Рішення

від 11.10.2018 по справі 910/2757/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2018Справа №910/2757/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи"

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"

про визнання недійсним договору поруки,

за участі представників:

від позивача - Сєров Є.І., за довіреністю;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи", третя особа ТОВ "Інтребізнесконсалт" про визнання недійсним Договору поруки від 01.08.2014 №01-08-2014/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір поруки від 01.08.2014 №01-08-2014/2 суперечить ст. 553 ЦК України. Також позивач зазначив, що укладення угоди з метою обходу арбітражної угоди, що міститься у контракті порушує охоронюваний законом інтерес позивача, що міститься у контракті, а тому, відповідно до ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України договір поруки від 01.08.2014 №01-08-2014/2 підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою суду від 22.02.2017 порушено провадження у справі. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтребізнесконсалт" як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1. Ухвалено надіслати копію ухвали Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 про порушення провадження у справі № 910/2757/17 для вручення відповідачу-1 в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 р. № 2889-XII "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності"), через Арбітражний суд м. Москви (115225, Російська Федерація, Москва, вул. Велика Тульська, буд. 17).

Ухвалою суду від 04.07.2017 розгляд справи відкладено на 19.12.17. Для належного повідомлення відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Феросплавів" (101000, Російська Федерація, м. Москва, вул. М'ясницька, буд. 30/1/2, будівля 2, кімната №4) про час і місце розгляду даної справи, вказаному товариству ухвалено вручити копію ухвали через компетентний суд Російської Федерації.

Через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме:

- витребувати в ТОВ "Промисловаіноваційний союз" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, код ЄДРПОУ 39274796) оригінал платіжного доручення №7 від 21.01.2014 р. (видане ЗАТ "Промсбєрбанк", м. Подольськ, РФ).

- витребувати у ТОВ "Промисловаіноваційний союз" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, код ЄДРПОУ 39274796) оригінал Договору поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014 р., укладеного між ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" та ТОВ "Індустрія феросплавів".

- витребувати у ТОВ "Індустрія феросплавів" (101000, Російська Федерація, м. Москва, вул. М'ясницька, буд. 30/1/2, будівля 2, кімната №4, державний реєстраційний номер 1137746527753) або ТОВ "Інтербізнесконсалт" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, буд. 47, код ЄДРПОУ 36185164) оригінал Договору про відступлення права вимоги №20/10/2014-2 від 20.10.2014.

Суд розглянувши клопотання позивача про витребування доказів та заслухавши представника позивача, вирішив відмовити в задоволенні клопотання про витребування доказів за необґрунтованістю підстав в порядку ст. 38 ГПК України.

18.12.2017 від третьої особи надійшли письмові пояснення-відзив на позовну заяву про визнання недійсним договору поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014.

Судове засідання призначене на 19.12.2017 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Борисенко І.І. у відпустці.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19.12.2017 через відділ діловодства суду позивачем також подано клопотання про витребування доказів, а саме позивач просив витребувати у ТОВ "Промисловаіноваційний союз" оригінал платіжного доручення №7 від 21.01.2014 р. (видане ЗАТ "Промсбєрбанк", м. Подольськ, РФ). Витребувати у ТОВ "Промисловаіноваційний союз" оригінал Договору поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014 р., укладеного між ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" та ТОВ "Індустрія феросплавів". Витребувати у ТОВ "Індустрія феросплавів" або ТОВ "Інтербізнесконсалт" оригінал Договору про відступлення права вимоги №20/10/2014-2 від 20.10.2014.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Зважаючи на те, що 15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, а судове засідання призначене на 19.12.2017 не відбулось, суд розглянувши клопотання позивача про витребування доказів визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 80, 81 ГПК України та вирішив його задовольнити.

Так, ухвалою суду від 28.12.2017 ухвалено здійснювати розгляд справи №910/2757/17 у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі №910/2757/17 призначено на 30.01.2018. Витребувано у ТОВ "Промисловаіноваційний союз" оригінал платіжного доручення №7 від 21.01.2014 р. (видане ЗАТ "Промсбєрбанк", м. Подольськ, РФ) У ТОВ "Промисловаіноваційний союз" оригінал Договору поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014 р., укладеного між ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" та ТОВ "Індустрія феросплавів". У ТОВ "Індустрія феросплавів" або ТОВ "Інтербізнесконсалт" оригінал Договору про відступлення права вимоги №20/10/2014-2 від 20.10.2014.

Надіслано копію ухвали Господарського суду міста Києва від 28.12.2017 у справі №910/2757/17 для вручення відповідачу-1 в порядку, передбаченому Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 р. № 2889-XII "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності"), через Арбітражний суд м. Москви (115225, Російська Федерація, Москва, вул. Велика Тульська, буд. 17).

19.01.2018 через відділ діловодства суду позивачем подана відповідь на відзив.

29.01.2018 третьою особою подані пояснення на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.01.2018 підготовче засідання у справі №910/2757/17 відкладено на 15.02.2018. Судом повторно витребувано документи вказані в ухвалі суду від 28.12.2017.

Розгляд справи відкладався.

08.02.2018 позивачем подана відповідь на пояснення третьої особи.

В судовому засіданні 26.04.2018 представник третьої особи підтримав подане 25.04.2018 через загальний відділ діловодства суду клопотання про залишення позову без розгляду.

На обґрунтування поданого клопотання представник третьої особи зазначив, що ТОВ "Інтербізнес консалт" отримало від ТОВ "Індустрія феросплаві" додаткову угоду до договору поруки № 01-08-2014/2 від 01.08.2014 № 1/01 у зв'язку з чим просить долучити копію зазначеного документа до матеріалів справи. За твердженням третьої особи, оскільки між ТОВ "Індустрія феросплавів" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" укладено додаткову угоду до договору поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014, відповідно до якої спори стосовно визнання недійсним договору вирішуються Арбітражним судом м. Москва, позов ПАТ "Укрнафта" у справі №910/2757/16 підлягає залишенню без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні враховуючи подане третьою особою клопотання про залишення позову без розгляду заявив усне клопотання в порядку п. 6 ст. 91 ГПК України, а саме просить витребувати в третьої особи оригінал додаткової угоди № 01-08-2014/2 від 01.08.2014 №1/01 для огляду та докази отримання цієї угоди, а саме кореспонденцію якою вона направлялась.

Відповідно до п. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про витребування оригіналу додаткової угоди № 01-08-2014/2 від 01.08.2014 №1/01 для огляду та докази отримання цієї угоди, а саме кореспонденцію якою вона направлялась є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 26.04.2018 витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (третьої особи) оригінал додаткової угоди № 01-08-2014/2 від 01.08.2014 №1/01 для огляду та докази отримання цієї угоди, а саме кореспонденцію якою вона направлялась. Оголошено перерву у підготовчому засіданні у справі №910/1227/18 на 17.05.2018.

14.05.2018 позивачем подані пояснення стосовно укладеної додаткової угоди до спірного договору поруки.

В судовому засіданні 17.05.2018 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (третьої особи) надав на виконання вимог ухвали суду від 26.04.2018 для огляду оригінал додаткової угоди № 01-08-2014/2 від 01.08.2014 №1/01, а також акт прийняття-передання від 18.03.2018, який підтверджує передання в зазначену дату оригіналу додаткової угоди представником ТОВ "Індустрії феросплавів" Яковлєвим Сергієм Анатолійовичем представнику ТОВ "Інтербізнесконсалт".

Представник позивача в судовому засіданні враховуючи наданий третьою особою для огляду оригінал додаткової угоди № 01-08-2014/2 від 01.08.2014 №1/01 та акту прийняття-передання від 18.03.2018, який підтверджує передання в зазначену дату оригіналу додаткової угоди заявив усне клопотання в порядку ст. 81 ГПК України, а саме просив витребувати ТОВ "Інтербізнесконсалт" докази повноважень Яковлєва Сергія Анатолійовича на підписання від імені ТОВ "Індустрія феросплавів" акта прийняття-передання від 18.03.2018, на який ТОВ "Інтербізнесконсалт" посилається в якості доказу отримання оригіналу додаткової угоди №1/01 від 15.12.2016 до спірного договору поруки від ТОВ "Індустрія феросплавів".

Відповідно до ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 ГПК. Якщо таке клопотання заявлене з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвалою суду від 17.05.2018 клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про витребування у ТОВ "Інтербізнесконсалт" доказів повноважень Яковлєва Сергія Анатолійовича на підписання від імені ТОВ "Індустрія феросплавів" акта прийняття-передання від 18.03.2018 задоволено. Витребувано у ТОВ "Інтербізнесконсалт" докази повноважень Яковлєва Сергія Анатолійовича на підписання від імені ТОВ "Індустрія феросплавів" акта прийняття-передання від 18.03.2018, на який ТОВ "Інтербізнесконсалт" посилається в якості доказу отримання оригіналу додаткової угоди №1/01 від 15.12.2016 до спірного договору поруки від ТОВ "Індустрія феросплавів". Оголошено перерву у підготовчому засіданні у справі №910/2757/17 до 14.06.2018.

12.06.2018 позивачем подані письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи.

24.07.2018 третьою особою подані додаткові письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи.

В матеріалах справи наявні ухвали Арбітражного суду міста Москви від 26.04.2017, від 12.10.2017, від 03.05.2018 щодо неможливості вручення документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів".

У підготовчих судових засіданнях, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 24.07.2018 закрито підготовче провадження у справі №910/2757/17. Призначено розгляд справи №910/2757/17 по суті на 27.09.2018.

У судовому засіданні 27.09.2018 судом оголошено перерву до 11.10.2018.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судове засідання, призначене на 11.10.2018 з'явився представник позивача.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 11.10.2018 судом було заслухано вступне слово позивача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

У судовому засідання 11 жовтня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 між ПАТ Укрнафта та ТОВ Індустрія Феросплавів (Російська Федерація) було укладено Контракт №309/2013 (далі також - Контракт), згідно з п. 1.1 якого ПАТ Укрнафта (Постачальник) зобов'язалось поставити, а ТОВ Індустрія Феросплавів (Покупець) зобов'язалось прийняти та оплатити феросплави (далі - Товар) на умовах попередньої оплати в російських рублях та надання рознарядки з зазначенням, серед іншого, вантажоотримувача та станції прикордонного переходу.

01 серпня 2014 року між ТОВ Транспортні автоматизовані системи та ТОВ Індустрія феросплавів укладено Договір поруки № 01-08-2014/2.

Відповідно п. 1.1. Договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПАТ Укрнафта (надалі - Боржник), які виникли відповідно Контракту №309/2013 від 11 грудня 2013 року, який було укладено між Кредитором та Боржником (надалі Основний договір), в тому числі: щодо відшкодування основного боргу, щодо прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань по сплаті 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, щодо сплати неустойки, щодо відшкодування понесених Кредитором збитків або упущеної вигоди.

Відповідно до п.2.1. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов'язків Боржником за Основним Контрактом і відповідно до п. 1.1. цього Договору поруки в сумі, що дорівнює 10 000 (десять тисяч) доларів США.

Відповідно до п. 4.9 Контракту у випадку не поставки товару на суму отриманої попередньої оплати Постачальник гарантує повернення цієї суми Покупцю на його поточний рахунок не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої попередньої оплати за цим Контрактом і надання відповідного письмової вимоги Покупця.

