Постанова

від 17.04.2019 по справі 910/2757/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/2757/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

скаржник (представник ПАТ "Укрнафта") - Сєров Є.І. (дов. №01/01/07-666д від 06.11.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018

(Суддя - Борисенко І.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019

(Колегія суддів у складі: Пашкіна С.А. - головуючий, Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів"

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи",

третя особа , без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"

про визнання недійсним договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі в тексті - Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія феросплавів", Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи", третя особа ТОВ "Інтребізнесконсалт" про визнання недійсним Договору поруки від 01.08.2014 №01-08-2014/2.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанції ухвалених за наслідками розгляду позову

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір поруки від 01.08.2014 №01-08-2014/2 суперечить ст. 553 ЦК України. Також Позивач зазначив, що укладення угоди з метою обходу арбітражної угоди, що міститься у контракті порушує охоронюваний законом інтерес Позивача, що міститься у контракті, а тому, відповідно до ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України договір поруки від 01.08.2014 №01-08-2014/2 підлягає визнанню недійсним.

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2018, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

4.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.2013 між ПАТ Укрнафта та ТОВ Індустрія Феросплавів було укладено Контракт №309/2013 (далі також - Контракт), згідно з п. 1.1 якого ПАТ Укрнафта (Постачальник) зобов'язалось поставити, а ТОВ Індустрія Феросплавів (Покупець) зобов'язалось прийняти та оплатити феросплави (далі - Товар) на умовах попередньої оплати в російських рублях та надання рознарядки з зазначенням, серед іншого, вантажоотримувача та станції прикордонного переходу.

4.2. 01 серпня 2014 року між ТОВ Транспортні автоматизовані системи та ТОВ Індустрія феросплавів укладено Договір поруки № 01-08-2014/2.

4.3. Судами встановлено, що відповідно п. 1.1. Договору поруки, Поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПАТ Укрнафта (надалі - Боржник), які виникли відповідно Контракту №309/2013 від 11 грудня 2013 року, який було укладено між Кредитором та Боржником (надалі Основний договір), в тому числі: щодо відшкодування основного боргу, щодо прострочення зобов'язань, щодо невиконання зобов'язань по сплаті 3% річних від простроченої суми, а також суми боргу з урахуванням індексу інфляції, щодо сплати неустойки, щодо відшкодування понесених Кредитором збитків або упущеної вигоди.

4.4. Відповідно до п.2.1. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов'язків Боржником за Основним Контрактом і відповідно до п. 1.1. цього Договору поруки в сумі, що дорівнює 10 000 (десять тисяч) доларів США.

4.5. Згідно до п. 4.9 Контракту у випадку не поставки товару на суму отриманої попередньої оплати Постачальник гарантує повернення цієї суми Покупцю на його поточний рахунок не пізніше 60-го дня від дати останньої здійсненої попередньої оплати за цим Контрактом і надання відповідного письмової вимоги Покупця.

4.6. Суди попередніх інстанцій за наслідками дослідження зібраних доказів у справі дійшли до висновку, що Позивачем не були доведені обставини, які б підтверджували невідповідність договору діючим нормам законодавства, натомість сторонами договору поруки при його укладенні жодних норм чинного законодавства порушено не було, доказів іншого позивачем не надано, відповідно відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. До Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшла касаційна скарга у якій Позивач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнати недійсним договір поруки № 01-08-2014/2 від 01.08.2014.

6. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову Позивач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

6.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. 553 ЦК України.

6.2. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. 524 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. До Верховного Суду не надходили відзиви на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

8. Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі №910/2757/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у вказаній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на 17 квітня 2019 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

9. Заслухавши 17.04.2019 у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача та пояснення представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Щодо доводів касаційної скарги викладених в підпунктах 6.1., 6.2 пункту 6 даної постанови, колегія суддів зазначає наступне.

13. Відповідно до приписів ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

14. Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

15. В касаційні скарзі Позивач зазначає, що якщо б суди першої та апеляційної інстанцій застосували приписи ст. 553 ЦК України правильно, то вони б дійшли до висновку згідно з яким обсяг зобов'язань поручителя в першу чергу визначається умовами основного договору яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

16. З наведеного в касаційній скарзі робиться висновок, що ТОВ Транспортні автоматизовані системи за спірним договором поруки могло поручитися лише у валюті зобов'язання - російських рублях.

17. Аналіз положень ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України дає підстави дійти до висновку, що сторони договору поруки мають право визначити у договорі поруки обсяг відповідальності поручителя.

18. Обмеження сторін договору поруки на визначення обсягу грошової відповідальності поручителя валютою зобов'язання, щодо забезпечення виконання якого і укладається договір поруки, є таким, що прямо суперечить положенням ч. 2 ст. 553 ЦК України (порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі) та ч. 2 ст. 554 ЦК України (поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ).

19. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях вірно застосовано положення ст. ст. 553, 554 ЦК України, що є свідченням необґрунтованості доводу касаційної скарги, який викладений в підпункті 6.1. пункту 6 даної постанови.

20. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст. 524 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

20.1. Вказаний довід мотивований тим, що у спірному договорі поруки грошове зобов'язання не виражене у грошовій одиниці України - гривні, а виражене у доларах США, що є, на переконання Позивача обставиною, яка свідчить про невідповідність оспорюваного договору положенням ст. 524 ЦК України.

21. Відповідно до приписів ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

22. Згідно частини третьої статті 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

23. Таким законом є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю .

24. Заборони на використання валюти як платіжного засобу Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю не передбачає (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 755/11648/15-ц) .

25. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції беручи до уваги вищевикладене, дійшла до висновку, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях правильно застосували приписи ст. 524 ЦК України, що є свідченням необґрунтованості доводу касаційної скарги, який викладений в підпункті 6.2. пункту 6 даної постанови.

26. Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

27. Згідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

28. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

29. За таких обставин касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 - залишенню без змін.

30. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта залишити без задоволення.

2 . Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 910/2757/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко