання.

Про перерву у судовому засіданні повідомлено позивача та відповідача - під розписку.

01.10.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву б/д від 28.09.2018, в яких викладено заперечення проти задоволення позовних вимог.

Відповідач вказує, що:

- по - перше, позивачем при обранні способу захисту, передбаченого ст. 392 Цивільного кодексу України, пред'явлено позов до неналежного відповідача;

- по - друге, позивач не зазначає жодної дії, яку має вчинити Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", як відповідач для відновлення права власності позивача на майно;

- по - третє, позивач звертаючись до суду за захистом прав, мав довести їх порушення саме відповідачем;

- по - четверте, позивач помилко посилається на ст. ст. 74, 75 Господарського процесуального кодексу відносно прийнятих рішень в аналогічних справах, що мають преюдиційне значення.

До означеного відзиву додано документи, наведені у переліку.

В судовому засіданні, що відбулось 01.10.2018, оголошено перерву до 18.10.2018.

Про перерву у судовому засіданні повідомлено позивача та відповідача - під розписку.

10.10.2018 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив відповідача б/н від 08.10.2018, в якій викладено заперечення проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позову. Зазначає, що саме дії та бездіяльність відповідача призвели до втрати правовстановлюючих документів позивача на майно, тому позов було пред'явлено до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк". Крім того, позивачем подано позов не з метою відновлення права власності на об'єкт нерухомого майна, яке не припинилось, а для визнання права власності у зв'язку зі втратою правовстановлюючого документа, що є суттєво різними поняттями, а оскільки документи були прийняті саме відповідачем, то повернути їх позивачу обов'язок виключно відповідача. Водночас, останній вважає, що представниками Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" не було прийнято необхідних дій, щодо збереження та вивезення оригінальних примірників документів, які були прийняті відповідачем, за для їх подальшого повернення власнику об'єкта нерухомого майна. Також, у відповідача не має можливості чітко зазначити дату їх повернення, тому позивач вважає, що фактично вони втрачені, що в свою чергу є порушенням права позивача, що охороняється законом. Крім того, позивач вважає, що як власник майна, згідно діючого законодавства України, останній може пред'явити його права власності до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі втратою відповідачем документів, які засвідчують право власності позивача на об'єкт нерухомого майна.

До означеної відповіді на відзив відповідача додано документи, наведені у переліку.

18.10.2018 від відповідача через канцелярію суду подано заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача б/н від 18.10.2018, в яких відповідач зазначає, що вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими й не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не вмотивовано, чому право його власності на вказаний об'єкт, при його відчуженні, не може бути підтверджене (при вчиненні нотаріального правочину) на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Крім того, банк повідомив позивача про неможливість повернення витребуваних ним документів, оскільки виникли певні об'єктивні та загальновідомі причини, які не залежать від відповідач. Разом з тим, банк не може нести відповідальність за збереження тих речей, що залишилися на непідконтрольній території, тому відповідач вважає, що доказів порушення останнім прав та охоронюваних законом інтересів позивача не надано та наявність спору між сторонами у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно також не підтверджено.

До означеного заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача додано документи, наведені у переліку.

У судовому засіданні 18.10.2018 представники позивача і відповідача надали суду письмову заяву про надання згоди на закінчення підготовчого провадження у цій справі та початок розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого провадження.

Частиною 6 статті 183 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, за результатами підготовчого засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначити справу №905/1469/18 до судового розгляду по суті на той самий день, після закінчення підготовчого судового засідання, про що було відображено у протоколі судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 18.10.2018 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ (далі - покупець) та ОСОБА_3 (далі - продавець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення.

Відповідно до п.1. договору, продавець зобов'язується продати, а покупець купити нежиле приміщення загальною площею 72,00 кв.м., що розташоване в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, далі за текстом об'єкт продажу.

Згідно з п. 2 договору, цей об'єкт продажу належить продавцю на підставі рішення Центрально-міського районного суду м. Макіївки, винесеного 18.04.2007 року по справі №2-896(07), що набрало законної сили 30.04.2007 року, зареєстрованого 02.07.2007 року Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 19397424, номер запису 2859 в книзі 9.

Вказаний договір купівлі-продажу підписано уповноваженими представниками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Дедіщевою Г.В. та зареєстровано в реєстрі за № 317.

Відповідні відомості про об'єкт нерухомого майна внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 4344480, що підтверджується витягом №9618642 від 24.02.2011.

18.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ (далі - іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк в особі Регіонального менеджера філії Донецьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк (далі - іпотекодержатель) укладено договір іпотеки №DNH2LON01389/D12 (далі - договір іпотеки), предметом якого є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п.7 договору, в забезпечення виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю Полімер Трейдінг (далі - позичальник) перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право у випадку невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотекою, та (або) невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами позичальника та (або) іпотекодавця (п. 1 договору іпотеки).

Відповідно до п.7 договору іпотеки в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Дедіщевою Г.В. 24.02.2011 року за реєстровим номером №317, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 24.02.2011 року номер правочину 4344480 і зареєстрованого Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка 28.03.2011 року за реєстраційним номером 19397424 номер запису 2859 в книзі 9, про що надано витяг про державну реєстрацію прав за №29443399, на нежиле приміщення та надається в іпотеку згідно відомостей, викладених у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого Реєстраційною службою Макіївського міського управління юстиції Донецької області 12.09.2013 року, індексний номер витягу 9277448, номер запису про право власності 2458860, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 154939114135, наступне нерухоме майно (далі - майно), а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 72 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Майно зареєстровано у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об'єкт права власності. Майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Майно та усі його приналежності знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення майна: офіс - нежитлове приміщення.

Сторони визначили, що загальна вартість предмету іпотеки складає суму 1020000,00 (один мільйон двадцять тисяч) гривень 00 копійок (п. 12 договору іпотеки).

Відповідно до п. 29 договору іпотеки, сторони визначили, що термін дії договору - до повного виконання позичальником та іпотекодержателем зобов'язань за кредитним договором, та всім договорам про внесення змін до нього.

Зазначений договір іпотеки підписано уповноваженими представниками іпотекодавця та банку, скріплено печатками сторін, посвідчено та накладено заборону відчуження зазначеного у вказаному правочині нерухомого майна до виконання, припинення чи розірвання договору іпотеки, приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Соболєвою В.Л., зареєстровано в реєстрі за №№1361, 1362, в реєстрі для заборон за №22.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2014 року на виконання умов укладеного іпотекодержателем та іпотекодавцем правочину, позивач передав відповідачу відповідно до акту приймання-передачі №DNH2LON01389/Di2 оригінали наступних документів:

- договір купівлі-продажу від 24.02.2011 нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Дедіщевою Г.В., зареєстрованому в реєстрі за №317- 1 арк.;

- витяг №9618642 від 24.02.2011 з Державного реєстру правочинів щодо реєстрації договору купівлі-продажу приміщення за адресою АДРЕСА_1 - 1 арк.;

- витяг №29443399 від 28.03.2011 про реєстрацію права власності серії НОМЕР_1 виданий Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 - 1 арк.;

- заява громадянина ОСОБА_3 від 03.09.2013, засвідчене приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Дедіщевою Г.В., зареєстрованому в реєстрі за №2191- 1 арк.;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії НОМЕР_2, індексний № 9277448 від 12.09.2013 на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 - 1 арк.;

- технічний паспорт Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Макіївка від 25.10.2012 на нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1 - на 9 арк.

В матеріалах справи містяться повідомлення банка б/н від 03.03.2017, згідно з яким банк повідомив приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Соболєву В.Л., що Товариством з обмеженою відповідальністю Полімер Трейдінг (позичальник) виконані всі зобов'язання за кредитним договором №DNH2LON01389 від 11.07.2012, у відповідності до абз.3 ст.17 Закону України Про іпотеку , договір іпотеки №DNH2LON01389/D12 від 18.04.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ та Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк в особі Регіонального менеджера філії Донецьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк , є таким, що припинив свою дію та просив останнього зняти заборону відчуження нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинити іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 46).

Позивач листами №08/17 від 08.06.2017, №09-08/17 від 09.08.2017 звертався до банку із вимогою щодо повернення оригіналів примірників правовстановлюючих документів, які були передані Публічному акціонерному товариству комерційному банку Приватбанк за актом приймання-передачі №DNH2LON01389/Di2 від 25.04.2014 (а.с.64,67-72).

На вище зазначенні звернення банк повідомив позивача, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території місцезнаходження Регіональної філії Донецьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , останній припинив свою діяльність у м.Донецьк та не мав можливості для вивезення документів на підконтрольну українській владі територію, з огляду на що, повернення витребуваних Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ правовстановлюючих документів не вбачається можливим (а.с.66,73).

Матеріали справи містять відповідь Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на запит №4 -16 - 402 від 13.07.2017 позивача щодо отримання документів, якою повідомлено ТОВ Прогрес РЛ , що приватний нотаріус Дедіщева Г.В. зареєстрована по Донецькому міському нотаріальному округу за адресою: АДРЕСА_1. Тобто робоче місце приватного нотаріуса Дедіщевої Г.В. розташовано на території, яку віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (додаток 1 в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України № 1276-р від 02.12.2015). Доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, а саме: Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Спадкового реєстру, Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, до закінчення антитерористичної операції на сході України на території Донецької області - Амвросіївського, Мар'їнського, Новоазовського, Старобешівського, Тельманівського, Шахтарського, Ясинуватського районів, міст Сніжне, Докучаєвськ, Донецьк, Жданівка, Кіровське, Макїївка, Єнакієве, Сніжне, Харцизьк, Ясинувата, Торез, Шахтарськ було припинено відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 29.10.2014 №1801/5, який набрав чинності 04.11.2014. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України Про припинення доступу до деяких реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України від 28.07.2015 №1351/5, який набрав чинності 31.07.2015 на зазначеній території Донецької області було припинено доступ також до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного реєстру довіреностей. В зв'язку із цим нотаріусами, які знаходяться на території Донецької області, а саме Амвросіївського, Мар'їнського, Новоазовського, Старобешівського, Тельманівського, Шахтарського, Ясинуватського районів, міст Сніжне, Докучаєвськ, Донецьк, Жданівка, Кіровське, Макїївка, Єнакієве, Сніжне, Харцизьк, Ясинувата, Торез, Шахтарськ, Дебальцеве, Світлодарськ юудь-які нотаріальні дії, в тому числі видача дублікатів договорів, вчинятися не можуть та було запропоновано визнати право власності на нерухоме майно в судовому порядку (а.с. 75-77).

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 N 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Норму такого ж характеру викладено і у ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23.09.82 у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції , від 11.03.2003 Новоселецький проти України , від 1.06.2006 Федоренко проти України ). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Припинення права власності можливо у разі припинення права власності з добровільної волі власника (в тому числі знищення майна) або у разі примусового припинення права власності.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 вказаної статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема визнання наявності або відсутності прав. Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом вказаної статті позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли: 1) в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів; 2) внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Разом із тим слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 і 376. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів. Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Позивач просить про визнання права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 72,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 згідно ст. 392 Цивільного кодексу України саме у зв'язку з втратою документа, який засвідчує його право власності.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту прямо передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України так і в ст. 392 Цивільного кодексу України та визначений вірно позивачем.

Пунктом 1.2. глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом №296/5 від 22.02.2012р. Міністерства юстиції України, встановлено, що при вчиненні правочину про відчуження будівель та споруд, нотаріусу подаються документи або їх дублікати, які підтверджують право власності на майно, що відчужується, зокрема: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтво про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтво про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

Враховуючи, що право власності на об'єкт нерухомості позивач набув на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, право власності на вказаний об'єкт, при його відчуженні, не може бути підтверджене (при вчиненні нотаріального правочину) на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Єдиним документом (при вчиненні нотаріального правочину), який підтверджує право власності позивача на зазначений об'єкт нерухомості, є договір купівлі-продажу нежилого приміщення або його дублікат.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і сторонами не оспорюється, що Публічне акціонерне товариство комерційного банку Приватбанк не повернув правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості позивачу, які були передані по акту - приймання передачі №DNH2LON01389/Di2 від 25.04.2014.

Відтак, приймаючи до уваги, що передання оригіналів примірників правовстановлюючих документів здійснювалось на виконання умов договору іпотеки, з огляду на припинення дії договору іпотеки DNH2LON01389/D12 від 18.04.2014 у зв'язку із виконанням забезпеченого іпотекою кредитного договору №DNH2LON01389 від 11.07.2012 та враховуючи зміст листа №20.1.0.0.0/7-20170814/1936 від 14.08.2017 Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк , оригінали правовстановлюючих документі на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є такими, що були втрачені саме відповідачем. Такі обставини свідчать про порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача.

Оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують наявність права власності позивача на нежитлове приміщення, загальною площею 72,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1; також матеріали справи підтверджують втрату документа, який засвідчує право власності позивача; позивач звернувся до суду за захистом згідно ст. 392 Цивільного кодексу України саме у зв'язку з втратою документа, який засвідчує його право власності, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, тому, на переконання суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес РЛ" підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з віднесенням судових витрат за розгляд цієї справи на відповідача.

Керуючись статтями 73 - 80, 91, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес РЛ" до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання право власності на житлове приміщення - задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ (83009, Донецька область, м.Донецьк, вул.Новоросійська, буд.9, код ЄДРПОУ 36559000) право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 72,0 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прогрес РЛ (83009, Донецька область, м.Донецьк, вул.Новоросійська, буд.9, код ЄДРПОУ 36559000) судовий збір у розмірі 15300 грн. (п'ятнадцять тисяч триста гривень).

4. Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку, згідно з Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

5. Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2018.

Суддя Н.В. Величко