20.10.2014 між ТОВ "Індустрія Феросплавів" (Цедент) та ТОВ "Інтербізнесконсалт" (Цесіонарій) укладений Договір відступлення права вимоги №20/10/2014-2 (надалі - Договір відступлення), за умовами якого, Цедент передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно Контракту № 309/2013 від 11.12.2013, який був укладений між Цедентом і ПАТ "Укрнафта" (надалі - Боржник), і згідно з Договором поруки № 01-08-2014/2 від 01.08.2014, укладеного між Цедентом і ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" (надалі - Поручитель), у тому числі належного виконання Боржником і Поручителем зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 187950 доларів США, зі сплати 3 % річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених Кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання Основного контракту та Договору поруки, а Цесіонарій приймає право вимоги, належне цедентові за Основним Контрактом та Договором поруки (п. 1.1. Договір відступлення).

На думку позивача, оскільки попередня оплата за Контрактом здійснена в російських рублях, то Покупець за Контрактом має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише в російських рублях. З огляду на положення ч. 2 ст. 553 ЦК України, ТОВ Транспортні автоматизовані системи могло поручитись за виконання обов'язків ПАТ Укрнафта за Контрактом у повному обсязі або частково лише в валюті зобов'язання, тобто в російських рублях.

Отже, позивач в своїй позовній заяві зазначає, що зміст Договору поруки суперечить нормам Цивільного кодексу України, оскільки за Договором поруки ТОВ Транспортні автоматизовані системи поручилось відповідати перед ТОВ Індустрія Феросплавів за виконання обов'язків ПАТ Укрнафта за Контрактом на суму 10 000,00 доларів США, тобто на суму, виражену не у валюті зобов'язання. За твердженням позивача Договір поруки суперечить ст. 553 Цивільного кодексу України, а тому в силу ст. 215 та ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Суд не погоджується з позицією позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений ГК України. Зокрема, частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 553 ГПК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина 3 статті 6 ЦК України).

За даним у частині першій статті 553 ЦК України визначенням, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені статтю 554 ЦК України, відповідно до частин першої та другої якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука має складну теоретичну природу, оскільки водночас є способом забезпечення виконання зобов'язань, а також і сама має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюються загальні положення ЦК України про зобов'язання та договори.

Норми ЦК України, якими врегульовано відносини поруки, не визначають переліку спеціальних істотних умов, які повинен містити саме договір поруки. Отже, ці норми мають диспозитивний характер, що з огляду на положення статей 6, 627 ЦК України надає сторонам можливість урегулювати на свій розсуд переважну частину умов договору, зокрема й щодо обсягу основного зобов'язання, за виконання якого боржником поручається поручитель, обсягу обов'язків поручителя, характеру зобов'язання поручителя тощо.

ЦК України також не містить переліку видів зобов'язань, які можуть забезпечуватися порукою чи навпаки, забезпечувати порукою які закон забороняє. З огляду на таке, порукою можуть забезпечуватися загалом будь-які зобов'язання.

Вищевикладені особливості правової природи поруки зумовлюють різноманітні правові моделі побудови правовідносин поруки, які не суперечать закону. Зокрема, залежно від змісту основного обов'язку поручителя існують: 1) заміщаюча порука (порука-виконання), яка має місце в тому випадку, коли поручитель бере на себе зобов'язання виконати в натурі обов'язок боржника за основним зобов'язанням, що не був належним чином виконаний; 2) компенсаційна порука (порука-відповідальність) - коли поручитель зобов'язується відшкодувати кредитору збитки, завдані порушенням боржником основного зобов'язання, проте поручитель не бере на себе обов'язку виконувати це основне зобов'язання в натурі; 3) заміщаючо-компенсаційна порука - має місце в тому разі, коли поручитель бере на себе обов'язок і виконати в натурі зобов'язання, яке забезпечується порукою, і відшкодувати збитки, завдані його порушенням боржником.

