Постанова

від 16.01.2019 по справі 910/2757/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа№ 910/2757/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від позивача : Сєров Є.І. (довіреність № 01/01/07-666/д від 06.11.2018),

від відповідача 1 : не з'явився,

від відповідача 2:не з'явився,

від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018, повний текст якої складений та підписаний 25.10.2018

у справі № 910/2757/17 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів".

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи".

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"

про визнання недійсним договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 у справі №910/2757/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що сторонами договору поруки при його укладенні жодних норм чинного законодавства порушено не було, доказів іншого позивачем не надано.

Місцевий господарський суд в рішенні зазначає про те, що:

- ЦК України, якими врегульовано відносини поруки, не визначають переліку спеціальних істотних умов, які повинен містити саме договір поруки;

- ЦК України також не містить переліку видів зобов'язань, які можуть забезпечуватись порукою чи навпаки, забезпечувати порукою які закон забороняє. Отже, порукою можуть забезпечуватись загалом будь-які зобов'язання.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 у справі №910/2757/17 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнати недійсним договір поруки №01-08-2014/2 від 01.08.2014, укладений між ТОВ Транспортні автоматизовані системи та ТОВ Індустрія Феросплавів .

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що:

- якщо виходити з правильного застосування ст. 553 ЦК України, згідно з яким порука - це забезпечення основного зобов'язання, яким може бути оплатний договір, а не самостійне оплатне зобов'язання, то ТОВ Транспортні автоматизовані системи за спірним договором поруки могло поручитись лише в валюті зобов'язання -російських рублях;

- спірний договір поруки порушує першу та другу частини ст.524 ЦК України, оскільки в договорі зобов'язання виражене в іноземній валюті, а не грошовій одиниці України - гривні, а також у спірному договорі поруки не визначений будь-який грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті;

- дійсно, спірним договором поруки забезпечено виконання всіх зобов'язань ПАТ Укрнафта , що виникли відповідно до контракту, але оскільки ТОВ Індустрія феросплавів станом на дату укладення спірного договору поруки фактично відмовилось від поставки товару за контрактом на суму здійсненої в російських рублях попередньої оплати, то єдиним зобов'язанням на той момент могло бути лише зобов'язання щодо повернення отриманої в російських рублях попередньої оплати, на суму якої не було здійснено поставку товару.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 справу № 910/2757/17 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Власов Ю.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду колегії суддів у складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Буравльов С.І., Власов Ю.Л. від 14.12.2018 у справі № 910/2757/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укрнафта . Розгляд справи призначено на 16.01.2019.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №910/2757/17 призначено повторний автоматизований розподіл.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 у справі № 910/2757/17 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий судя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у складі: Пашкіна С.А. (головуючий), судді Калатай Н.Ф., Буравльов С.І. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрнафта на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 у справі № 910/2757/17.

В судове засідання апеляційного господарського суду 16.01.2019 не заявився відповідач 1, відповідач 2 та третя особа.

Судовою колегією встановлено щодо відповідача 1, то як слідує з відомостей на офіційному сайті Укрпошти та отриманої інформації за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення, здійсненого судом на адресу відповідача 1 процесуальних документів (ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2018 про прийняття до провадження апеляційної скарги та призначення до розгляду на 16.01.2019) відправлення за номером RD041479855UA відправлене 23.12.2018 з місця міжнародного поштового обміну України Київ ММПО з індексом 03928 за межі України.

Щодо відповідача 2 то як слідує з відомостей на офіційному сайті Укрпошти та отриманої інформації за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення, здійсненого судом на адресу відповідача 2 процесуальних документів (ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2018 про прийняття до провадження апеляційної скарги та призначення до розгляду на 16.01.2019) відправлення за номером 0411625935431 надійшло 19.12.2018 до відділення зв'язку КИЇВ 24 з індексом 01024, на даний час не отримане.

Судовою колегією встановлено, що третя особа про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2018 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду).

Отже, з урахуванням встановленого, судом вчинено всі процесуальні дії, направлені на повідомлення відповідачів 1 та 2, третьої особи про час та місце розгляду справи, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, з урахуванням думки позивача щодо розгляду справи у відсутності відповідачів та третьої особи, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2, третьої особи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення позивача судова колегія встановила.

Між ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Індустрія Феросплавів" (Російська Федерація) 11.12.2013 укладено контракт №309/2013, згідно з п. 1.1 якого ПАТ "Укрнафта", як постачальник, зобов'язалось поставити, а ТОВ "Індустрія Феросплавів", як покупець, зобов'язалось прийняти та оплатити феросплави на умовах попередньої оплати в російських рублях та надання рознарядки з зазначенням, серед іншого, вантажоотримувача та станції прикордонного переходу.

01 серпня 2014 року між ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" та ТОВ "Індустрія феросплавів" укладено договір поруки № 01-08-2014/2, відповідно до п.1.1. якого, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПАТ "Укрнафта" (боржник), які виникли відповідно контракту №309/2013 від 11 грудня 2013 року, який було укладено між кредитором та боржником (основний договір), в тому числі: щодо відшкодування основного боргу, щодо прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань по сплаті 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, щодо сплати неустойки, щодо відшкодування понесених кредитором збитків або упущеної вигоди.

Відповідно до п.2.1 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків боржником за основним контрактом і відповідно до п. 1.1 цього договору поруки в сумі, що дорівнює 10 000 (десять тисяч) доларів США.

Відповідно до п.4.9 контракту у випадку не поставки товару на суму отриманої попередньої оплати постачальник гарантує повернення цієї суми покупцю на його поточний рахунок не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої попередньої оплати за цим контрактом і надання відповідного письмової вимоги покупця.

20.10.2014 між ТОВ "Індустрія Феросплавів", (цедент) та ТОВ "Інтербізнесконсалт" (цесіонарій) укладений договір відступлення права вимоги №20/10/2014-2 (договір відступлення), за умовами якого, цедент передає належне йому право вимоги у повному обсязі згідно контракту № 309/2013 від 11.12.2013, який був укладений між цедентом і ПАТ "Укрнафта" (боржник), і згідно з договором поруки № 01-08-2014/2 від 01.08.2014, укладеного між цедентом і ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" (поручитель), у тому числі належного виконання боржником і поручителем зобов'язань з відшкодування боргу у розмірі 187950 доларів США, зі сплати 3 % річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, по сплаті неустойки, з відшкодування понесених кредитором збитків або втраченої вигоди, а також щодо розірвання основного контракту та договору поруки, а цесіонарій приймає право вимоги, належне цедентові за основним контрактом та договором поруки (п. 1.1. договір відступлення).

Доводи позивача викладені в апеляційній скарзі про те, що:

- оскільки попередня оплата за контрактом здійснена в російських рублях, то покупець за контрактом має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише в російських рублях. З огляду на положення ч. 2 ст. 553 ЦК України, ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" могло поручитись за виконання обов'язків ПАТ "Укрнафта" за контрактом у повному обсязі або частково лише в валюті зобов'язання, тобто в російських рублях;

- зміст договору поруки суперечить нормам Цивільного кодексу України, оскільки за договором поруки ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" поручилось відповідати перед ТОВ "Індустрія Феросплавів" за виконання обов'язків ПАТ "Укрнафта" за контрактом на суму 10 000,00 доларів США, тобто на суму, виражену не у валюті зобов'язання. Договір поруки суперечить ст. 553 Цивільного кодексу України, а тому в силу ст.215 та ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним, не можуть бути покладені в основу рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (частина 3 статті 6 ЦК України).

За даним у частині першій статті 553 ЦК України визначенням, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені статтю 554 ЦК України, відповідно до частин першої та другої якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука має складну теоретичну природу, оскільки водночас є способом забезпечення виконання зобов'язань, а також і сама має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюються загальні положення Цивільного кодексу України про зобов'язання та договори.

Норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано відносини поруки, не визначають переліку спеціальних істотних умов, які повинен містити саме договір поруки. Отже, ці норми мають диспозитивний характер, що з огляду на положення статей 6, 627 ЦК України надає сторонам можливість урегулювати на свій розсуд переважну частину умов договору, зокрема й щодо обсягу основного зобов'язання, за виконання якого боржником поручається поручитель, обсягу обов'язків поручителя, характеру зобов'язання поручителя тощо.

Цивільний кодекс України також не містить переліку видів зобов'язань, які можуть забезпечуватися порукою чи навпаки, забезпечувати порукою які закон забороняє. З огляду на таке, місцевий господарський суд обгрунтовано зазначає про те, що порукою можуть забезпечуватися загалом будь-які зобов'язання.

Вищевикладені особливості правової природи поруки зумовлюють різноманітні правові моделі побудови правовідносин поруки, які не суперечать закону. Зокрема, залежно від змісту основного обов'язку поручителя існують: 1) заміщаюча порука (порука-виконання), яка має місце в тому випадку, коли поручитель бере на себе зобов'язання виконати в натурі обов'язок боржника за основним зобов'язанням, що не був належним чином виконаний; 2) компенсаційна порука (порука-відповідальність) - коли поручитель зобов'язується відшкодувати кредитору збитки, завдані порушенням боржником основного зобов'язання, проте поручитель не бере на себе обов'язку виконувати це основне зобов'язання в натурі; 3) заміщаючо-компенсаційна порука - має місце в тому разі, коли поручитель бере на себе обов'язок і виконати в натурі зобов'язання, яке забезпечується порукою, і відшкодувати збитки, завдані його порушенням боржником.

Відповідно п.4.1.1 спірного договору поруки, у разі порушення боржником зобов'язань перед кредитором за контрактом, поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання на умовах у порядку, та в строки визначені в контракті та договорі поруки.

Отже, порука як традиційний інститут цивільного права - це акцесорне зобов'язання, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором третьої особи (боржника) за виконання останнім його зобов'язання частково або в повному обсязі, а у разі його невиконання чи неналежного виконання - зобов'язується виконати зобов'язання боржника в натурі та/або нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, відсутні підстави для висновку про те, що зміст основного зобов'язання в частині обов'язків боржника цілком тотожний змісту зобов'язання поруки в частині обов'язків поручителя.

Змістом поруки є обов'язок поручителя відповідати перед кредитором, якщо боржник порушив забезпечене порукою зобов'язання. Законодавчі формулювання "поручитель поручається за виконання боржником свого обов'язку" (абзац 1 частини першої статті 553 ЦК України) та "поручитель відповідає за порушення зобов'язання боржником" (абзац 2 частини першої статті 553 ЦК України) у взаємозв'язку з положеннями статей 509, 526, 554 ЦК України слід розуміти так, що за законом поручитель зобов'язується нести відповідальність перед кредитором боржника в тому разі, якщо основний боржник порушить основне зобов'язання, не залежно від виду цього основного зобов'язання та незалежно від того, який спосіб виконання основного забезпеченого зобов'язання саме для боржника передбачений у договорі про основне зобов'язання.

Разом з тим, сторонами контракту визначено валютою зобов'язання саме долар США (п.п. 2.1., 2.3. контракту).

Відповідно до умов спірного договору поруки поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором в розмірі 10 000,00 дол. США.

Враховуючи зазначені приписи законодавства, а також те, що між сторонами зобов'язання за контрактом було визначено у валюті - доларах США, доводи позивача про порушення вимог ст.553 Цивільного кодексу України при укладенні договору поруки, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не можуть слугувати підставою для визнання договору поруки недійсним відповідно до ст.215 та ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, про що обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд.

Разом з тим, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються та не змінюються.

Крім того, судом обґрунтовано враховано те, що у провадженні Господарського суду міста Києва розглядалась справа № 910/15376/15 за позовом ТОВ "Інтербізнесконсалт" до ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 194 468,43 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2015 року та частково зміненим постановою Вищого господарського суду України у справі №910/15376/15, було стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 2448369,31 грн., що еквівалентно 6323183,06 російських рублів заборгованості. Стягнуто солідарно з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" 10 000 доларів США, що еквівалентно 210 500 грн. - заборгованості, 70 630 грн. 41 коп. - витрат по сплаті судового збору, 15 000 грн. - витрат на послуги адвоката. Суди встановили, що у зв'язку з невиконанням позичальником умов контракту № 309/2013 від 11.12.2013р. в частині повернення отриманої попередньої оплати за товар, а також невиконанням поручителем умов договору поруки, суди визнали обґрунтованим стягнення із відповідачів в тому числі солідарно 10 000 доларів з урахуванням умов договору поруки.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що договір поруки порушує його законні інтереси, оскільки, ТОВ "Інтербізнесконсалт", яке отримало право вимоги за договором поруки, неправомірно використало у справі №910/15376/15 договір поруки з метою незаконного обходу арбітражної угоди, що міститься в контракті, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки питання укладення арбітражної угоди у контракті у справі №910/15376/15 було досліджено судом в межах справи №910/15376/15, подальше дослідження питання укладення арбітражної угоди у контракті зводиться до переоцінки обставин справи №910/15376/15, рішення якої набрало законної сили, що є неприпустимим.

Наявне арбітражне застереження у контракті дає право для звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до умов п.п.7.2,7.3 спірного договору поруки визначено, що сторони зобов'язуються докладати всі зусилля до урегулювання спорів шляхом переговорів. Розбіжності, за якими сторони не дійдуть згоди, підлягають розгляду в господарських судах України згідно з відповідним чинним законодавством України. Сторонами погоджено, що при вирішенні спорів використовується матеріальне право України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких необхідне для чинності правочину, є наступні:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Для визнання у судовому порядку недійсним правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не були доведені обставини, які б підтверджували невідповідність договору діючим нормам законодавства, натомість сторонами договору поруки при його укладенні жодних норм чинного законодавства порушено не було, доказів іншого позивачем не надано, відповідно відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору.

Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018р не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 у справі № 910/2757/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2757/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текс постанови складений та підписаний 21.01.2019р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

С.І. Буравльов