Відповідно п. 4.1.1.спірного договору поруки, у разі порушення Боржником зобов'язань перед кредитором за Контрактом, Поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання на умовах у порядку, та в строки визначені в Контракті та Договорі поруки.

Отже, порука як традиційний інститут цивільного права - це акцесорне зобов'язання, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором третьої особи (боржника) за виконання останнім його зобов'язання частково або в повному обсязі, а у разі його невиконання чи неналежного виконання - зобов'язується виконати зобов'язання боржника в натурі та/або нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, відсутні підстави для висновку про те, що зміст основного зобов'язання в частині обов'язків боржника цілком тотожний змісту зобов'язання поруки в частині обов'язків поручителя.

Змістом поруки є обов'язок поручителя відповідати перед кредитором, якщо боржник порушив забезпечене порукою зобов'язання. Законодавчі формулювання "поручитель поручається за виконання боржником свого обов'язку" (абзац 1 частини першої статті 553 ЦК України) та "поручитель відповідає за порушення зобов'язання боржником" (абзац 2 частини першої статті 553 ЦК України) у взаємозв'язку з положеннями статей 509, 526, 554 ЦК України слід розуміти так, що за законом поручитель зобов'язується нести відповідальність перед кредитором боржника в тому разі, якщо основний боржник порушить основне зобов'язання, не залежно від виду цього основного зобов'язання та незалежно від того, який спосіб виконання основного забезпеченого зобов'язання саме для боржника передбачений у договорі про основне зобов'язання.

Одночасно суд вказує, що сторонами Контракту було визначено валютою зобов'язання саме долар США (п. 2.1. 2.3. Контракту).

Відповідно до умов спірного договору поруки поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором в розмірі 10 000,00 дол. США.

Враховуючи зазначені приписи законодавства, а також те, що між сторонами зобов'язання за Контрактом було визначено у валюті доларах США, твердження Позивача про порушення вимог ст. 553 Цивільного кодексу України при укладенні Договору поруки, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть слугувати підставою для визнання Договору поруки недійсним відповідно до ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Одночасно суд вказує, що порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються. Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 6-51цс11.

По суті розгляду справи судом також враховано, що у провадженні Господарського суду міста Києва розглядалась справа № 910/15376/15 за позовом ТОВ Інтербізнесконсалт до ПАТ Укрнафта та ТОВ Транспортні автоматизовані системи про стягнення 194 468,43 доларів США.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року та частково зміненим постановою Вищого господарського суду України у справі №910/15376/15, було стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів заборгованості. Стягнуто солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 10 000 доларів США, що еквівалентно 210 500 грн. - заборгованості, 70 630 грн. 41 коп. - витрат по сплаті судового збору, 15 000 грн. - витрат на послуги адвоката.

У вказаній справі суди встановили, що у зв'язку з невиконанням позивальником умов Контракту № 309/2013 від 11.12.2013р. в частині повернення отриманої попередньої оплати за товар, а також невиконанням поручителем умов договору поруки, суди визнали обґрунтованим стягнення із відповідачів в тому числі солідарно 10 000 доларів з урахуванням умов договору поруки.

Крім того, Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що Договір поруки порушує його законні інтереси, оскільки, як зазначає Позивач, ТОВ Інтербізнесконсалт , яке отримало право вимоги за Договором поруки, неправомірно використало у справі №910/15376/15 Договір поруки з метою незаконного обходу арбітражної угоди, що міститься в Контракті.

Вказані твердження не беруться судом до уваги, оскільки питання укладення арбітражної угоди у контракті у справі №910/15376/15 було досліджено судом в межах справи №910/15376/15, подальше дослідження питання укладення арбітражної угоди у контракті зводиться до переоцінки обставин справи №910/15376/15, рішення якої набрало законної сили, що є неприпустимим.

Позаяк, суд вказує, що наявне арбітражне застереження у Контракті породжує право у його сторін для звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторонами договору поруки обрано право України, як право, що застосовується до договору поруки, а відтак при укладенні Договору поруки не були порушені законні права та інтереси Позивача.

Відповідно до умов п.п.7.2,7.3 спірного договору поруки визначено, що сторони зобов'язуються докладати всі зусилля до урегулювання спорів шляхом переговорів. Розбіжності, за якими Сторони не дійдуть згоди, підлягають розгляду в господарських судах України згідно з відповідним чинним законодавством України. Сторонами погоджено, що при вирішенні спорів використовується матеріальне право України.

Відповідно до п. 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду Про деякі питання визнання правочинів (господарський договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон підв'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Позивачем в позовній заяві не зазначено, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін при укладенні Договору поруки, а також не вказано, яким нормам законодавства не відповідає оспарюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України, загальними вимогами додержання яких необхідне для чинності правочину є наступні:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Для визнання у судовому порядку недійсним правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію (постанова пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9).

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, Позивачем не були доведені ті обставини, які б підтверджували невідповідність договору діючим нормам законодавства, а також Позивачем не було надано належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Сторонами Договору поруки при його укладенні жодних норм чинного законодавства порушено не було, і доказів іншого позивачем не надано, відповідно відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору.

Отже, позивачем належними доказами не доведено, що укладений між відповідачами Договір поруки підлягає визнанню недійсним.

Суд відзначає, що подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності, допустимості, достовірності і достатності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ч.ч. 2, 4, 5, 6, 7 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.03 №55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Згідно з п 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.

Ухвалами суду від 28.12.2017, 30.01.2018, 15.02.2018 було витребувано у ТОВ "Промисловаіноваційний союз" оригінал Договору поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014, укладеного між ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" та ТОВ "Індустрія феросплавів".

Оригінал оспорюваного правочину у позивача відсутній, а відповідачами до матеріалів справи не поданий, суду для огляду не наданий.

При цьому, третьою особою до суду подана також додаткова угода від 15.12.2016 до договору поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014 №1/01 укладена між ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" та ТОВ "Індустрія феросплавів", згідно з п.1 якої визначено, що спори стосовно визнання недійсним договору вирішується Арбітражним судом м. Москви.

Разом з тим, суд не приймає вказану додаткову угоду до договору поруки до розгляду, з огляду на те, що вказана додаткова угода є неналежним доказом у справі.

Як було зазначено раніше, 20.10.2014 ТОВ Індустрія феросплавів відступило право вимоги за ним на користь ТОВ Інтербізнесконсалт згідно з договором про відступлення права вимоги № 20/10/2014-2. Отже, з 20.10.2014 ТОВ Інтербізнесконсалт набуло статусу нового кредитора за спірним договором поруки.

Відповідно до п. 1.1 Договору відступлення до ТОВ Інтербізнесконсалт перейшли права ТОВ Індустрія феросплавів за спірним договором поруки у повному обсязі.

Отже, з укладенням Договору відступлення до ТОВ Інтербізнесконсалт замінило ТОВ Індустрія феросплавів у спірному договорі поруки з ТОВ Транспортні автоматизовані системи .

З урахуванням викладеного 15.12.2016 (тобто понад два роки після того, як ТОВ Інтербізнесконсалт замінило ТОВ Індустрія феросплавів у правовідносинах за спірним договором поруки) ТОВ Індустрія феросплавів не могло укласти додаткову угоду до спірного договору поруки з ТОВ Транспортні автоматизовані системи , оскільки на той момент ТОВ Індустрія феросплавів вже не було його стороною в силу укладення Договору відступлення.

Враховуючи викладене, додаткова угода до договору поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014 № 1/01 від 15.12.2016 є недопустимим доказом внесення змін до спірного договору поруки.

До того ж суду, оригінал додаткової угоди до договору поруки суду також не наданий.

За встановлених обставин справи, у позові суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.10.2018

Суддя І.І. Борисенко